Львівський правозахисник просить не подавати його кандидатури на присвоєння звання «Герой України»

Віце-ректор УКУ Мирослав Маринович звернувся з відкритим листом до керівництва Українського католицького унівенрситету, голови Львівської обласної ради та голови Львівської ОДА з проханням зупинити процес подання нагородних документів для нагородження його найвищою державною нагородою – званням «Героя України».

Текст відкритого листа подаємо цілком.

«Голові Львівської обласної ради п. Мирославові Сенику

Голові Львівської обласної державної адміністрації п. Миколі Кмітю

Ректорові Українського Католицького Університету о. д-ру Борисові Ґудзяку

Всесвітліший отче-ректоре! Вельмишановні Панове!

Інтернет доніс до мене вістку про те, що за поданням спільноти Українського Католицького Університету Львівська обласна рада та Львівська обласна держадміністрація готують подання до Президента України Віктора Ющенка щодо нагородження мене найвищою державною нагородою – званням «Герой України». Оскільки раніше мені нічого не було відомо про цю ініціативу, я тепер змушений висловити свої міркування ширше і публічно.

Передусім я хочу скласти свою найщирішу подяку спільноті УКУ за її ініціативу, а також за дотримання найвищих стандартів у процедурі виснунення моєї кандидатури. Не меншу подяку я складаю також депутатам Львівської обласної ради та Львівській обласній держадміністрації за їхню готовність просити Президента України вшанувати мене цією найвищою державною нагородою. Кажу від щирого серця: добра воля людей щодо мене та визнання моїх посильних здобутків завжди були для мене надзвичайно важливими й дорогими.

Я покривив би душею, якби намагався переконати Вас, що байдуже ставлюся до можливості отримати найвищу нагороду моєї держави. Ні, для мене це було б надзвичайно почесно і приємно.

Два роки тому, отримуючи орден «За мужність» І-го ступеня, я сказав, що погоджуюсь на таке вшанування, бо отримую цю відзнаку з рук Президента, який забезпечив у нашій державі атмосферу свободи, яка, зокрема, передбачає право людини критикувати його самого. Віктору Андрійовичу можуть дорікати за помилки, але ніхто не може дорікнути йому за брутальне посягання на людську свободу. Отже, я не бачу причин, які б унеможливили отримання з його рук державної нагороди.

І все ж, незважаючи на всі три аргументи, – мою вдячність ініціаторам ідеї, почесність для мене цієї нагороди й мою належну пошану до Президента України – я не міг би прийняти її сьогодні.

Головна причина цьому – серйозна помилка Віктора Андрійовича у тлумаченні державних нагород як інструмента для досягнення політичного компромісу. Я добре усвідомлюю, що впродовж його каденції Президентові було нелегко, і компроміс напевно давався йому з великим болем душі. Проте всі, хто до мене відмовлявся від отримання державної нагороди, зокрема особи дисидентського минулого – Леонід Плющ, Ліна Костенко чи Євген Сверстюк, – чітко давали зрозуміти Президентові, що державні нагороди несумісні з політичним торгом. Адже в результаті такого торгу ті, кого Президент хоче вшанувати, змушені робити додатковий моральний вибір, що обертається для них новою і явно не заслуженою травмою. Як бачимо з подальших нагороджень, Президент, на жаль, до цього попередження не прислухався. Що ж, це його право – моїм же правом є не ставати в один ряд з особами, які, на моє глибоке переконання, такого відзначення не гідні. Державні нагороди слід надавати за мужність і самопожертву задля країни, а не лише за успішні бізнес-проекти: творці останніх і без того мають нагороду свою.

Крім того, у час політичної, фінансової та духовної криз, які поставили Україну перед велетенськими випробуваннями, я пропоную Президентові України взагалі накласти мораторій на будь-які державні нагороди. Сконсолідуймось довкола головної мети, гідно подолаймо труднощі, а тоді вже нагороджуймо тих, хто вивів Україну з глухого кута проблем.

Що стосується мене особисто, то за мої минулі й теперішні зусилля протистояти злу Господь давно вже обдарував мене своїми благодатями – тими найвищими нагородами, які людина взагалі може отримати за свого життя.

З урахуванням усього сказаного, я прошу Вас зупинити процес подання нагородних документів.

З глибокою пошаною і щирою подякою

Мирослав Маринович».