MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Україна - європейський лідер із торгівлі людьмиВ Туреччині звільнено повій-українок16 українців півроку були рабами в РосіїОцінка торгівлі людьми в УкраїніСто тисяч українців продали в рабство (розширено)Мешканці Рівного відправили в рабство 40 жінокООН стурбована масштабами дитячої проституції в УкраїніУбиті, поранені, катовані — Кабмін створить Реєстр постраждалих від російської агресії осіб‘Останні секунди життя сортували гуманітарну допомогу’. Підсумки тижняПорно: бути чи не бутиПерешкоди для реєстрації та підтвердження громадянства створюють загрозу нової хвилі безгромадянства в Україні: попередній правовий аналіз10 листопада – головне за деньУ Києві затримали очільника донецької «Ізоляції»За 30 років 260 тисяч українців постраждали від торгівлі людьми30 липня – Всесвітній день боротьби з торгівлею людьмиМандрівка Європою для вразливих груп населення – в Одесі викрили канал торгівлі людьми Короткий опис справ, що розглядалися Центром стратегічного захисту (ЦСЗ) ХПГ у другій половині 2020 рокуКоли скінчиться кошмар – жертви торгівлі людьми чекають на звільненняПрацюй безпечно! У Харкові відкрилася виставка, присвячена попередженню трудового рабстваЗатримано трьох вербувальників. Знову

Шлях до рабства

24.02.2007    джерело: www.bezcenzury.com.ua

Їдучи на заробітки за кордон, українські робітники часто ризикують життям

Робота за кордоном вабить наших співвітчизників, як золоті розсипи Клондайку. Прислів’я про дармовий сир забувають не лише вчорашні школярки, а й навчені життєвим досвідом будівельники та фахівці з вищою освітою.

Розпука

 «Нашего города гордое имя славят шахтеры делами своими» – такі слова красуються на в’їзді в Суходольськ. Містечок і селищ, подібних до цього, на Луганщині – хоч греблю гати. Півстоліття тому сюди прямували переповнені переселенцями потяги, сьогодні молодь біжить звідси переважно до Росії, адже до кордону – палицею кинути. У Суходольську кажуть: якщо ти не виїхав на будівництво в Москву, то шахта – єдине місце, де можна заробити, щоб прогодувати сім’ю. Проте останнім часом в області закрито чотири десятки шахт, не кажучи вже про сотні інших підприємств. В Україні в середньому на один мільйон видобутого вугілля припадає три-чотири шахтарські життя. Через трагедії на шахтах Суходольська в країні кілька разів оголошували національну жалобу. Долі шахтарських вдів і дітей-сиріт – тема окремої розмови. Деякі з дружин шахтарів використовують смерть чоловіка як єдиний шанс виїхати та хоч якось змінити злу долю. За радянських часів у Суходольську нараховувалося 26 – 28 тисяч осіб. Нині у багатьох будинках порожня кожна четверта квартира. У «пустках» часто-густо влаштовують кубла бомжі, алкоголіки та наркомани.

Мешканка Суходольська Ольга Сіра розповіла, що трьом її подружкам «пощастило» – вони виїхали до Греції. Чи розуміє вона, що дівчата могли потрапити в сексуальне раб­ство? Відповідь Ольги шокує своєю відвертістю:

«Я знаю, але й тут не краще: половина хлопців наркомани, решта – алкоголіки. Роботи немає, злидні, порожнеча. Нехай дівчата хоч світ побачать».

Тіло – для справи

Чеховські слова «У Москву!» набули на Луганщині особливого сенсу. Тут працює не одна тисяча луганців, багато хто пов’язаний із криміналом. Приклад – убивство провідного російського банкіра. А скільки луганських дівчат стоять на панелі? «Тіло – для справи» – це про них.

Прес-секретар Луганського прикордонного загону старший лейтенант Андрій Демченко повідомив: «8 лютого 2007 року в пункті пропуску «Довжанський» прикордонники та працівники МВС викрили черговий канал торгівлі людьми. Під час паспортного контролю затримали чоловіка й трьох жінок. Усі дівчата – мешканки шахтарського міста Ровеньки. Найстаршій з них – 24 роки, наймолодшій – 17. Немає сумнівів, що жінок направляли в Росію для роботи в секс-індустрії. Супроводжував їх раніше судимий 26-річний земляк». Загалом у 2006 році на Луганщині виявили близько 40 фактів вивезення дівчат за кордон із метою подальшої сексуальної експлуатації. Запобігли цьому понад 60 жінок, половина з яких неповнолітні віком від 14 до 17 років. Правозахисники кажуть, що попит на «неповнолітній живий товар» зростає. Зазвичай це дівчата з неблагополучних і бідних сімей або ж із інтернатів.

Російська рулетка

Свою історію про перипетії московського життя розповів Геннадій З., і його випадок, на жаль, типовий.

– Усе почалося з оголошення в газеті: «Потрібні для роботи в країнах СНД працівники всіх будівельних спеціальностей. Зарплата від 800 у. о. та вище». Ми з другом зателефонували за зазначеним номером. До нашого приїзду пообіцяли аванс – 1000 рублів. Таку саму суму мали видавати наприкінці кожного відпрацьованого тижня.

Хлопці приїхали в Москву групою у складі 7 чоловік. На вокзалі їх зустрічав посередник. Він отримав гроші – з кожного майже 30 відсотків місячної зарплати. Українці працювали на будівництві по 12–14 годин на день. Обіцяний щотижневий аванс давали раз на місяць, бувало затримували й на два місяці. Такі затримки виплат призводили до того, що хлопці голодували. Умови проживання жахливі: у кімнаті 25 чоловік. Двоярусні ліжка й загальна мийка. Часто голодні та знесилені працею люди билися між собою, траплялися й убивства. Гроші міліції господарі платили регулярно, тож вона заплющувала очі на те, що робилося в «гуртожитку», а фактично в трудовому таборі.

– У московських міліцейських патрулів око метке. Зупиняють нібито для перевірки документів. Забирають без причини у відділок, протримають три доби, поб’ють ще й гроші заберуть. Рідко трапляється, щоби наші земляки поверталися з Москви неушкодженими, здоровими та з грішми. Здебільшого в них трагічні історії, – опустивши очі, розповідає Геннадій.

До 15 січня діяло 90-денне відстрочення реєстрації для будь-якого українського гостя, що прибуває в Росію (порівняно з триденним терміном для решти). Тепер замість реєстрації – міграційний облік. Мігрант і сторона, що приймає (сюди належить і працедавець), заповнюють бланк у будь-якому поштовому відділенні та відправляють його у Федеральну міграційну службу. Корінець від бланка править приїжджому за реєстрацією. Причому оформитися потрібно протягом трьох днів після перетину кордону. Якщо ж іноземець не просто гість, а приїхав до Росії працювати, відповідь від міграційної служби про надання йому дозволу на роботу надійде протягом десяти днів. Принаймні, так обіцяють. Таким є суворий закон російської гостинності. Щоправда, бланків на пошті немає.

Польща в очікуванні нових гастарбайтерів

У потягу Луганськ – Київ розговорився з попутником. Олегові 27 років, він будівельник.

– Я звернувся в одну луганську компанію, заплативши за послуги із працевлаштування за кордоном 500 доларів США. За угодою фірма обіцяла доправити мене в Португалію й там працевлаштувати. У гуртожитку в Лісабоні панувала страшна антисанітарія: клопи, один санвузол на три поверхи. Харчування та проживання ми оплачували самі. Після того як протягом 13 днів нас не працевлаштували, я почав телефонувати директорові фірми – жодних результатів. Після цього на розборки зі мною запросили бандитів, від яких мені довелося ховатися. Потім депортували з Португалії без права в’їзду в країну протягом п’яти років. Удома звернувся в фірму з претензіями, то насилу втік. Думаю поїхати на роботу до Польщі.

– Європа стрімко старіє, зменшується кількість населення, працювати нема кому, особливо в сільському господарстві, на будмайданчиках, у цехах великих заводів, – каже президент Центру європейської співпраці (м. Всхова, Польща) Маркіян Желяк. – Середня зарплата – 500 євро. У Західній Європі поляки можуть розраховувати на втричі більший дохід. Після вступу Польщі в ЄС із країни виїхало щонайменше два мільйони чоловік. Зараз безробіття в Польщі сягає 20 відсотків, але працювати нікому! Роки два тому в країні перебувало, за різними даними, від 400 тисяч до одного мільйона українців. Вони й нині працюють на будмайданчиках, у сільському господарстві та «хатніми працівниками». Заробіток – від 0,6 до 3 доларів на годину. Уряд Польщі підготував пакет для спрощеного працевлаштування українців, але профспілки його блокують: тут бракує робочих рук...

Генеральний консул Республіки Польщі в Києві Сильвестр Шостак розповів «БЦ», що торік польське консульство в Києві видало майже 133 ти­сячі віз. «Якщо посольство займається політикою, то наша конкретна робота – допомагати людям. Ми готові видавати українцям трудові візи, але для цього необхідно, щоб потенційний працедавець оформив у місцевих органах влади та управліннях праці Польщі відповідні папери. Насправді все це реально! – запевняє пан Шостак. – Тоді й у Польщі в українських працівників не буде проблем із поліцією».

За його словами, найбільше віз сьогодні видають у Львові (понад 300 тисяч), далі – в Луцьку, Києві, Одесі й Харкові. Міністерство праці Польщі саме готується розпочати з Києвом переговори про запровадження вже з літа 2007 року спрощеної системи доступу будівельників, медсестер та лікарів з України на польський ринок праці. Сьогодні в Польщі особливий попит на вчителів англійської мови. Чиста зарплата молодого фахівця – близько 400 доларів США, плюс до цього приватні уроки – ще стільки ж, якщо не більше. Польські вчительки англійської воліють працювати на іноземній фірмі. Сюди їдуть наші вчителі-фахівці, щоправда, здебільшого із Західної України. Дівчата з Луганщини віддають перевагу Кіпру, Еміратам, Туреччині та Греції. На жаль, працюють вони там не вчительками.

 Поділитися