Загибель журналістів у 2001 році
04.12.2002
Журналісти, що загинули в 2001 році внаслідок їхньої роботи. Документування смертей
Згідно прес-релізу Комітету захисту журналістів, Нью-Йорк, розповсюдженому 3 січня 2002 року:
37 ЖУРНАЛІСТІВ ЗАГИНУЛО В 2001 РОЦІ ВНАСЛІДОК ЇХНЬОЇ РОБОТИ
Афґаністан очолює мартиролог; журналісти також гинули в Колумбії, Філіппінах, Китаї, Сполучених Штатах та 17 інших країнах
В 2001 році загалом 37 журналістів загинуло по всьому світу безпосередньо внаслідок їхньої роботи, значно збільшивши число загиблих журналістів у порівнянні з 2000 роком, коли, за повідомленням Комітету захисту журналістів було вбито 24 журналісти. Принаймні 25 з них було вбито, майже всіх безкарно.
Драматичне збільшення сталося, головним чином, через війну в Афґаністані, де загинуло вісім журналістів, виконуючи обов’язок з висвітлення військової кампанії, що проводиться США, а дев’ятий журналіст помер від ран, отриманих там два роки тому.
Це найдовший мартиролог зареєстрований для окремої країни з 1999 року, відтоді як 10 журналістів загинуло у Сьєрра-Леоне.
Більшість журналістів, які загинули торік, однак, не висвітлювали війну. Їх було вбито в помсту за їхні репортажі про корупцію і злочини серед посадових осіб у таких країнах як Бангладеш, Китай, Таїланд і Югославія.
2001 був, деяким чином, роком аномалій. Уперше, відтоді як КЗЖ розпочав вести детальні записи, журналіст загинув у Китаї. Двох журналістів було вбито у Таїланді, а одного у Коста-Ріці, де насильство проти преси – рідкість. Тим часом, жоден журналіст не загинув в Африці торік, хоча 18 було вбито за два попередні роки. Кількість країн, де було вбито журналістів, більш ніж подвоїлась за останні два роках, зрісши від 10 країн у 1999 році до 16 країн у 2000 році, і до 22 країн цього року. Найбільш небезпечною ділянкою минулого року для журналістів усього світу було висвітлення корупції і злочинів посадових осіб.
„Журналісти, що висвітлювали війну в Афганістані, показували надзвичайну сміливість, але ми повинні також пам’ятати, що журналісти в усьому світі, які розкривали корупцію, незаконні дії і хабарництво на вищих рівнях влади, були убиті безкарно“, – сказала керівник КЗЖ Енн Купер. – „Чи це злочинці збройних груп в Колумбії, чи то корумповані чиновники у Таїланді, повідомлення зрозуміле: журналісти, які повідомляють про незаконні дії, отримають смертний вирок“.
На додаток до 37 випадків, описаних у цьому повідомленні, КЗЖ продовжує розслідувати випадки смерті ще 19 журналістів, чиї убивства, можливо, були пов’язані з їхньою професійною діяльністю.
АФҐАНІСТАН:
НЕБЕЗПЕЧНЕ ВІДРЯДЖЕННЯ
Небезпека є невід’ємною складовою висвітлення збройних конфліктів, але дослідження КЗЖ показує, що більшість журналістів, які вмирають у зонах військових дій, були вбиті. Це мало місце в Афганістані, де анархія, яка настала внаслідок краху Талібану створила надзвичайно небезпечні умови для журналістів цієї осені. Вісім журналістів загинуло під час керованого США нападу, п’ять померло далеко від лінії фронту: чотирьох було вбито з засідки, а одного під час крадіжки. Інших трьох було вбито у бойовій ситуації; КЗЖ усе ще розслідує обставини їхньої смерті. Ці вісім журналістів вмерли протягом 16-денного періоду минулого листопада – найбільш насильницького періоду для преси в історії Афганського конфлікту.
(Дослідження КЗЖ показує, що за 13 попередніх років, було вбито 10 журналістів, коли вони працювали в Афганістані.)
Подібний зразок убивств зберігається для регіонів постійного конфлікту, на кшталт Колумбії чи Філіппін. З трьох журналістів, які вмерли в Колумбії, наприклад, в одного поцілили ультраправі бойовики, другого вбили ліві партизани, а третього було застрелено після репортажу щодо діяльності злочинної банди.
Два журналісти також загинули в Сполучених Штатах торік; один фотограф помер при висвітленні терористичних нападів 11 вересня коли було зруйновано Всесвітній торгівельний центр, а редактор помер від сибірської виразки під час першого з декількох спрямованих нападів на американські засоби масової інформації.
Подальший перелік – коротке резюме обставин, які супроводжували смерть кожного з 37 журналістів, що загинули внаслідок їхньої роботи торік.
ЖУРНАЛІСТИ, ЩО ЗАГИНУЛИ В 2001 РОЦІ ВНАСЛІДОК ЇХНЬОЇ РОБОТИ
АФҐАНІСТАН: 9
Марко Брунеро (Marc Brunereau), незалежний журналіст, 5 вересня, Ташкент, Узбекистан
Брунеро, незалежний журналіст, який провів роки, висвітлюючи війну в Афґаністані для видань, в тому числі для бельгійського щоденного видання „Le Soir“, помер у Ташкенті від ран, отриманих у 1999 році при артобстрілі в Талокані, Афґаністан. Брунеро та інші прибули на гелікоптері у північне місто Талокан, коли аеродром було обстріляно Талібаном. Брунеро отримав серйозні поранення шрапнеллю. Хоча він лікувався місяцями, включаючи кілька операцій, шрапнель, що залишилася в його тілі, спричинила продовження проблем зі здоров’ям, що призвело до його смерті двома роками пізніше.
П’єр Біллауд (Pierre Billaud), „Radio Television Luxembourg“, 11 листопада, провінція Taхар
Волкер Хендлоїк (Volker Handloik), незалежний журналіст, 11 листопада, провінція Taхар
Джоанна Саттон (Johanne Sutton), „Radio France Internationale“, 11 листопада, провінція Taхар
Біллауд, 31 рік, журналіст „Radio Television Luxembourg“, Хендлоїк, 35 років, незалежний журналіст за завданням німецького журналу новин „Stern“, Саттон, 35 років, журналіст „Radio France Internationale“, були убиті, коли сили Талібану відкрили вогонь по БТР Північного альянсу, на якому вони пересувалися. БТР був підбитий гранатою з ракетним двигуном, змусивши кількох пасажирів впасти чи зістрибнути. Ці три журналісти були пізніше знайдені застреленими неподалік. КЗЖ продовжує розслідувати суперечливі твердження про те, чи були вони ціллю чи потрапили у перестрілку.
Гаррі Бартон (Harry Burton), „Reuters Television“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Марія Грація Кутулі (Maria Grazia Cutuli), „Corriere della Serra“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Хуліо Фуентес (Julio Fuentes), „El Mundo“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Азізула Гайдарі (Azizullah Haidari), „Reuters“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Бартон, австралієць, оператор агенції новин „Reuters“ , Кутулі, 39 років, італієць, кореспондент міланської газети „Corriere della Serra“, Фуентес, 46 років, іспанець, кореспондент мадридської газети „El Mundo“, Гайдарі, афґанець, фотограф агенції новин „Reuters“ були вбиті з засідки при пересуванні з конвоєм від Джелалабаду до Кабулу. Бандити витягли їх з автомобілів, змусили їх йти до прилеглих пагорбів, і стратили їх, за свідченнями одного з водіїв.
Ульф Струмберґ (Ulf Strцmberg), TV4, 26 листопада, Талокан
Струмберґ, 42 роки, оператор шведського каналу TV4, був застрелений і загинув у своїй кімнаті під час пограбування збройними бандитами будинку, в якому зупинилися він та інші журналісти.
АЛЖИР: 2
Фаділа Нейма (Fadila Nejma), „Echourouk“, 14 червня, Алжир
Адель Зерроук (Adel Zerrouk), „Al-Rai“, 14 червня, Алжир
Нейма Nejma, репортер арабського щотижневика „Echourouk“, і Зерроук, репортер арабського щоденного видання „Al-Rai“ були убиті під час висвітлення масових антиурядових демонстрацій організованих лідерами берберської спільноти в столиці Алжиру. Нейма помер під час демострацій, будучи збитий автобусом, що набирав швидкість. Згідно з повідомленнями про конфлікт, Зерроук, можливо, також був убитий тим самим автобусом, чи затоптаний на смерть юрбою демонстрантів на мітингу.
БАНГЛАДЕШ: 1
Нахар Алі (Nahar Ali), „Anirban“, 21 квітня, Хулна
Алі, кореспондент хулнської бенгаломовної щоденної газети, помер від ушкоджень, отриманих під час нападу кількома днями раніше. Як повідомляє поліція, люди в масках викрали його, поранили і сильно побили, переламавши йому руки і ноги, перед тим як залишити на околиці його села,. Джерела КЗЖ повідомили, що Алі був імовірно убитий за його репортажі про дії місцевих злочинних синдикатів.
БОЛІВІЯ: 1
Хуан Карлос Енцінас (Juan Carlos Encinas), незалежний журналіст, 29 липня, Катаві
Енцінас, 39-років, позаштатний кореспондент ла-паського каналу „Canal 21“ помер у невеликому містечку Катаві, департамент Ла-Пас, від ран. Енцінас висвітлював боротьбу між двома гірничими кооперативами, які суперничали за контроль над кар’єром вапняку за містом. Озброєні робітники конкуруючої копальні зробили постріли, якими поранили Енцінаса, що призвело до його смерті дорогою до лікарні. Він ніс камеру, магнітофон і посвідчення, що ідентифікували його як журналіста.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ: 1
Мартін О’Хаган (Martin O’Hagan), „Санді Волд“, 28 вересня, Лурган
О’Хаган, 51 рік, був застрелений кількома пострілами з проїжджаючого автомобіля, коли він йшов додому з пабу зі своєю дружиною, яка не була травмована при нападі. О’Хаган був ірландським католицьким журналістом, знаним своїми репортажами про злочинну діяльність протестантів і католицьких збройних груп. В нападі підозрювали „Монархічну добровольчу силу“, про яку О’Хаган недавно написав, і „Оборонців Червоної Руки“, які взяли на себе відповідальність за вбивство під час телефонної розмови з Бі-Бі-Сі.
ГАЇТІ: 1
Брігнол Ліндор (Brignol Lindor), „Rаdio Echo 2000“, 3 грудня, Петіт-Гобве
Ліндор, директор новин приватної радіостанції Rаdio Echo 2000, був зарубаний юрбою з мачете в руках. Ліндор був ведучим політичного шоу „Діалог“. Він одержував численні погрози від місцевих посадових осіб після запрошення членів опозиційної коаліції „Convergence Democratique“ з 15 партій з’явитися на його шоу.
ГВАТЕМАЛА: 1
Хорґе Мінор Алеґрeа Армендеріз (Jorge Mynor Alegrea Armenderiz), Радіо „Amatique“, 5 вересня, Пуерто Барріос
Алеґрeа, ведучий шоу з запрошеними гостями, що називалось „Lenea Directa“, був застрелений принаймні п’ятьма пострілами поблизу його будинку. Бюро Омбудсмена з прав людини визначило у вересні, що убивство мало політичну мотивацію і, найбільш імовірно, керувалося місцевими посадовими особами, як помста за висвітлення Алеґрeа корупції в Пуерто Барріос.
ГРУЗІЯ: 1
Георгій Санейа (Georgy Sanaya), „Руставі-2“, 26 липня, Тбілісі
Санейа, популярний 26-річний телевізійний журналіст, був застрелений одним пострілом у голову з близької відстані зі зброї калібру 9 міліметрів. Хоча колеги Санейа не знали про які-небудь погрози щодо нього, вони твердо впевнені, що вбивство було спричинене його професійною діяльністю. Убивство могло призначатися для залякування станції, яка відома своїми репортажами-розслідуваннями щодо державної корупції і зловживання владою у Грузії.
ІНДІЯ: 1
Мулчанд Йадав (Moolchand Yadav), незалежний журналіст, 30 липня, Жансі
Йадав, незалежний журналіст, який регулярно дописував до хіндімовних щоденних видань, в тому числі „Джансата“ і „Пенджаб Кесарі“, був застрелений на вулиці в Жансі, Уттар-Прадеш. Колеги сказали, що Йадав був убитий з волі двох могутніх землевласників, які були розсерджені його викриттям місцевої корупції.
КИТАЙ: 1
Фенк Чаосія (Feng Zhaoxia), „Ґецай Таопао“, 15 січня, Сіань
Фенк, журналіст сіаньського щоденного видання „Ґецай Таопао“, був знайдений з перерізаним горлом в канаві за межами Сіаню. Він був допитливим репортером, який писав про злочинні банди і їхній зв’язок з корупцією місцевих політичних діячів, і отримував неодноразові погрози смерті. Його сім’я і колеги вважають, що Фенк був убитий через його роботу журналіста, але поліція визнала його смерть самогубством. Клопотання про повторне відкриття справи було залишено без відповіді.
КОЛУМБІЯ: 3
Флавіо Ведойя (Flavio Bedoya), „Voz“, 27 квітня, Тумако
Ведойя, 52 роки, регіональний кореспондент боґотської газети Комуністичної партії „Voz“, зазнав обстрілу і був убитий чотирма невідомими бандитами на мотоциклах. Один із старших кореспондентів тижневика пов’язав убивство з серією гострих репортажів Ведойї про змову між силами безпеки і воєнізованими правими бригадами в департаменті Наріко. Поліція підтвердила вбивство, але не повідомила подробиць.
Хосе Дьювіель Воскес Аріас (Josй Duviel Vбsquez Arias), „La Voz de la Selva“, 6 липня, Флоренсія
Невідомий бандит стріляв і вбив Воскеса, директора служби новин місцевої радіостанції „La Voz de la Selva“ (Голос Джунглів). Убивство було пов’язане з його репортажами-розслідуваннями щодо скандальних випадків корупції, до яких було втягнуто місцевих посадових осіб і членів лівого партизанського руху FARC.
Хорґе Енріке Урбано Санчес (Jorge Enrique Urbano Sбnchez), радіо і тележурналіст, 8 липня, Буенавентура
Двоє невідомих нападників вистрілили в Урбано чотири рази, під час святкування ним свого 55-ого дня народження з друзями в парку в прибережному місті Буенавентуре. Урбано, очевидно, присвятив свою останню радіопередачу осуду місцевої злочинної банди, яка називається „Tumba Puertas“ (Нищівні Двері). Незадовго до його вбивства, він отримував погрози позбавити його життя, які він приписував своїй громадянській кампанії щодо переміщення вуличних наркоторговців і наркоманів з парку.
КОСТА-РИКА: 1
Парменіо Медина Перес (Parmenio Medina Pйrez), „La Patada“ 7 липня, Сан Хосе
Медина, 28 років, виробник і ведучий щотижневої радіопрограми „La Patada“ („Удар“), загинув від пострілів невідомих нападників. Програма Медини часто засуджувала корупцію посадових осіб. За два місяці до своєї загибелі Медина одержав погрози позбавити його життя в зв’язку з обговоренням ним в ефірі гаданих фінансових зловживань на місцевій католицькій радіостанції. Невідомі нападники також стріляли в його будинок.
ЛАТВІЯ: 1
Ґундарс Матіс (Gundars Matiss), „Kurzeme Vards“, 28 листопада, Лієпайа
Матіс, репортер кримінальних новин лієпайського щоденного видання „Kurzeme Vards“, зазнав нападу і був жорстоко побитий на сходах, що вели до його квартири. Після трьох операцій, він впав у кому і помер від крововиливу у мозок. Хоча поліція посилається на грабіж, особисту помсту і відплату за його журналістську діяльність як можливі мотиви, Матіс не був пограбований і, здається, не був втягнутий у будь-яку серйозну особисту суперечку. Його редактор сказав КЗЖ: „Матіс знав багато про злочинний світ. Він був одним з тих журналістів, які спустилися на дно“. На час друку поліцейське розслідування усе ще продовжувалося.
МЕКСИКА: 1
Хосе Луїс Ортега Мата (Jose Luis Ortega Mata), „Семанарио де Охінага“, 19 лютого, Охінага
Ортега Мата, 37-літній редактор щотижневика „Семанарио де Охінага“, був застрелений двома пострілами в голову. Місцеві джерела пов’язали убивство із репортажами „Семанарио де Охінага“ щодо торгівлі наркотиками. Видання також було критичним до місцевих політиків і поліції.
ПАЛЕСТИНСЬКІ ТЕРИТОРІЇ: 1
Мугамед аль-Бішаві (Muhammad al-Bishawi), прес-центр Найа, IslamOnline.net, 31 липня, Наблус, Західний берег
Аль-Бішаві, журналіст наблуської палестинської інформаційної служби прес-центр Найа і „IslamOnline“, катарської інтернетівської інформаційної служби, був убитий під час ізраїльського ракетного удару, спрямованого на керівника „Хамасу“ Джамала Мансура, якого Ізраїль обвинуватив у таємному керівництві декількома терористичними актами самогубців. Як повідомили кілька джерел, під час нападу, аль-Бішаві брав інтерв’ю у Мансура в Палестинському Центрі навчання і засобів масової інформації, офісу інформації Хамасу.
ПАРАГВАЙ: 1
Сальвадор Медина Веласкес (Salvador Medina Velazquez), „FM Сemity“, 5 січня, Капіібарі
Медина, 27 років, президент правління громадської радіостанції „FM Сemity“, був застрелений з засідки. Напад, очевидно, спричинили його повідомлення щодо контрабанди деревини з приналежних державі заповідних лісів в Капіібарі, – так місцеві джерела повідомили КЗЖ. Зокрема, Медина відібрав групу підозрюваних контрабандистів, пов’язаних з Національною Республіканською Асоціацією (ARN), також відомої як Партія Колорадо. Хоча підозра була розслідувана і визнана справедливою, родичі Медини вважають, що люди, які замовили вбивство, усе ще на свободі.
РОСІЯ: 1
Едуард Маркевич, „Новий Рефт“, 18 вересня, Рефтінський, Свердловська область
Маркевич, редактор і видавець „Нового Рефту“, газети, що була часто критичною до місцевих посадових осіб, був знайдений мертвим з кульовою раною в спині. Колеги журналіста сказали інформаційній службі ІТАР-ТАСС, що він отримав погрози телефоном перед нападом. На нього також нападали у 1998 році.
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ: 2
Вільям Біґарт (William Biggart), незалежний журналіст, 11 вересня, Нью-Йорк
Біґарт, американський позаштатний фотограф служби новин, був убитий під час терористичного нападу на Міжнародний торгівельний центр. Тіло журналіста було знайдено 15 вересня серед уламків на першому поверсі неподалік від тіл кількох пожежників. Біґарт кинувся до місця події зі своєю камерою відразу, як почув про напади.
Роберт Стівенс (Robert Stevens), „The Sun“, 5 жовтня, Бока Ратон
Стівенс, 63 роки, фоторедактор щоденної бульварної газети „The Sun“ помер від легеневої форми сибірської виразки в Бока Ратон, Флорида. Органи влади розпочали кримінальне розслідування щодо вбивства, але не визначили, звідки сибірська виразка прибула. Однак, посадові особи підтвердили, що тип сибірської виразки, що вбила Стівенса, належить до того ж штаму, що і той, який було відправлено до Нічних новин Ен-Бі-Сі, заразивши Тома Брокава.
ТАЇЛАНД: 2
Вітайут Сенгсопіт (Withayut Sangsopit), 56 років, незалежний журналіст, 10 квітня, Сурат Тані
Вітайут, радіожурналіст і коментатор, були застрелений п’ятьма пострілами, коли він збирався зайти до своєї радіостудії, щоб розпочати свою популярну ранкову програму „Наздожени світ“. Поліція Сурат Танi вважає, що Вітайут був убитий внаслідок його репортажу про зловживання в сумі 50 мільйонів батів (1.1 мільйон американських доларів) щодо землі для муніципального смітника. Поліція заарештувала двох чоловіків у зв’язку зі стріляниною, один з яких був муніципальною посадовою особою, втягнутою у „смітниковий“ скандал.
Касет Пуенгпак (Kaset Puengpak), „Тайська ранкова“, 2 травня, Вісет Чаічан
Касет, репортер тайськомовної газети „Тайська Ранкова“, був застрелений у районі Вісет Чаічан, провінція Анг Тонг. Касет був відомий своїми репортажами про місцеві наркобанди, пов’язані з могутніми політичними діячами і поліцейськими, за повідомленнями „Тайської Ранкової“ і декількох тайських журналістів. Асоціація Тайських Журналістів випустила заяву, в якій стверджувалося, що Касет був, імовірно, убитий за свою журналістську діяльність. Після загибелі поліція допитала поліцейського капрала, який вступав у суперечку щодо забезпечення правопорядку в околиці. Не повідомлялося про жоден арешт у цій справі.
УКРАЇНА: 1
Ігор Александров, „Тор“, 3 липня, Слов’янськ
Александров, 45-літній директор незалежної телевізійної компанії „Тор“, помер в лікарні від отриманих пошкоджень. Невідомі нападники побили його бейсбольними битами, коли він заходив вранці до свого офісу. Колеги Александрова вважають, що убивство було пов’язано з його телевізійною програмою „Без ретуши“, в якій висвітлювалося розслідування урядової корупції й організованої злочинності. Програма часто критикувала муніципальну владу Слов’янська.
ФІЛІПІНИ: 2
Роланд Урета (Roland Ureta), радіо „DYKR“, 3 січня, провінція Аклан
Урета, програмний директор радіостанції „DYKR“, був розстріляний двома мотоциклістами. Урета, очевидно, був убитий в результаті його радіокоментарів, які містили уривки щодо корупції в місцевих органах влади і причетності поліції до торгівлі наркотиками.
Канделаріо Кайона (Candelario Cayona), радіо „DXLL“, 30 травня, Замбоанга-Сіті
Троє невідомих напали з засідки на Кайону, радіокоментатора місцевої радіостанції „DXLL“, коли він виїхав з дому на своєму мотоциклі для того, щоб провести ранкову радіопередачу.
Кайона був відвертим коментатором, який часто критикував місцевих політиків, військових і мусульманських партизан-сепаратистів. Журналіст нещодавно отримав кілька погроз, включаючи погрозу в ефірі, під час дзвоника Абу Сабейі, речника ісламської партизанської групи „Абу Сайаф“.
ЮГОСЛАВІЯ: 2
Керем Лаутон (Kerem Lawton), „Associated Press Television News“, 29 березня, Косово
Лаутон, 30 років, британець і продюсер „Associated Press Television News“, помер від ран завданих шрапнеллю, коли артилерійський снаряд влучив в його автомобіль. Як македонські військові, так і албанські етнічні повстанці заперечили свою причетність до смерті Лаутона.
Mілан Пантік (Milan Pantic), „Вечерньє Новості“, 11 червня, Ягодина
Пантік, репортер белградського щоденного видання „Вечерньє Новості“, був убитий, коли він заходив до свого будинку. 47-річний журналіст працював кореспондентом „Вечерньє Новості“ в регіоні Поморавльє, центральна Сербія. Він широко висвітлював кримінальні справи, включаючи корупцію в місцевих компаніях. Його дружина, Зівка Пантік, розповіла „Вечерньє Новості“, що Пантік отримував численні телефонні погрози у відповідь на статті, які він писав.
Документування смертей
Дослідники КЗЖ застосовують строгі засоби і журналістські стандарти для визначення того, чи були журналісти убиті безпосередньо внаслідок їхньої професійної діяльності, чи з інших причин. Оприлюднюючи і заперечуючи ці вбивства, КЗЖ працює для того, щоб допомогти змінити умови, що сприяють насильству проти журналістів. Мартиролог, що КЗЖ складає щороку – один з найбільш широко цитованих заходів щодо свободи друку у світі.
Для отримання додаткової інформації про журналістів, убитих у 2001, і інформації про роботу КЗЖ, включаючи інформацію про напади на журналістів в усьому світі відвідайте сайт КЗЖ в Мережі, www.cpj.org
Комітет захисту журналістів – непартійна, неприбуткова організація, діяльність якої присвячена захисту свободи друку в усьому світі.
37 ЖУРНАЛІСТІВ ЗАГИНУЛО В 2001 РОЦІ ВНАСЛІДОК ЇХНЬОЇ РОБОТИ
Афґаністан очолює мартиролог; журналісти також гинули в Колумбії, Філіппінах, Китаї, Сполучених Штатах та 17 інших країнах
В 2001 році загалом 37 журналістів загинуло по всьому світу безпосередньо внаслідок їхньої роботи, значно збільшивши число загиблих журналістів у порівнянні з 2000 роком, коли, за повідомленням Комітету захисту журналістів було вбито 24 журналісти. Принаймні 25 з них було вбито, майже всіх безкарно.
Драматичне збільшення сталося, головним чином, через війну в Афґаністані, де загинуло вісім журналістів, виконуючи обов’язок з висвітлення військової кампанії, що проводиться США, а дев’ятий журналіст помер від ран, отриманих там два роки тому.
Це найдовший мартиролог зареєстрований для окремої країни з 1999 року, відтоді як 10 журналістів загинуло у Сьєрра-Леоне.
Більшість журналістів, які загинули торік, однак, не висвітлювали війну. Їх було вбито в помсту за їхні репортажі про корупцію і злочини серед посадових осіб у таких країнах як Бангладеш, Китай, Таїланд і Югославія.
2001 був, деяким чином, роком аномалій. Уперше, відтоді як КЗЖ розпочав вести детальні записи, журналіст загинув у Китаї. Двох журналістів було вбито у Таїланді, а одного у Коста-Ріці, де насильство проти преси – рідкість. Тим часом, жоден журналіст не загинув в Африці торік, хоча 18 було вбито за два попередні роки. Кількість країн, де було вбито журналістів, більш ніж подвоїлась за останні два роках, зрісши від 10 країн у 1999 році до 16 країн у 2000 році, і до 22 країн цього року. Найбільш небезпечною ділянкою минулого року для журналістів усього світу було висвітлення корупції і злочинів посадових осіб.
„Журналісти, що висвітлювали війну в Афганістані, показували надзвичайну сміливість, але ми повинні також пам’ятати, що журналісти в усьому світі, які розкривали корупцію, незаконні дії і хабарництво на вищих рівнях влади, були убиті безкарно“, – сказала керівник КЗЖ Енн Купер. – „Чи це злочинці збройних груп в Колумбії, чи то корумповані чиновники у Таїланді, повідомлення зрозуміле: журналісти, які повідомляють про незаконні дії, отримають смертний вирок“.
На додаток до 37 випадків, описаних у цьому повідомленні, КЗЖ продовжує розслідувати випадки смерті ще 19 журналістів, чиї убивства, можливо, були пов’язані з їхньою професійною діяльністю.
АФҐАНІСТАН:
НЕБЕЗПЕЧНЕ ВІДРЯДЖЕННЯ
Небезпека є невід’ємною складовою висвітлення збройних конфліктів, але дослідження КЗЖ показує, що більшість журналістів, які вмирають у зонах військових дій, були вбиті. Це мало місце в Афганістані, де анархія, яка настала внаслідок краху Талібану створила надзвичайно небезпечні умови для журналістів цієї осені. Вісім журналістів загинуло під час керованого США нападу, п’ять померло далеко від лінії фронту: чотирьох було вбито з засідки, а одного під час крадіжки. Інших трьох було вбито у бойовій ситуації; КЗЖ усе ще розслідує обставини їхньої смерті. Ці вісім журналістів вмерли протягом 16-денного періоду минулого листопада – найбільш насильницького періоду для преси в історії Афганського конфлікту.
(Дослідження КЗЖ показує, що за 13 попередніх років, було вбито 10 журналістів, коли вони працювали в Афганістані.)
Подібний зразок убивств зберігається для регіонів постійного конфлікту, на кшталт Колумбії чи Філіппін. З трьох журналістів, які вмерли в Колумбії, наприклад, в одного поцілили ультраправі бойовики, другого вбили ліві партизани, а третього було застрелено після репортажу щодо діяльності злочинної банди.
Два журналісти також загинули в Сполучених Штатах торік; один фотограф помер при висвітленні терористичних нападів 11 вересня коли було зруйновано Всесвітній торгівельний центр, а редактор помер від сибірської виразки під час першого з декількох спрямованих нападів на американські засоби масової інформації.
Подальший перелік – коротке резюме обставин, які супроводжували смерть кожного з 37 журналістів, що загинули внаслідок їхньої роботи торік.
ЖУРНАЛІСТИ, ЩО ЗАГИНУЛИ В 2001 РОЦІ ВНАСЛІДОК ЇХНЬОЇ РОБОТИ
АФҐАНІСТАН: 9
Марко Брунеро (Marc Brunereau), незалежний журналіст, 5 вересня, Ташкент, Узбекистан
Брунеро, незалежний журналіст, який провів роки, висвітлюючи війну в Афґаністані для видань, в тому числі для бельгійського щоденного видання „Le Soir“, помер у Ташкенті від ран, отриманих у 1999 році при артобстрілі в Талокані, Афґаністан. Брунеро та інші прибули на гелікоптері у північне місто Талокан, коли аеродром було обстріляно Талібаном. Брунеро отримав серйозні поранення шрапнеллю. Хоча він лікувався місяцями, включаючи кілька операцій, шрапнель, що залишилася в його тілі, спричинила продовження проблем зі здоров’ям, що призвело до його смерті двома роками пізніше.
П’єр Біллауд (Pierre Billaud), „Radio Television Luxembourg“, 11 листопада, провінція Taхар
Волкер Хендлоїк (Volker Handloik), незалежний журналіст, 11 листопада, провінція Taхар
Джоанна Саттон (Johanne Sutton), „Radio France Internationale“, 11 листопада, провінція Taхар
Біллауд, 31 рік, журналіст „Radio Television Luxembourg“, Хендлоїк, 35 років, незалежний журналіст за завданням німецького журналу новин „Stern“, Саттон, 35 років, журналіст „Radio France Internationale“, були убиті, коли сили Талібану відкрили вогонь по БТР Північного альянсу, на якому вони пересувалися. БТР був підбитий гранатою з ракетним двигуном, змусивши кількох пасажирів впасти чи зістрибнути. Ці три журналісти були пізніше знайдені застреленими неподалік. КЗЖ продовжує розслідувати суперечливі твердження про те, чи були вони ціллю чи потрапили у перестрілку.
Гаррі Бартон (Harry Burton), „Reuters Television“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Марія Грація Кутулі (Maria Grazia Cutuli), „Corriere della Serra“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Хуліо Фуентес (Julio Fuentes), „El Mundo“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Азізула Гайдарі (Azizullah Haidari), „Reuters“, 19 листопада, провінція Нанґархар
Бартон, австралієць, оператор агенції новин „Reuters“ , Кутулі, 39 років, італієць, кореспондент міланської газети „Corriere della Serra“, Фуентес, 46 років, іспанець, кореспондент мадридської газети „El Mundo“, Гайдарі, афґанець, фотограф агенції новин „Reuters“ були вбиті з засідки при пересуванні з конвоєм від Джелалабаду до Кабулу. Бандити витягли їх з автомобілів, змусили їх йти до прилеглих пагорбів, і стратили їх, за свідченнями одного з водіїв.
Ульф Струмберґ (Ulf Strцmberg), TV4, 26 листопада, Талокан
Струмберґ, 42 роки, оператор шведського каналу TV4, був застрелений і загинув у своїй кімнаті під час пограбування збройними бандитами будинку, в якому зупинилися він та інші журналісти.
АЛЖИР: 2
Фаділа Нейма (Fadila Nejma), „Echourouk“, 14 червня, Алжир
Адель Зерроук (Adel Zerrouk), „Al-Rai“, 14 червня, Алжир
Нейма Nejma, репортер арабського щотижневика „Echourouk“, і Зерроук, репортер арабського щоденного видання „Al-Rai“ були убиті під час висвітлення масових антиурядових демонстрацій організованих лідерами берберської спільноти в столиці Алжиру. Нейма помер під час демострацій, будучи збитий автобусом, що набирав швидкість. Згідно з повідомленнями про конфлікт, Зерроук, можливо, також був убитий тим самим автобусом, чи затоптаний на смерть юрбою демонстрантів на мітингу.
БАНГЛАДЕШ: 1
Нахар Алі (Nahar Ali), „Anirban“, 21 квітня, Хулна
Алі, кореспондент хулнської бенгаломовної щоденної газети, помер від ушкоджень, отриманих під час нападу кількома днями раніше. Як повідомляє поліція, люди в масках викрали його, поранили і сильно побили, переламавши йому руки і ноги, перед тим як залишити на околиці його села,. Джерела КЗЖ повідомили, що Алі був імовірно убитий за його репортажі про дії місцевих злочинних синдикатів.
БОЛІВІЯ: 1
Хуан Карлос Енцінас (Juan Carlos Encinas), незалежний журналіст, 29 липня, Катаві
Енцінас, 39-років, позаштатний кореспондент ла-паського каналу „Canal 21“ помер у невеликому містечку Катаві, департамент Ла-Пас, від ран. Енцінас висвітлював боротьбу між двома гірничими кооперативами, які суперничали за контроль над кар’єром вапняку за містом. Озброєні робітники конкуруючої копальні зробили постріли, якими поранили Енцінаса, що призвело до його смерті дорогою до лікарні. Він ніс камеру, магнітофон і посвідчення, що ідентифікували його як журналіста.
ВЕЛИКА БРИТАНІЯ: 1
Мартін О’Хаган (Martin O’Hagan), „Санді Волд“, 28 вересня, Лурган
О’Хаган, 51 рік, був застрелений кількома пострілами з проїжджаючого автомобіля, коли він йшов додому з пабу зі своєю дружиною, яка не була травмована при нападі. О’Хаган був ірландським католицьким журналістом, знаним своїми репортажами про злочинну діяльність протестантів і католицьких збройних груп. В нападі підозрювали „Монархічну добровольчу силу“, про яку О’Хаган недавно написав, і „Оборонців Червоної Руки“, які взяли на себе відповідальність за вбивство під час телефонної розмови з Бі-Бі-Сі.
ГАЇТІ: 1
Брігнол Ліндор (Brignol Lindor), „Rаdio Echo 2000“, 3 грудня, Петіт-Гобве
Ліндор, директор новин приватної радіостанції Rаdio Echo 2000, був зарубаний юрбою з мачете в руках. Ліндор був ведучим політичного шоу „Діалог“. Він одержував численні погрози від місцевих посадових осіб після запрошення членів опозиційної коаліції „Convergence Democratique“ з 15 партій з’явитися на його шоу.
ГВАТЕМАЛА: 1
Хорґе Мінор Алеґрeа Армендеріз (Jorge Mynor Alegrea Armenderiz), Радіо „Amatique“, 5 вересня, Пуерто Барріос
Алеґрeа, ведучий шоу з запрошеними гостями, що називалось „Lenea Directa“, був застрелений принаймні п’ятьма пострілами поблизу його будинку. Бюро Омбудсмена з прав людини визначило у вересні, що убивство мало політичну мотивацію і, найбільш імовірно, керувалося місцевими посадовими особами, як помста за висвітлення Алеґрeа корупції в Пуерто Барріос.
ГРУЗІЯ: 1
Георгій Санейа (Georgy Sanaya), „Руставі-2“, 26 липня, Тбілісі
Санейа, популярний 26-річний телевізійний журналіст, був застрелений одним пострілом у голову з близької відстані зі зброї калібру 9 міліметрів. Хоча колеги Санейа не знали про які-небудь погрози щодо нього, вони твердо впевнені, що вбивство було спричинене його професійною діяльністю. Убивство могло призначатися для залякування станції, яка відома своїми репортажами-розслідуваннями щодо державної корупції і зловживання владою у Грузії.
ІНДІЯ: 1
Мулчанд Йадав (Moolchand Yadav), незалежний журналіст, 30 липня, Жансі
Йадав, незалежний журналіст, який регулярно дописував до хіндімовних щоденних видань, в тому числі „Джансата“ і „Пенджаб Кесарі“, був застрелений на вулиці в Жансі, Уттар-Прадеш. Колеги сказали, що Йадав був убитий з волі двох могутніх землевласників, які були розсерджені його викриттям місцевої корупції.
КИТАЙ: 1
Фенк Чаосія (Feng Zhaoxia), „Ґецай Таопао“, 15 січня, Сіань
Фенк, журналіст сіаньського щоденного видання „Ґецай Таопао“, був знайдений з перерізаним горлом в канаві за межами Сіаню. Він був допитливим репортером, який писав про злочинні банди і їхній зв’язок з корупцією місцевих політичних діячів, і отримував неодноразові погрози смерті. Його сім’я і колеги вважають, що Фенк був убитий через його роботу журналіста, але поліція визнала його смерть самогубством. Клопотання про повторне відкриття справи було залишено без відповіді.
КОЛУМБІЯ: 3
Флавіо Ведойя (Flavio Bedoya), „Voz“, 27 квітня, Тумако
Ведойя, 52 роки, регіональний кореспондент боґотської газети Комуністичної партії „Voz“, зазнав обстрілу і був убитий чотирма невідомими бандитами на мотоциклах. Один із старших кореспондентів тижневика пов’язав убивство з серією гострих репортажів Ведойї про змову між силами безпеки і воєнізованими правими бригадами в департаменті Наріко. Поліція підтвердила вбивство, але не повідомила подробиць.
Хосе Дьювіель Воскес Аріас (Josй Duviel Vбsquez Arias), „La Voz de la Selva“, 6 липня, Флоренсія
Невідомий бандит стріляв і вбив Воскеса, директора служби новин місцевої радіостанції „La Voz de la Selva“ (Голос Джунглів). Убивство було пов’язане з його репортажами-розслідуваннями щодо скандальних випадків корупції, до яких було втягнуто місцевих посадових осіб і членів лівого партизанського руху FARC.
Хорґе Енріке Урбано Санчес (Jorge Enrique Urbano Sбnchez), радіо і тележурналіст, 8 липня, Буенавентура
Двоє невідомих нападників вистрілили в Урбано чотири рази, під час святкування ним свого 55-ого дня народження з друзями в парку в прибережному місті Буенавентуре. Урбано, очевидно, присвятив свою останню радіопередачу осуду місцевої злочинної банди, яка називається „Tumba Puertas“ (Нищівні Двері). Незадовго до його вбивства, він отримував погрози позбавити його життя, які він приписував своїй громадянській кампанії щодо переміщення вуличних наркоторговців і наркоманів з парку.
КОСТА-РИКА: 1
Парменіо Медина Перес (Parmenio Medina Pйrez), „La Patada“ 7 липня, Сан Хосе
Медина, 28 років, виробник і ведучий щотижневої радіопрограми „La Patada“ („Удар“), загинув від пострілів невідомих нападників. Програма Медини часто засуджувала корупцію посадових осіб. За два місяці до своєї загибелі Медина одержав погрози позбавити його життя в зв’язку з обговоренням ним в ефірі гаданих фінансових зловживань на місцевій католицькій радіостанції. Невідомі нападники також стріляли в його будинок.
ЛАТВІЯ: 1
Ґундарс Матіс (Gundars Matiss), „Kurzeme Vards“, 28 листопада, Лієпайа
Матіс, репортер кримінальних новин лієпайського щоденного видання „Kurzeme Vards“, зазнав нападу і був жорстоко побитий на сходах, що вели до його квартири. Після трьох операцій, він впав у кому і помер від крововиливу у мозок. Хоча поліція посилається на грабіж, особисту помсту і відплату за його журналістську діяльність як можливі мотиви, Матіс не був пограбований і, здається, не був втягнутий у будь-яку серйозну особисту суперечку. Його редактор сказав КЗЖ: „Матіс знав багато про злочинний світ. Він був одним з тих журналістів, які спустилися на дно“. На час друку поліцейське розслідування усе ще продовжувалося.
МЕКСИКА: 1
Хосе Луїс Ортега Мата (Jose Luis Ortega Mata), „Семанарио де Охінага“, 19 лютого, Охінага
Ортега Мата, 37-літній редактор щотижневика „Семанарио де Охінага“, був застрелений двома пострілами в голову. Місцеві джерела пов’язали убивство із репортажами „Семанарио де Охінага“ щодо торгівлі наркотиками. Видання також було критичним до місцевих політиків і поліції.
ПАЛЕСТИНСЬКІ ТЕРИТОРІЇ: 1
Мугамед аль-Бішаві (Muhammad al-Bishawi), прес-центр Найа, IslamOnline.net, 31 липня, Наблус, Західний берег
Аль-Бішаві, журналіст наблуської палестинської інформаційної служби прес-центр Найа і „IslamOnline“, катарської інтернетівської інформаційної служби, був убитий під час ізраїльського ракетного удару, спрямованого на керівника „Хамасу“ Джамала Мансура, якого Ізраїль обвинуватив у таємному керівництві декількома терористичними актами самогубців. Як повідомили кілька джерел, під час нападу, аль-Бішаві брав інтерв’ю у Мансура в Палестинському Центрі навчання і засобів масової інформації, офісу інформації Хамасу.
ПАРАГВАЙ: 1
Сальвадор Медина Веласкес (Salvador Medina Velazquez), „FM Сemity“, 5 січня, Капіібарі
Медина, 27 років, президент правління громадської радіостанції „FM Сemity“, був застрелений з засідки. Напад, очевидно, спричинили його повідомлення щодо контрабанди деревини з приналежних державі заповідних лісів в Капіібарі, – так місцеві джерела повідомили КЗЖ. Зокрема, Медина відібрав групу підозрюваних контрабандистів, пов’язаних з Національною Республіканською Асоціацією (ARN), також відомої як Партія Колорадо. Хоча підозра була розслідувана і визнана справедливою, родичі Медини вважають, що люди, які замовили вбивство, усе ще на свободі.
РОСІЯ: 1
Едуард Маркевич, „Новий Рефт“, 18 вересня, Рефтінський, Свердловська область
Маркевич, редактор і видавець „Нового Рефту“, газети, що була часто критичною до місцевих посадових осіб, був знайдений мертвим з кульовою раною в спині. Колеги журналіста сказали інформаційній службі ІТАР-ТАСС, що він отримав погрози телефоном перед нападом. На нього також нападали у 1998 році.
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ: 2
Вільям Біґарт (William Biggart), незалежний журналіст, 11 вересня, Нью-Йорк
Біґарт, американський позаштатний фотограф служби новин, був убитий під час терористичного нападу на Міжнародний торгівельний центр. Тіло журналіста було знайдено 15 вересня серед уламків на першому поверсі неподалік від тіл кількох пожежників. Біґарт кинувся до місця події зі своєю камерою відразу, як почув про напади.
Роберт Стівенс (Robert Stevens), „The Sun“, 5 жовтня, Бока Ратон
Стівенс, 63 роки, фоторедактор щоденної бульварної газети „The Sun“ помер від легеневої форми сибірської виразки в Бока Ратон, Флорида. Органи влади розпочали кримінальне розслідування щодо вбивства, але не визначили, звідки сибірська виразка прибула. Однак, посадові особи підтвердили, що тип сибірської виразки, що вбила Стівенса, належить до того ж штаму, що і той, який було відправлено до Нічних новин Ен-Бі-Сі, заразивши Тома Брокава.
ТАЇЛАНД: 2
Вітайут Сенгсопіт (Withayut Sangsopit), 56 років, незалежний журналіст, 10 квітня, Сурат Тані
Вітайут, радіожурналіст і коментатор, були застрелений п’ятьма пострілами, коли він збирався зайти до своєї радіостудії, щоб розпочати свою популярну ранкову програму „Наздожени світ“. Поліція Сурат Танi вважає, що Вітайут був убитий внаслідок його репортажу про зловживання в сумі 50 мільйонів батів (1.1 мільйон американських доларів) щодо землі для муніципального смітника. Поліція заарештувала двох чоловіків у зв’язку зі стріляниною, один з яких був муніципальною посадовою особою, втягнутою у „смітниковий“ скандал.
Касет Пуенгпак (Kaset Puengpak), „Тайська ранкова“, 2 травня, Вісет Чаічан
Касет, репортер тайськомовної газети „Тайська Ранкова“, був застрелений у районі Вісет Чаічан, провінція Анг Тонг. Касет був відомий своїми репортажами про місцеві наркобанди, пов’язані з могутніми політичними діячами і поліцейськими, за повідомленнями „Тайської Ранкової“ і декількох тайських журналістів. Асоціація Тайських Журналістів випустила заяву, в якій стверджувалося, що Касет був, імовірно, убитий за свою журналістську діяльність. Після загибелі поліція допитала поліцейського капрала, який вступав у суперечку щодо забезпечення правопорядку в околиці. Не повідомлялося про жоден арешт у цій справі.
УКРАЇНА: 1
Ігор Александров, „Тор“, 3 липня, Слов’янськ
Александров, 45-літній директор незалежної телевізійної компанії „Тор“, помер в лікарні від отриманих пошкоджень. Невідомі нападники побили його бейсбольними битами, коли він заходив вранці до свого офісу. Колеги Александрова вважають, що убивство було пов’язано з його телевізійною програмою „Без ретуши“, в якій висвітлювалося розслідування урядової корупції й організованої злочинності. Програма часто критикувала муніципальну владу Слов’янська.
ФІЛІПІНИ: 2
Роланд Урета (Roland Ureta), радіо „DYKR“, 3 січня, провінція Аклан
Урета, програмний директор радіостанції „DYKR“, був розстріляний двома мотоциклістами. Урета, очевидно, був убитий в результаті його радіокоментарів, які містили уривки щодо корупції в місцевих органах влади і причетності поліції до торгівлі наркотиками.
Канделаріо Кайона (Candelario Cayona), радіо „DXLL“, 30 травня, Замбоанга-Сіті
Троє невідомих напали з засідки на Кайону, радіокоментатора місцевої радіостанції „DXLL“, коли він виїхав з дому на своєму мотоциклі для того, щоб провести ранкову радіопередачу.
Кайона був відвертим коментатором, який часто критикував місцевих політиків, військових і мусульманських партизан-сепаратистів. Журналіст нещодавно отримав кілька погроз, включаючи погрозу в ефірі, під час дзвоника Абу Сабейі, речника ісламської партизанської групи „Абу Сайаф“.
ЮГОСЛАВІЯ: 2
Керем Лаутон (Kerem Lawton), „Associated Press Television News“, 29 березня, Косово
Лаутон, 30 років, британець і продюсер „Associated Press Television News“, помер від ран завданих шрапнеллю, коли артилерійський снаряд влучив в його автомобіль. Як македонські військові, так і албанські етнічні повстанці заперечили свою причетність до смерті Лаутона.
Mілан Пантік (Milan Pantic), „Вечерньє Новості“, 11 червня, Ягодина
Пантік, репортер белградського щоденного видання „Вечерньє Новості“, був убитий, коли він заходив до свого будинку. 47-річний журналіст працював кореспондентом „Вечерньє Новості“ в регіоні Поморавльє, центральна Сербія. Він широко висвітлював кримінальні справи, включаючи корупцію в місцевих компаніях. Його дружина, Зівка Пантік, розповіла „Вечерньє Новості“, що Пантік отримував численні телефонні погрози у відповідь на статті, які він писав.
Документування смертей
Дослідники КЗЖ застосовують строгі засоби і журналістські стандарти для визначення того, чи були журналісти убиті безпосередньо внаслідок їхньої професійної діяльності, чи з інших причин. Оприлюднюючи і заперечуючи ці вбивства, КЗЖ працює для того, щоб допомогти змінити умови, що сприяють насильству проти журналістів. Мартиролог, що КЗЖ складає щороку – один з найбільш широко цитованих заходів щодо свободи друку у світі.
Для отримання додаткової інформації про журналістів, убитих у 2001, і інформації про роботу КЗЖ, включаючи інформацію про напади на журналістів в усьому світі відвідайте сайт КЗЖ в Мережі, www.cpj.org
Комітет захисту журналістів – непартійна, неприбуткова організація, діяльність якої присвячена захисту свободи друку в усьому світі.