MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Шевелюк проти України

18.05.2007   

ДРУГА СЕКЦІЯ

УХВАЛА

 ЩОДО ПРИЙНЯТНОСТІ

Заяви № 14387/02

поданої Василем Мироновичем  Шевелюком проти України

Європейський суд з прав людини (друга секція), засідаючи палатою 7 червня 2005 року, до складу якої увійшли:

п. Ж.-П. Коста (Мr. J.-P. Costa), Голова,

п. А. Б. Бака (Mr. A. B. Baka),

п. І. Кабрал Баррето (Mr. I. Cabral Barreto),

п. Р. Тюрмен (Mr. R. Türmen),

п. В. Буткевич (Mr. V. Butkevych),

пані Йочєнє (Ms. D. Jočienė),

п. Д. Поповіч (Mr. D. Popović), судді,

та пані С. Доллє (Mrs S. Dollé), Секретар секції,

беручи до уваги заяву, подану 26 лютого 2002 року,

беручи до уваги рішення застосувати ст. 29 § 3 Конвенції та розглянути прийнятність та суть справи разом,

беручи до уваги зауваження, надані Урядом-відповідачем,

після обговорення вирішує таке:

ФАКТИ

Заявник, п. Василь Миронович Шевелюк, громадянин України, народився у 1936 році та постійно проживає у селі Білицьке Донецької області, Україна. Уряд представлений його Уповноваженим, пані В. Лутковською.

Факти справи, надані сторонами, можуть бути викладені таким чином.

15 серпня 2000 року Добропільський міський суд зобов’язав державне акціонерне товариство «Шахта Білицька» сплатити на користь заявника 26 017,34 грн компенсації.

1 квітня 2002 року державна виконавча служба Добропільського міського управління юстиції повідомила заявника, що рішення не виконане, оскільки процедура щодо примусо-вого продажу майна, належного боржнику, заборонена Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» від 29.11.2001 року.

Відповідно до тверджень Уряду заявник частинами отримав повну суму, присуджену йому рішенням від 15 серпня 2000 року. 5 вересня 2003 року державна виконавча служба закінчи-ла виконавче провадження щодо зазначеного вище рішення.

СКАРГИ

Заявник скаржився за ст. 6 § 1 Конвенції на невиконання рішення Добропільського міського суду від 15 серпня 2000 року.

ПРАВО

Заяву було надіслано до Уряду, який надав свої зауваження щодо прийнятності та суті заяви заявника 25 вересня 2003 року. 17 листопада 2003 року заявник був запрошений надати свої зауваження у відповідь. Однак Суд зазначає, що заявник не зробив цього. Більше того, заявник не відповів на лист від 17 березня 2005 року, отриманий ним 24 березня 2005 року, у якому заявника було попереджено про ймовірність викреслення його справи з реєстру справ Суду.

Враховуючи ст. 37 § 1 (а) Конвенції, Суд дійшов висновку, що заявник не має наміру підтримувати свою заяву.

Більше того, згідно зі ст. 37 § 1 in fine, Суд не знайшов спеціальних підстав щодо дотримання прав людини, які передбачені Конвенцією та протоколами і які вимагають продовження розгляду цієї заяви. Відповідно розгляд заяви згідно зі ст. 29 § 3 Конвенції має бути закінчений.

За цих підстав суд одноголосно

Вирішив викреслити справу з реєстру справ Суду.

С. Доллє (S. Dollé)   Ж.-П. Коста (J.-P. Costa)

Секретар       Голова

 Поділитися