Комітет у закордонних справах рекомендує парламенту направити на доопрацювання проекти законів щодо функціонування в Україні регіональних мов та мов меншин

Комітет у закордонних справах рекомендує парламенту направити на доопрацювання проекти законів про внесення змін до законів «Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин», «Про регіональні мови та мови меншин», «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо регіональних мов та мов меншин) та Цивільного процесуального кодексу України (щодо усунення мовної дискримінації).

Основними недоліками зазначених законопроектів (реєстр. №№ 2344, 2345, 2346 , 2347), на яких акцентували увагу члени Комітету, є  те, що вони за численними положеннями суперечать Європейській Хартії регіональних мов або мов меншин.

На засіданні Комітету йшлося про те, що початкова помилка закладена ще у Законі про ратифікацію Хартії і полягає у неточності перекладу українською мовою англомовного терміну «minority languages» – «мови меншин», тоді як, на думку експертів, більш адекватним був би термін «меншинні мови». До того ж, аналіз законопроектів у контексті положень Хартії показує, що фактично законопроектами пропонується зміна механізму реалізації положень Хартії. А саме: запровадження диференційованого підходу до захисту регіональних мов або мов меншин шляхом встановлення двох режимів дії Хартії на території України – «загального» і «розширеного».

Окрім цього, тоді як Хартія не робить жодного розрізнення між мовами, на які поширюється її дія, визнаючи їх рівноправний статус, реалізація пропозицій законопроектів скерована на виділення однієї з таких мов (російської). Це, в свою чергу, зазначали члени Комітету, суперечить зобов’язанням України в рамках Ради Європи, а також  статті 24 Конституції України, яка забороняє дискримінацію, зокрема за мовними ознаками.

Цей висновок, наголошувалось на засіданні, стосується й іншого аспекту – створення правових засад визначення території (адміністративно-територіальних одиниць), на якій можуть застосовуватись положення Хартії. Прив’язка мовно-територіальної ідентифікації мов до адміністративно – територіальних одиниць також вбачається членам Комітету необґрунтованою, як і створення механізму визначення адміністративно-територіальних одиниць, на території яких регіональні мови та мови меншин є поширеними.

Пропозиція щодо віднесення визнання таких мов до виключної компетенції органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських, районних і обласних рад) тоді як, відповідно до Хартії, суб’єктом виконання її положень є Україна як держава в цілому, також може потягти за собою порушення Україною зобов’язань перед Радою Європи, вважають народні депутати.