Інтернет Асоціація України далі (далі – ІнАУ) оскаржила в Київському господарському суді необхідність запровадження системи моніторингу в Інтернет-провайдерів, що встановлювалася наказом Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 17 червня 2002 р. №122

Ним затверджено порядок складання та ведення переліку підприємств (операторів), що надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних органам виконавчої влади, іншим державним органам, підприємствам, установам та організаціям, котрі одержують, обробляють, поширюють і зберігають інформацію, що є об’єктом державної власності та охороняється згідно із законодавством (далі – Порядок складання переліку операторів)

Відповідно до цього Порядку, надавати послуги державним органам мають право тільки оператори, включені до реєстру Держкомзв’язку, причому однією з умов для включення в реєстр є встановлення провайдером апаратури моніторингу для контролю за забезпеченням безпеки інформації в мережі передачі даних.

Слід згадати, що ІнАУ створена у грудні 2000 р. та об’єднує 70 учасників ринку, переважно Інтернет-провайдерів. ІнАУ утворила Українську мережу обміну траффіком та третейській суд.

ІнАУ вважає, що Держкомзв’язку прийняттям вказаного акта перевищив свою компетенцію та порушив права та охоронювані законом інтереси членів ІнАУ, позаяк однією з умов включення до переліку операторів є укомплектованість системою моніторингу для контролю за забезпеченням безпеки інформації у мережах передачі даних. Система моніторингу являє собою обладнання, яким здійснюється зняття інформації з мереж передачі даних з метою контролю змісту такої інформації. Позивач підкреслює в своїй позовній заяві, що закон не наділяє Держкомзв’язку повноваженнями щодо запровадження способів і засобів захисту інформації в мережах передачі даних, регулювання діяльності операторів із питань забезпечення безпеки інформації в мережах передачі даних чи здійснення контрольних повноважень щодо операторів у зазначеній сфері.

Більше того, на думку ІнАУ, підтверджену витягами з відповідних нормативних актів, захист інформації в Україні забезпечується сукупністю заходів технічного та криптографічного захисту, що запобігають несанкціонованому доступу до державних інформаційних ресурсів, безвідносно їх змістовної складової.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про телекомунікації» зняття інформації з телекомунікаційних мереж заборонене, крім випадків, передбачених законом. А необхідність такого контролю жодним нормативним актом не визначена як підстава для зняття інформації з телекомунікаційних мереж. Отже, на думку ІнАУ, самостійне запровадження Держкомзв’язку України такого способу захисту інформації, як моніторинг у мережах передачі даних, що передбачає контроль за інформацією, не відповідає вимогам чинного законодавства. До того ж установка вказаного обладнання має проводитись за рахунок провайдерів. А в цьому провайдери особисто не зацікавлені.

ІнАУ вказує на порушення Держкомзв’язку вимог законодавства України, що встановлюють порядок захисту інформації, яка є об’єктом державної власності, порушення вимог законодавства, яке регулює охорону таємниці інформації, що передається засобами зв’язку, та безпеку телекомунікацій, а також Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Інтернет моніторинг, як і будь-яка інша сфера правовідносин, звичайно, вимагає законодавчого регулювання. На цей момент на розгляд ВР України внесені два альтернативні законопроекти «Про перехват та моніторинг телекомунікацій». Один розроблений Держкомзв’язку за підтримки уряду, інший запропонований ІнАУ та внесений на розгляд ВР України народним депутатом Валерієм Лебедівським. Одним із основних положень законопроекту ІнАУ є положення про щорічні звіти омбудсмана стосовно статистики телекомунікаційних перехватів в Україні.