Для Інституту масової інформації підтримка сім’ї Єфремова є не лише моральною справою — Володимир Єфремов досить довго працював нашим кореспондентом по Дніпропетровській області. Важливо і те, що конфлікт довкола “11 каналу” демонструє низку досить глибоких проблем щодо власності медіа. По суті, власник 51 відсотка акцій каналу хоче зробити їх емісію, аби зняти для себе проблему блокуючого пакета акцій — 49 відсотків. Провівши збільшення статутного капіталу, саме той, хто має кошти, зможе викупити більшість акцій і самостійно керувати одним із найретинговіших каналів Дніпропетровська. У такому випадку, аби зберегти свою частину акцій — 11 відсотків, родині Єфремових доведеться за них доплатити досить значну суму. Або їх частка у власності каналу, одним із засновників яких був Єфремов, суттєво скоротиться. По суті, за таких умов колектив каналу та більшість його засновників не зможуть реально впливати на політику каналу. Здається, подібною була ситуація і навколо контролю над спортивним клубом “Динамо” — завдяки емісії акцій один з основних власників клубу бізнесмен Григоришин виявився власником лише якоїсь сотої частини клубу.
Відтак тут ми маємо ситуацію, коли нібито ринковими методами відбувається по суті монополізація телевізійного простору. Президент Ющенко назвав ненормальною ситуацію, коли електронні медіа поділені між кількома особами. Цю проблему можна вирішити кількома шляхами: або переділити інформаційний простір, або забезпечити колективам право мати певну частину акцій, аби впливати на редакційну політику каналу. Це унеможливлює повторення ситуації, коли медіа перетворюються на інструмент у руках одного його власника для забезпечення своїх політичних інтересів.
Є ще одна проблема: відкритості щодо акціонерів того чи іншого медіа. Ми вважаємо, що суспільство має знати, хто володіє тим чи іншим медіа. Це так само не дозволить політикам так відверто маніпулювати тими, чи іншими ЗМІ, та забезпечить інтереси тих акціонерів, які не мають контрольних пакетів.
(“Україна молода”, №43, 10.03.2005)
