MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Про події в Єревані

16.07.2015   
Олександр Павліченко
В рамках здійснення моніторингової місії, яку запропонувала та організувала мережа Будинків прав людини (http://humanrightshouse.org/), представник Харківської правозахисної організації, яка є одним із організаторів та дійсним членом Будинку прав людини в Україні, разом із білоруською колегою Настею Лойко («Вясна») був запрошений на три дні до Єревану з метою вивчення ситуації та дослідження порушень прав людини під час мирної акції протесту на проспекті Баграмяна, а також збору інформації щодо подій, які відбулись в столиці Вірменії 23 червня 2015 року.

В рамках здійснення моніторингової місії, яку запропонувала та організувала мережа Будинків прав людини (http://humanrightshouse.org/), представник Харківської правозахисної організації, яка є одним із організаторів та дійсним членом Будинку прав людини в Україні, разом із білоруською колегою Настею Лойко («Вясна») був запрошений на три дні до Єревану з метою вивчення ситуації та дослідження порушень прав людини під час мирної акції протесту на проспекті Баграмяна, а також збору інформації щодо подій, які відбулись в столиці Вірменії 23 червня 2015 року.

Члени спостережної місії від Мережі будинків прав людини мали можливість зустрітись та поспілкуватись з 15 учасниками подій ранку 23 червня. Всі свідчення очевидців були задокументовані та опрацьовані з метою відтворити повну достовірну картину подій ранку 23 серпня, визначити, в чому полягали порушення прав людей, які вийшли на протестну акцію.

На фото вгорі - представники організацій, які входять до мережі Будинків прав людини – Мікаел Даніелян (Вірменія) та Наста Лойко (Білорусь) під час обговорення планів щодо збору інформації про події 23 червня 2015 року в Єревані. Практично біля епіцентру подій, які розгортались вранці 23-го (на розі вул. Московяна та просп. Баграмяна).

Причиною протестних подій у Єревані стало рішення уряду про підвищення на 16% тарифів на електроенергію, які й до цього були немалими, а після запланованого підвищення з 1 серпня 2015 за 1 кіловат електроенергії потрібно було заплатити 48, 78 драм за денним тарифом (це приблизно становить 2 грн. 35 коп.) та 38, 78 за нічним тарифом. В Україні, для прикладу, новий тариф за електроенергію для населення складає 36, 60 грн за перші витрачені в місяць 100 квт та 63 грн за кожні наступні 100 кВт. Тобто за витрачені 300 кВт ел. енергії на місяць за вірменським тарифом слід сплатити суму біля 700 грн, в Україні це коштуватиме 162 грн.

Перша маніфестація розпочалася 19 червня і під час неї було висунуто єдину вимогу – прислухатись до вимог населення та скасувати заплановане зростання тарифів на електроенергію. Три доби мирного стояння та сидіння на площі Свободи жодного результату не принесли, Президент країни та уряд до заклику протестувальників не дослухались і не відреагували, відтак увечері 22 червня на заклик протестуючих зібралась масова маніфестація чисельністю в декілька тисяч учасників (самі учасники цих подій визначали її кількість в межах 5-7 тисяч), яка вирушила ходою до резиденції Президента Вірменії, що знаходиться на вул. Баграмяна, 26.

Від площі Свободи, де попередньо перебували маніфестанти, декілька сот метрів до проспекту Баграмяна, і протестувальники дістались до початку вулиці досить швидко, приблизно о 19.00. Однак через 150 метрів від початку проспекту проспект був заблокований кордоном поліцейських, які перепинили ходу. До протестувальників вийшов заступник начальника поліції Єревану Валерій Осипян. Він пропонував протестувальникам обрати 5-6 осіб з тим, щоб ці представники мали можливість донести до керівництва країни вимоги протестувальників. Однак протестувальники відмовились від такої пропозиції. При цьому мотивом відмови протестувальники висували чіткість та однозначність своєї вимоги щодо скасування тарифів на електроенергію, що не вимагало якихось пояснень.

Поліція, в свою чергу, вважала, що демонстранти вдались до нової форми протесту – мирного маршу, про що не було оголошено заздалегідь, відтак, поліція вважала подібні дії протестувальників незаконними (на відміну від мирного мітингу на площі Республіки) і робила про це оголошення неодноразово.

Демонстранти, не чинячи жодного опору, вирішили залишитись на проспекті Баграмяна і влаштували сидячий страйк, продовжуючи наполягати на виконанні своєї єдиної неполітичної вимоги. Слід відзначити, що за свідченнями опитаних учасників подій, вони передбачали й очікували розгону цієї маніфестації правоохоронцями. Це підтверджувалось і стягнутими значними силами правоохонців, і регулярним нагадуванням про незаконність акції та пропозиціями розійтись, які повторював Валерій Осипян, і присутністю готового до застосування купленого на пропозицію та на кошти, як стверджують, ОБСЄ гуманного засобу безконтактного розгону демонстрантів – водомету.

О 5 ранку поліцейські вишикувались у шеренги та взяли до рук захисні щити, а після того, як було заведено двигун водомету, стало зрозуміло, що скоро розпочнеться розгін маніфестантів.

Маніфестанти, кількість яких на цей час становила від 300 до 500 учасників, згуртувалась на проспекті Баграмяна, люди сиділи, утворюючи тісне коло, для протистояння тому, щоб маніфестантів забирала поліція, вони взялись під руки. Приблизно о 5.20 запрацював водомет, спершу 2-3 струмені води були під незначним напором, але наступні атаки водою були вже з такою силою струменю, яка не дозволяла людям залишатись на місці – потужна сила води просто зносила людей. Тактика правоохоронців при цьому була наступною – після перших 3-5 ударів в передні (ближні до поліцейських) шеренги протестувальників водомет припиняв працювати, і в цей час поліцейські підбігали до протестувальників і висмикували декілька осіб, яких за руки й ноги відносили швидко на декілька метрів, або відразу несли до поліцейських машин. При цьому людей, які не чинили жодного опору, як свідчать всі опитані нами очевидці подій, більша частина з яких також була затримана й доправлена до поліцейського відділку, били руками або ногами, тягнули асфальтною вулицею, псуючи одяг, хоч затримання саме в такій жорсткій формі не мало жодних підстав для виправдання.

Окремо очевидці наголошували на діях осіб, які не мали поліцейської форми, але діяли як поліцейські (опитані свідки подій називали таких осіб «цивільними поліцейськими» - це могли бути, за нашою оцінкою, оперуповноважені, але питання щодо правомірності застосування співробітників кримінальної поліції проти мирних протестувальників виглядає непропорційним і порушує питання про правомірність використання цих правоохоронців для затримання маніфестантів), частина з цих осіб на момент початку атаки на демонстрантів надягнула на рукави сорочок пов’язки з надписом “Police”.

Через 10-15 хвилин після початку атаки із застосуванням водомету на проспекті протестувальників вже не було, люди розбіглися, частина з них опинилась на площі Свободи, на сходах оперного театру, інші, переслідувані поліцейськими, розбігались бічними вулицями, намагаючись потрапити в безпечне місце (слід звернути увагу на те, що поліцейські в цьому випадку були джерелом насильства і ніхто з демонстрантів навіть не припускав можливості звертатись до поліції за захистом своїх прав, зокрема, знайти порятунок чи захист від насильства – Відтак, поліція підтвердила, що не заслуговує на визначення правоохоронного інституту, який забезпечує дотримання прав людини).

В той же час відбувалось затримання осіб, яких доставляли до поліцейських дільниць в Єревані. Всього за загальними підрахунками було затримано 237 осіб, які перебували в дільницях різний час - з 6 ранку інколи майже до 17.00. При цьому, як постає зі свідчень затриманих, поліцейські в дільницях поводились достатньо коректно, хоч і не могли пояснити припровадженим особам причини їхнього приводу та, відповідно, визначити їхній статус – обвинувачених, свідків. Поліцейські реєстрували та опитували осіб, чекаючи на якісь подальші вказівки або розпорядження щодо того, як поводитись із затриманими особами, і це свідчить про те, що рішення про те, затримувати чи ні осіб, визначення статусу цих осіб (підозрюваний-свідок), здійснювалось не на підставі закону, виключно на підставі політичних міркувань.

Зустрічі з учасниками маніфестації, яких було розігнано або затримано 23 червня, відбувались в організації, яка є засновником і учасником Будинку прав людини в Єревані. Фото вгорі зроблене під час бесіди з громадянським активістом Артаком Геворгяном (на фото), який був затриманий вранці 23 червня. Під час перебування в поліції Артак сперечався зі слідчим щодо статті, за якою його можуть притягнути до відповідальності. Сам Артак запитував у слідчого, на скільки його затримали: до 3 годин, чи до 72 годин (що визначається процесуальним статусом затриманого). У відповідь чув: «Почекай, ми самі не знаємо… ». Замість дозволених законом трьох годин Артак був затриманий на 12 годин.

Дізнавшись про ранковий розгін з водометом та затриманням декількох сотень маніфестантів, на проспект Баграмяна 23 червня вийшли вже декілька тисяч людей, які вимагали звільнення затриманих протестувальників.

Слід визнати, що органи влади Вірменії погодились на цю вимогу і до 18.00 з усіх поліцейських відділків були звільнені всі затримані вранці маніфестанти.

З огляду на описані учасниками подій факти, слід звернути увагу на наступні важливі моменти та висловити такі рекомендації:

Супротив та застосування сили проти поліції.

За свідченням всіх опитаних маніфестантів, вони не спостерігали жодного випадку застосування сили або протидії по відношенню до правоохоронців. Мені вдалось зафіксувати лише два епізоди «протидії» з боку маніфестантів – це вживання лайливих слів по відношенню до поліцейських у відповідь на їхню грубу лайку, та кинута порожня пластикова пляшка з-під води.

Маніфестанти продемонстрували найкращий рівень несилового протистояння, тому будь-яке застосування сили по відношенню до них можна вважати непропорційним. При подібних акціях має також бути постійний контакт між правоохоронцями та маніфестантами з метою уникати будь-яких провокацій та можливих силових протистоянь. 22-23 червня маніфестанти відмовлялись в силу різних причин від переговорів у складі групи представників з представниками органів влади.

Робота поліції має бути прозорою та підзвітною. За результатами проведення розгону 23 червня має бути здійснене розслідування дій поліцейських і результати такого розслідування мають бути оприлюднені.

Поліцейські повинні бути з ідентифікаторами (мати номери на шоломах, на спецодязі), з тим, щоб була можливість персонально визначати тих, хто діяв неправомірно.

Важливим стримуючим фактором є присутність незалежних спостерігачів з різних місій, в тому числі міжнародних (в цьому випадку активне залучення мережі будинків прав людини та готовність надалі моніторити ситуацію є дуже актуальною).

Використання поліцейських в цивільному одязі.

Це питання вимагає окремого дослідження. Звичайною є практика, коли оперативні працівники правоохоронних органів (а в даному випадку йшлось саме про них) під час виконання своїх службових обов’язків носять цивільний одяг. Вони наділені правом затримувати осіб, які вчиняють правопорушення, однак залишається відкритим питання щодо правомірності використання саме цієї категорії правоохоронців проти осіб, які не вчиняли жодних правопорушень, своєю поведінкою продемонстрували найвищий рівень несилового і толерантного мирного протистояння.

Однією з висунутих поліцією маніфестантам претензій було те, що вони замість мирного зібрання (яке мало відбуватись у визначеному місці, на площі Свободи) вдалися до мирної ходи, про яку не було заявлено попередньо. Окрім того, маніфестанти, на думку поліцейських, порушували права інших осіб, зокрема через порушення громадського порядку в місці проведення маніфестації. Слід зауважити, що місце подій знаходиться в адміністративному кварталі міста, де немає будинків, в яких би проживали жителі міста, відтак, завдавати незручності своєю маніфестацією протестувальники не могли.

Насильство по відношенню до журналістів

Події цього ранку в он-лайн режимі висвітлювали Радіо «Свобода», сайт «1 IN»., «А1+.am». Тому щось «ховати» було марно, і тим більш нелогічними виглядають описані нижче події.

Після того, як маніфестантів, що відступили з проспекту Баграмяна, практично не залишилось на площі Свободи, заступник начальника поліції Вірменії Лєвон Єранусян, за свідченням одного із опитаних нами журналістів, відібрав у одного із операторів відеокамеру, кинув її на асфальт і розбив, а також віддав наказ затримувати журналістів. Свідок цього інциденту, професійний журналіст, зафіксував цей епізод на свою камеру, намагався залишити площу, але був затриманий і в нього було вилучено відзняті відео та фотоматеріали. Ось як описав процес свого затримання цей журналіст:

«По дороге я попытался вынуть карту памяти из камеры, снял ее и положил в карман, однако сопровождавшие меня полицейские заметили это движение. В комнате, куда меня привели, был замначальника полиции Армении генерал Унан Погосян. Я стоял минут 5-10 среди комнаты в сопровождении конвоя. Погосян сказал, обращаясь ко мне: «Доигрался.., наконец». Приказал отнять камеру, камеру отобрали. «Снимите карту памяти, и камеру верните ему». Полицейские нашли карту памяти, которая находилась в одном из карманов брюк, поскольку они заметили, когда я вынул ее из камеры. Сказали мне: «Беги отсюда». Я пытался отстоять свои права, ссылался на закон, жаловался, что мне препятствовали работать как журналисту. Погосян сказал: «Придешь, возьмешь обратно карту со стертой информацией в полиции».

Потом отвернулся от меня. Когда он снова повернулся, я спросил «А где я смогу взять карту?» – «Какую карту?» «Ту, которую вы отняли», «Что ты говоришь, никто у тебя ничего не отнимал». Я ушел. Это было 23 июня около 6.30.»

1 липня, на час, коли відбулась наша з ним розмова, цей журналіст так і не отримав жодної інформації про вилучену в нього поліцейськими вранці 23 червня карту пам’яті до фотокамери. На верхньому фото саме та фотокамера, з якої була вилучена карта пам’яті.

Журналісти мають право на заняття професійною діяльністю. І в подібних ситуаціях вони повинні мати змогу оскаржувати дії поліції і важливим з огляду на це є формування мережі професійних адвокатів, які будуть спеціалізуватись на медійному праві. За результатами цих подій в разі неналежного розслідування фактів порушення прав журналістів є перспективи проведення стратегічної справи через звернення до Європейського суду з прав людини.

 Поділитися