MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Презентація щорічної доповіді правозахисних організацій «Права людини в Україні – 2008»ПАРЄ занепокоєна гальмуванням у сфері реформування судоустроюЖодної толерантності до путінського режиму! Звернення вчених світуЗвіт за результатами моніторингового візиту до Диканівської виправної колонії №12 За ґрати за вподобайку: окрема думка судді Аркадія Бущенка ‘После удара по нашему укрытию оборвало трубу с горячей водой. Товарища облило кипятком, одежда вся прилипла намертво’Верховний Суд у Москві залишив за ґратами колишнього вчителя музики з КримуВелика вода як черговий воєнний злочин Росії — підсумки тижняБізнес на крові: затримали керівництво сумнозвісної Бердянської колонії №77Колишнього керівника охорони Януковича підозрюють у пособництві РФХто може звільнитися з військової служби та як це зробитиУніверсальна категорія еволюції розуму. Колективна пам’ять системи: метапідхід У Ради Європи є питання щодо адекватності та доступності новоствореного механізму перегляду довічних вироків в Україні ‘Це було за Сталіна, це відбувається за Путіна’ — розмова з Євгеном Захаровим про геноцид українського народуСуперечливі цінності та суперечливі наративи: війна Росії з УкраїноюМоніторинговий візит до ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№1)»«Лежав, промовляючи назви українських міст» – дайджест російських протестів«Після удару по нашому сховищу обірвало трубу з гарячою водою. Товариша облило окропом, одяг весь приклеївся»Людмила Денісова про свою відставку, 4 роки роботи омбудсманом, переміщення українців у РФ, усиновлення українських дітей. Інтерв’ю ХПГГеноцид у Маріуполі. Військові дії Росії в Україні

В.Яворський: Виборність місцевих судів означатиме кінець їх незалежності

07.07.2009    джерело: www.imi.org.ua
Про права людини та свободи в Україні розповів в інтерв’ю виконавчий директор Української Гельсінської спілки Володимир Яворський.

"Наша країна виконала 6 рішень Європейського суду з прав людини зі 450 запропонованих. Це і є, власне, підхід. Тобто, що це означає? Що ми сприймаємо такі цінності, як права людини, як щось таке, що нам нав’язують, що не є так важливо. Нам би побільше грошей заробити, начебто. Але і грошей немає в результаті, ні прав, ні демократії" - про права людини та свободи в Україні розповів  в інтерв’ю  виконавчий директор Української Гельсінської спілки  Володимир Яворський.

ІМІ:

- Які права українців найчастіше обмежувалися та порушувалися у 2008 році?

Володимир Яворський: - Найчастіше порушувалися права на справедливий суд, катування та жорстоке поводження у міліції та у місцях позбавлення волі, свавільні арешти з боку міліції. Це такі три найбільші порушення, які ми маємо на 2008 рік. Можливо, варто зазначити масові порушення  права власності громадян, які є в країні і зубожіння населення, що відбувається внаслідок порушення спеціальних економічних прав.

ІМІ:

- Напередодні доповіді Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи, зазначив, що становище з правами людини в україні є "стабільно поганим". Це означає що ситуація законсервувалася? З якого року ми не маємо прогресу у сфері прав людини?

Володимир Яворський:

- Ми мали певний прогрес з 2004 року. Він був очевидний у сфері громадянських свобод, у сфері забезпечення економічних прав. Проте, фактично з 2007 року ситуація є законсервованою. Бо цей розвиток, який відбувався, він розвивався з політичної волі, а не був забезпечений реформами. Тобто  структурні реформні зміни, які б гарантували подальший розвиток - вони  не проведенні. Вони підготовленні, вони або в парламенті, або в Уряді на обговоренні, але при цьому не ухвалюються вже два роки.

Внаслідок того, що немає уже понад два роки системних змін, реформ, ситуація консервується. Можна сказати, що по певних параметрах вона погіршується, тому що ця політична воля послаблюється і не підкріплюється законодавчими  рішеннями. У цьому є проблема. Наприклад президент оголосив 2006 рік роком судової реформи. Була підготовлена ціла концепція реформування судівництва, президент затвердив цю концепцію своїм указом і були підготовлені законопроекти.

Ці законопроекти були подані президентом до парламенту як невідкладні.В 2007 році вони були прийняті в першому читанні і до тих пір вони не розглянуті.Тобто реформа вже готова істотна реформа, яка впливає на все судочинство і це найголовнійший документ у сфері захисту прав людини. І два роки вона вже лежить в парламенті і її вже ніхто не рухає.

ІМІ:

 - А в якій сфері були найбільш захищені права людини у 2004 році?

Володимир Яворський:

- Наприклад у 2004 році значно зменшилася кількість катувань у міліції. У 2004 році таких зверненнь було дуже мало, на сьогоднішній день такі звернення є досить частими. Ми отримуємо приблизно 400-500 на рік, але це все- одно набагато менше ніж в попередні роки, тому що міністерство внутрішніх справ створило певні механізми, які дозволяють розслідувати такі порушення прав людини. В тому є певний такий позитив. З іншої сторони є Департамент виконання покарань, де ситуація погіршується тому що, там як було масове побиття з боку спецзагонів, так і залишилося.

Людина у в’язниці фактично не має жодних прав і перебуває як в рабському становищі. І з 2004 року там ситуація погіршується. Умови тримання там покращилися, але поводження з людьми надалі залишається таким, як і в радянські часи.

 ІМІ:

- Як впливає на захист прав людини та свобод громадян перманентна політична нестабільність?

Володимир Яворський:

 - Це те, що не відбувається системних реформ і внаслідок того є  певний  відкат по певним правам, які були досягнуті на підйомі у 2004 році. І це якраз зумовлюється політичною кризою, тому що не вирішиш проблем які стоять. І тут є найголовніший вплив нестабільності. І це стосується нестабільності не тільки у владі. Наприклад у нас мінялися кілька років підряд Уряди.

Тобто приходить один уряд, робить реформи, за ним інший - і скасовує ці реформи. Скасував і починав робити все заново. Внаслідок цього з урядом працювати дуже важко, просто неможливо нічого зробити, тому що немає стабільності і правоприємності з попередньою владою. Бо коли приходить нова і автоматично все заперечує. Наприклад, відкликаються законопроекти, які були прийняті попередньою владою. Це ж абсурд.

 ІМІ:

Що потрібно для того, щоб покращити права людини в Україні? Що найбільш кричуще потребує змін?

Володимир Яворський:

- Потрібна судова реформа, забезпечення незалежності суддів і забезпечення виконання рішень судів, реформа правоохоронних органів - це прийняття нової редакції кримінально-процесуального кодексу. Потрібно прийняття нової редакції законів про об’єднання громадян, громадських організацій, про захист персональних данних.Потрібно переглянути закон про захист суспільної моралі, бо в чинній редакції він не відповідає міжнародним стандартам.

 ІМІ:

Хто є найбільшим порушником прав людини в Україні?

 Володимир Яворський:

- Напевно Департамент з виконання покарань та Генеральна прокуратура. Роль Генпрокуратури дуже опосередкована, сама вона прямо не порушує права людини, але при цьому не виконує тих зобовязань, які дотримуються міжнародними стандартами. Належно розслідувати випадки катувань та жорстокого поводження, належно рослідувати випадки вбивств.

Для прикладу візьмемо справу з Георгієм Гонгадзе. Вона є насправді публічною та зрозумілою. Але такий страх панує в Україні, що Генпрокуратура просто не проводить належного дослідження. Ці дві інституції є найбільшими порушниками з прав людини. Також зараз можна згадати Національну Комісію з захисту суспільної моралі, вона  вже змагається попасти в трійку найшкідливіших органів-порушників прав людини. Але в неї дещо менш брутальний рівень.

ІМІ:

За останні роки, після 2004-го року, Україна опустилася на кілька сходинок в рейтингах деяких міжнародних неурядових організацій, що піклуються правами людини. Наприклад Freedom House вважають, що українські мас-медіа є лише "частково вільні", а за рівнем свободи преси ми тільки на 115 місці зі 195 країн.Як складаються ці рейтинги? Наскільки їм можна довіряти?

Володимир Яворський:

 - Важко сказати, бо вони проводяться по-різному. Одні рейтинги складаються через проведення соціологічних   опитуваннь. Проте за нашими спостереженнями, люди часто схильні говорити, що все є значно гіршим, ніж воно є насправді, принаймні у деяких сферах. До прикладу, ми проводили дослідження щодо порушення прав людини і щодо побутових уявлень про порушення прав людини в Україні.

І ці дослідження показували, зокрема, що проблема мовних меншин, дискримінації за мовною ознакою хвилює не більше 10% населення, тобто вона є малою. Її фактично немає. Але багато міжнародних організацій давали певні позитивні рейтинги з певним авансом. Крім того, після 2004 року щось почалося робитися, змінилось ставлення влади, по-іншому стали себе вести правоохоронні органи, більше стало свободи, тобто відбувся певний такий прогрес. Тепер багато організацій не бачать останні 2-3 роки прогресу. І тому вони понижують рейтинги.

ІМІ:

Цього року ми спостерігали спробу конституційної реформи. Вона була невдалою, втім маємо можливість оцінити в якому напрямку бачать розвиток країни провідні політичні партії. Що Ви можете сказати про ці зміни до Основного закону, які пропонувалися.

Володимир Яворський: 

- Ті зміни до Конституції, які пропонують, не викликають ентузіазму. У всіх є розуміння, що потрібно проводити політичну реформу, тому що конфлікт у владі є системним. Але вони не спрямовані на те, щоб покращити захист прав людини. Навпаки - спрямовані на зменшення  незалежності судів. Наприклад вони встановлюють виборність місцевих судів, а відтак  потрапляють до рук місцевих політичних партій і олігархів. А це означає, що жодної незалежності в них ніколи в житті не буде.

А це положення є найпопулярнішим у всіх проектах Конституції, тому ці проекти не робляться з точки зору корисності України, а з огляду на те, як буде вигідно це моїй партії, з розрахунку на те, як можна буде виграти на виборах моїй партії. І ця політична доцільність в українській владі є однією  з причин того, що ми тупцюємся на одному місці уже багато років. Тому що все вирішується політичною доцільністю. Сьогодні ми так робимо, а завтра по-іншому, бо це нам сьогодні не доцільно.

І якщо ми будемо користуватися політичною доцільністю, а не потребами держави і людей, то в нас прогресу ніколи не буде. Тобто ситуація може так скластися, що в нас будуть багатіти певні заможні люди, а держава і народ будуть бідніти і розвитку не буде.

ІМІ:
Тобто можна спрогнозувати що ми можемо перетворитися на Колумбію чи Мексику?

Володимир Яворський:

 - Ми зовсім інші ніж латиноамериканці. У нас європейська культура, інший менталітет. Ми достатньо вільні, ми дуже схожі на країни Європейського Союзу, такі як Румунія чи Болгарія. І ми б могли досягти значно більшого, але на жаль, ми втрачаємо свій потенціал величезний, який є в нашої країни. Напевно у нашої країни немає таких амбітних позицій, як у Росії, бути першою. Проте з усіх пострадянських країн, крім прибалтійських республік, ми на лідируючих позиціях коли йдеться про права та свободи. Питання в тому, що у нас втрачені можливості.

ІМІ:

З року в рік найкраще з дотриманням свобод у скандинавів. Як їм це вдається, чим вони відрізняються від інших, від українців, зрештою?

 Володимир Яворський:

- Просто: бо вони думають про країну та людей. І коли ти приїжджаєш у ці країни, то можеш все побачити. Наглядний приклад щодо прав людини: коли Європейський суд з прав людини тільки-но починає розглядати справу проти якоїсь зі скандинавських країн, як ці країни одразу вносять відповідні зміни у законодавство. Тобто вони бачать, що це є порушення і виправляють ще до рішення Європейського суду. А  наша країна виконала 6 рішень Європейського суду з прав людини зі 450 запропонованих. Це і є, власне, підхід.

Тобто, що це означає? Що ми сприймаємо такі цінності, як права людини, як щось таке, що нам нав’язують, що не є так важливо. Нам би побільше грошей заробити, начебто. Але і грошей немає в результаті, ні прав, ні демократії. А скандинави розуміють, що у них одне без іншого і не може бути. Це як дві сторони однієї медалі. Тому що права людини - це в тому числі і права власності. Бо коли ти намагаєшся забрати депозит в банку, а тобі не видають - тут і не може бути мова про жодний економічний розвиток. Це ж абсурд.

Я собі навіть не уявляю, щоб у скандинавській країні заборонили видавати депозити в банку громадянам. Там просто зупиниться життя, бо всі користуються банківськими картками. І це власне різниця у підходах.І тому  вони і живуть краще, і рейтинги у них вищі.   

Розмовляла Оксана Синицька, ІМІ

 Поділитися