Довести, що у слідчих органах підозрюваних катують, майже неможливо
Випадків, коли проти правоохоронця порушують справу, дуже мало. За словами Олександра Букалова, представника донецької правозахисної організації, таких справ одиниці, можливо, десятки, і якщо порушують їх, то лише для показовості, мовляв, бачите, ми і своїх також караємо. У Львові, до речі, за останні роки не зафіксовано жодної такої справи. Хоча, на думку Букалова, випадків таких багато, люди просто бояться про них заявляти. У Львові майже місяць діє Центр документування тортур. За цей час туди звернулось близько двох десятки людей, які стверджують, що в той чи інший спосіб їх катували, переважно били. Однак, за словами юриста Остапа Тимчія, лише двоє-троє постраждалих готові йти до кінця і доводити свою правоту у суді, навіть якщо для цього треба буде звертатись до Європейського суду. Тобто, люди готові розповідати про тортури, однак бояться конфліктувати з правоохоронними органами.
Взагалі, на думку Букалова, в Україні слід переглянути практику запобіжного утримування в слідчих ізоляторах, оскільки нині її застосовують надмірно. Наприклад, зі 194 тисяч засуджених 2002 року, 15 тисяч звільнили зі слідчого ізолятора. "Те що вони там пережили, поки дочекались вироку, можна собі уявити. Просто така практика вигідна слідчим. Підозрюваний під рукою... та ін.", — каже Олександр Букалов. На його думку, те, що катування так поширене у правоохоронних органах винна і громадськість, яка байдужа до цієї проблеми.