"Ушаков та Ушакова проти України"

«Моя міліція мене береже» - цей крилатий вислів для сім’ї Ушакових сьогодні звучить як знущання. Наприкінці червня 2008 року Ганна і її чоловік Сергій потрапили у Фрунзенський райвідділ міліції. Главу сім’ї підозрювали у вбивстві далекого родича. Правоохоронці не стали обтяжувати себе пошуком доказів, стверджує Ганна.

Дівчина каже, співробітники міліції почали бити чоловіка і вимагати, щоб той взяв вбивство на себе. Дісталося від міліціонерів і Ганні.

Подружжя разом із армією адвокатів у своїй боротьбі проти свавілля правоохоронців дійшли майже до Європейського суду з прав людини. Резонансна справа Фрунзенського району міста Харків в ЄСПЛ отримала назву «Ушаков та Ушакова проти України».

18 червня 2015 року Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Ушаков та Ушакова проти України», яка підтримувалася Фондом стратегічних справ Харківської правозахисної групи. Інтереси Заявників представляли адвокат Геннадій Токарев та юрист Марина Моторигіна.

Передісторія

У ніч з 27 на 28 червня 2008 року в районі Немишлі (Фрунзенський район м.Харкова) був убитий чоловік 1938 р.н., який проживав за адресою вул.Танкова, 95. Незабаром правоохоронцями був затриманий житель Харкова, дехтось Сергій Ушаков, 1976 г .р., який зізнався у скоєнні злочину.
Місцеві жителі від коментарів «на камеру» навідріз відмовлялися, побоюючись за своє життя. «Ми всі тут практично самотні люди похилого віку... Вечорами з дому не виходимо», - розповідає мешканка вул.Танкова. На запитання «За що, по-вашому, вбили сусіда, 70-річного старого?», вона відповіла однозначно: «Через спадщину». На тілі убитого були виявлені численні ножові поранення - 2 проникаючих в живіт, 15 колючих ударів у спину, 2 різаних та 2 колотих рани на шиї.

Будинок №95, в якому проживав убитий, розділений на дві половини. В одній половині жив він сам, у другій - сім’я Ушакових, у якої він, власне, і купив половину будинку. Як з’ясувалося, угода була укладена без відома С.Ушакова, і він вирішив оскаржити продаж будинку в суді. Останнє засідання суду було призначено на 14 липня 2008 року. Але засідання так і не відбулося тому як відповідач до того часу був убитий.

В продовж тривалого слідства та низки судових засідань черговий раз Європейський суд дійшов до висновку, що міліціонери вдалися до катування та жорстокого поводження для «вибивання» зізнавальних показань не тільки до основного підозрюваного – пана Ушакова, а й до його дружини – пані Ушакової. Суд також визнав неефективним розслідування національними інстанціями скарг Заявників (Ушакових) на катування та жорстоке поводження, і зафіксував порушення права Заявників на захист, а також на право не свідчити проти себе.

27 червня 2008 року до Заявника та його дружини додому завітали представники міліції та забрали їх до Фрунзенського районного відділу Харківського міського управління Головного управління внутрішніх справ МВС України в Харківській області для того, щоб вони дали показання стосовно вбивства чоловіка Л., тіло якого було знайдено у його помешканні вранці того ж дня.

Кожен з Заявників після звинувачення дав свідчення, що вони непричетні до цього вбивства, та послалися на своє алібі, однак працівників міліції не влаштовували такі показання, і вони протримали подружню пару протягом усієї ночі у райвідділі. Після того, як стало зрозуміло, що Заявник не зізнається у вбивстві пана Л. добровільно, до нього почали застосовуватися тортури – труїли його сигаретним димом через протигаз, закувавши руки у наручники, наносили удари у різні частини тіла. Працівники міліції весь час повторювали, що планують повторити те саме з його дружиною, якщо Заявник не зізнається у вбивстві. Після декількох годин катування пан Ушаков зізнався у вчиненні вбивства пана Л. Паралельно з цим його дружину примушували змінити свої показання, спростувавши алібі її чоловіка, застосовуючи до неї штурхання, тягання за волосся, потиличники та інші види жорстокого поводження. Адвоката ані Заявнику, ані його дружині надано не було.

Заявника було доставлено до прокуратури 1 липня 2008 року для подовження йому запобіжного заходу тільки після того, як він підписав всі документи, які були потрібні міліціонерам, та взяв участь у слідчих діях, на яких знову обмовив себе. Як тільки він отримав доступ до адвоката і провів з ним конфіденційну бесіду, Заявник поскаржився на жорстоке поводження з боку співробітників міліції і пред’явив прокурору свої побої. Прокурор відмовився підтримувати представлення про поміщення під варту Заявника, та дійшов до висновку після опитування Заявника та вивчення документів, що показання пана Ушакова були отримані за допомогою примусу.

Однак, всупереч вказівкам прокурора, четверо працівників Фрунзенського райвідділу ввірвалися у приміщення прокуратури, схопили пана Ушакова, закували у наручники та силоміць доставили його та дружину знову до райвідділу. По дорозі його знову вдарили, а потім для того, щоб сховати сліди його незаконного перебування – незаконно вивезли на приватному автомобілі з будівлі райвідділу, та тримали його у зачиненому автомобілі невизначений час, схиляючи його до того, щоб він відмовився від своїх попередніх скарг на катування та жорстоке поводження.

Працівники прокуратури обшукали будівлю райвідділу у той же день, однак знайшли лише дружину Заявника, яка плакала у одному із кабінетів райвідділу.

Незважаючи на такі суттєві порушення прав Заявника та норм процесуального права, і на те, що приговор вже раз відмінявся вищестоящими інстанціями як раз на підставі того, що пана Ушакова катували для отримання пізнавальних показань, Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ 22 січня 2013 року поставив крапку у цій частині історії, залишивши у силі вирок, яким Заявника було визнано винним у навмисному вбивстві пана Л. та засуджено до 14 років позбавлення свободи.

Адвокат Заявника неодноразово подавав скарги на катування та жорстоке поводження, однак у 2012 році прокуратура відмовила в порушенні кримінальної справи стосовно співробітників міліції у зв’язку з твердженнями про жорстоке поводження стосовно пані Ушакової. Кримінальна справа проти співробітників міліції відносно тверджень першого заявника про жорстоке поводження, яка була порушена 2 липня 2008 року, також була закрита. Заявники безуспішно оскаржували дані рішення в національних судах.

Однак Європейський суд з прав людини розставив крапки над «і», знайшовши у даній справі порушення статті 3 у матеріальному та процесуальному аспекті, а також статті 6 §§ 1 and 3 (c) Конвенції стосовно порушення права заявників на захист, а також права не свідчити проти себе.
Сподіваємося, що за після того, як дане рішення вступить у силу, національні суди знайдуть підстави для перегляду по суті справи пана Ушакова, який досі відбуває покарання за вбивство пана Л., а правоохоронні органи зроблять висновки стосовно неприпустимості застосування катувань для «вибивання» пізнавальних показань…