До студентських протестів у Сумах. “Вони нагадували катів”. Розмова з Євгеном Кузьменком, журналістом

Розмовляла Валентина Люля

Під час здійснення “завдання” правоохоронці затримали кореспондента інформаційного агентства “Контекст” Євгена Кузьменка, який виконував свої обов’язки журналіста. Посвідчення представника ЗМІ на правоохоронців не вплинуло. Євгена Кузьменка посадили в його ж автомобіль і спочатку привезли до Роменської автоінспекції, а потім до Недригайлівського райвідділу внутрішніх справ. Окрім журналіста та студентів, працівники правоохоронних органів затримували депутатів Сумської міської ради. Також без пояснень і обґрунтувань . Як відбувалося затримання, що інкримінували журналістові та студентам, Євген Кузьменко розповів читачам “Газети”.

– Де були учасники пішого походу, коли їх почали затримувати правоохоронці?

– Табір розбили за 4 кілометри від кордону між Сумською та Полтавською областями, неподалік села Андріяшівка. Ввечері в таборі було, мабуть, 45 осіб. Зізнаюся чесно – я їх не перераховував, тому точної цифри не назву. Але вночі велика група молоді, можна навіть сказати – група із 30 студентів, залишила табір, щоб потрапити на територію Полтавської області. Залишилося не більше десяти осіб – батьки, представники міськради, двоє студентів і я. Вранці, орієнтовно о 07.00, у табір приїхав Володимир Щербань, голова Сумської облдержадміністрації. Сказав, що повертається з Києва, де провів увесь попередній день. На під’їзді до Андріяшівки повернув автомобіль і вирішив заїхати в табір. Щербаня супроводжувала його “свита”. Перший заступник Корсаков під час розмови Щербаня з батьками та людьми з міськради весь час підказував, що говорити. Хоча, як на мене, Щербань не потребував допомоги, тримався доволі самовпевнено та зверхньо. Був ще один заступник Щербаня та начальник УМВС Сумської області Микола Плєханов. Я, Сергій Клочков, депутат Сумської міськради, та водій, з яким я приїхав, сіли в легковий автомобіль і поїхали до кордону Сумської та Полтавської областей. Зупинилися за стовпцем, який вказував, що це вже територія Полтавської області, й побачили таку картину: праворуч дороги стояло дуже багато легкових автомобілів і кілька автобусів. Біля поля – група студентів, вони дивилися на дорогу. І тут із машин й автобусів повискакували правоохоронці та побігли за ними.

– Як відбувалося затримання?

– Фактично було дві хвилі затримання. Я бачив одну. Правоохоронці були в міліцейській блакитній формі, тому не можу стверджувати, що це “Беркут”. Затримували доволі брутально, заламували руки. Все це відбувалося дуже швидко. Молодих людей було десь 10-15. А правоохоронців – не менш ніж десятеро на особу. Там були депутат ВР В’ячеслав Кириленко, депутати міськради Сергій Клочков та Людмила Чайкіна. Коли її затримували, то бачив, як правоохоронці фактично тягнули її по асфальту. Під час затримання був присутній заступник начальника УМВС Сумської області Костянтин Безсалов, він і віддавав накази. Оскільки керує роботою правоохоронців під час таких акцій, то не виключено, що руйнування наметового містечка в Сумах і затримання там студентів теж відбувалося за його вказівками. Він наказав мені сісти в машину. Коли я почав пояснювати, що перебуваю на роботі, тому відмовляюся сісти в авто, підійшли ще два міліціонери. Мені нічого не залишалося – мусив сісти в машину. Водієві, з яким я приїхав, Безсалов сказав: “Ти п’яний, сідай у машину”. Щось доводити не мало сенсу. Водій сів на заднє сидіння, нас повезли до автоінспекції. Мушу зазначити, що люди, які там працюють, поставилися до нас доброзичливо. Дозволили зарядити мобільний телефон і довго розмовляти, завдяки чому й зміг поінформувати колег, що відбувається. Водія перевірили, чи споживав алкоголь, результати показали, що він тверезий. Коли їхали, то водій, який є більш спостережливим стосовно автомобілів, сказав, що автобусів із правоохоронцями було вісім. А нам потім говорили, що їх везли в Роменський район на якийсь семінар.

– Після автоінспекції вас відпустили?

– Потім нас повезли до Недригайлівського райвідділу. Там я написав пояснювальну записку, де виклав багато своїх думок, вказав про безпідставне звинувачення в бік водія. Зазначив, що за той час, поки перебував зі студентами як спостерігач, оскільки виконував свою журналістську роботу, не помітив жодних порушень правопорядку, що їх вказано в рішенні Роменського суду.

У Недригайлівському райвідділі, окрім мене, було ще 17 затриманих молодих людей. Мені відразу сказали, що можу йти. Але я зауважив, що не піду з райвідділу, доки не дізнаюся, що мені інкримінують, бо коли затримували, нічого не пояснювали. Здається, я єдиний, із ким тоді розмовляв слідчий. На території райвідділу, де були і батьки, і студенти, сказали, що можемо виїжджати. Час спливав – а нас не випускали. Потім прийшов народний депутат Павло Качур і повідомив, начебто приїхали два представники СБУ, які привезли інструкцію не випускати нас. Іще десь із півтори години нас протримали. Поблизу стояв автобус, у ньому сиділи люди в чорній формі – ті ж, що затримували. Мабуть, це буде дуже голосно сказано, але нагадували катів. Випустили нас уже близько 18.00.

– Вам відомо, як розгорталися події далі?

– Наскільки знаю, частина людей, яких випустили, поїхали з Недригайлова в Ромни. Зокрема я – щоб продовжити виконувати свою роботу, інформувати про те, що діється в Роменському райвідділі, бо там перебувала друга частина затриманої групи. Стало відомо, що затримані молоді люди переважно із Західної України, тому планують влаштувати показовий процес. Але все обійшлося. Їх випустили. Ще в п’ятницю ті, кого випустили з Недригайлівського райвідділу, поїхали в Лохвицю, що в Полтавській області. Учасники акції сіли в мікроавтобус і разом із народними депутатами рушили в дорогу. Їм перегородили шлях. Але вийшли три народні депутати – й молодь пропустили. Крім цього, є інформація, що ще група, яка складалася здебільшого із дівчат і кількох членів УНА-УНСО, пішла далі. Наразі від них немає повідомлень. Це водночас і добре, і погано. Якщо їх не затримали, то вони досі йдуть у Київ. А якщо затримали, то залишається сподіватися, що унсовці захистили дівчат.