Новий Закон "Про діяльність у сфері інформатизації" дозволить владі понищити вільне слово в он-лайнових виданнях

Тарас Закусило. Інтернет-правда та інтернет-кривда

Ухвалений Верховною Радою цього вівторка в першому читанні Закон "Про діяльність у сфері інформатизації", що його запропонував уряд, журналісти розцінили як наступ на "останню барикаду" вільного слова. Власне, за останні 2-3 роки єдиним полем, де ще не випасали цензуру та куди не запускали інші форми тиску на свободу висловлювання, були інтернет-видання. Як за радянщини самвидав, у нашу добу інтернет-газети стали джерелом правди про події та явища в політиці держави. Чому досі інтернет-правда не зазнала утисків, зрозуміло: в Україні менше мільйона користувачів всесвітньої павутини, а це не вельми відчутна частина електорату, то ж навіщо вовтузитися з цією ділянкою? Втім, схоже, часи такої недбалості влади у стеженні за свободою слова минають. "Закон виписано таким чином, що всі українські інтернет-ЗМІ апріорі його порушуватимуть. А це, в свою чергу, дозволить органам влади закривати неугодні їм інформаційні ресурси", — таку думку висловив у інтерв’ю УНІАН Ігор Дядюра, голова організації "Українське інтернет-співтовариство".

"Прийняття закону в такому вигляді призведе до звуження рамок свободи слова та права громадян на вільний доступ до інформації", — коментує ситуацію для "УМ" Наталя Лігачова, керівник інтернет-видання "Телекритика".

Дуже дивною здається Наталі Лігачовій спроба покласти на провайдера відповідальність за інформацію, яка може бути розміщена на його сервері, адже зрозуміло: провайдер не має ніякого відношення до змісту, він лише надає своїм клієнтам можливість користуватися інтернетом. Найбільше журналістів-інтернетників обурює положення (і можливі його трактування) про заборону поширення "забороненої, спотвореної та недостовірної інформації".

"Це здається нонсенсом, — каже "УМ" керівник "Телекритики". — Що вважається недостовірною і спотвореною інформацією? Хто оцінюватиме її достовірність? Те ж стосується і заборони на розповсюдження ненормативної лексики. Як зможе відповідати за її розповсюдження провайдер чи власник "мережного об’єкту сфери інформатизації", якщо нецензурна лексика розповсюджується у вільних форумах чи у такому популярному зараз методі спілкування, як "liveJornal"?"

Підтримують позицію Наталі Лігачової й колеги з "Української правди".

"Суб’єктами діяльності у сфері інформатизації", на яких закон покладає високу відповідальність за дотриманням "достовірної, повної та своєчасної інформації", може бути хто завгодно: і власники, і розповсюджувачі та користувачі інформаційних технологій, продуктів та ресурсів, і, звичайно ж, самі інтернет-газети. "Що означають ці три епітети — достовірна, повна та своєчасна інформація — невідомо, — розмірковує "УП. Загалом п’ять сторінок досить абстрактного тексту надають новому закону можливість використати його для знищення інтернет-журналістики. "Будь-яке з існуючих нині Інтернет-видань може бути оголошено таким, що порушує закон — і бути закритим за формальними ознаками", — резюмує ще один "порушник спокою" мешканців вулиці Банкової — сайт "Майдан".

А "Українська правда" критикує опозицію за мимовільне сприяння у прийнятті закону парламентом: "Вирішальну роль, вважає видання, в ухваленні цього закону відіграли три фракції опозиції — КПУ, СПУ та БЮТі. "Наша Україна" того дня бойкотувала роботу парламенту, однак невідомо, як би вона повелася, якби була присутньою у залі". На що представник соціалістів Юрій Луценко виправдався тим, що СПУ "просто не розібралася, що підтримує", й пообіцяв виправитися під час другого читання закону.

("Україна молода", №217, 21 листопада 2003 р.)

Див. також — "Время", г. Харьков, №130, 25 ноября 2003 г.