Права людини в Україні - 2006. X. Свобода об’єднань (асоціацій)

  [1]

Ситуація зі свободою об’єднань за 2006 рік суттєво не змінилася. Чинне законодавство щодо об’єднань, прийняте в основному ще на початку 90-х років, давно не відповідає сучасним умовам та потребам громадянського суспільства. Основними проблемами залишаються:

- відсутність у законодавстві можливості зареєструвати певні види організації, наприклад, організації суспільної користі, котрі не є благодійними по своїй суті, а їхня діяльність не обмежується лише захистом своїх прав й інтересів, що не дає їх зарахувати до громадських організацій;

– перепони при реєстрації об’єднань, включно з отриманням статусу неприбуткової організації та відповідних податкових пільг;

–  обмеження діяльності об’єднань за територією (наприклад, заборона діяльності в іншому місті чи області, де організація не зареєстрована);

–  обмеження видів діяльності за змістом (наприклад, обмеження щодо видавничої діяльності, доступу до інформації, захисту прав інших тощо);

– відсутність стимулів у законодавстві та адміністративній практиці щодо посилення й розвитку об’єднань та покращення їх співпраці з органами влади: хоча це питання й не стосується прямо змісту права на свободу об’єднань, проте є одним з важливих чинників оцінки рівня розвитку демократії в країні.[2]

У численних положеннях, у тому числі загаданих вище, українське законодавство не відповідає статті 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 22 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та іншим міжнародним документам, учасницею яких є Україна.

Станом на листопад 2006 року Міністерством юстиції України зареєстровано 1791 всеукраїнську громадську організацію. З них: професійних спілок та їх об’єднань – 114; об’єднань організацій роботодавців – 9; національних та дружніх зв’язків – 137; молодіжних організацій – 153; дитячих організацій – 13; жіночих організацій – 45; об’єднань ветеранів та інвалідів – 77; професійної спрямованості – 412; об’єднань охорони природи – 56; об’єднань охорони пам’ятників історії та культури – 3; оздоровчих та фізкультурно-спортивних об’єднань – 332; по захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС – 36; науково-технічних товариств, творчих об’єднань – 153; освітніх, культурно-виховних об’єднань – 168.[3]

Упродовж 2006 року Міністерством юстиції зареєстровано 211 громадських організацій (у 2005 році – 181), 12 політичних партій (24), 11 представництв (13), 82 благодійні організації (67), 26 символік громадських формувань (32), 9 постійно діючих третейських судів (9), 54 громадські організації легалізовано шляхом повідомлення (31).

Органами юстиції на місцях легалізовано понад 2,2 тис. місцевих об’єднань громадян (у 2005 році – 2,4 тис.), понад 1,1 тис. осередків всеукраїнських та міжнародних громадських організацій (понад 1000), зареєстровано близько 7,2 тис. структурних утворень (49,7 тис.) політичних партій та легалізовано шляхом повідомлення про утворення близько 13,2 тис. (понад 50 тис.) їхніх первинних осередків, зареєстровано близько 700 місцевих благодійних організацій (понад 700), 64 постійно діючі третейські суди (53), 125 профспілок та їх об’єднань (75) та взято до відома повідомлення близько 850 (856) організацій всеукраїнських профспілок.

Загалом, за даними Мін’юсту та показниками функціонування Єдиного державного реєстру об’єднань громадян та благодійних організацій, у 2006 році в порівнянні з 2005 роком кількість реєстрацій зменшилась на 23,7%.[4]

За твердженням дослідників Творчого Центру Каунтерпарт, в Україні у 2006 році в загальному було близько 4 тисяч активно діючих організацій, інші ж практично не функціонували.[5]

У 2006 році так і не запрацював у повному обсязі Єдиний державний реєстр об’єднань громадян та благодійних організацій. Зокрема, не було забезпечено розроблення та впровадження модернізованої версії Єдиного державного реєстру об’єднань громадян та благодійних організацій з перенесенням бази даних. Виконання цих робіт було передбачено планом роботи Міністерства на 2006 рік. За умови чіткого визначення джерела фінансування відповідних робіт Мін’юст планує виконати це завдання в І півріччі 2007 року. Існує проблема доступу громадськості до інформації в цьому реєстрі.

Позитивом минулого року стало відсутність заборони для неприбуткових організацій отримувати кошти від своєї основної діяльності. Протягом 2004-2005 років Закон про державний бюджет призупиняв дію відповідних положень Закону про оподаткування прибутку підприємств.[6] Проте протягом 2006 року діяв повний передбачений законодавством обсяг пільг неприбутковим організаціям. Водночас із застосуванням цих положень є багато складнощів, і більшість громадських організацій намагаються уникати такої діяльності та не мають доходів від власної діяльності. Тому практично всі НУО функціонують за рахунок благодійних пожертв (безповоротної фінансової допомоги).

1.  Об’єднання громадян

Протягом 2006 року Міністерство юстиції України розробляло нову редакцію Закону „Про громадські організації” (в чинній редакції „Про об’єднання громадян”). Поряд із цим була утворена робоча група з представників громадських організацій для розробки зауважень та пропозицій до цього законопроекту[7]. Протягом минулого року було проведено низку зустрічей робочої групи від громадськості та представників Мін’юсту. Проте лише на березень 2007 року Мін’юст погодився з практично усіма пропозиціями від громадськості.

В Україні, хоч і поменшало, проте існує ще багато проблем із реєстрацією об’єднань.

19 жовтня 2006 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін та доповнень до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (Закон України від 16 березня 2006 року № 3575-IV). Цим Законом зроблена спроба спростити порядок реєстрації об’єднань громадян, політичних партій, благодійних організацій, творчих спілок, адвокатських об’єднань, торгово-промислових палат тощо. Стаття 3 Закону була доповнена новою частиною четвертою, яка поклала на Мін’юст обов’язок видавати ще й свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, оформлене державним реєстратором.

Державним комітетом з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерством юстиції було затверджено Регламент передачі відомостей від органів юстиції до державного реєстратора для оформлення свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (далі – Регламент). Регламент визначив порядок взаємодії органів юстиції із державним реєстратором у сфері передачі даних про зареєстровані об’єднання громадян (у тому числі легалізовані професійні спілки та їх об’єднання), благодійні організації, політичні партії, творчі спілки, територіальні (місцеві) осередки згаданих юридичних осіб, адвокатські об’єднання, торгово-промислові палати, інші установи та організації, визначені законом (далі – громадські формування).

З цього часу після реєстрації Міністерством юстиції або його територіальним органом громадського формування його засновники або уповноважені ними особи заповнюють дані про реєстрацію, які подаються у формі реєстраційних карток, затверджених наказом Держпідприємництва України від 9 червня 2004 року № 67 "Про затвердження форм реєстраційних карток". Мін’юст або його територіальний орган протягом наступного робочого дня з дня одержання заповненої реєстраційної картки передає реєстраційну картку на адресу державного реєстратора відповідного виконавчого комітету міської ради міста обласного значення, районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації. Державний реєстратор у день надходження реєстраційної картки вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запис про проведення відповідної реєстраційної дії, виготовляє свідоцтво відповідно до вимог Закону та передає до Мін’юсту або його територіального органу. Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи може бути видано державним реєстратором заявникові за його письмовою вимогою.

Об’єднання громадян (у тому числі й профспілки), благодійні організації, політичні партії, місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних громадських організації, що є юридичними особами і були зареєстровані до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців", подають безпосередньо державному реєстратору копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ) та заповнену реєстраційну картку форми № 6.

Зазначений механізм передачі відомостей спростив процедуру державної реєстрації зазначених юридичних осіб у частині скасування додаткових реєстраційних зборів, а також одержання засновниками або їх уповноваженими представниками свідоцтва про державну реєстрацію громадського формування.

Проте Закон “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” в чинній редакції не спрощує, а, навпаки, обтяжує процедуру державної реєстрації окремих видів непідприємницьких юридичних осіб, зокрема, політичних партій, благодійних організацій, громадських організацій, адвокатських об’єднань, творчих спілок, їх територіальних осередків, торгово-промислових палат тощо, оскільки передбачає подвійну їх реєстрацію, що ускладнює формування організацій громадянського суспільства (ОГС).

Тому першочерговим завданням у 2007 році є прийняття Закону ”Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації юридичних осіб”, який передбачає покладення на Міністерство юстиції функцій державного реєстратора ОГС, особливості реєстрації яких визначені статтею 3 Закону, видачу одного свідоцтва про державну реєстрацію, залишення одного реєстраційного збору (проект Закону подано на узгодження до Мінекономіки, Мінфіну, Мінпраці 29 грудня 2006 року).

Проте складність у реєстрації об’єднань громадян пояснюється не лише надзвичайно бюрократизованою процедурою реєстрації у Мін’юсті чи його територіальних органах. Багато проблем виникає на наступній стадії – реєстрації ОГС в Державній податковій адміністрації та внесення до Реєстру неприбуткових організацій з метою отримання пільгового режиму оподаткування та звітності.

Наведемо, як на нашу думку, класичний випадок спору щодо внесення громадської організації до реєстру неприбуткових організацій, що здійснюється відповідною податковою адміністрацією і що надає певні пільги в оподаткуванні для такої громадської організації.

Ухвалою від 24 травня 2006 року Вищий адміністративний суд України відхилив касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси на постанову господарського суду Одеської області від 5 вересня 2005 року та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року в справі за позовом Одеської обласної громадської організації "Клуб спортивного танцю "Ах, Одеса".

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24 лютого 2005 року Одеським обласним управлінням юстиції за № 901 зареєстровано об’єднання громадян – КСТ "Ах, Одеса" як юридичну особу. 10 березня 2005 року за № 15442 Клуб був узятий на облік платника податків[8].

У серпні 2005 року, Одеська обласна громадська організація "Клуб спортивного танцю "Ах, Одеса" (далі – КСТ "Ах, Одеса", позивач) звернулася в господарський суд з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції в Приморському районі міста Одеси (далі – СДПІ, відповідач) та просила визнати недійсним з моменту прийняття податковим органом рішення № 42-15-0122 від 24 березня 2005 року "Про відмову у включенні позивача до Реєстру неприбуткових організацій (установ)" та зобов’язати провести реєстрацію позивача в Реєстрі неприбуткових організацій (установ) 24 березня 2005 року за кодом ознаки 0006.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначав, що за результатами розгляду заяви за формою 1-РН відповідачем було прийнято рішення про відмову у включенні організації до Реєстру неприбуткових організацій, на підставі того, що норми пп. 2.2 п. 2 абзацу 8, пп. 2.3 п. 2 абзацу 26 Статуту КСТ "Ах, Одеса" не відповідають вимогам пп. 7.11 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Уважає, що рішення СДПІ прийнято із суттєвим порушенням чинного законодавства та безпідставно порушує право на пільговий режим оподаткування позивача.

Постановою господарського суду Одеської області від 5 вересня 2005 року, залишеною без змін ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року, позовні вимоги КСТ "Ах, Одеса" задоволено в повному обсязі.

ВАСУ підтвердив, що норми Статуту, на які послався відповідач у листі від 28 березня 2005 року, стосуються питань видатків громадської організації, які ніяким чином Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не обмежені.

Таким чином, з-за свавільного тлумачення законодавства – представники ДПА зокрема, не могли розрізнити, що дані положення не стосуються джерел доходів організації – організація півтора року не могла нормально функціонувати.

Нарешті, був приведений у відповідність до Конституції України Закон України "Про молодіжні та дитячі громадські організації", яким визначені особливості організаційних і правових засад утворення та діяльності молодіжних і дитячих громадських організацій та державні гарантії забезпечення їх діяльності. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2001 року за № 18-рп/2001 положення цього Закону, якими визначений особливий статус Українського національного комітету молодіжних організацій як установи, через яку здійснюється державна фінансова підтримка молодіжного руху в Україні, визнані неконституційними. У зв’язку із цим, ще 6 листопада 2002 року народні депутати України Павленко Ю. О., Петров О. В. та Хомутиннік В. Ю. внесли до Верховної ради України Проект Закону № 2372 "Про внесення змін до Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації".

Відповідно до цього проекту, пропонувалося виключити із Закону України "Про молодіжні та дитячі громадські організації" положення, які визнанні судом неконституційними, а саме:

- норму, якою визнається, що Український національний комітет молодіжних організацій є спілкою, яка об’єднує більшість легалізованих в Україні молодіжних та дитячих організацій;

- норму, якою встановлено, що молодіжний рух в Україні координується Українським національним комітетом молодіжних організацій;

- норму, якою передбачається, що державна фінансова підтримка молодіжного руху в Україні здійснюється шляхом фінансування з державного бюджету України Українського національного комітету молодіжних організацій.

Також законопроектом запропоновано альтернативний порядок фінансування молодіжного руху в Україні. Цей порядок, згідно з законопроектом, полягає в покладанні функції з організації державної фінансової підтримки молодіжних та дитячих громадських організацій на органи виконавчої влади, що працюють з молоддю та органи місцевого самоврядування.

Проект був ухвалений парламентом на початку 2007 року.

3 жовтня 2006 року народним депутатом І. Герасимовим був зареєстрований проект Закону № 2254 „Про внесення змін до статті 4 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" (щодо надання фінансової допомоги громадським об’єднанням ветеранів праці). Проект пропонує передбачити право органів місцевої державної влади та місцевого самоврядування виділяти фінансові ресурси для підтримки таких організацій, передавати безоплатно в користування без плати за комунальні платежі приміщення, будинки, а також інше необхідне майно. Даний проект залишився не розглянутим на кінець 2006 року.

2.  Політичні партії

На початок 2007 року на сайті Мін’юсту була інформація про зареєстровані 138 політичних партій в Україні. Протягом року було зареєстровано 12 політичних партій (у 2005 році – 24).

В Україні існує низка проблем у функціонуванні політичних партій. Держава намагається ускладнити в різний спосіб реєстрацію нових та діяльність діючих політичних партій з метою їх зменшення. Слід зазначити, що дані дії, в тому числі й збільшення кількості підписів на підтримку партії є сумнівними з точки зору стандартів, визначених статтею 11 Європейської конвенції про захист прав людини.

Фактично створити партію за чинним законодавством є неможливим: з однієї сторони, в країні заборонена діяльність незареєстрованих об’єднань, з іншої – незрозуміло як можна назбирати 10 тисяч підписів на підтримку без проведення будь-якої діяльності. На нашу думку, політичні партії реєструються, оскільки органи влади не застосовують законодавство у повній мірі, що говорить про позитивну адміністративну практику, котра є кращою від чинного законодавства.

Упродовж першого півріччя 2006 року Міністерством юстиції було відмовлено в реєстрації 2 політичним партіям, випадків заборони діяльності політичних партій у судовому порядку не було. Основними підставами для відмови в реєстрації партій є недотримання вимог статті 10 Закону України "Про політичні партії в Україні" щодо збору не менше десяти тисяч підписів громадян України не менш як у двох третинах областей, міст Києва і Севастополя та АР Крим.[9]

20 січня 2006 року народний депутат України Олуйко В. М. подав проект Закону №8744 „Про внесення змін до Закону України "Про об’єднання громадян" (щодо кількості підписів громадян України на підтримку створення політичної партії). Ним передбачено, що заява на створення політичної партії має бути підписана десятьма тисячами[10] громадян України. Проте ці зміни до Закону не були розглянуті минулим складом парламентом, що означає відхилення цього законопроекту.

Проте вже 12 січня 2007 року народні депутати України Савосін Г. А. та Зубко Ю. Г. внесли точно такий самий законопроект, який поки що не розглянутий парламентом.

20 вересня 2006 року народним депутатом України Б. Безпалим був поданий проект Закону № 2198 Про внесення змін до Закону України "Про політичні партії в Україні" (щодо упорядкування реєстрації партій та контролю за їхньою діяльністю). Проектом передбачені суттєві зміни щодо порядку реєстрації політичної партії.

У грудні 2006 року профільний Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування прийняв позитивне рішення щодо прийняття цього законопроекту у першому читанні, про що і був зареєстрований проект відповідної Постанови парламенту. Проте парламент не розглянув ще цей законопроект.

Протягом 2006 року продовжувався спір щодо створення політичної партії „Народний Союз Наша Україна”.

У липні 2005 року гр. У. звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Міністерства юстиції України при проведенні реєстрації політичної партії "Народний Союз Наша Україна", визнання неправомірною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо непроведення належної перевірки поданих на реєстрацію матеріалів політичної партії "Народний Союз Наша Україна". Вона просила поновити її законні права та інтереси й зобов’язати Мін’юст відповідно до ст. 24 Закону України "Про політичні партії в Україні" звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання свідоцтва від 22 березня 2005 року № 115 про реєстрацію політичної партії "Народний Союз Наша Україна".

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 серпня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 30 грудня 2005 року, провадження в справі закрито відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦПК України (в редакції 1963 року).

Ухвалою від 8 червня 2006 року Вищий адміністративний суд України скасував Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 30 грудня 2005 року по цій справі та направив її на новий апеляційний розгляд.

3.  Професійні спілки

Свобода об’єднан­ь у профспілки, окрім міжнародних норм, що гарантують свободу об’єднання, також гарантується Конвенцію Міжнародної Організації Праці (МОП) № 87 „Про свободу асоціації і захист права на організацію”, що закріплює право працівників і роботодавців вільно створювати свої органі­зації з метою висунення і захисту своїх інтересів. В Європейській Соціальній Хартії свобода об’єднань у профспілки закріплена в статті 5.

До основних міжнародних принципів, що розкривають зміст свободи об’єднань у професійні спілки належать:

-  добровільність створення організацій і вступу до них;

-  свобода вибору для працівників та роботодавців (створення однієї або декількох організацій на підприємстві);

-  об’єднання за професіями чи за галузями (створення федерації чи конфедерації);

-  незалежність і автономність організацій працівників та роботодавців;

-  заборона будь-якої дискримінації свободи об’єднання в сфері праці (за винятком збройних сил і поліції, відповідні права яких визначаються національним законодавством);

-  забезпечення державою громадянських і політичних прав, з якими взаємопов’язані права профспілок;

-  заборона державного втручання, здатного обмежити свободу об’єднань.

Відповідно до стандартів МОП складовою свободи об’єднань у профспілки визнається право на ведення колективних переговорів з метою укладення колективних договорів і право на страйки.

Гарантування свободи об’єднань у профспілки означає наявність для держави двох видів зобов’язань: негативного та позитивного. Виконання першого зобов’язання вимагає відсутності у внутрішньому законодавстві норм чи адміністративної практики щодо обмеження свободи працівників чи роботодавців щодо створення або вступу до організацій. Тобто, дане положення означає, що держава не повинна забороняти працюючим (за дотримання певних умов) організовувати профспілки на власний розсуд. Водночас, держава не може примушувати працівників вступати в профспілку згідно із законом, і не повинна втручатися у внутрішні справи профспілок. Позитивне ж зобов’язання означає, що держава зобов’язана вживати відповідних законодавчих або інших заходів, щоб гарантувати дотримання права на створення, і, зокрема, на захист організацій працівників від втручання з боку роботодавців.

На початок 2007 року на сайті Мін’юсту була інформація про зареєстровані 104 всеукраїнські профспілки та про 14 всеукраїнських об’єднань профспілок, легалізованих Мін’юстом України.

В Україні існує низка проблем, що тісно пов’язані із реалізацією права на свободу об’єднання в профспілки:

- проблеми в державній реєстрації;

- проблема в реалізації профспілками своїх функцій;

- різноманітний тиск роботодавців на засновників і членів профспілок.

У ході моніторингу дотримання трудових прав працівників бюджетної сфери в Україні виявлено, що в багатьох установах не існує протоколів про створення первинних профспілкових організацій та заяв працівників про вступ у ці організації та відрахування членських внесків. Працівник автоматично, з дня зарахування на роботу, зачисляється в одну із профспілок і з нього стягують членські внески. Водночас, існують проблеми з легалізацією профспілок, а, у разі легалізації, місяці, а деколи й роки необхідно чекати на отримання документів про легалізацію. Наприклад, станом на березень 2007 року в Апеляційному суді Львівської області перебуває справа за позовом Вільної профспілки освіти і науки м. Самбора до Обласного управління юстиції щодо відмови у легалізації місцевої профспілкової організації, що є відвертим порушенням права на свободу об’єднань.[11]

Вищий господарський суд України Постановою від 11 травня 2006 року відмовив у задоволенні касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" за позовом до Вільної профспілки машиністів цього підприємства про скасування свідоцтва про реєстрацію профспілки.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" зверталося до господарського суду міста Києва з позовом до Вільної профспілки машиністів України про скасування реєстрації первинної організації Вільної профспілки машиністів України згідно свідоцтва від 08.06.2005 року № 36/1290, яким Вільна профспілка працівників відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" НАК "Нафтогаз України" зареєстрована як організаційна ланка всеукраїнської Вільної профспілки машиністів України. Таким чином, підприємство намагалося чинити тиск на профспілку.

Проблеми профспілок парламент планує вивчити через проведення парламентських слухань. 11 січня 2007 року була прийнята Постанова Верховної Ради України про проведення у Верховній Раді України парламентських слухань. У цій Постанові парламентом було доручено Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці провести в квітні 2007 року слухання на тему: "Про стан дотримання в Україні прав профспілок та організацій роботодавців відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію".

Народний депутат України та лідер профспілкового руху М.Волинець 8 вересня зареєстрував у парламенті проект Закону № 2083 „Про внесення змін до деяких законів України (щодо реєстрації професійних спілок, як юридичних осіб)”. Проект не був розглянутий у 2006 році.

Законопроектом пропонується внесення змін та доповнень до Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності". Вищезазначеними змінами та доповненнями передбачається, що професійні спілки, їх організації, об’єднання професійних спілок:

- уважатимуться створеними, набуватимуть статусу юридичної особи та цивільної правоздатності з моменту затвердження їх статуту (положення) на установчих зборах, конференції, з’їзді;

- втрачатимуть цивільну правоздатність з моменту припинення їх діяльності. Про припинення своєї діяльності професійна спілка повідомляє орган легалізації в триденний термін для виключення її з Переліку легалізованих професійних спілок, їх організацій, об’єднань професійних спілок;

- звільняються від сплати збору за проведення легалізації.

Примусовий розпуск профспілки чи об’єднання профспілок тягне за собою анулювання свідоцтва про легалізацію та виключення із Переліку легалізованих професійних спілок, їх організацій, об’єднань професійних спілок, втрату прав юридичної особи з обов’язковим повідомленням легалізуючим органом про це в засобах масової інформації.

Дані законодавчі пропозиції є достатньо суперечливими, оскільки змінюють момент створення профспілки, що призведе до низки неузгодженостей із законодавством.

25 травня 2006 року народні депутати України О. Юхновський, В. Цушко, В. Шпак зареєстрували в парламенті проект Закону № 949 „Про професійні і міжпрофесійні об’єднання в агропродовольчій сфері”. Проте вже 5 жовтня цей законопроект був знятий з розгляду.

4.  Перевірка діяльності об’єднань громадян

У 2006 році почастішали перевірки громадських організацій з боку органів влади.

Міністерством юстиції України протягом 2006 року було перевірено понад 7 тис. громадських організацій щодо дотримання ними положень своїх статутів, за результатами яких винесено понад 800 письмових попереджень (у 2005 році – 4,9 тис., винесено 750 попереджень).[12]

Зокрема, Мін’юст та його управління на місцях масово перевіряли місцезнаходження громадських організацій відповідно до інформації, що міститься в їхніх статутах.

За наслідками такої перевірки міністр юстиції України О.Лавринович зазначив у листопаді 2006 року, що Міністерство юстиції не може знайти за зареєстрованими адресами близько десятої частини Всеукраїнських громадських організацій та об’єднань. За його словами, згодом відсоток не виявлених, а отже, на його думку, теоретично не існуючих[13], громадських організацій може зрости ще більше, оскільки на сьогодні проведена перевірка лише тих організацій, які були зареєстровані протягом 1990-1994 років.[14] Проте законодавство не передбачає жодних санкцій за відсутність організації за своєю юридичною адресою. Внаслідок цього Мін’юст позбавлений можливості реагувати на ці порушення.

Мін’юст також перевіряв відповідність діяльності громадських організацій своєму статуту.

Наприклад, Міністерство юстиції України винесло попередження Всеукраїнській громадській організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією», в якому вказується на неприпустимість порушення норм законодавства. Як зазначається у відповідному наказі Міністерства юстиції, попередження винесене за порушення вимог Закону України «Про об’єднання громадян» та Закону України «Про кооперацію». Зокрема – за здійснення дій щодо захисту і представництва інтересів осіб, що не є членами Всеукраїнської громадської організації «Національний комітет по боротьбі з корупцією», та незаконне втручання в діяльність споживчих товариств та їх спілок.

Як повідомили прес-службі Мін’юсту в Департаменті легалізації Міністерства юстиції України, підставою для попередження стало звернення до Мін’юсту юридичної особи, яка просила роз’яснити законність втручання «Національного комітету по боротьбі з корупцією» у діяльність споживчих товариств та їх спілок. Зокрема, були представлені листи голови Комітету до газети «Комсомольская правда» та Укоопспілки, в яких давалася негативна оцінка стану справ у споживчій кооперації і містився зразок заяви-довіреності, заповненням якої пайовики споживчого товариства доручали «Національному комітету по боротьбі з корупцією» представляти їх інтереси в органах державної влади, правоохоронних та судових органах. На підставі фактів, викладених у зверненні, Міністерство юстиції встановило порушення «Національним комітетом по боротьбі з корупцією» низки статей Законів «Про об’єднання громадян» (зокрема, частини другої статті 8 та частини першої статті 20) та «Про кооперацію» (статті 8). Крім того, Міністерство юстиції у своєму висновку наголосило, що встановлення правдивості фактів, які були оприлюднені Комітетом через ЗМІ, є виключною компетенцією суду, а проведення розслідувань – компетенцією правоохоронних органів.[15]

Хоча вказані дії справді ґрунтуються на вимогах Закону про об’єднання громадян, вони неправомірно обмежують свободу об’єднань у світлі статті 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і, відповідно, суперечать міжнародним стандартам.

Крім Міністерства юстиції України діяльність об’єднань у 2006 році перевіряли й правоохоронні органи.

Зокрема, у Криму, розслідуючи кримінальну справу проти сепаратистів, МВС та СБУ проводили допити та обшуки в активістів севастопольської молодіжної організації “Прорив”, відомої своїми радикальними заявами і діями. Кримська міліція порушила кримінальну справу за підозрою в посяганні на територіальну цілісність і недоторканність України. За словами МВС, правоохоронці планували ініціювати питання про зняття цієї громадської організації з державної реєстрації і про депортацію її лідера Олексія Добичина до Росії, громадянином якої він є. Активісти “Прориву” на чолі з Олексієм Добичиним 20 січня провели на Сиваші символічну акцію від’єднання Криму від материкової України, перекопавши близько 10 метрів перешийку й установивши прикордонні стовпи із державною символікою Росії та України. В інтерв’ю присутнім на акції російським тележурналістам лідери “Прориву” публічно закликали російську владу повернути Крим до складу Росії.

Уже наступного дня, у суботу 21 січня правоохоронці затримали в Севастополі Олексія Добичина й ще одного лідера “Прориву” Олександра Дубровського та доправили їх до Сімферополя для допиту, після чого відпустили. Але потім кримінальну справу міліціонери передали до СБУ і 25 січня обох уже допитували у кримському Головному управлінні Служби безпеки України. Того ж дня працівники спецслужби провели обшук в офісі “Прориву” і в помешканнях Олексія Добичина та Олександра Дубровського в Севастополі. Проте до кінця року це розслідування нічим не закінчилося, а організація продовжує функціонувати.[16]

Інший випадок, що заслуговує на увагу, стався в Херсоні.

13 грудня 2006 року представники Управління по боротьбі з організованою злочинністю (УБОЗ) Херсонської області викликали на допит двох лідерів Херсонської обласної молодіжної організації „Молодіжний центр регіонального розвитку”. Правоохоронці, у рамках „дослідчої перевірки”, запитували про організацію, час її створення, а також їх цікавило питання „чому американців цікавлять проблеми молоді Херсонщини?”[17] Очевидно, мова йшла про те, що у 2006 році неприбуткова громадська організація „Молодіжний центр регіонального розвитку” отримала малий грант від міжнародної громадської організації „Дім Свободи – Україна” на виконання проекту, спрямованого на розвиток молодіжної політики в регіоні.[18]

21 грудня Представники УБОЗу в окремому листі пояснили, що перевірка проводиться на підставі Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, та висунули додаткові вимоги:

„У зв’язку з проведенням перевірки, на підставі ст. 12 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" та направлення на перевірку № 16/5-1-7 від 13.12.2006 р., прошу надати завірені копії документів Херсонської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку»:

• про державну реєстрацію;
• уставні документи;
• призначення співробітників та їх функціональні обов’язки;
• документів, що підтверджують надання фінансової підтримки органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інших джерел фінансування за період з 17.10.2005р. по теперішній час;
• документів, які регулюють взаємовідносини («гранди») і надання фінансової підтримки з іноземними організаціями за період з 17.10.2005р. по теперішній час;
• документів, що підтверджують отримання, оприбуткування вказаних коштів та їх подальше використання;
• документів, що відображають замовлення державних та місцевих потреб, які були реалізовані (програми, проекти, заходи), цільове використання фінансування та матеріальних цінностей, за період з 17.10.2005р. по теперішній час.”

На наступний день організація надіслала лист на адресу УБОЗ з проханням роз’яснити, які саме необхідно пред’явити документи, оскільки з цього переліку це важко зрозуміти.

У відповідь, 22 грудня, в офісі організації був складений акт про контрольну перевірку, в якому було вказано, що УБОЗ не зміг провести перевірку через відмову у видачі документів. А вже 26 грудня УБОЗ звернувся до суду за санкцією на вилучення всіх цих документів і суд дозволив це робити:

ПОСТАНОВА

про вилучення документів

м. Херсон   "26 " 12.2006 р.

Суддя Комсомольського районного суду м. Херсона Скорик С. А., розглянувши подання Управління УБОЗ УМВС України в Херсонській області про надання дозволу на вилучення документів за матеріалами перевірки дотримання чинного законодавства посадовими особами Херсонської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку» (код ЄДРПОУ №33824578) при використанні коштів отриманих від іноземних організацій на виконання програм щодо розвитку молодіжної політики в Херсонській області, –

ВСТАНОВИВ:

Управлінням УБОЗ УМВС України в Херсонській області у відповідності із Законом України «Про міліцію», Законам України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" проводиться перевірка дотримання чинного законодавства посадовими особами Херсонської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку» (код ЄДРПОУ №33824578) при використанні коштів, отриманих від іноземних організацій на виконання програм щодо розвитку молодіжної політики в Херсонській області.

У поданні ставиться питання про надання УБОЗ УМВС України в Херсонській області від Херсонської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку» документів, у яких виникає необхідність при проведенні перевірки дотримання чинного законодавства посадовими особами даної організації.

Вивчивши подання та матеріали перевірки, враховуючи, що посадові особи даної організації відмовили в наданні документів, не зважаючи на направлення на перевірку №16/5-1-7 від 13.12.2006 та запиту про надання документів №16/5-1-3247, беручи до уваги те, що для проведення якісної перевірки щодо дотримання чинного законодавства посадовими особами Херсонської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку» при використанні коштів отриманих від іноземних організацій на виконання програм щодо розвитку молодіжної політики в Херсонській області, керуючись п. 24 ст. 11 Закону України "Про міліцію" та ст. 12 Законом України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", – ПОСТАНОВИВ:

1. Дозволити УБОЗ УМВС України в Херсонській області провести вилучення наступних документів Херсонської молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвиту» (код ЄДРПОУ № 33824578), зареєстрованої за адресою: м. Херсон, вул. Шовкуненко, 117-2, кв. 7:

• документів про призначення співробітників та їх функціональні обов’язки;

• документів, що підтверджують надання фінансової підтримки органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інших джерел фінансування за період з 17.10.2005р. по теперішній час;

• документів, які регулюють взаємовідносини («гранди») і надання фінансової підтримки з іноземними організаціями за період з 17.10.2005р. і по теперішній час;

• документів, що підтверджують отримання, оприбуткування вказаних коштів та їх подальше використання;

• документів, що відображають замовлення державних та місцевих потреб, які були реалізовані (програми, проекти, заходи), цільове використання фінансування та матеріальних цінностей, за період з 17. 10.2005р. по теперішній час.

Якість цього рішення суду та відповідність його законодавству викликає сумніви, особливо в частині переліку документів, що підлягають вилученню. Деяких з таких документів ніколи не існувало.

29 грудня документи були вилучені УБОЗ у примусовому порядку в офісі організації.

Народний депутат України А.Пінчук надіслав депутатський запит до Міністра внутрішніх справ В.Цушка щодо надання правової оцінки діям херсонського УБОЗу. У відповіді з МВС було зазначено, що УБОЗ діяв у межах чинного законодавства.

На сайті Інтернет-видання «Майдан-Інформ» було опубліковано статтю «Для Цушка: продовження теми наїзду УБОЗ на ГО» щодо неправомірних дій працівників УБОЗ УМВС України в Херсонській області під час перевірки діяльності Херсонської обласної молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку».

Відділом внутрішньої безпеки МВС в області проведено службову перевірку, якою встановлено наступне:

„Службовим розслідуванням виявлено порушення кримінально-процесуального законодавства у подальшому провадженні даної справи. Зокрема, після вилучення документації, працівник міліції не зареєстрував факт проведення перевірки діяльності ХОМГО «МЦРР» у Журналі реєстрації записів про злочини та не прийняв відповідного процесуального рішення. Вказані порушення сталися внаслідок недостатнього рівня професійної підготовки з боку оперуповноваженого, а також відсутності належного контролю за діяльністю підлеглих з боку керівництва.

Таким чином, за результатами службового розслідування до УМВС України в Херсонській області направлено висновок про притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності. Приймається відповідне рішення.

Матеріали перевірки діяльності Херсонської обласної молодіжної громадської організації «Молодіжний центр регіонального розвитку» зареєстровано в Журналі 18.01.2007р. Наразі перевірка цих матеріалів ще триває.”

5.  Справа „Корецький та інші проти України” (заява № 40269/02) в Європейському суді з прав людини[19]

В Європейському суді з прав людини протягом 2006 року активізувався розгляд справи за заявою Сергія Корецького, Андрія Горбаля, Андрія Толочко та Олексія Лобитського проти України щодо порушення їхнього права на свободу об’єднань, що гарантується статтею 11 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

5 грудня 2006 року відбулася офіційна прес-конференція заявників в Україні, на котрій вони оприлюднили подробиці цієї справи.[20]

Ця справа є певною мірою класичною для України. Не звичним є тільки її подальший розвиток, оскільки заявники, на відміну від більшості українців, вирішили відстоювати своє право на об’єднання навіть на шкоду власній екологічній діяльності.

Ще 7 червня 2000 року четверо громадян вирішили утворити громадську організацію „Громадський комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків”. Уже 27 липня вони подали заяву про легалізацію цього об’єднання. Управління юстиції в м. Києві, як завжди в таких випадках, зробило усні зауваження до формулювання мети та інших положень Статуту організації. З частиною змін організація погодилася, а із частиною ні. Був поданий новий варіант Статуту, проте 18 вересня 2000 року Управління юстиції в м. Києві відмовило в легалізації цієї громадської організації на підставі першої редакції Статуту.

Офіційно підставами для відмови в легалізації стали:

-  у статуті було зазначено дві мети створення організації, а закон дозволяє мати лише одну;

-  у статуті не визначений статус організації, а в інших положеннях зазначено, що Комітет має право мати представництва в інших містах України, що не відповідає обмеженням закону щодо діяльності організацій за територією;

-  статутом передбачено здійснення видавничої діяльності, частина якої відповідно до законодавства може здійснюватися виключно підприємствами;

-  у статуті зазначено про участь волонтерів у роботі організації, що порушує принцип рівності усіх членів організації;

-  до реєстраційних документів не додано документ про сплату реєстраційного збору, а лише його копію;

-  інші порушення українського законодавства.

Слід зазначити, що деякі зауваження Управління юстиції відповідали законодавству, а деякі ґрунтувалися виключно на довільному тлумаченні норм законодавства.

Засновники громадської організації оскаржили відмову в легалізації до суду.

Печерський районний суд м. Києва 13 березня 2001 року відмовив у задоволені позову до Управління юстиції в м. Києві. Апеляційний суд м. Києва 28 серпня 2001 року підтвердив рішення місцевого суду. Колегія Верховного суду України 14 березня 2002 року також підтвердила рішення попередніх судів.

Європейський суд з прав людини 18 листопада 2002 року отримав заяву від чотирьох заявників. У 2006 році почалася комунікація Секретаріату Європейського суду з урядом України щодо цієї справи, що свідчить про підготовку заяви до розгляду на предмет визнання її прийнятною.

Дана справа має надзвичайно важливе значення для України, оскільки Європейський суд з прав людини перевірятиме відповідність вимогам Європейської конвенції про захист прав людини найістотніші положення українського законодавства про громадські організацій:

-  процедуру реєстрації;

-  вимоги щодо мети створення організації;

-  обмеження діяльності за територією (статус організації);

-  обмеження видів діяльності для громадських організацій, зокрема, видавничої діяльності;

-  відповідальність за діяльність незареєстрованого об’єднання.

6.  Рекомендації

1.  Прийняти відповідне законодавство, яким би визначалися чіткі єдині умови створення та припинення діяльності усіх видів неприбуткових організацій (НПО), у тому числі організацій, створення яких не передбачено українським законодавством, а також отримання ними відповідних податкових пільг через отримання статусу неприбуткової організації, у якому:

-  спростити процедуру реєстрації недержавних організацій через уніфікацію процедури реєстрації НПО з підприємствами.

-  скасувати територіальний поділ діяльності НПО та обмеження їхньої діяльності територією адміністративно-територіальної одиниці, у якій вони зареєстровані.

-  скасувати жорсткий поділ об’єднань, створених для власних членів та для інших осіб.

2.  Прийняти Закон ”Про внесення змін до деяких законів України щодо реєстрації юридичних осіб”, яким має бути передбачено покладення на Міністерство юстиції функцій державного реєстратора ОГС, особливості реєстрації яких визначені статтею 3 Закону про реєстрацію юридичних осіб, видачу одного свідоцтва про державну реєстрацію, залишення одного реєстраційного збору.

3.  Внести зміни до Закону про видавничу діяльність з метою дозволити неприбутковим організаціям, а не тільки підприємствам, засновувати видавництва.

4.  Переглянути обмеження щодо створення політичних партій.

5.  Скасувати практику ліцензування соціальних послуг, що надаються НПО не за рахунок державного чи місцевого бюджетів. Законодавчо визначити умови закупівлі соціальних послуг державою та надання державної допомоги недержавним неприбутковим організаціям.

6.  Створити можливості для сприяння благодійній та іншій неприбутковій діяльності через надання податкових пільг виключно за умовами здійснення благодійної чи іншої соціально-значимої діяльності, а не в залежності від створення того чи іншого виду організацій, що можуть і не надавати такі послуги.

7.  Зробити прозорим надання та використання державних коштів, що спрямовуються об’єднанням громадян на реалізацію державних програм.

8.  Виключити статтю 186-5 Кодексу про адміністративні правопорушення, що встановлює відповідальність за діяльність незареєстрованих громадських організацій.

9.  Підписати та ратифікувати Конвенцію про визнання правосуб’єктності міжнародних недержавних організацій (ETS № 124), що набула чинності 1 січня 1991 року.

10.  Посилити механізми співпраці та консультацій органів державної влади та місцевого самоврядування різних рівнів з об’єднаннями громадян при виробленні державної політики в тій чи іншій сфері, а також при її реалізації та створенні нормативних актів.

[1] Підготовлено Володимиром Яворським, виконавчим директором УГСПЛ.

[2] Докладний опис цих проблем дивіться у Доповідях правозахисних організацій „Права людини в Україні – 2004” та „Права людини в Україні – 2005”, що доступні на сайті УГСПЛ: www.helsinki.org.ua. Оскільки істотно ситуація не змінилася, то висновки, зроблені у цих доповідях, цілком відображають і теперішню ситуацію.

[3] Сайт УГСПЛ: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1163513437.

[4] Відповідно до звіту Міністерства юстиції України про виконання плану робіт у 2006 році. Доступно на сайті Мін’юсту: http://minjust.gov.ua/0/news/8989.

[5] Стан та динаміка розвитку неурядових організацій України (2002-2006 роки): Звіт за даними дослідження БФ „Каунтерпарт”, 2006 р. – стор. 18. Під активною організацією мається на увазі зареєстрована, діюча не менше двох років організація, що має досвід реалізації не менше 2-х програм чи проектів, має успішний досвід виконання проектів і є відомою у своєму регіоні.

[6] Мова йде про положення абзацу 2 п. 7.11.13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” у такій редакції: „До основної діяльності також включається продаж неприбутковою організацією товарів (послуг), які пропагують принципи та ідеї, для захисту яких було створено таку неприбуткову організацію, та які є тісно пов’язаними з її основною діяльністю, якщо ціна таких товарів (послуг) є нижчою за звичайну або коли така ціна регулюється державою”.

[7] Дана робоча група працювала над розробкою Доктрини громадського сектору, що була зорієнтована на побудову сприятливого законодавчого середовища для об’єднань. Більше інформації про склад та діяльність робочої групи можна знайти за адресою в Інтернеті: http://doktryna.civicua.org/docs/workgroup.html.

[8] Слід зазначити, що в цій справі є класичне порушення, на яке, щоправда, не звернули увагу сторони цього спору. Нормативними документами ДПА визначено, що платник податків реєструється шляхом внесення до Реєстру неприбуткових організацій. На практиці ж так ніколи не відбувається: спочатку усі організації реєструють за загальним порядком як і всі підприємства, а потім вже протягом місяця чи навіть двох здійснюється розгляд питання про внесення організації до Реєстру неприбуткових організацій. Таким чином, реєстрація затягується щонайменше ще на місяць.

[9] Відповідь Міністерства юстиції України на інформаційний запит (лист №32-23928-с від 28.12.06). Доступний на сайті „Майдан”: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1168590254.html.

[10] У чинній редакції закону вказано: „Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, які мають виборче право”. Дане положення закону про об’єднання громадян прямо суперечить статті 10 Закону про політичні партії, що вже встановлює такі вимоги.

[11] За результатами проекту "Захист трудових прав працівників бюджетної сфери в Україні", реалізованого Вільною профспілкою освіти і науки Львівщини за фінансової підтримки Міжнародного фонду "Відродження". Матеріал підготували: Андрій Соколов, Олена Грабовська.

[12] Відповідно до звіту Міністерства юстиції України про виконання плану робіт у 2006 році. Доступно на сайті Мін’юсту: http://minjust.gov.ua/0/news/8989.

[13] Це твердження є явно сумнівним з точки зору закону (час припинення об’єднання громадян), а також загальних стандартів свободи об’єднань, що жодним чином не пов’язані з юридичною адресою організації.

[14] Дивіться більше на сайті УГСПЛ: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1163513437.

[15] Див. на сайті УГСПЛ: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1165837247.

[16] Сайт УГСПЛ: http://helsinki.org.ua/index.php?id=1138375270.

[17] Сайт „Політична Херсонщина” //

http://politics.kherson.ua/?&lang=ukr&po=doc&doc_topic=709&menu_id=787&id=3986. Також дивіться інформацію на форумі: http://nokia.20gigs.com/forum/viewtopic.php?id=82&p=1.

[18] Дивіться коментар Міжнародної громадської організації „Дім Свободи – Україна” на сайті Майдану: http://maidan.org.ua/static/news/2006/1166900412.html

[19] За матеріалами, наданими заявниками та громадською організацією „Стаття 11”: http://article11.org.ua.

[20] Дивіться інформацію про прес-конференцію на сайті УГСПЛ:

http://helsinki.org.ua/index.php?id=1165332122.