MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Як будуть виконуватися в Україні рішення Європейського суду з прав людини?

15.05.2004   
Законопроект "Про порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини" Коментар ХПГ

Впровадження норм міжнародного права в Україні Закон України "Про порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини"

(Проект внесений до Верховної Ради 15.03.1999 р. народним депутатом України Сергієм Головатим. Закон прийнятий у першому читанні 13.07.1999 р.)

Цей закон регулює правовідносини, що виникають у зв’язку з необхідністю виконання рішень Європейського суду з прав людини за скаргами осіб, неурядових організацій та груп осіб про порушення Україною їхніх прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основних свобод, 1950 р.

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Рішення Європейського суду з прав людини, які підлягають виконанню.

Обов’язковим до виконання на всій території України є рішення палат Європейського суду з прав людини та рішення Великої палати Європейського суду з прав людини (надалі — рішення Європейського суду).

Порядок виконання рішень Європейського суду з прав людини визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Стаття 2. Порядок легалізації та оприлюднення рішень Європейського суду з прав людини.

Офіційний переклад українською мовою, та посвідчення автентичності українського тексту рішення Європейського суду з прав людини забезпечується постійним представництвом України в Раді Європи протягом одного тижня з дати винесення рішення.

Легалізоване у встановлений спосіб рішення Європейського суду з прав людини негайно надсилається стороні, на користь якої воно прийняте (стягувачу), та Уповноваженому у справах дотримання Конвенції про захист прав і основних свобод людини (надалі Уповноважений з дотримання конвенції).

Уповноважений з дотримання конвенції негайно надсилає рішення Європейського суду з прав людини до газет "Голос України" та "Урядовий Кур’єр", які публікують його не пізніше ніж впродовж місяця з моменту його прийняття.

Стаття 3. Виконавчий документ для виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Виконавчим документом для виконання рішення Європейського суду з прав людини є легалізоване в порядку, передбаченому частиною першою статті 2 цього закону рішення Європейського суду з прав людини.

II. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Стаття 4. Звернення рішення Європейського суду з прав людини до виконання.

Сторона, на користь якої прийняте рішення, (стягувач) або його представник має право в межах строків, визначених статтею 84 закону України "про виконавче провадження" звернутися до Уповноваженого з дотримання конвенції з письмовою заявою про виконання цього рішення.

Звернення стягувача (його представника) із зазначеною заявою в правовому відношенні не пов’язується з фактом легалізації рішення Європейського суду з прав людини.

Стаття 5. Дії Уповноваженого у справах дотримання конвенції про захист прав і основних свобод людини з виконання рішення Європейського суду.

В п’ятиденний термін з моменту отримання заяви про виконання рішення Європейського суду з прав людини Уповноважений з дотримання Конвенції через Міністра юстиції України звертається до Прем’єр-міністра України з поданням про виконання рішення, в поданні обов’язково зазначаються:

1) стислий виклад обставин справи, за якою Європейським судом з прав людини винесене рішення;

2) суть рішення, яке має бути виконаним;

3) пропозиції щодо способів його виконання;

4) граничний термін виконання рішення, обчислений законом;

5) пропозиції щодо дій Кабінету Міністрів України або його компетентних органів у притягненні до відповідальності винних у порушенні прав людини, які були відновлені рішенням Європейського суду з прав людини, поданні регресного позову тощо.

У поданні можуть бути викладені й інші відомості, які Уповноважений з дотримання Конвенції вважає важливими для безумовного виконання рішення Європейського суду з прав людини, встановлений цим Законом термін.

До подання додається легалізоване у встановленому частиною першою статті 2 цього Закону рішення Європейського суду з прав людини. Окрім Уповноваженого з дотримання Конвенції подання підписує Міністр юстиції України.

Уповноважений з дотримання Конвенції надає всіляку допомогу Комітетові міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за виконанням рішень Європейського суду з прав людини.

Про хід виконання рішення Уповноважений з дотримання Конвенції щомісячно повідомляє Комітет Міністрів Ради Європи через міністерство закордонних справ України.

Одночасно ці повідомлення офіційно оприлюднюються Уповноваженим з дотримання Конвенції в газетах "Голос України" та "Урядовий кур’єр".

Стаття 6. Дії Прем’єр-міністра України і Кабінету Міністрів України з виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Впродовж п’яти днів з моменту отримання подання Уповноваженого з дотримання Конвенції про виконання рішення Європейського суду з прав людини Прем’єр-міністр України скликає Кабінет Міністрів України для розгляду подання.

За результатами розгляду подання Кабінет Міністрів України на свому засіданні приймає постанову, якою визначає порядок виконання рішення Європейського суду з прав людини та кінцевий термін його виконання в межах терміну, встановленого статтею 8 цього Закону. Органи та посадові особи, на яких розповсюджується дія зазначеної постанови, зобов’язані виконати рішення Європейського суду з прав людини у строк, встановлений статтею 8 цього Закону.

В разі необхідності прийняття нових нормативно-правових актів чи внесення змін або доповнень до чинних нормативно-правових актів України на виконання рішення Європейського суду з прав людини Кабінет Міністрів України входить до Президента України з поданням про внесення на розгляд Верховної Ради України відповідного законопроекту як невідкладного. Законопроект повинен бути внесеним на розгляд Верховної Ради України в межах строку, встановленого статтею 8 цього закону.

В разі необхідності відшкодування особі чи організації за рішенням Європейського суду з прав людини матеріальної та/або моральної шкоди, Кабінетом Міністрів України вживаються дії, передбачені статтею 7 цього закону.

Стаття 7. Порядок матеріального відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини.

Кабінет Міністрів України зобов’язаний в строки, передбачені ст.8 цього Закону, відшкодувати особі чи організації завдану шкоду і судові витрати відповідно до рішення Європейського суду з прав людини.

Відшкодування здійснюється за рахунок державного бюджету України.

Майно, що є предметом рішення, повертається в натурі, а в разі неможливості його повернення в натурі, його вартість повністю відшкодовується, виходячи з його ринкової ціни, що діє на момент виконання рішення. Пріоритет у визначенні ціни майна належить стягувачу.

У разі смерті особи право на відшкодування шкоди у встановленому законодавством порядку переходить до її спадкоємців.

Сума, що має бути відшкодована, перераховується головним управлінням державного казначейства України на банківський рахунок стягувача. У разі його відсутності, Головне управління державного казначейства за рахунок коштів державного бюджету відкриває такий рахунок в установі банку, що визначена стягувачем.

Сума, що надійшла на рахунок стягувача від Головного управління державного казначейства, за бажанням стягувача може бути видана йому готівкою.

Кабінет Міністрів України може звернутись до суду з регресним позовом до того органу, посадової особи, рішенням, діями чи бездіяльністю яких були порушені права особи, що поновлені рішенням Європейського суду з прав людини.

Стаття 8. Строк виконання рішення Європейського суду з прав людини.

Рішення Європейського суду з прав людини підлягають негайному виконанню, починаючи з наступного дня після одержання від стягувача (його представника) заяви про виконання рішення.

Якщо одна з сторін звернулася з проханням про передачу справи на розгляд Великої палати, строк виконання рішення палати Європейського суду з прав людини зупиняється до прийняття Великою палатою остаточного рішення з цього приводу.

Рішення Великої палати є остаточним і підлягає виконанню в порядку, визначеному цим Законом.

III. ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Стаття 9. Органи примусового виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Примусове виконання рішень Європейського суду з прав людини покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів міністерства юстиції України у випадку, якщо рішення Європейського суду з прав людини не виконане Кабінетом Міністрів України у встановлений статтею 8 цього Закону строк.

Для прискорення виконання рішення Європейського суду з прав людини за рішенням директора Державної виконавчої служби може бути створена група державних виконавців.

Стаття 10. Порядок примусового виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження" з урахуванням особливостей цього Закону.

Стаття 11. Контроль за виконанням рішення Європейського суду з прав людини.

Контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та Директор державної виконавчої служби.

IV. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УХИЛЕННЯ ВІД ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ

Стаття 12. Відповідальність Кабінету міністрів України за порушення строків виконання рішень Європейського суду з прав людини.

При порушенні Кабінетом міністрів України встановлених цим Законом строків виконання рішення Європейського суду з прав людини з сум, визначених у державному бюджеті України на утримання апарату Кабінету міністрів України, на користь стягувача стягується пеня в розмірі до 25% від суми, що підлягає відшкодуванню відповідно до рішення Європейського суду з прав людини.

Постанова про накладення штрафу приймається державним виконавцем, яка затверджується Директором державної виконавчої служби.

Сума штрафу видається стягувачу в порядку, перед-баченому статтею 7 цього Закону.

Стаття 1З. відповідальність посадових осіб за ухилення від виконання рішень Європейського суду з прав людини.

в разі невиконання рішень Європейського суду з прав людини з причин невиконання чи недобросовісного виконання своїх службових обов’язків, порушення строків виконання рішення, винні посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну та кримінальну відповідальність, передбачену законодавством України.

Стаття 14. відповідальність за умисне невиконання рішення Європейського суду з прав людини.

Особи, винні в умисному невиконанні рішення Європейського суду з прав людини, несуть відповідальність, передбачену частиною другою статті 176-4 Кримінального кодексу України.

V. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Суми, які мають бути відшкодовані стягувачам впродовж 1999 року, відшкодовуються з Резервного фонду Кабінету міністрів України.

В подальшому в Законі України про державний бюджет України передбачаються кошти на відповідні витрати. Розрахунки щодо розміру цих коштів подаються Уповноваженим з дотримання Конвенції за погодженням Міністра юстиції України до міністерства фінансів України при складанні проекту державного бюджету України.

Цей закон набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

***

Отзыв на законопроект "О порядке исполнения решений Европейского суда по правам человека"

Всеволод Речицкий, Иван Лищина, г. Харьков

Первое, что обращает на себя внимание в представленном законопроекте, это определение решений, которые предлагается считать обязательными для исполнения на территории Украины. Статья 1 проекта указывает на "решения палат Европейского суда по правам человека и решения Большой палаты". Это слишком широкое определение — Суд принимает ежегодно до 200 решений, естественно Украина не должна исполнять все из них. В юридической науке Украины идет полемика о необходимости исполнять решения Суда, заявленные не против Украины, т.е. о прецедентном характере решений Суда. В этой связи, вероятно, следовало бы отметить, что в данном законопроекте речь идет исключительно о решениях по делам против Украины, и только о тех, в которых Судом было установлено нарушение Европейской конвенции защиты прав человека и основных свобод.

Не учтено также в проекте т.н. "дружественное урегулирование", установленное ст.38 ч.1 Конвенции. После признания Судом заявления о нарушении Конвенции приемлемым для рассмотрения, Палата Суда "предоставляет себя в распоряжение заинтересованных сторон с целью обеспечения дружественного урегулирования спора". И, хотя соглашение об урегулировании утверждается Судом, оформляется оно протоколом о дружественном урегулировании, который, на наш взгляд следовало бы упомянуть в ст.3 Закона, как приравненный к решению Суда исполнительный документ.

Третье замечание в связи со ст.1 связано с т.н. "временными мерами по защите заявителя от действий власти", которые впервые появились в деле Круз Вараз против Швеции. Такие меры могут состоять, например, в просьбе не выдавать заявителя другому государству в случае экстрадиции и иных мерах. Сюда же примыкает п.п. (а) ч.1 ст. 38 Конвенции, согласно которому государства должны всеми мерами способствовать рассмотрению дел Судом, в частности, предоставлять по его просьбе дополнительные документы. Такие просьбы также следовало бы упомянуть в законе.

Вызывает некоторое удивление полное исключение Уполномоченного по правам человека Верховной Рады Украины из деятельности по реализации решений Суда. Например, согласно ч.5 ст.5 законопроекта Уполномоченный в делах соблюдения Конвенции о защите прав и основных свобод человека ежемесячно отправляет отчеты о ходе исполнения решений в Комитет Министров Совета Европы. Однако, согласно ст. 19 Закона Украины "Об Уполномоченном Верховной Рады Украины по правам человека" последний "принимает участие в подготовке докладов по правам человека, которые представляются Украиной в международные организации в соответствии с действующими международными договорами Украины, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой". Таким образом, необходимо либо менять Закон "Об Уполномоченном…", либо дополнить законопроект положением о том, что такие отчеты о ходе исполнения решения Суда согласовываются (готовятся совместно?) с Уполномоченным по правам человека.

Спорным выглядят положения о некоторых действиях Кабинета министров по исполнению решений. Что касается мер общего характера (general measures) закрепленных в ч.3 ст.6, то установление обязанности Кабмина подготовить представление Президенту, и внесение последним его как неотложного в Верховную Раду выглядят недостаточными. Дело в том, что сам Суд, признавая те или иные акты государства несоответствующими Конвенции, никогда не указывает прямо, какие именно изменения должны быть внесены в законодательство, и какое они должны иметь содержание. Это дело национальных органов. И такие действия могут иметь вид, например, представлений Омбудсмана в Конституционный Суд о признании акта неконституционным, отмены или изменения актов Президента, Кабинета Министров, министерств, ведомств, местных органов власти. Наконец, иногда необходимо менять не акты, а сложившуюся практику. В таком случае куда более эффективным выглядит принятие Верховным Судом соответствующих Постановлений Пленума, или обращение в Конституционный Суд за толкованием того или иного закона.

В отношении мер индивидуального характера (individual measures) необходимо отметить, что назначение Судом справедливой сатисфакции случается далеко не по всякому делу и носит субсидиарный характер (назначается только в том случае, если Суд считает меры возмещения вреда, предусмотренные национальным правом, недостаточными). Если возмещение вреда оставлено на национальные органы, может возникнуть проблема, связанная с необходимостью отмены или изменения судебного решения, нарушающего Конвенцию. В таком случае ч.2 ст.6 Проекта может нарушать ст.ст. 124, 126-128 Конституции Украины в части обязательности для всех органов исполнять постановления Кабинета Министров о реализации решений Суда. Для разрешения этой задачи, считаем необходимым одновременно с рассмотрением данного законопроекта, внести в Верховную Раду проект изменений ст.ст. 343 и 397 Уголовно-процессуального Кодекса и Гражданского Процессуального Кодекса соответственно, включив в основания пересмотра дела по вновь открывшимся обстоятельствам решение Суда о наличии нарушений прав человека, связанных с рассмотрением дела (подобная система предусмотрена, например, в Бельгии). Кроме того, возможно включение в Проект иных, кроме материальных, способов возмещения вреда, таких, например, как публичное извинение Украины перед жертвой нарушения.

Установив в ст.8 сроки исполнения решения авторы законопроекта совершенно не учли того, что моментом исполнения является не момент, когда о нем принято соответствующее постановление какого-либо национального органа и даже не момент его реального исполнения, а дата принятия Резолюции Комитета Министров СЕ о том, что его функции по надзору за исполнением решения Суда выполнены. А такую Резолюцию Комитет может принять, только получив соответствующие сведения от национальных властей. Это положение также следовало бы отметить в Законе.

Вызывает также сомнения эффективность действий органов принудительного исполнения решений, предусмотренных ст.9 — Государственной исполнительной службы. По законопроекту основным ответчиком по делу является Кабинет Министров: из его резервных фондов должны выплачиваться поначалу суммы компенсации, он же отвечает за просрочку исполнения (ст.12 проекта). Государственная же исполнительная служба является подразделением Министерства юстиции, которое, в свою очередь подчиняется Кабинету Министров.

 Поділитися