Верховний Суд України визнав адвоката Салова невинуватим

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ

ВІЙСЬКОВА СУДОВА КОЛЕГІЯ

УХВАЛА

від 26 січня 2007 року

Верховний Суд України на спільному засіданні Судової палати у кримінальних справах та Військової судової колегії Верховного Суду України, розглянувши 26 січня 2006 р. у м. Києві кримінальну справу за клопотанням засудженого С., внесеним за поданням п’яти суддів, про перегляд у порядку виключного провадження постановлених щодо С. судових рішень, встановив таке.

Вироком районного суду від 6 липня 2000 р. С. засуджено за ч. 2 ст. 127 КК України до позбавлення волі строком на 5 років і на підставі ст. 45 КК України постановлено вважати призначене покарання умовним з іспитовим строком два роки, зі сплатою штрафу розміром 170 грн.

Ухвалою обласного суду від 15 вересня 2000 р. вирок залишено без зміни.

Постановою районного суду від 21 вересня 2001 р. відповідно до Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року призначене С. покарання пом’якшено до 4 років позбавлення волі та постановлено не виконувати вирок у частині стягнення штрафу із засудженого.

С. визнано винним у перешкодженні здійсненню громадянином України його виборчих прав, вчиненому з метою впливу на результати виборів шляхом обману.

Як зазначено у вироку, злочин був вчинений за таких обставин.

У жовтні 1999 р. С. у невстановлених осіб та у невстановленому місці отримав примірники сфальсифікованого випуску газети "Голос України" від 29 жовтня 1999 р., в якому містилася неправдива інформація про смерть кандидата у Президенти України Кучми Л. Д. та вчинення в Україні державного перевороту.

Завідомо знаючи про недостовірність цієї інформації, С. вирішив розповсюдити зазначене друковане видання з метою перешкодити здісненню громадянами їхніх виборчих прав шляхом обману та вплинути на результати виборів.

Реалізуючи свій злочинний намір, С. протягом останніх двох днів жовтня 1999 р. розповсюдив серед виборців вісім екземплярів сфальсифікованого спеціального випуску газети "Голос України" від 29 жовтня 1999 р.

У клопотанні, поданому в порядку ст. 4009 КПК України, засуджений порушив питання про скасування судових рішень із закриттям справи щодо нього на підставі п. 2 ст. 6 КПК України у зв’язку з відсутністю складу злочину.

Зазначене клопотання внесене на судовий розгляд спільного засідання за поданням п’яти суддів, які вважають його таким, що підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування заступника Генерального прокурора України К., який підтримав внесене подання, перевіривши матеріали справи і викладені у клопотанні засудженого доводи, судді Судової палати у кримінальних справах та Військової колегії Верховного Суду України вважають, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статей 323, 327 КПК вирок повинен бути законним та обґрунтованим.

Обвинувальний вирок постановляється за умови доведеності винності підсудного в злочині доказами, які були розглянуті в судовому засіданні.

Обґрунтовуючи висновок про винність С. у перешкодженні здісненню громадянином його виборчого права, суд першої інстанції послався на факт виявлення у нього восьми примірників несправжніх спеціальних випусків газети "Голос України" від 29 жовтня 1999 р. та розповсюдження ним цього видання стороннім особам.

Однак суд не звернув уваги на обставини, які мають істотне значення для прийняття правильного рішення у справі.

Зокрема, у вироку не наведено доказів на підтвердження того, що неправдива інформація у формі заяви Голови Верховної Ради України, яка була розміщена у сфальсифікованому спеціальному загальнонаціональному випуску газети "Голос України" від 29 жовтня 1999 р., про смерть кандидата в Президенти України Кучми Л. Д. була підготовлена та опублікована С., і саме ним було виготовлено вісім примірників цієї газети.

Згідно з матеріалами справи, не виявлено устаткування, на якому були надруковані оригінал зазначеної газети та вісім її копій, а також немає даних, які б свідчили про те, що засуджений мав доступ до такого устаткування.

Із показань С., які узгоджуються з показаннями свідків Г., С. В., видно, що в розмовах з іншими особами він не переконував їх у достовірності публікації, а лише посилався на неї як на привід для розмови, давав їй оцінку, висловлюючи при цьому сумніви в її правдивості.

Доказів протилежного змісту, тобто тих, які б спростовували показання засудженого, у вироку не зазначено.

Необґрунтованими є висновки суду про те, що С. був обізнаний про неправдивість поширюваної ним інформації, що він навмисне намагався ввести в оману інших виборців і перешкодити їм у здійсненні ними своїх виборчих прав на виборах Президента України в 1999 році. З цього приводу у вироку не наведено жодних доказів, на основі яких можна було б дійти таких висновків. Посилання суду на відомості про особу С., його освіченість, професію та активну участь у виборчому процесі як на обставини, що свідчать про обізнаність засудженого про фальшивість інформації, є припущеннями, на яких вирок суду не може ґрунтуватися.

Немотивованими є твердження суду про те, що С., який мав лише вісім екземплярів сфальсифікованої газети і розповсюдив її обмеженому колу осіб, реально вплинув на результати виборів. Як пояснили свідки С. В., М., Ц., Б., С. О., Г., С. І. та інші, публікація в газеті "Голос України" про смерть одного з кандидатів на посаду Президента України не порушила їхніх виборчих прав та не вплинула на їхніх вибір під час голосування. Ця інформація відразу після ознайомлення ними була розцінена як неправдива та провокаційна.

Крім того, слід зазначити, що факт розповсюдження невеликого числа примірників сфальсифікованої газети поміж декількох людей свідчить про те, що вплив інформації, яка містилась в цій газеті, був незначним і не становив суспільної небезпеки для виборчого права громадянина.

Під час перегляду справи в касаційному порядку обласний суд не надав значення цим обставинам і залишив вирок без зміни.

Оскільки висновки суду про винуватість С. у скоєнні інкримінованого йому діяння не ґрунтуються на матеріалах справи, які були перевірені в судовому засіданні, постановлені щодо нього рішення підлягають скасуванню, а кримінальна справа - закриттю у зв’язку з відсутністю в діях С. складу злочину.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4004, 40010 КПК України, Верховний Суд України ухвалив:

Клопотання засудженого С. задовольнити.

Вирок районного суду від б липня 2000 р., ухвалу обласного суду від 15 вересня 2000 р. та постанову районного суду від 21 вересня 2001 р. щодо С. скасувати, а справу закрити у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 127 КК України.

____________

Надруковано:

"Судова практика",

N 1 - 2, 2007 р.