MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

«Громадські помічники Феміди»

26.12.2011    джерело: www.poryad.com
Андрій Діденко, Харківська правозахисна група
Для того, щоб робити добрі справи, не обов’язково об’єднуватися в громадські організації, благодійні фонди, добропорядні співтовариства з печаткою юридичної особи. Достатньо мати добру волю і наполегливість.

Для того, щоб робити добрі справи, не обов’язково об’єднуватися в громадські організації, благодійні фонди, добропорядні співтовариства з печаткою юридичної особи. Достатньо мати добру волю і наполегливість. Що відбувається в нашій країні? В її правовій системі? За останні два роки чи зможемо ми назвати приклади позитивного досвіду щодо покращення ситуації з дотриманням прав і свобод людини?

Ви скажете, що такого досвіду бути не може, адже, якщо в когось і жевріли примарні сподівання на зміну ситуації з дотриманням прав людини в Україні на краще в найближчу перспективу, то вони розчавлюються нанівець завдяки сумним реаліям сьогодення, за якими всі ми – хто з острахом, хто з болем, а хто і з повним розчаруванням і зневірою – спостерігаємо.

Це системні кримінальні переслідування за політичними мотивами, зловживання і корупція, непрогнозовані й упереджені судові рішення, непрозорі дії влади і майже повна безвідповідальність чиновників на тлі злочинної кругової поруки. Останні події щодо розгляду справи Юлії Тимошенко відкрили очі на справедливість українського судочинства навіть в тих людей, хто до останнього вірив, що ситуація з дотриманням прав людини має змінитися на краще, хто сподівався, що неодмінно влада має реформуватися і змінюватися, працювати на користь людей, а судові рішення мають бути неупередженими і прогнозованими з огляду на обставини справи і доказову базу обвинувачення. 

Що робити в такій країні коли неможливо нічого зробити? Як діяти коли влада карає лише тому, що вона влада? Які заходи громадського впливу вважатимуться ефективними для зміни ситуації з дотриманням прав людини на краще? Яким чином народ, як єдине джерело влади може скористатися своїми конституційними гарантіями? На всі ці та багато інших актуальних питань, що турбують представників прогресивного суспільства шукають відповіді науковці і аналітики, громадські діячі і свідомі політики.

Ми самі маємо перетворитися на ті зміни до яких прагнемо, а також ми маємо внести свою свідому частку в розбудову правової держави. Якщо кожний українець усвідомить що він має права і отримає елементарні знання, яким чином ці права потрібно реалізувати і захищати, свідомий авангард небайдужих українців — патріотів своєї батьківщини, неодмінно зростатиме. Це перетвориться в потужну хвилю громадської нетерпимості до будь-яких порушень прав і свобод, а люди зрозуміють, що власними зусиллями, потужними спільними діями можна зробити неможливе, адже неможливого, як відомо не існує, потрібна тільки добра воля, натхнення і велике бажання.

«Громадські помічники Феміди» – так назвали організатори Курс для підготовки активістів громадського руху на захист прав людини. Тобто головною метою Курсу є не критикувати, не нарікати, а навпаки – вказувати на недоліки влади і сприяти виправленню помилок. А саме: навчити людей системно аналізувати, досліджувати ситуацію, пов’язану з порушеннями прав людини, а владі дати можливість реабілітуватися в очах людей, ображених несправедливими діями держслужбовців. Це сприятиме підвищенню рейтингу суспільної довіри до влади з боку українців.

«Громадські помічники Феміди» експериментальний проект громадської ініціативи спрямований на розв’язання певних проблем в українському суспільстві пов’язаних з очевидними порушеннями прав людини і бездіяльністю влади. Тридцять учасників Курсу були об’єднані у три групи. В склад кожної групи увійшли: юристи, журналісти і громадські діячі. Кожна група отримала в якості завдання інформаційну базу про певну кримінальну справу. Кримінальні справи підбиралися за такими критеріями: в кожній справі очевидними є порушення прав людини, власне застосування незаконного насильства під час досудового слідства. В кожній справі на національному рівні не вдалося домогтися позитивних зрушень. Всі справи мають перспективу в Європейському суді з прав людини і підтримуються «Центром стратегічних судових справ». Підготовку учасників здійснюють експерти Харківської Правозахисної Групи, Української Гельсінської спілки з прав людини та Центру Громадянських Свобод. Адміністратором проекту виступає ВМГО «Дебатна Академія».

За зразок недолугої української правоохоронної і судової системи, були взяти три кримінальні справи за певними критеріями: по кожній справі є підстави стверджувати, що відносно людини застосовувалися катування.

Олександр Рафальський засуджений до довічного позбавлення волі. Захистом зібрані аргументи , які переконливо свідчать на користь того, що відносно Рафальського під час досудового слідства були застосовані тортури. Комітет ООН по запобіганню катувань висловився стосовно справи Рафальського в своїх рекомендаціях на адресу Уряду України, зазначаючи що Україна має провести розслідування обставин незаконного насильства відносно Рафальського. Міжнародна Амністія в двох своїх річних доповідях за 2009-2010 роки зазначила, що Олександр Рафальський був катований.

Друга справа загиблого двадцятисемирічного юнака Сергія Карпиленка, якого звинуватили у викраденні мобільного телефона, при тому, що мати парубка стверджує, що саме в цей день син хворів і не міг скоїти злочин. Разом з тим, під час затримання і дізнання міліціонери завдали Карпиленку тілесних ушкоджень, в результаті яких затриманому була видалена селезінка.

Пізніше Сергій, перебуваючи в одній камері з в’язнем, хворим на відкриту форму туберкульозу, токож захворів на туберкульоз, а 7 листопада 2011 року помер в лікарні. При тому, що міра запобіжного заходу у вигляді арешту йому так і не була змінена на підписку про невиїзд. Міжнародна Амністія в своїй річній доповіді зазначає про порушення права на належне медичне забезпечення відносно Карпиенка.

Як третій приклад безкарності українських «катів в погонах» є унікальний за своєю безпрецедентністю випадок, що стався з харків’янином Яковом Строганом. Його катували, вивозили в ліс, підключали до статевих органів електричний струм, а коли Яків втрачав свідомість, для того, аби він прийшов до тями, міліціонери заливали в горло Якова нашатирний спирт, потім дві доби тримали в кімнаті для тортур, вимагаючи від родини гроші. Яків пообіцяв принести належну суму, аби тільки вийти з полону звірячих нелюдських мук.

Після звільнення з полону звернувся до МВС, прокуратури, в правозахисні організації, до журналістів, навіть прийняв участь в слуханнях Парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та зустрівся з Омбудсменом і заручився підтримкою Ніни Карпачової. Після таких дій Строган вдруге був затриманий за фальшивим обвинуваченям і катований тими ж міліціонерами, доставлений в суд для обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При тому, що Яков був доставлений до зали суду зі слідами тілесних ушкоджень на обличчі та слідами від насильства на шиї, Прокуратура навіть за таких обставин вдруге відмовляє в порушенні кримінальної справи.

На прикладах, зазначених вище, влада демонструє українцям свою повну безвідповідальність, створює умови для безкарності «злочинців у погонах». Складається враження, що саме на таких критеріях базується позиція прокуратури Харківської області: «будете скаржитись на міліцію, з вами буде те, що з Яковом Строганом».

Інформаційно Курс підтримано медіа джерелами такими, як агенції «Поряд з Вами», «Свідомо».Також інформацією про всі три справи зацікавилися журналісти «Агентів впливу» з телеканау НТН.

Чи вдасться активістам громадського суспільства домогтися справедливості у власній країні ми спостерігатимемо протягом Курсу «Громадські помічники Феміди»? Проте учасники налаштовані на позитивну ініціативу, впевнені, що саме прогресивне суспільство подолає корупцію і хабарництво, тортури і нехтування держслужбовцями своїми посадовими обов’язками.

Проект проводиться за фінансової підтримки Української Гельсінської спілки з прав людини

P.S. До речі, в рамках Курсу «Громадські помічники Феміди» учасники 19 грудня біля приміщення Апеляційного суду провели провели вуличну акцію, висловивши своє обурення щодо подій, які відбулися у зв’язку з трагічною загибеллю Сергія Карпиленка. В цей день розглядалася апеляція захисту на вирок місцевого суду за яким Сергій був засуджений на 4, 5 років позбавлений волі. По результатах судового розгляду, вирок був скасований, справа передана на розслідування до прокуратури.

 26.12.2011

 Поділитися