MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Рішення Луганського суду стосовно надання російській мові статусу регіональної

18.01.2008   

Справа № 2 „а"-81/07 р.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 

27 грудня 2007 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого судді: Попової О.М.,

при секретарі: Єсауленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ленінського районного суду м. Луганська адміністративну справу за позовом Назаренко Анатолія Федоровича до Луганської обласної ради, треті особи: Луганська міська рада, Краснолуцька міська рада, Первомайська міська рада, Ровеньківська міська рада, Рубіжанська міська рада, Кіровська міська рада, Перевальська районна рада, Кремінська районна рада, Слов’яносербська районна рада, Біловодська районна рада, Білокуракинська районна рада, Міловська районна рада, Станично-Луганська районна рада, Старобільська районна рада, Кам’янобрідська, Артемівська, Жовтнева, Ленінська районні у м. Луганську ради, про визнання незаконними пункту першого, четвертого рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.2006р., СУД,

 

ВСТАНОВИВ:

 

05.05.2006р. до Ленінського районного суду м. Луганська надійшла позовна заява Назаренко Анатолія Федоровича до Луганської обласної ради про визнання незаконними пункту першого, четвертого рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.2006р.

Свій адміністративний позов Назаренко А.Ф. обґрунтовує наступним.

25.04.06р. Луганська обласна рада прийняла рішення № 2/13 „Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.06р. № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області".

Пунктом першим зазначеного рішення відповідач вирішив вважати російську мову на території Луганської області у визначенні Європейської Хартії регіональних мов та мов меншин регіональною мовою.

Пунктом четвертим спірного рішення відповідач пропонував органам державної влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних, судових, громадських органів, підприємств, установ та організацій як на державній, так і на російській мові.

Позивач вважає, що пункт перший спірного рішення був прийнятий відповідачем в порушення вимог ст. 92 Конституції України, яка передбачає, що порядок застосування мов визначається виключно законами, а також в порушення ст. 2 Закону України „Про ратифікацію Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин", якою російська мова визначена як мова національної меншини.

Посилаючись на положення ст. 19 Конституції України та ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", позивач зазначає на відсутність у відповідача повноважень щодо визначення статусу мов та вказує, що пункт перший спірного рішення був прийнятий відповідачем поза межами наданих йому законом повноважень.

На думку позивача пункт четвертий спірного рішення зобов’язує органи державної влади та місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо застосування російської мови, а тому позивач вважає, що п. 4 рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.06. суперечить принципу розподілу повноважень, що передбачений ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", а також порушує вимоги ст. 92 Конституції України.

Крім того, позивач вважає, що пунктом четвертим спірного рішення на громадські організації було покладено обов’язки приймати звернення від громадян як на державній, так і на російській мові, що на думку позивача є втручанням з боку відповідача в діяльність громадських організацій та порушенням вимог ч. 2 ст. 8 Закону України „Про об’єднання громадян".

Посилаючись на вищевказане, Назаренко А.Ф. просив суд визнати пункти 1 та 4 рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.06. незаконними та такими, ще порушують громадські права позивача, а також зобов’язати відповідача скасувати зазначені пункти спірного рішення.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали та просили суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував посилаючись на відповідність спірного рішення положенням ст. 10 Конституції України ч. 2 ст. 10 Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, Закону України „Пре мови в Українській РСР", Закону України „Про звернення громадян". Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Указу Президента України від 07.04.06. № 295/2006.

Представник відповідача в обґрунтування своєї позиції наголошував на пріоритет, міжнародних договорів перед положеннями національного законодавства, ще встановлений ч. 2 ст. 19 Закону України „Про міжнародні договори" та посилався на ч. 2 ст. 10 Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин, згідно якої Україна зобов’язалась дозволяти та/або заохочувати використання регіональних мов або мов меншин в рамках територіального або місцевого самоврядування; надавати можливість для осіб, які вживають регіональні мови або мови меншин, подавати усні або письмові заяви цими мовами; дозволяти органам місцевого самоврядування публікувати свої офіційні документи відповідними регіональними мовами або мовами меншин.

Зазначене зобов’язання України представник відповідача розглядає як додаткові повноваження органів місцевого самоврядування.

Крім того, представник відповідача вказав, що ст. 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" містить не вичерпний перелік питань, з яких обласні ради можуть приймати рішення, та послався на ст. 4 Європейської Хартії місцевого самоврядування, яка передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери його компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Посилаючись на все вищезазначене, а також на інші положення нормативно-правових актів чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/99 від 14.12.99., представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову Назаренка А.Ф. у повному обсязі.

Представники третіх осіб у судовому засіданні проти позову Назаренка А.Ф. заперечували посилаючись на відповідність спірного рішення положенням чинного законодавства України та безпідставність заявленого позову.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Назаренка Анатолія Федоровича, заявлені до Луганської обласної ради про визнання незаконними пункту першого, четвертого рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.2006р., підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом судового розгляду є публічно-правові відносини, що пов’язані з визначенням статусу та порядку застосування мов в межах обласної адміністративно-територіальної одиниці України.

Вказані правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, Закону України „Про мови в Українській РСР", Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України „Про звернення громадян", Закону України „Про ратифікацію . Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин" та іншими нормативно-правовими актами чинного законодавства України.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд приймає до уваги вимоги ч. З ст. 2 КАС України, згідно якої у справах про оскарження рішень суб’єктів владних повноважень суди повинні перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 25.04.06р. Луганська обласна рада прийняла рішення № 2/13 „Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.06р. № 295/2006 щодо російської мови на території Луганської області".

Пунктом першим зазначеного рішення Луганська обласна рада вирішила вважати російську мову на території Луганської області у визначенні Європейської Хартії регіональних мов та мов меншин регіональною мовою.

Пунктом четвертим зазначеного рішення Луганська обласна рада пропонувала органам державної влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних, судових, громадських органів, підприємств, установ та організацій як на державній так і на російській мові.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, ст. 2 Закону України „Про мови в Українській РСР державною мовою в Україні є українська мова, вільний розвиток, використання і захист російської мови гарантується Конституцією України та визначається законом.

п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачено, що порядок застосування мов визначається виключно законом.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/99 у справі № 1-6/99 від 14.12.99. українська мова як державна визначена обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом. Зазначене повністю відповідає державотворчій ролі української нації, що зазначено у преамбулі Конституції України, нації яка історично проживає на території України, складає абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі.

Разом з тим, в резулятивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України від 14.12.99. зазначено, що при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування поряд з українською мовою може використовуватися російська та інші мови національних меншин.

ч. 2 та 3 ст. З Закону України від 28.10.89. № 8312-11 передбачено, що в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих в місцях, де більшість громадян, що проживають в місті, районі чи їх сукупності (тобто більшість населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць чи населених пунктів), становлять особи, які належать до інших (ніж українська) національностей, можуть використовуватись - поряд з українською - національні мови цих національностей, або мова, прийнятна для всього населення.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України від 28.10.89. № 8312-11, громадяни вправі звертатись до державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською чи іншою мовою їх роботи, російською мовою або мовою, прийнятною для сторін.

Статтею 6 Закону України „Про звернення громадян" передбачено, що громадяни мають право звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності, об’єднань громадян, посадових осіб українською чи іншою мовою прийнятною для сторін.

Законом України від 15.05.03. № 802-ІУ було ратифіковано Європейську Хартію регіональних мов або меншин, ст. 10 якої передбачає обов’язок держави Україна дозволяти і/або заохочувати: використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування; можливість для осіб, які вживають регіональні мови або мови меншин, подавати усні або письмові заяви цими мовам публікування органами регіонального самоврядування своїх офіційних документів такс відповідними регіональними мовами або мовами меншин; публікування органами місцевого самоврядування своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин; використання органами регіонального самоврядування регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави; використані органами місцевого самоврядування регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави; використання або прийняття, у разі необхідності паралельно з назвами офіційною мовою (мовами), традиційних правильних форм написання назв місцевостей регіональними мовами або мовами меншин.

Згідно п. 2 Закону України від 15.05.03. № 802-ІV положення Хартії застосовують до мови російської національної меншини України.

Визначальним фактором для застосування регіональної мови відповідно до положень Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин є адміністративно-територіальна одиниця та чисельність носіїв мови, які проживають у її межах.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними Всеукраїнського перепису населені Луганській області у 2001р. 91 відсоток жителів Луганської області вважають рідною російську мову і вільно нею володіють, з них 38 відсотків - росіяни за національністю, відсотків - представники інших національностей, але вказали у якості рідної мови російську.

Виходячи з вказаного, суд визнає, що спірне рішення було спрямоване на задоволення соціально-культурних потреб значної частини територіальної громади Луганської області, які не можуть суперечити соціально-культурним правам та інтересам іншої частини територіальної громади.

Указом Президента України від 07.04.06. № 295/2006 на Міністерство Юстиції України, МЗС України, Держкомнацміграції, місцеві органи виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування було покладено обов’язок забезпечення на протязі одного року реалізації положень Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин.

З огляду на все вищезазначене, суд дійшов висновку, що п. 1 спірного рішення відповідає змісту чинного законодавства України, однак враховуючи те, що вказаним пунктом спірного рішення було визначено питання, що є предметом регулювання виключно законами України, спірне рішення в цій частині є таким, що прийняті відповідачем поза межами наданих законом повноважень.

Крім того ст. 43 Закону України „Про органи місцевого самоврядування” визначає коло повноважень обласних рад, не передбачає можливість вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користується у своїй роботі рада, виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях.

Жоден з вище наведених Законів не передбачає повноважень обласних рад щодо вирішення питань про мову.

Таким чином, при прийнятті рішення про надання російській мові статусу регіональної, Луганська обласна рада вийшла за межи своїх повноважень.

Крім того діючим законодавством України не передбачено механізм порядку запровадження заходів, визначених Європейською хартією регіональних мов або меншин та межі їх застосування.

Виходячи з вказаного, суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги Назаренка А.Ф. в частині визнання п. 1 рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.2006р. протиправним та його скасування.

Розглядаючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог Назаренка А.Ф. про скасування п. 4 рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.2006р., суд виходить наступного.

Пунктом 4 рішення № 2/13 від 25.04.2006р Луганська обласна рада пропонувала органам державної влади та органам місцевого самоврядування забезпечити право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних, судових, громадських органів, підприємств, установ та організацій як на державній, так і на російській мові.

Зі змісту спірного рішення Луганської обласної ради видно, що п. 4 має рекомендаційний характер та не покладає будь-яких обов’язків ні на позивача, ні на жодну іншу особу.

Суд не вбачає підстав вважати, що рішенням відповідача в цій частині здійснено втручання в діяльність позивача, як керівника громадської організації, п. 4 спірного рішення не позбавляє можливості позивача звертатися до державних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ незалежно від форми власності на державній мові. Більш того, спірне рішення відповідача в цій частині спрямоване на забезпечення реалізації права громадян у тому числі й позивача звертатись до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, організацій та установ, незалежно від форми власності як державною, так і російською мовою.

З огляду на вказане суд визнає позовні вимоги Назаренка А.Ф. в частині визнання протиправним та скасування п. 4 рішення Луганської обласної ради № 2/13 від 25.04.2006р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 10-12, 17, 70, 159-163 КАС України, СУД,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Позовні вимоги Назаренко Анатолія Федоровича до Луганської обласної ради про визнання незаконним пункту першого, четвертого рішення Луганської обласної ради від 25.04.06р. № 2/13 задовольнити частково.

Визнати пункт 1 про „вважання, що російська мова в Луганській області у визначенні Європейської Хартії’ регіональних мов або мов меншин є регіональною мовою" рішення Луганської обласної ради від 25 квітня 2006 року № 2/13 „Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.06р. № 295/2006р. щодо російської мови на території Луганської області" - протиправним та скасувати.

В задоволенні вимог про визнання протиправним та скасування пункту 4 яким „запропоновано органам державної виконавчої влади та органам місцевого самоврядування забезпечити Право громадян звертатися до будь-яких державних, партійних, судових громадських органів, підприємств, установ і організацій як на державній, так і на російській мові" Рішення Луганської обласної ради від 25 квітня 2006 року № 2/13 „Про заходи із забезпечення реалізації положень Указу Президента України від 07.04.2006р. № 295/2006р. щодо російської мови на території Луганської області" -відмовити за їх необґрунтованістю.

 

 

 Поділитися