Права людини на південному сході України, 2021, #01

Послуга мобільних операторів буде доступна вже в липні, обіцяють в Міністерстві з питань реінтеграції.

Вона дозволяє користуватися українським номером телефону, не маючи фізичної SIM-картки – за допомогою мобільного Інтернету або Wi-Fi з використанням додатка.

Українські громадяни, які мешкають на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей та в Криму, не мають можливості користуватися номерами українських мобільних операторів. За допомогою «віртуального номера» можна здійснювати та отримувати дзвінки, відправляти та отримувати смс-повідомлення тощо.

«Доступне та зручне отримання послуг та сервісів нашими громадяни з ТОТ є одним з пріоритетів для нас в частині цифровізації. Саме це, зокрема, й передбачає послуга „віртуальний номер“, яку ми спільно з операторами плануємо запустити вже до кінця першого півріччя цього року. Однією з її головних переваг є спрощення доступу до державних сервісів, що надаються за допомогою номера телефону, в першу чергу у сфері адміністративних, медичних та банківських послуг», – заявив заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації Снавер Сейтхалілєв.

Також в Кабміні планують зробити для мешканців тимчасово окупованих територій усі державні послуги доступними в онлайн-форматі.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Сьогодні, 11 березня, у Києві презентована доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ). У Доповіді, зокрема, йдеться про стан дотримання людських прав в Україні взагалі, а також на непідконтрольних українському урядові територіях – у Криму та окупованій частині Донбасу. Про це повідомляє Радіо Свобода.

Жертви серед цивільного населення на Донбасі

У період із 1 серпня 2020 року до 31 січня 2021 року внаслідок вибухів мін на Донбасі загинули вісім цивільних людей.

«УВКПЛ стурбоване постійною великою кількістю жертв серед цивільного населення, у тому числі дітей, які виникають через вибухи мін і вибухонебезпечних залишків війни. За звітний період вісім людей загинули і ще 28 отримали поранення. Дві інші цивільні, включно з дівчинкою, отримали поранення в результаті ДТП за участі військового автомобіля», – зазначила під час презентації доповіді голова моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Матильда Богнер.

Матильда Богнер (архівне фото: un.org.ua)

Як каже Богнер, після набуття 27 липня минулого року чинності угодою про посилення режиму припинення вогню, УВКПЛ відзначило значне поліпшення безпекової ситуації порівняно з попереднім звітним періодом (з 1 лютого до 31 липня 2020 року).

Внаслідок активних бойових дій у серпні–січні були поранені три цивільні особи, жодна людина не загинула. Також було зареєстровано чотири атаки на цивільні об’єкти, жодна з яких не призвела до пошкоджень (для порівняння: за попередні шість місяців були зафіксовані 62 такі випадки).

Крим: депортації та примусове переміщення

У доповіді зазначено, що у 2020 році підконтрольні московській владі кримські суди видали накази про депортацію та примусове переміщення щонайменше 178 осіб, які за російським імміграційним законодавством вважаються іноземцями. Зокрема, йдеться про 105 громадян України (93 чоловіків і 12 жінок), передає Радіо Свобода.

«Громадяни України, яким наказано покинути Крим, не мали паспортів Російської Федерації, мали реєстрацію або „прописку“ на материковій частині України або не подали заяву чи не отримали російську посвідку на постійне проживання. Таким чином, вважається, що вони не мають права на проживання в Криму», – мовиться в доповіді.

УВКПЛ зазначає, що проти попередніх років кількість наказів про депортацію та переміщення скоротилася. Певною мірою це можна пояснити збільшенням випадків призначення штрафів у справах про імміграцію, зростанням кількості виданих кримчанам російських паспортів, тимчасовою забороною на депортацію у формі примусової висилки з 15 березня 2020 року по 15 червня 2021 року у зв’язку з пандемією COVID-19.

Тиск на правозахисників і журналістів

Задокументовано 18 випадків погроз та нападів на журналістів та інших працівників медіа, правозахисників, громадянських та політичних активістів, ЛГБТІ-людей та тих, хто їх підтримує, а також представників національних меншин.

За словами Матильди Богнер, офіс комісара ООН з прав людини «стурбований» тим, що незаконні угруповання на окупованих територіях Донбасу довільно затримують людей за дописи в соцмережах.

«В одному випадку блогера, за повідомленнями, затримали за його дописи щодо самочинного затримання та тортур членами озброєних угруповань на території, контрольованій „самопроголошеною ДНР“, які вони описали як екстремістські. Декілька релігійних громад на території, контрольованій самопроголошеними республіками, і надалі стикаються з обмеженнями своєї свободи віросповідання та переконань», – зазначила Богнер.

Також Богнер згадала про напади на співробітників політичних партій перед місцевими виборами 25 жовтня 2020 року, «переважно спрямовані на дві опозиційні партії, яких вважаються проросійськими».

«Правоохоронні органи часто не могли ефективно захистити жертв, запобігти насильству та притягнути порушників, у тому числі членів угруповань, які пропагують насильство, таких як праворадикальні групи, до відповідальності», – заявила голова моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.

Моніторинг ООН здійснювався в період з 1 серпня 2020 року по 31 січня 2021 року. Він охоплює 91 виїзд на місце спостереження, сім відвідувань місць тримання під вартою, моніторинг 56 судових засідань і 37 зібрань та 1108 інтерв’ю жертв порушень прав людини.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Станіслав Асєєв – журналіст, письменник, колишній в’язень у самопроголошеній «ДНР» – став цього року лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка в номінації «Журналістика і публіцистика» за книжку «В ізоляції», повідомляє Радіо Свобода.

Лауреатів премії 9 березня – у день народження Кобзаря – оголосив Шевченківський комітет.

«Цей автор дуже тісно пов’язаний із Донецьком. Цей автор писав і пише про те, про що інші мовчали, бо не могли або не хотіли говорити, кожен зі своїх причин. Цей автор, перебуваючи в епіцентрі, цьому оці торнадо, пише і надає нам усім голос свідка. І цей автор показує себе як дуже зваженого публіциста. Станіслав Асєєв 31 місяць провів у полоні на території окупованого Донецька», – сказала членкиня Комітету, продюсерка Радіо Культура Ірина Славінська, представляючи переможця.

«В ізоляції» – збірка репортажів Станіслава Асєєва про перші місяці російської окупації Донецька. Книжка вийшла за підтримки Радіо Свобода 2018 року, коли Асєєва ще утримували в полоні бойовики в Донецьку.

Як повідомили в Шевченківському комітеті, цьогорічна церемонія нагородження відбудеться у травні в Каневі (орієнтовно 22 травня, у день перепоховання Тараса Шевченка).

Національна премія України імені Тараса Шевченка є державною нагородою України за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам'ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

Нагадаємо, минулого року Станіславу Асєєву присудили міжнародну премію «Вільна преса Східної Європи 2020» (Free Media Awards) за його репортажі про становище полонених і життя в зоні бойових дій.

Коротко про Станіслава Асєєва

Журналіст зник 2 червня 2017 року на контрольованій бойовиками «ДНР» території. Свої публікації Асєєв підписував псевдонімом Васін і співпрацював із низкою українських ЗМІ, зокрема, Радіо Свобода, Український тиждень.

У серпні 2018 року з’явилося повідомлення, що бойовики примусили Асєєва зізнатися у шпигунстві.

Кадр з телепередачі каналу «Росія 24»

Звільнити Асєєва закликала міжнародна організація «Репортери без кордонів». У лютому 2018 року заяву солідарності з Асєєвим підписали голови Національної спілки журналістів України та Союзу журналістів Росії. Про підтримку позиції колег також оголосили керівники Європейської Федерації журналістів.

У червні 2019 року із заявою на підтримку Асєєва виступив український ПЕН, у якій, зокрема, закликав український уряд докласти всіх зусиль для визволення Асєєва разом з іншими українськими політв’язнями в Росії та полоненими на окупованих територіях шляхом обміну, а також звернувся до зарубіжних колег із закликом «посилити тиск на російську владу, яка контролює так звану „ДНР“, з вимогою негайного звільнення Станіслава Асєєва та інших українських заручників Кремля».

22 жовтня 2019 року інформаційні ресурси самопроголошеної «ДНР» повідомили про засудження Асєєва до 15 років ув’язнення за кількома «статтями»: «організація екстремістської організації», «шпигунство», «підбурювання до шпигунства», «публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності», «публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності».

Станіслав Асєєв був звільнений у рамках обміну утримуваними особами на Донбасі 29 грудня 2019 року.

Головне фото: Станіслав Асєєв (© Андрій Дубчак / Радіо Свобода)

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Такий вирок виніс 5 лютого так званий суд «ЛНР» щодо молодого хлопця, випускника Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля. Про це повідомляє Медійна ініціатива за права людини. Незаконні збройні формування затримали Дмитра Оробія 16 червня 2020 року. Відтоді рідні його не бачили.

Дмитро вступив на факультет політології та міжнародних відносин Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля у 2014 році, коли війна вже почалася. Спочатку навчався дистанційно, а потім поїхав до Сєвєродонецька. На третьому і четвертому курсах проходив практику у відділі по роботі з населенням Луганської обласної військово-цивільній адміністрації.

«Діма завжди активний, брав участь у різних заходах, виставках як волонтер. Потім почав працювати у пейнтбольному клубі», – цитує Медійна ініціатива за права людини слова його друзів.

Але після випуску з університету Дмитро так і не зміг працевлаштуватися у Сєвєродонецьку, тому повернувся додому, в окупований Алчевськ, де жили його рідні. Працював продавцем. За якийсь час влаштувався діловодом на місцеве підприємство. У перший же робочий день його і затримали. При чому ані рідні, ані друзі не знали, куди він зник, аж допоки до нього додому не прийшли з обшуком. Так стало відомо, що Дмитро перебуває у так званому Міністерстві держбезпеки ЛНР. Хлопця звинуватили в тому, що його буцімто завербувала СБУ. Саме тому, мовляв, він і влаштувався на алчевське підприємство – щоб шпигувати.

«У вересні рідним подзвонив „адвокат“ та повідомив: „Був завербований СБУ, намагався впровадитися у ‘владу’, а отже вчинив ‘держзраду’ – буде заґратований“. До СІЗО Оробія перевели у грудні 2020-го, тоді ж „справу“ передали до „верховного суду“. Так званий судовий процес був закритий. 5 лютого 2021 року „суд“ виніс „вирок“ – 12 років позбавлення волі», – йдеться в повідомленні Медійної ініціативи за права людини.

За словами уповноваженої Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісової, станом на 11 грудня 2020 року на тимчасово окупованих територіях Донбасу в полоні перебувало 251 громадянин України.

Ми писали про Григорія Сінченка, якого вперше було затримано 2 грудня 2016 року за обвинуваченням у партизанській діяльності, незаконному зберіганні зброї, підриві вежі оператора мобільного зв’язку. У грудні 2017 року Григорій був переданий на контрольовану українським урядом територію під час обміну полоненими. Після звільнення Григорій вирішив повернутися на окуповану територію, щоб помститися катам, але в жовтні 2019 року так звані спецслужби «ДНР» заарештували Григорія вдруге. Про його долю нічого не було відомо.

У травні цього року Сінченко утік з полону. Поліція самопроголошеної республіки оголосила Сінченка в розшук «за скоєння тяжкого злочину». Наприкінці червня його знову заарештували.

5 листопада 2017 року представники так званої ДНР затримали на пункті пропуску «Оленівка» співробітницю Благодійного Фонду «Світанок». Під час обшуку в неї знайшли препарат для антиретровірусної терапії та пігулки бупренорфіну гідрохлориду і звинуватили у контрабанді наркотичних речовин.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Кількість українських політв’язнів на території Російської Федерації та окупованого нею Криму збільшується, навіть не зважаючи на повернення в Україну 35 людей у вересні 2019 року. Про це сказала Уповноважена Верховної Ради України Людмила Денісова у програмі радіо Крым.Реалии «Доброе утро, Крым».

«На сьогодні 109 людей перебувають у місцях несвободи, з них 33 людини перебувають у Криму окупованому, двоє відбувають покарання, 31 – у слідчому ізоляторі і один під судом. Решта перебуває у Російській Федерації, частина відбуває покарання, частина – у СІЗО», – сказала Денісова.

Вона зазначила, що 75 осіб зі 109 – кримські татари.

Процес звільнення та обміну українських в’язнів минулого року практично зупинився. Як каже Омбудсмен, причина полягає в тому, що Росія та «ОРДЛО» пов’язують це з Мінським процесом.

«Питання пов’язане з тим, що Російська Федерація та окупаційна влада Донецької та Луганської областей пов’язали питання, у тому числі звільнення тих громадян, які були арештовані, затримані й тепер перебувають у тюрмах з Мінським процесом», – каже Денісова.

ОРДЛО вимагає, що поки не будуть проведені певні процесуальні дії стосовно переданих у грудні 2019-го та у квітні 2020-го осіб, жодні питання щодо обміну та звільнення розглядатися не будуть. Денісова зазначила, що 3 грудня 2020 року зустрічалася в Донецьку з так званою уповноваженою, яка передала списки осіб, стосовно яких, на думку тієї сторони, обміни не завершені. Щоб якось зрушити процес, каже Денісова, відбулася велика нарада у міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексія Резнікова.

За словами Омбудсмена, переговори щодо обміну ведуться на всіх рівнях, проте, на її думку, через маніпулювання Російської Федерації не відбувається нічого. Однак Уповноважена висловила сподівання, що процес таки налагодиться.

Людмила Денісова каже, що перебуває у постійному контакті з російським уповноваженим з прав людини Тетяною Москальковою. Хоча мандат російського Омбудсмена не поширюється на питання обміну та звільнення, можна намагатися вирішувати питання гуманітарного плану, як от умови утримання, медичне обстеження. Денісова додала, що її офіс працює безпосередньо через уповноважених конкретних регіонів.

«Ми сконтактувалися і працюємо безпосередньо через уповноважених конкретних областей і пишемо, у тому числі, керівникам виправних колоній, і вони нам відповідають, дають докладні відповіді, звіти про те, що було зроблено, як… Але вірити цьому, самі розумієте, як? Кажуть: усе добре. Адвокати, на жаль, цього не підтверджують. Тому боремось далі. Чекаємо кожного дома», – сказала на завершення Людмила Денісова.

Російські паспорти вже отримали 164,34 тисячі громадян України, що мешкають на окупованій території Донбасу. Про це повідомляє УНІАН із посиланням на Східну правозахисну групу. Громадське об’єднання має власні джерела інформації у так званих ДНР та ЛНР

Станом на листопад 2020 року в окупованих районах Луганської області паспорт держави-агресора отримали 68,3 тисячі громадян. На території Донецької області, що не контролюється Україною, ця цифра становить 95,93 тисячі.

«Людям, які мешкають на підконтрольній українському уряду території та мають довідку ВПО, а в паспорті громадянина України стоїть прописка на території ОРДЛО, так само оформлюють паспорти РФ та записують в окрему чергу під час оформлення. У Міграційній службі РФ Ростовської області фіксується фактичне місце проживання осіб, які оформили паспорт РФ», – пояснюють правозахисники.

У той же час Радіо Свобода повідомляє про «законодавчу» ініціативу окупаційної адміністрації Донецька: до 2025 року єдиним документом, що гарантуватиме громадянські права на цій території, може стати так званий «паспорт ДНР». За основу «законодавці» беруть відповідний «закон» невизнаної республіки Абхазія. Так, йдеться про обмеження «негромадян ДНР» у праві на купівлю та продаж нерухомості, праві на підприємницьку діяльність, і навіть у праві на свободу пересування. Попит на «паспорти ДНР» зріс після того, як його наявність стала обов’язковою умовою для отримання російського громадянства, пояснюють журналісти Радіо Свобода.

Нагадаємо, Російська Федерація спростила для жителів ОРДЛО процедуру отримання російського громадянства ще у квітні 2019 року. Українські правозахисники назвали такой крок продовженням агресії РФ проти України. Міністерство закордонних справ України відреагувало так само гостро: «… протиправні рішення Кремля, які мають на меті полегшити отримання громадянами України російського громадянства, є юридично нікчемними та не визнаються Україною. Вони жодним чином не впливають на належність мешканців тимчасово окупованих Росією територій в Донецькій і Луганській областях до громадянства України, визначеного Конституцією та законодавством України».

Восени минулого року держава-агресор визнала легітимними документи, що видають окупаційні адміністрації так званих ДНР та ЛНР.

За даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, станом на 11 січня 2021 року взято на облік 1 459 022 переселенці з тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей та АР Крим.

Вибухонебезпечними предметами забруднені близько семи тисяч квадратних кілометрів земель на території Донецької та Луганської областей, що перебуває під контролем України. Про це з посиланням на Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомляє Радіо Свобода.

Біля Мар’їнки (вересень, 2017)

«За оперативними даними Міністерства оборони України на підконтрольній уряду території України площа критично забруднених мінами та вибухонебезпечними предметами може складати близько 7 тисяч квадратних кілометрів», – розповіли в Мінреінтеграції. Втім, ця інформація є неточною, оскільки «збройна агресія Росії на Донбасі триває».

Рівень забруднення мінами окупованих територій встановити неможливо, але місія ОБСЄ повідомляє про небезпечні знахідки у так званих ДНР та ЛНР. Так, наприклад, 27 грудня в полі поблизу Широкої Балки безпілотник зафіксував приблизно 400 протитанкових мін. За оцінкою ОБСЄ, ці міни належать збройним формуванням.

В ООН назвали загальне число жертв бойових дій на Донбасі за весь час конфлікту – з 14 квітня 2014 року до 31 липня 2020 року загинуло понад 13 тисяч людей, поранено – за різними оцінками від 29,5 до 33,5 тисяч.

Україна посідає третє місце в світі за загальною кількістю жертв, що постраждали від мін та вибухонебезпечних залишків війни. Згідно з Річним звітом Landmine Monitor 2018, попереду лише Афганістан і Сирія.

Протягом місяця до Громадської приймальні «Харківської правозахисної групи» звертаються люди, яким виписують штрафи за незаконний перетин державного кордону України (стаття 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Річ у тім, що з початку введення карантинних заходів в Україні Уряд закрив державний кордон та КПВВ із тимчасово окупованими територіями. Громадяни України, які перебували в ОРДЛО, не змогли виїхати звідти. Тоді, протягом квітня та травня 2020 року, до Харківської правозахисної групи масово зверталися люди, які застрягли в ОРДЛО й не мали змоги потрапити до України. Про цю ситуацію ми раніше вже повідомляли.

Під час карантинних заходів для багатьох стало неможливим повернутися додому, на роботу, відвідати родичів, об’єднатися із сім’єю чи просто виїхати з ОРДЛО у безпечне місце. Тож не дивно, що чимало людей, які опинилися заблокованими в ОРДЛО, обирають маршрут поїздки до України через Росію. Втім, ще у 2015 році було ухвалено правила в’їзду та виїзду на тимчасово окуповані території, згідно з якими перетин неконтрольованого державного кордону з Росією є порушенням. Тому наші співгромадяни, долаючи довгий та складний шлях через сусідню країну, дістаючись, нарешті, свого пункту призначення, отримують... штрафи за незаконний перетин кордону. Це, нагадаємо, – від 1700 до 5100 гривень.

Для того, щоб перетнути державний кордон України із мінімальними ризиками, ГО «Східна правозахисна група» надає такі рекомендації:

1. Необхідно написати заяву про те, що ви маєте намір перетнути кордон України з РФ з боку пункту пропуску, через який ви плануєте їхати.

2. У тексті заяви треба вказати, з яких саме причин ви виїжджаєте з ОРДЛО до України через РФ (це має бути крайня необхідність згідно з ст. 18 КУпАП).

3. Обов’язково в тексті заяви зазначте, що ви не маєте мотиву для порушення чинного законодавства щодо в’їзду та виїзду з окупованої території та дієте через крайню необхідність. 

4. Завчасно надішліть цю заяву електронною поштою до Східного управління Державної прикордонної служби ([email protected]) та прикордонного Загону тієї області, де розташований КПП:

Луганська [email protected],

Харьківська [email protected],

Сумська [email protected].

5. Під час перетину кордону надайте цей лист прикордонникам. Якщо вони вирішують складати постанову про штраф, попросіть долучити цей лист до матеріалів справи. Це буде вагомою підставою для суду, щоб скасувати постанову прикордонників про штраф. 

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.