MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Повний каталог фільмів ХІІ Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини DOCUDAYS UA

07.10.2015   
Будь-який з цих фільмів можна подивитись, прийшовши на відкритий показ у своєму місті, або запросивши регіонального представника фестивалю до своеї організації чи навчального закладу

Цап за голос

Після виборів, які нещодавно відбулися в їхній країні, багато кенійців полегшено зітхнули. Вибори, що пройшли 2013 року, хоча й не позбавлені підозр у фальсифікаціях, були проведені відносно спокійно порівняно з масштабними вибухами насильства чотири роки тому. У середній школі Маджаоні наступне покоління кенійських виборців навчається демократії. На щорічних шкільних виборах троє учнів змагаються за почесну посаду президента школи. Безмежні ентузіазм і мотивація цих трьох кандидатів віщують жорсткі виборчі перегони.

Нідерланди. Рiк 2013. Тривалiсть 51’. Режисер Єрун ван Велзен.
Єрун ван Велзен вивчав режисуру документального кіно в Академії кіно і телебачення Нідерландів. Його перший повнометражний документальний фільм, «Вавумба», здобув світову популярність та кілька нагород, включаючи приз «Найкращий режисер-початківець» кінофестивалю у Трайбеці. Фільмографія: Баба: шукаючи світло всередині (2009), Вавумба (2012)

Це моя земля

Як в освітніх системах Палестини та Ізраїлю викладають історію цих країн? «Це моя земля» зображує кількох єврейських та арабських учителів упродовж навчального року. Спостерігаючи за їх суперечками й обміном думками з учнями, дебатами з міністерствами освіти та їх поглядами на шкільну програму, глядачі отримують уявлення про глибокий і тривалий вплив, який ізраїльсько-палестинський конфлікт транслює наступному поколінню.

Франція. Рiк 2014. Тривалість 93’. Режисер Тамара Ерде.
Тамара Ерде, яка народилася 1982 року в Тель-Авіві, – французько- ізраїльська режисерка. Живе і працює в Парижі. Закінчила Академію Бецалель у Єрусалимі, згодом відвідувала Школу кіно Ле Френуа у Франції. Тамара створює різноманітні документальні та ігрові фільми, перформанси й відеоінсталяції. Фільмографія:  Робер (2007), Єрихон (2010), Дісней Рамалла (2014)

Яма
Наташа Юрченко жила у маленькому селі, доки забудовники не вирішили зайняти цю місцевість. Її сім’я чинила спротив забудові, а тепер опинилася в пастці поміж висотних будинків. Наташа хоче боротися за свій дім, але в її родині назрівають конфлікти. Як далеко вона піде заради рідної домівки? Кінопортрет п’яти років життя однієї надзвичайної родини в сучасній Україні.
Чехія. Рiк 2014. Тривалість 84’.  Режисер Їржі Стейскал.
Їржі Стейскал здобув бакалаврський ступінь Університету Томаса Бати у Зліні. Продовжив навчання у Балтійській школі кіно та медіа у Таллінні, де здобув магістерський ступінь із кінорежисури. Повернувся до Зліна, де 2011 року завершив навчання на магістратурі з монтажу та звукорежисури. Його короткометражний фільм «Яма» – один із найуспішніших за кордоном чеських документальних фільмів 2011 року. Згодом він змонтував кілька документальних фільмів для телебачення Чехії. Фільмографія: Яма (2011)

Викладач англійської
Молодий вчитель англійської у пошуках пригод отримує завдання – здійснити «мовну революцію» в далекому грузинському селі. Шукаючи нових пригод, молодий вчитель опиняється на передовій великих політичних змін у цій країні. Аби позбутися радянської спадщини та долучитися до західного світу, уряд започатковує проект «захоплення» Грузії англомовними людьми. Схвильований мандрівник сповнений рішучості докласти зусиль у «радикальні зміни» в маленькій пострадянській країні. Проте, коли спадає перша хвиля захвату, він стикається із похмурою дійсністю.
Грузія. Рік 2012. Тривалість 56’. Режисери Ніно Орджонікідзе, Вано Арсенішвілi
Ніно Орджонікідзе розпочинала свою кар’єру як телерепортер. Закінчивши Голдсмітс (Університет Лондона), вона працювала продюсером і режисером документальних фільмів. У 2008 році Ніно створила незалежну виробничу компанію Artefact Production та в 2010 році здобула приз Лессинського кінофестивалю. Вано Арсенішвілi – кінорежисер, кінооператор і редактор. Закінчивши Інститут кіно в Тбілісі, він вступив до Віденської кіноакадемії (клас кінорежисури). Із 2004 року Вано знімав реаліті-шоу та документальні фільми. У 2009-2010 роках його фільм «Альцзані» був номінований на нагороди кількох міжнародних кінофестивалів, включаючи DOK у Ляйпцігу, Краківський кінофестиваль та інші. Фільмографія: Шукачі притулку (2004), Міст (2005), Альцзані (2009), Подорож до Лювілля (2014)

Звідки з’являється пил і куди зникають гроші
Театр NO99 у березні 2010 року оголосив, що він протягом двох місяців створить нову успішну й популярну партію, використовуючи всі прийоми, котрі застосовують у політиці та зв’язках із громадськістю. Театр організував з’їзд партії за участі 7000 людей. Документальний фільм, що розповідає про цей проект і його впливи, – це дослідження демократії, медіа та громадянського суспільства Естонії.
Естонія. Рiк 2014. Тривалiсть 98’. Режисери Тійт Оясоо, Ене-Лііс Семпер.
Тійт Оясоо має магістерський ступінь Естонської музичної академії та Школи театральних мистецтв. Працює художнім директором Театру NO99. Він був режисером більш ніж 30 театральних постановок та отримав кілька міжнародних нагород за свої роботи. Ене-Лііс Семпер закінчила Естонську академію мистецтв і створила сценічне оформлення для більш ніж 70 постановок. Є однією з найбільш визнаних міжнародною спільнотою митців Естонії, брала участь у багатьох виставках.

Убивство шахтарів
У серпні 2012 року шахтарі однієї з найбільших платинових шахт Південної Африки почали «дикий» страйк за підвищення платні. Через шість днів поліція жорстоко придушила страйк із застосуванням бойових патронів, було вбито 34 шахтарі та ще більше поранено. «Убивство шахтарів» показує страйк від перших днів з точки зору мешканців Марикани, їх сміливої, але самотньої боротьби під проводом групки низькооплачуваних робітників. Наслідком цих подій стають таємні домовленості на рівні уряду, новий виток насильства та перша різанина у країні в постколоніальний період.
Південна Африка, 2014. Тривалість 86’. Режисер Регад Десаі
Регад Десаі – південноафриканський продюсер і режисер, власник кіно- і телевиробничої компанії Uhuru Productions. Повернувшись із вигнання у Великобританії, Регад працював профспілковим організатором, старостою з охорони здоров’я, безпеки та медіа-зв’язків профспілки робітників хімічної промисловості та головою громадської організації з протидії ВІЛ. У 1997 році здобув магістерський ступінь із соціальної історії Університету Вітвотерсренда. Зараз він – провідний активіст і речник «Кампанії на підтримку Марикани». Фільмографія: Народжені боротьбою (2004), Секрет бушмена (2006), Бгамбатга: війна голів 1906 (2007), Битва за Йоганнесбург (2010)

Верка
Якими є межі особистої жертовності? Фільм розповідає історію робітниці сірникової фабрики, яка приймає складний виклик. Ми спостерігаємо кілька ключових місяців її життя, протягом яких вона намагається здійснити свої мрії. Це історія про неймовірну зміну та про любов, яка надає сенс її життю.
Польща, 2014, Тривалість 40’. Режисер Павел Лозінський
Павел Лозінський народився 1965 року у Варшаві. Режисер, сценарист і продюсер документальних та ігрових фільмів. Здобув ступінь факультету кінорежисури Школи кіно у Лодзі. Його документальні фільми здобували престижні нагороди фестивалів у Борнгольмі, Парижі, Ляйпцігу та Кракові. Фільмографія. Вибране: Структура (1989), 100 років у кіно (1995), Славомір Мрожек представляє (1997), Пані з України (2002), Батько і син (2013)

Володар
Чи потрібно було залишити пам’ятник Сталіну на подвір’ї жіночого монастиря? Головне питання фільму стало причиною конфлікту в маленькому грузинському селі. Монастир, розміщений у Храмі Христа Спасителя VII століття, – з одного боку, та пам’ятник вождеві – з іншого: чи можливе таке співіснування? Як церква стала прихистком для вождя, чиє ім’я пов’язане із боротьбою з релігією? Які ідеологічні конфлікти типові для Грузії ХХІ століття? Автори фільму шукають відповіді на ці питання.
Грузія. Рік 2014. Тривалість 53’. Режисер Шалва Шенґелі
Шалва Шенґелі народився 1966 року. Закінчив факультет архітектури Технічного університету Грузії. 1998 року закінчив факультет режисури Державного університету театру та кіно Грузії (майстерня Резо Есадзе). Фільмографія: База №62 (2003), База №1 (2004), Бригада (2005), Невідомі солдати (2008), Стадіон (2010), Грузинський балет (2013)

Притулок
Зима, проведена посеред екстреного притулку для безхатченків у Лозанні. На вході до цього прихованого бункера щоночі розгортається один і той самий драматичний ритуал, який подекуди призводить до сутичок. Завдання сторожів – «сортувати бідняків»: спершу заходять жінки і діти, згодом – чоловіки, якщо лишається вільне місце. Хоча притулок може вмістити 100 людей, лише 50 «обраних» потраплять усередину й отримають гарячий обід і постіль. Інші знають, що ця ніч буде довгою.
Швейцарія, 2014. Тривалість 101’. Режисер Фернан Мельґар
Фернан Мельґар народився 1961 року у Танжері, в родині іспанських біженців-анархістів. Разом із батьками у 1963 році таємно пробрався до Швейцарії, куди вони поїхали на сезонні роботи. На початку 80-х років разом із друзями заснував «Кабаре Оруелл», яке стало Меккою андерграундної культури західної Швейцарії. У 2008 році його документальний фільм «Фортеця» здобув «Золотого леопарда» на кінофестивалі в Локарно, а також інші міжнародні нагороди. Фільмографія – Вибране: Прибуття (2000), Перший день (2003), Вихід (2005), Фортеця (2008), Спеціальний рейс (2011)

Пропаганда
Фільм про події чилійської президентської кампанії 2013 року, посеред одного з найвідчутніших соціальних заворушень останніх років. Він пропонує мандрівку крізь найбільш виняткові ситуації політичних кампаній, спонукаючи до рефлексій щодо складних відносин між політиками і громадянами, побачених очима кількох режисерів цієї країни.
Чилі, 2014. Тривалість 62’. Режисер Крістофер Мюррей
Крістофер Мюррей має ступінь із соціальних комунікацій (спеціальність «звукорежисер та художній режисер») Католицького університету Чилі. Разом із Пабло Каррерою зняв свій перший ігровий фільм, «Мануель де Рібера», відзначений нагородою «Найкращий національний фільм» Міжнародного кінофестивалю у Сантьяго 2010 року. Його кросмедійний документальний проект «Кінематографічна карта країни» (mafi.tv) здобув національну премію і став «Офіційним вибором» IDFA 2012. Фільмографія: Мануель де Рібера (2010)

Світло й тінь
У спорожнілих містах колишньої НДР життя людей схоже на релікт. Розпад Німецької Демократичної Республіки перетворив їх світ на глухий кут. Троє чоловіків, чиї життя зруйнувало об’єднання Німеччини, створюють гурток страждань. У них різні долі, але вони разом топлять своє горе в алкоголі. Немає шляху ні назад, ані вперед. Рефлексія про минуле, сьогодення й майбутнє.
Німеччина. Рік 2014. Тривалість 45’. Режисер Даніель Андреас Заґер
Даніель Андреас Заґер народився у Берліні у 1985 році, виріс у Москві. Після школи вивчав соціальну антропологію та філософію у Ляйпцігу. Зараз вивчає режисуру в Академії кіно Баден-Вюртемберґа. Отримавши грант для обдарованих студентів, рік провчився у школі кіно UCINE в Буенос-Айресі.

Точка відліку
Анета «бунтувала по повній» у дев’ятнадцять років й опинилася у в’язниці за вбивство. Дев’ять років потому повсякденне життя приводить її зі стін в’язниці до будинку престарілих. Одна з його мешканок, Гелена, була хворою з раннього дитинства. На її думку, в молодої жінки є все, чого тільки можна бажати. Тож Гелена, чиї знання про світ обмежені «вікнами лікарень і диванами», з жадобою цікавиться життям Анети. На Анету чекає випробування… і Гелена допоможе їй.
Польща, 2014. Тривалість 25’. Режисер Міхал Щесняк
Міхал Щесняк – режисер, сценарист, письменник, журналіст. У 2013 році як молодий кіномитець здобув грант Польської асоціації кінематографістів. Його короткометражний художній фільм «Човен» здобув численні нагороди у Польщі та за кордоном, а його сценарій «Голіаф» та останній фільм «Сашка, Сашка» також відзначені призами. Зараз він готується до зйомок повнометражного ігрового фільму. Фільмографія: Човен (2007), Сашка, Сашка (2011)

В’язні Кануна
Традиція кровної помсти, яка налічує століття, починає руйнувати життя від часу падіння комуністичного режиму в Албанії, де багато родин ховаються у стінах своїх будинків, боячись кровної помсти. Родовий кодекс «Канун» включає в себе право вбити, таким чином помстившись за попереднє убивство: «за кров слід відплатити кров’ю».
Іспанія, 2013. Тривалість 30’. Режисер Росер Корелья
Росер Корелья – незалежна режисерка-документалістка та відеожурналістка. Її роботи відомі у всьому світі та здобули численні нагороди. Окрім особистої роботи, Росер співпрацює з міжнародними ЗМІ. Її захоплення жанром документалістики в нових умовах цифрових комунікацій, що підкреслюють внутрішні суперечності й парадокси матеріалу, спонукало режисерку до подорожей світом у пошуках історій, вартих розповіді.

Ґабрієль повідомляє з чемпіонату світу
Бразильський хлопчик Ґабріель Матос був зовсім маленьким, коли дізнався, що Світовий кубок-2014 відбуватиметься в його рідній країні. Він не здогадується, що його життя до того часу стане з ніг на голову. Аби привезти сотні тисяч уболівальників на футбольний стадіон, прокладають залізницю просто через квартал, де живе Ґабріель. Будинки зносять, родини змушені переїжджати, і навіть майданчик, на якому місцеві діти грають у футбол, скоро зникне. Для Ґабріеля усе це стає жахіттям. Хлопчик обурений нерівністю у своєму місті і викладає у свій блог відеозапис того, як бульдозери зносять його район. Стаючи журналістом, він намагається захистити свої права.
Нідерланди, 2014. Тривалість 17’. Режисер Ельс ван Дріль
Ельс ван Дріль народилася 1976 року. Вивчала теологію, згодом стала журналісткою, яка спеціалізується на політиці щодо біженців і правах людини. Як програмна директорка IKON (Екуменічної телерадіокомпанії), розпочала виробництво молодіжного серіалу «Просто діти». Він був продовженням серіалу для дорослих. 2013 року один із епізодів, знятих нею, отримав третій приз Європейського фестивалю релігійного телебачення. Фільмографія Просто діти (2013), Як поживав Ку Нільс (2014), Лев та хоробра миша (2014)

Глибокі почуття
Януш, упевнений у собі 60-річний чоловік, неймовірно діяльна людина і досвідчений дайвер, переживає напад і залишається паралізованим. Реабілітація й допомога його партнерки Асі допомагають йому відновити рухливість і покращити свій стан. Він усе ще має проблеми з мовленням, і Ася, єдина, хто розуміє його слова, перекладає їх для решти світу. Януша підтримує і мотивує жити далі велика мрія – він хоче знову займатися дайвінгом, незважаючи на велику загрозу здоров’ю і життю. Його мета – відвідати прекрасну, але небезпечну Блакитну діру в Дахабі (Єгипет), яку непросто підкорити навіть здоровим дайверам.
Польща. Рік 2013. Тривалість 84’. Режисер Ян П. Матушинський
Ян П. Матушинський, режисер короткометражних фільмів, музичних відео і рекламних роликів, закінчив кафедру кінорежисури факультету радіо й телебачення Кшиштофа Кєсльовського в Силезькому університеті в Катовіце та курс документального кіно у Школі Анджея Вайди. Його фільми брали участь і були відзначені на численних фестивалях у Польщі й за кордоном. Фільмографія. Вибране: Разом (2006), Мийка (2007), Небо (2011), Офлайн (2012)

Готель 22
Події фільму відбуваються протягом однієї драматичної ночі в автобусі у Кремнієвій долині. Лінія 22 – єдиний цілодобовий автобусний маршрут у Пало Альто. Удень це звичайний міський автобус. Проте вночі він перетворюється на неофіційний притулок для бездомних.
США, 2014. Тривалiсть 8’. Режисер Елізабет Ло
Елізабет Ло народилася й виросла у Гонконзі, отримала ступінь бакалавра з англійської мови та кінознавства Школи мистецтв Тіш Нью-Йоркського університету. Її короткометражні фільми мали успіх на фестивалях Америки і Європи, включаючи «Санденс», True/False, DOC NYC та DOK Лейпциг. Зараз вона навчається на магістратурі Стенфордського університету на програмі з документального кіно. До вступу в університет Елізабет написала сценарій і стала співпродюсеркою відзначеного нагородами документального серіалу «Наша Америка із Лісою Лінґ». Фільмографія: Острів скарбів (2014), Остання зупинка в Санта-Розі (2014)

Ефект доміно
У зубожилому курортному місці Сухумі (столиця Абхазії – республіки, що відокремилася від Грузії й контрольована Росією) місцевий міністр спорту вирішує підтримати престиж країни, що не визнана більшістю держав. Для цього він організував чемпіонат світу з доміно. Проте його шлюб з російською оперною співачкою, набагато молодшою за нього, зовсім не вистелений трояндами, й культурні відмінності даються взнаки.
Німеччина, Польща, 2014. Тривалість 76’. Режисери Ельвіра Невєра, Пьотр Росоловський. Нагороди: 2014 – нагорода Польської спілки кінооператорів, «Золотий коник» Кракова та «Золотий ріг» Краківського кінофестивалю. Пьотр Росоловський отримав диплом кінооператора Школи кіно у Катовіце та стипендію Академії медіамистецтв у Кьолні. Він є співавтором «Кролика по-берлінські» – короткометражного документального фільму, номінованого на «Оскар», та «Балади про козу», що здобула Planet Documentary Film Award на кінофестивалі Берлінале.

Кейсі Мотте Кляйн: народження актора
8 років. 12 років. 15 років. Тіло росте й розвивається перед об’єктивом камери, всотуючи в себе відчуття й емоції, стикаючись зі своїми власними межами і темними прихованими сторонами. Тіло, що з плином років поступається персонажеві, перетворює дитячі ігри на справжній акторський витвір. Портрет підлітка, який створив самого себе за допомогою камери.
Швейцарія, Франція, 2015. Тривалість 14’. Режисер Урсула Майєр
Урсула Майєр, режисерка швейцарсько-французького походження, народилася у Безансоні, Франція. Вивчала режисуру в Інституті медіамистецтв у Бельгії. Успіх її дипломного проекту, «Сон Ісаака», дав змогу продовжити незалежну режисерську кар’єру. Прем’єра дебютного ігрового фільму Майєр «Дім» відбулася в Каннах. Сценарій свого другого ігрового фільму, «Сестра», вона написала для Кейсі Мотте Кляйна. Фільмографія - Вибране: Усі до столу (2001), Про Пінже (2004), Дім (2008), Сестра (2012), Мости Сараєво (2014)

Комплекс кенгуру
Цей фільм ставить питання, важливе для нас, батьків дітей з відмінностями: як ми можемо розлучитися, якщо ситуація змушує нас до рукопашного бою? У той час, як дитинча кенгуру може в якийсь момент полишити сумку, дитина з фізичними вадами тривалий час залишається на руках його/її матері. Потрібна неабияка рішучість, щоб наважитися обережно відпустити його/її. Зі свого боку, дитина також повинна довести матері, що він або вона може жити самостійним життям.
Бельгія, 2014. Тривалість 58’. Режисер Сара Мун Хоу
Сара Мун Хоу – режисерка та колишня стриптизерка. Здобула у 1998 році ступінь із клінічної психології. У 2006-2008 роках танцювала у постановці Віма Вандекейбуса (міжнародний тур Nightshade). Фільмографія: Не кажіть моїй мамі (2003), Надія (2003), У випадку зниження тиску (2009)

Медик іде останньою
Лікарка-волонтерка Таня була на передовій впродовж найкривавіших днів Майдану. Після припинення вогню вона лишається в Києві лікувати поранених. Тим часом неоголошена війна з Російською Федерацією починається на сході України. Таня знову мусить їхати на фронт.
Угорщина, Україна, 2014. Тривалість 26’. Режисер Світлана Шимко
Світлана Шимко – незалежна режисерка з України, випускниця міжнародної магістерської програми з режисури документального кіно DocNomads. Займається розробкою політичних, соціальних і феміністичних тем у документалістиці.

Ніде
Де можна знайти сутність свого існування? На вершинах найвищих у світі гір? Ще вище – на безлюдній планеті, з якої не втекти? Чи, може, у найглибшому смутку, залишаючи по собі руйнування, які ніколи не забудуться? Цей документальний фільм-есе показує різних людей у їх пошуках і неминуче приводить до питання: як далеко ти готовий зайти?
Нідерланди. Рiк 2014. Тривалiсть          27’. Режисер Сюзанне Опсталь
Сюзанне Опсталь закінчила Академію кіно Нідерландів у 2014 році. З найпершого року навчання вона намагалася розширити межі жанру як у візуальних методах, так і в сюжетах. Результатом цих спроб став фільм «Симулякрум», для якого вона використала 3D-моделювання зображення. Але Сюзанне цілком до снаги бути режисеркою-спостерігачем. «Ніде» – її дипломна робота. Фільмографія. Вибране: Портрет (2011), Земля Роув (2012), Симулякрум (2013)

Нотатки з Ліберії
Цей фільм простежує шлях покійного японського режисера Рьо Муракамі на каучуковій плантації Firestone Tire в Ліберії. Під покровом ночі він проникає на територію плантації й потрапляє до майже невидимого світу, де жорстокі умови життя та праці обурливо мало змінилися з часу відкриття планта-ції у 1926 році. Доступ журналістів на плантацію суворо обмежується й відстежується компанією, тож кадри Рьо – рідкісний незалежний погляд на життя робітників плантації.
США. Рiк 2015. Тривалiсть 25’. Режисери Рью Муракамі, Джадд Ерліх
Рьо Муракамі був двомовним кінооператором, що мешкав у Нью-Йорку та Токіо. Муракамі створив потужний кіностиль, поєднавши спокій фотокомпозиції із жвавою та непередбачуваною природою документального кіно. Він ніколи не вписувався в один жанр, вправно маневруючи між комерційними та мистецькими проектами, а його операторські документальні роботи брали участь у міжнародних фестивалях у Трайбеці та Берліні. Фільмографія: Біжи, щоб вижити (2008), Бланк Сіті (2010), Біллі В (2012), Чарівний табір (2012), Втрата контролю (2015), Нотатки з Ліберії (2015). Джадд Ерліх - двічі номінований на Еммі режисер, який заснував Flatbush Pictures з Рьо Муракамі та працював з ним над кількома документальними фільмами, включаючи «Біжи, щоб вижити» та «Чарівний табір». Ерліх також був режисером і продюсером нещодавньої прем’єри на кінофестивалі Tribeca «Ми могли б стати «королями», яка виграла премію Гранд Кліо. Фільмографія: Мер Вест-Сайду (2006) Біжи, щоб вижити (2008), Чарівний табір (2012), Ми могли б стати «королями» (2014), Нотатки з Ліберії (2015)

Нульовий вплив
Сім’я Бівен із Манхеттена розпочинає річний проект, спрямований на зменшення впливу на навколишнє середовище, який передбачає відмову від електроенергії та створення відходів (включаючи туалетний папір), а також виробництво нових ресурсів. «Нульовий вплив» створює особистісний і часто химерний портрет подружжя, яке пристосовується до суворих і тривалих змін у способі життя, що повністю змінюють їх існування. Як вони справляються з цими змінами? Чи стають деякі речі в житті кращими і простішими, якщо дещо обмежити себе?
США, 2009. Тривалість 93’. Режисери: Лора Ґебберт, Джастін Шайн
Лора Ґебберт - режисерка, яка разом з продюсером Еден Вурмфельд тривалий час співпрацюють у створенні розважальних проектів із соціальним значенням. Вони є випускниками Школи кіно і телебачення UCLA. Фільмографія: Цілителі з Парнасу-400 (1997), Історія із Сансет (2003), Місто золота (2015). Студія Джастіна Шайна Shadowbox Films займається виробництвом документальних фільмів, у центрі яких – особистісні історії, які вивчають культурні та суспільні проблеми. Заснована випускниками Стенфорда у 1998 році, студія Shadowbox створила відзначені нагородами фільми від концепції до трансляції на телебаченні, для освітніх і корпоративних спільнот. Фільмографія: Вниз по Полк Стріт (1996), Справжнє життя (2003-2005)

Разом
Двоє людей у дорозі. Повсякденне життя, ділові дзвінки, ігри, рух по кривій шосе, поворот і знову ділові дзвінки… Протягом року батько й дочка майже не бачили одне одного і не залишалися наодинці. Дві камери дивляться одна на одну; різні страхи живуть в одному просторі. Запитання: повернутися назад чи продовжити мандрувати разом?
Росія. Рiк 2014. Тривалість 52’. Режисер Дєніс Шабаєв
Дєніс Шабаєв народився 1980 року в Москві. У 2001-2003 навчався у ВГІКу, у майстерні режисерів-документалістів Іґоря Ґєлєйна. Згодом займався кіновиробництвом і підприємництвом в інших сферах. У 2013 році закінчив Школу документального кіно і театру Маріни Разбєжкіної та Міхаїла Уґарова.

Сестра Zo
Zo – колишня футболістка. Коли вона покинула спорт, їй довелося боротися за виживання й заново шукати себе.
Україна. Рiк 2014. Тривалiсть 60’. Режисер Аліса Коваленко
Аліса Коваленко народилася 1987 року в Запоріжжі, Україна. Вивчала журналістику в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а згодом – режисуру документального кіно під керівництвом Олександра Коваля у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого. Фільмографія: Олеховська ностальгія (2011), Так воно власне є (2012)

Скрізь Майдан
«Хочу не забути цей рік, хочу пам’ятати людей, що були поряд. Рік Майдану, рік під знаком війни і миру».
Україна, 2015. Тривалість 36’. Режисер Катерина Горностай
Катерина Горностай народилась у 1989 році в місті Луцьк, Україна. Отримала ступінь бакалавра природничих наук за спеціальністю «біологія» і магістра журналістики в Національному Університеті «Києво-Могилянська Академія». Закінчила московську школу документального кіно і театру Марини Разбєжкіної та Михаїла Уґарова, повернулася в Київ. Зараз долучена до освітніх програм з документального кіно та займається авторськими документальними, ігровими проектами. Фільмографія: Між нами (2013), Зуби Леніна (2014), Мирний протест Маші (2014), Осторонь (2015)

Ти віриш у кохання?
Хоча Това й не вірить у кохання, вона має великий успіх як сваха. Тож люди сходяться до її квартири, де її чоловік, домробітниця та дочка втручаються в її роботу з укладання шлюбів. Това паралізована через дистрофію м’язів і спеціалізується на пошуку партнерів для людей із фізичними вадами. Кумедний, зворушливий і нескінченно цікавий документальний фільм слідує за Товою протягом року та знайомить глядача із її родиною, запрошуючи нас долучитися до її болю, гумору, любові та величезної жаги до життя. Нагороди: 2014 – «Срібний ріг» за найкращий середньометражний документальний фільм на Краківському кінофестивалі
Ізраїль, 2013. Тривалість 50’. Режисер Дан Вассерман
Дан Вассерман понад 20 років працював журналістом та дослідником в ізраїльських ЗМІ. Три його п’єси були поставлені в театрі. Окрім цього, він був головним сценаристом та автором ідеї підліткового серіалу Деус, який два роки поспіль отримував нагороду Ізраїльської телеакадемії за найкращу драму для дітей.

Фізрук, золото та річка
Вчитель фізкультури у сільській школі вимушений заробляти на життя своєї родини, добуваючи золото у ріці Нарин.
Киргизстан, 2014. Тривалість 28’. Режисер Аманбек Ажимат
Аманбек Ажимат народився 1990 року у Киргизстані. Зараз навчається на режисерських курсах Теміра Бірназарова та працює кінооператором і монтажером у Tazar Cinema Company. «Фізрук, золото та річка» – його режисерський дебют.

Вальс Алчевськ
Травень 2014 року. Неподалік від міста Алчевськ, в садибі Мсциховського (с. Селезнівка), зібрались Сергій Жадан, Олексій Ворсоба, Влад Крейммер та Ольга Михайлюк для роботи над музично-літературним твором «Розділові». Усе відбувається в ритмі вальсу.
Україна. Рiк 2014. Тривалість 54’. Режисер Вадим Ільков.
Вадим Ільков народився в 1972 році в Донецьку. Оператор-постановник багатьох документальних та анімаційних стрічок як на базі кіностудії ім. Довженка, так і незалежного виробництва. Фільмографія. Вибране: Томен. Кольори життя (2002), П’єса для трьох акторів (2004), Рай (2006), Філософія (2007), Мама померла в суботу на кухні (2009)

Жертвопринесення
Лхамо Кьяб, тибетський мандрівник, тікає у вигнання до Індії, але таємно повертається до Тибету в символічній мандрівці, щоб привернути увагу до страждань свого народу. У цей же час 130 тибетців вдалися до самоспалення у Тибеті. Фільм розглядає наслідки жертвопринесень, вчинених тибетцями в ім’я свободи.
Великобританія, Індія. Рiк 2013. Тривалiсть 23’. Режисер Тео Гессінг
Тео Гессінг – режисер-документаліст і відеожурналіст, який мешкає в Лондоні. Створив свій перший документальний фільм у 2011 році, навчаючись у Національній школі кіно й телебачення Великобританії. До того, як почати знімати кіно, Тео працював дослідником у сфері міжнародного розвитку. Зараз він знімає короткометражні документальні фільми для новинних медіа. Фільмографія: Прибиральник (2011)

76-49
Ще кілька секунд – і всі вони перетворяться на птахів. Літак. Ракета. Ще кілька секунд.
Україна, 2014. Тривалість 3’. Режисер Юлія Проскуріна
Юлія Проскуріна народилася у 1990 році у Львові, Україна. Вдячна Віденській академії кіно за відмову прийняти її. Завдяки цьому вона зайнялась анімацією. Її інтереси включають експериментальну анімацію та права жінок.

Зламані гілки
Анімаційний документальний фільм розповідає історію Міхаль Рехтер. Дівчині було лише 14 років, коли вона покинула свою домівку в Польщі і сама поїхала до Ізраїлю напередодні Другої світової війни. Родина повинна була приєднатися до неї наступного року, але з початком війни усе змінилося. Спогади Міхаль оживають у барвистій анімації, що змальовує її самотню подорож із дитинства у доросле життя.
Ізраїль, 2014. Тривалість 25’. Режисер Аяла Шарот.
Нагороди: 2014 – номінація на Срібного Дракона в категорії Найкращий документальний фільм на Краківському кінофестивалі. Аяла Шарот – незалежна кінорежисерка й аніматорка із новітнім підходом до створення документальних фільмів. Випускниця коледжу Сен Мартен. У 2006 році стала продюсеркою та режисеркою «Іноземців» – короткометражного анімаційного документального фільму, що брав участь у кінофестивалях у всьому світі, а згодом у скороченій версії демонструвався на MTV Bloom. Зараз Аяла мешкає у Тель-Авіві, знімаючи музичні та рекламні ролики. Фільмографія: Іноземці (2006)

Інша країна
Фабріс – політичний біженець із Демократичної республіки Конго, який виїхав до Росії, щоб урятувати своє життя від куль диктаторського режиму. Тепер він бореться за виживання й отримання статусу політичного біженця у Москві. Його родина чекає на нього, але Москва сльозам не вірить
Росія. Рiк 2014. Режисер Ренато Боррайо Серрано
Ренато Боррайо Серрано народився у Гватемалі 1992 року. З 2012 року живе в Росії, де третій рік вивчає режисуру документального кіно у Всеросійському державному інституті кінематографії.

Іон
«Мене звуть Іон. Хто б міг уявити, яка доля чекає на мене: народження за румунської диктатури, втрата зору через нещасний випадок, раптовий виїзд за кордон, аби уникнути хаосу, страху й погроз? Я точно знаю одне: доля подібна до злочинців, яких я тепер підслуховую для федеральної поліції Бельгії. Маючи дещицю сили волі, завжди можна уникнути її примх. Цього мене навчив давній та відданий друг дитинства. Цей друг – література. Без неї я, мабуть, не став би тим, ким є зараз».
Бельгія. Рік 2013. Тривалість 57’. Режисер Олів’є Мажі
Олів’є Мажі вивчав кінорежисуру у Бельгії. Його випускний фільм «Секрет богів» брав участь та отримав нагороди кількох європейських кінофестивалів. Окрім цього, він знімав документальні програми для телеканалів ARTE, RTBF & VRT і викладав документалістику в університеті Бельгії. Фільмографія: Секрет богів (2004), Квіти у затінку (2014)

Пост Майдан
Автори стрічки кілька тижнів стежать за чотирма людьми напередодні президентських виборів в Україні. Усі вони з різних куточків країни – Донецька, Криму, Ірпеня та Києва. Їх об’єднує те, що вони були поранені під час протестних акцій в Україні. Майдан втрачає свою актуальність, а чотири герої фільму намагаються вирішити особисті проблеми та беруть активну участь у громадському житті країни.
Україна, 2014. Тривалість 42’. Режисер Сергій Андрушко.
Сергій Андрушко – журналіст, співзасновник Громадського телебачення, учасник руху «Стоп цензурі!», лауреат премії «Телетріумф» у номінації «Репортер». Також він є блогером інтернет-видання «Українська правда» та редактором документального альманаху «Відкритий доступ». Протягом багатьох років працював спеціальним кореспондентом на телеканалі СТБ. Фільмографія: Школа (2013), Пост Майдан (2014)

Божа воля
Колишній необуддист, який став палким захисником православних цінностей, Дмітрій Ентео, привернув до себе увагу публіки після кількох самостійних ексцентричних акцій. Він називає себе православним «акціоністом» і виступає проти творчості мистецьких груп «Война» та «Pussy Riot». Зібравши на свою підтримку рух православних активістів, який він називає «Божою волею», Дмітрій оголосив про намір очолити Росію, а згодом і весь світ у євхаристичній революції. Які це має наслідки, і хто такий Ентео насправді? (14 серпня 2015 року «Божа воля» під керівництвом Етнтео здійсніла погром виставки в «Манежі»)
Росія. Рік 2013. Тривалість 55’. Режисер Бєата Бубєнєц
Бєата Бубєнєц закінчила Школу документального кіно Маріни Разбєжкіної у 2013 році. Після революції в Україні, подій у Криму та на Донбасі стала режисеркою трилогії «Україна». Працювала операторкою таких медіа, як VICE, Lenta.doc, Realnost.news, Ilta-sanomat та інші. Фільмографія: У мене батько тут воював! (2013)

Довго та щасливо
Коли режисерка Татьяна Божіч укотре знайшла кохання свого життя, і все знову загрожує піти не так, вона вирішує, що треба почати життя з чистого аркуша. Ці стосунки повинні бути вдалими! Татьяна відвідує своїх п’ятьох колишніх у Москві, Гамбурзі, Лондоні й Загребі, щоб дізнатися, чому всі її романи завжди розбиваються на друзки. Емоційний і конфронтаційний, але водночас дотепний, цей документальний фільм знайде відгук у кожному з нас, адже режисерка рішуче продовжує шукати священний Грааль кохання: «і жили вони довго та щасливо»!
Хорватія, Нідерланди, 2014. Тривалість 83’. Режисер Татьяна Божіч
Татьяна Божіч народилася у 1971 році у хорватському місті Карловац. У 15 років переїхала до Москви, де вивчала тележурналістику й кінорежисуру. Працювала позаштатною тележурналісткою, знімала документальне кіно та рекламу у Москві, Лондоні й Хорватії. «Довго та щасливо» – перший повнометражний документальний фільм Божіч. Фільмографія. Вибране: Без стратегічного значення (1993), Останній вікенд у Петлурі (1994), Спотворені відображення (2001), Секс о’клок (2006)

Місце, що ми звемо домом
Атмосферу цього фільму визначає радше війна, аніж журналістські факти. Через музику ми зазираємо до всіх прошарків суспільства. Через поезію ми показуємо, як це – коли твоя країна поринає у нескінченне протистояння. Туман оформлює сцену війни, якої ніхто не очікував. Солдат курить свою останню цигарку у вікні перед тим, як сісти у ліфт назустріч вірній смерті. Мати молиться за синів України. Бабуся на Майдані співає: «Якщо вмерти мусить, хай помре миттєво».
Данія, 2014. Тривалість 30’. Режисери Тора Лоренцен, Сибілла Марі Туксен
Тора Лоренцен, яка народилася 1986 року у Мункебі, Данія, та Сибілла Марі Туксен, що народилася 1990 року в Копенгагені, - студентки Національної школи кіно Данії та режисерки-початківці в документальному кіно. Фільмографія: Фільм жахів Свантеса (2012) та інші.

Я
Пітер, 56-річний письменник, страждає від змін особистості, спричинених пухлинним ураженням мозку. Його дружина Аннетт мусить навчитися жити зі своїм зміненим чоловіком. Фільм, що знімався до, під час і після операції на мозку Пітера, показує, наскільки крихка наша особистість і як тісно вона пов’язана з діяльністю мозку.
Нідерланди. Рік 2013. Тривалість 27’. Режисер Йона Гонер
Йона Гонер здобув ступінь бакалавра журналістики Утрехтського університету. Після цього рік працював репортером RTV Утрехт і VPRO. Під впливом кінематографічного підходу до проблем на телеканалі VPRO він вступив до Академії кіно Нідерландів, яку закінчив 2013 року за спеціальністю «режисер-документаліст». У своїх документальних фільмах Йона повертає філософським темам їх людський характер, який отримує несподіваний розвиток. Фільмографія: Хто не бачив труднощів (2013)

 

 

 Поділитися