MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

Гарячість серця очевидна. А як щодо холодності голови?МИХАЙЛИНА ХОМІВНА КОЦЮБИНСЬКА (18 грудня 1931 р. – 7 січня 2011 р.)Прощання з Михайлиною КоцюбинськоюВідсутність права і міжнародного контролю — що відбувається в російському полоні з українськими цивільними?Грубі порушення міжнародного права і воєнні злочиниЗвіт за результатами моніторингового візиту до Конотопського виправного центра №130Етичний потенціал та етична потужність України: метапідхідРозстріли у Бучі та катівні на Харківщині: Нові подання до Міжнародного кримінального суду. АнонсСобор, лікарня, центр переливання крові — ‘військові цілі’ окупантів. Підбиваємо підсумки тижняЕсе про свободу. Український Католицький Університет. Юридична школа. 2023 р.У Росії ліквідували ‘Сову’ — центр моніторингу порушень релігійної свободиВ Україні створять Координаційний центр для підтримки потерпілих і свідків воєнних злочинів‘Росія має відповісти перед судом за свої жахливі злочини’: у Гаазі створять міжнародний центр з розслідування злочину агресіїКримськотатарський ресурсний центр зафіксував майже 8 000 порушень основних прав людини на окупованому півострові Пошрамовані обличчя українських міст: Росія знищує історичний центр МаріуполяНобелівську премію миру отримали український “Центр громадянських свобод”, білоруський правозахисник та російський “Меморіал”Звіт за результатами моніторингового візиту до ДУ “Софіївська виправна колонія (№45)” та Софіївської багатопрофільної лікарні №45 філії ДУ “Центр охорони здоров’я ДКВСУ” в Дніпропетровській та Донецькій областяхМоніторинговий візит до ДУ «Бердичівський виправний центр (№108)»Армія рф поцілила ракетами по торговельному центру в Кременчуці«Ой у лузі червона калина» лунала в центрі Москви – дайджест російських протестів

Замість вінка на могилу Михайлини Коцюбинської

08.01.2011   
Мирослав Маринович
7 січня відійшла у Вічність Михайлина Хомівна Коцюбинська

Отого страшного 1984 року, коли з життя пішли знакові для українського дисидентства постаті – Борис Антоненко-Давидович, Валерій Марченко, Олекса Тихий, – мені на засланні написалося: «Що не рік, то земля від могил ріднішає…». Після 7 січня 2011 року, коли у вічність відійшла Михайлина Хомівна Коцюбинська, земля стане ще ріднішою.

Згасло земне життя, яке «було аргументом своєї філософії» (ці слова Альберта Швейцера часто повторювала Михайлина Коцюбинська). З нього, як із підручника, можна було вивчати, що таке свобода і сила духу, вірність правді й любов до України. А ще ота особлива її риса, про яку вона сама згадала, виступаючи 2004 року перед випускниками Українського католицького університету: «Внутрішня свобода допомагає виробити прямоходіння і прямостояння…». Вона стояла так рівно і впевнено, що на неї багатьом легко було спертися, до неї прихилитися.

Згасло земне життя, яке дало багато плоду. Блискучий літературознавець та есеїст, Михайлина Хомівна написала немислимо багато дослідницьких статей – кажу немислимо, бо як можна було встигнути стільки написати за життя, сповнене задухою цькувань, відчаєм втрат, роками вимушеного мовчання! А останніми роками вона писала всупереч хворобі й постійному болю. Вона виробила свій власний стиль – точно вивірений, ретельно огранений, дбайливо викоханий, – що його не сплутаєш з іншими. Щоб у цьому переконатися, досить перегорнути «Етюди про поетику Шевченка», «Зафіксоване й нетлінне» та двотомник «Мої обрії», який увібрав, за словами Михайлини Коцюбинської, «усе гідне, як на мене, уваги з мого майже півстолітнього наукового доробку».

Згасло земне життя, яке віддавна було й навіки залишиться окрасою українського духу. Її ім’ям пишалися книговидавці та редактори журналів, навчальні заклади, де вона читала свої лекції, та Національний університет «Києво-Могилянська академія», почесним доктором якого вона стала. Її ім’я прикрашає списки лауреатів Премії імені Василя Стуса, Національної премії імені Тараса Шевченка, Премії імені Олени Теліги, Літературної премії імені Олександра Білецького.

Спільнота Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу сьогодні прощається з його співзасновницею. Спільнота Українського католицького університету вдячно згадує скарб спілкування зі своїм другом і молиться за упокій її душі. А ще квилить серце тих багатьох, кого Михайлина Коцюбинська зігріла та захистила, з ким «пройшла безтрепетно по схрещених мечах»…

Мирослав Маринович,

президент Українського центру Міжнародного ПЕН-Клубу,  

віце-ректор Українського католицького університету

 Поділитися