У статті "Переполох у ромському таборі", опублікованій у нашій газеті 21 квітня 2004 р. у №5(47), повідомлялося про надзвичайний вчинок "охоронців порядку" щодо ромської громади у с. Велика Добронь, що на Закарпатті, проте ніяких заходів владними структурами не було вжито, як і не повідомлено про результати слідства людям, яких образили, хоч потерпілі зверталися у районну прокуратуру зі скаргою
Була неділя, сільські люди, зазвичай, у цей день відпочивають або займаються поточними справами. Однак їхній спокій порушив кортеж легкових машин, який зявився у ромському таборі. З машин вийшло близько 20 працівників правоохоронних органів у цивільному, щоб знайти підозрюваного крадія велосипедів у с. Лучки Мукачівського району. Підозрювали рома Василя Лакатоша на прізвисько Роберт. Підозрюваний у день крадіжки був у с. В. Лучки, бо його дружина з цього села і лежала там у лікарні. Побачили його там "недруги", з якими він колись кулаками зясовував стосунки. Щоб помститися, вони вирішили крадіжку велосипедів "почепити" на Василя. Отримавши таку інформацію у міліції, невдовзі гурт "розшуковиків" зявився у ромському таборі. Вони виганяли ромів з їхніх осель на вулицю і били всіх, хто їм потрапляв під руку, гумовими палицями. Вимагали від усіх, щоб сказали, де знаходиться "крадій", ром на прізвисько Роберт. А коли його знайшли, то дуже били. Мати накрила собою сина, але це не допомогло. Матір так побили, що вона потрапила у лікарню зі струсом головного мозку. Отримав ушкодження і батько підозрюваного Василь Ернестович Лакатош - депутат сільської ради. Йому вибили передній зуб. Однак Роберта схопили і повезли у Мукачево. Зі слів Роберта, вину на себе він узяв тому, що його дуже били. Під час відтворення крадіжки у с. В. Лучки він не міг нічого показати, бо її не скоював. Звідти йому вдалося втекти. Коли його зловили знову в своєму селі, то весь табір прийшов йому на допомогу, і не дали хлопця забрати. Адже він переконав людей, що ніяких велосипедів не брав. Однак ромів знову били жорстоко.
Це питання порушувалося в засобах масової інформації, зокрема у газетах "Правозахист" і "Трибуна", проте ніякої реакції з боку владних структур не було. Цю "тишу" я вирішила порушити і знову відвідала ромський табір у с. В. Добронь. Побачивши кореспондентську машину, діти і старші роми тісним колом оточили нас. Дорослі, як зясувалося, усі працювали на городах великодобронських селян - копали картоплю. Ми дочекалися обідньої перерви - і роми, які працювали у наймах, дружно зявилися у таборі. Вони одразу впізнали нас і навперебій почали скаржитися на те, що відтоді, як написали у прокуратуру, відповіді не отримали.
- Збираємося знову йти у районну прокуратуру, щоб нам дали конкретну відповідь, адже через неправомірні дії правоохоронних органів ми хочемо подати справу до суду, - заявив старійшина табору.
- З нами так поводилися, що я не міг захистити навіть себе, а не те, що інших, коли били ромів, - скаржиться Василь Лакатош-старший.
Невдовзі зявився і Роберт. Він теж збирав у селян картоплю.
- Як почуваєте себе? - запитую.
- Уже краще, але боюся, часто вдома не ночую, а ті жахливі події весь час у мене перед очима. Дійшли чутки, що крадіїв тих злощасних велосипедів ніби знайшли, тому я вільніше почуваюся. Постійної роботи не маю, радію, коли мене запрошують селяни на свої городи. Працювати йду разом з батьком, сам боюся.
Навколо машини зібралося стільки дітей, що стало тісно. Вони, замурзані й босі, допитливо дивилися мені у очі. Я поцікавилася у депутата сільської ради Василя Ернестовича:
- Чому діти не відпочивають у таборах відпочинку при школі?
- Наші діти ніколи не відпочивали, їм ніколи не виділяли ніяких путівок, тому вони влітку всі вдома. У нашому таборі - 51 будинок, а в кожній оселі в середньому по 5-7 дітей, є навіть 12.У нас є ромська школа, куди в один клас ходять усі діти - від 6 до 16 років. Толком читати і писати вони не вміють. А про табір відпочинку й мови не може бути.
Повернувшись в Ужгород, я вирішила звернутися до обласного прокурора Володимира Якубовича Лемака. Спочатку мене зустрів начальник відділу прийому громадян з питань розгляду листів та прийому громадян Василь Павлович Кривка. Він попросив мене зачекати, поки збере матеріали щодо подій у с. В. Добронь для обласного прокурора.
І от я в кабінеті Володимира Якубовича.
- Який результат розслідування і на якій стадії перебуває справа щодо побиття ромів у с. В. Добронь Ужгородського району?
Прокурор відповів:
- За висновками службової перевірки була прийнята постанова від 5.05.2004 року, яку затвердив заступник начальника УМВС по кадрах п. Петрицюк. У відділі внутрішньої безпеки дійшли висновку, що у тій ситуації, що сталася у ромському таборі, працівники міліції неправомірних дій не скоювали. Тому прокурором Ужгородського району було відмовлено у порушенні кримінальної справи.
"Після зустрічі у прес-центрі в облдержадміністрації, де ви попросили мене зясувати правомірність дій щодо побиття ромів у великодобронському таборі, - продовжив В. Лемак, - я дав вказівку працівникам обласної прокуратури зясувати закономірність рішення, прийнятого прокурором Ужгородського району. Після ознайомлення і вивчення матеріалів слідства, було встановлено, що районний прокурор передчасно прийняв таке рішення, а тому його постанову обласною прокуратурою скасовано, усі матеріали направлені на додаткову перевірку. Ця перевірка закріплена за заступником прокурора району. Слідство триває."
Отже, сподіваємося, що істина восторжествує, винні будуть покарані, а потерпілі отримають відшкодування за матеріальні й моральні збитки.