Хотіла купити хату «по-свійськи»
Бажання вирішити все по-свійськи, «без зайвих паперів» нерідко призводить наших громадян до правових проблем, вихід з яких доводиться відшуковувати правозахисникам.
Марія Степанівна*, вже немолода мешканка села Мосьпанове Чугуївського району Харківської області, 2 роки тому придбала в сусідки невеличкий будиночок. Точніше, думала, що придбала. Оскільки вирішила, щоб зекономити, не оформляти договір купівлі-продажу в нотаріуса, а, виходячи з принципу «усі ми свої люди», віддати 2, 5 тисячі доларів в обмін на та будинкову книгу та розписку про отримання грошей від продавщиці.
Те, що хата не була передана у належний спосіб, Марію Степанівну не бентежило. Мовляв, вони домовилися із сусідкою, що незабаром, коли з’являться додаткові кошти на нотаріальне оформлення, договірні сторони повернуться до цього питання.
За деякий час «повернення до питання» призвело до скандалу: жінка, що «продала» будинок, вирішила, що продешевила й заявила, що оформить купівлю-продаж тільки після того як Марія Степанівна доплатить ще принаймні 1 тисячу доларів. Звісно, що наша героїня не погодилась.
Тоді продавщиця… пішла до «Центру правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи, аби отримати правову пораду про порядок виселення людини, що, за її словами, незаконно вселилася до оселі.
Втім, правозахисники вирішили з’ясувати всі обставини цієї дивної справи, адже жінка, що звернулася, відверто кажучи, не була схожа на Зайку з казки про льодову та луб’яну хати, з останньої з яких Лисиця й вигнала бідолаху.
Зустрівшись із Марією Степанівною, працівники ЧПГ були здивовані занизьким рівнем правової свідомості старенької, що 2 роки справно платила за комунальні платежі в будиночку, який так і не спромоглася купити.
Оцінивши ситуацію, голова ЧПГ Роман Лихачов запропонував обом сторонам своєрідну медіацію:
1. Правозахисники пояснили Марії Степанівні, що вона не набула права власності на хатину, тому претензії щодо виселення, на жаль, є правомірними.
2. З іншого боку, її візаві було вказано, що чималенькі для старої кошти в сумі 2, 5 тис. доларів доведеться повернути, адже письмова розписка підтверджує факт отримання відповідної суми і, у випадку відмови, справа може прийняти зовсім іншого оберту, позаяк заволодіння чужим майном (у даному випадку – грошима) шляхом обману чи зловживання довірою може бути кваліфіковане як шахрайство…
Днями Марія Степанівна, отримавши свої кровні кошти, з’їхала з «недокупленої» хати до своєї сестри. Зараз вона підбирає новий варіант купівлі недорогого житла – і тепер вже має «залізний» намір оформлювати його належним чином.
*Ім’я героїні статті змінено з етичних міркувань