Друга річниця подій біля Академії внутрішніх військ - а воз і нині там.

Сьогодні річниця подій, що сталися 19 лютого 2014 року біля Академії внутрішніх військ – саме тоді вперше у Харкові пролилася кров «євромайданівців». Люди різних професій та життєвих інтересів зібралися під воротами Академії Внутрішніх військ після того, як у соцмережах з’явилося повідомлення: близько 15.00 на Київ будуть відправлені автобуси з курсантами Академії для допомоги київським правоохоронцям, які вночі з 18 на 19 лютого 2014 року вже почали кроваву «зачистку» Майдану.

Харківський Євромайдан «зачистили» також жорстоко та швидко – хвилин за 10-15. Приблизно о 17 годині спецпризначенці у формі «Беркуту» та «Грифону», які діяли разом з так званими «янголами, що спустилися з небес» - саме так назвав їх тодішній губернатор Харківщини Михайло Добкін - молодиками у однакових світловідбиваючих жилетках з бейсбольними битами в руках налетіли зі сторони Московського проспекту. Частина мітингувальників, які стояли подалі, встигла врятуватися втечею, але «беркутівці», «грифонівці» та «тітушки» наздоганяли та били їх далеко за межами воріт Академії. До речі, за свідченнями очевидців, «полювання» продовжилося і пізніше – у лікарнях чергували міліціонери, які стежили за тим, кого з харків’ян привозять з побоями, та фіксували їх дані для подальшого притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Більшу ж частину мітингувальників просто біля воріт Академії ВВ жорстоко побили кийками та битами, а потім ще й затримали як правопорушників – посадили до автозаків і відвезли до Червонозаводського райвідділу. Адвокатів до затриманих не пустили – бо не було «вказівки». Адвокати ХПГ Геннадій Токарев та Олег Максименко, разом з колегами, спочатку «штурмували» автозаки для того, щоб побачити затриманих, потім - райвідділ, а потім – і будівлю суду, але всі їх спроби виявилися марними. Про надання необхідної першої медичної допомоги й мови не велося – одному з мітингувальників викликали «швидку» тільки після того, як він почав заляпувати своєю кров’ю із забитої голови підлогу райвідділу, що викликало незадоволення правоохоронців. Журналістам та правозахисникам теж дісталося – було розбито дорогу фото та відеотехніку, представники преси та ХПГ отримали тілесні ушкодження.

Всього за різними оцінками до райвідділу правоохоронці доставили від 30 до 40 осіб, протримали їх для залякування певний час. Після «профілактичних» розмов з працівниками міліції декілька найбільш побитих мітингувальників отримали дозвіл викликати собі «швидку допомогу». Близько 15 затриманих після більш ніж 8-годинного тримання у райвідділі гамузом були перевезені до Червонозаводського суду. З першої години ночі суд працював у режимі «нон-стоп», кожного з активістів було притягнено до адміністративної відповідальності за відмову виконати накази міліціонерів, лайку у громадських місцях та блокування виїзду з Академії ВВ. Постанови суддів щодо кожного з затриманих були ідентичними – визнати винними у скоєнні адміністративного правопорушення та призначити адміністративний арешт на строк 15 діб. Так всією інтелектуальною компанією студенти, молоді вчені, айтішніки, фотографи й «перекочували» до Ізолятору тимчасового тримання, де й відсиділи 3 доби, поки наша країна переживала всім відомі криваві події. Після того, як режим Януковича був подоланий, та Верховна Рада прийняла 21 лютого 2014 року закон про так звану «амністію політв’язнів», харківських активістів було звільнено. Одразу після цього адвокати у інтересах своїх підзахисних подали заяви про вчинений злочин, намагаючись добитися притягнення винних до відповідальності. У серпні 2014 року за рядом справ юристами Харківської правозахисної групи були подані скарги до Європейського суду з прав людини.

За ці два роки відбулося нібито й багато що, але й при цьому - нічого конкретного. За заявами потерпілих було відкрито два кримінальних провадження, які навіть закінчилися обвинувальними актами, що дійшли до суду. Однак жодних імен спецпризначенців та «тітушок» у справах немає. Органи прокуратури зосередили особливу увагу лише на бездіяльності тодішнього Заступника начальника міського управління міліції Гапури О.М. Більше року справа розглядалася тим самим Червонозаводським судом, а саме – суддею Чудовським Д.О., який, за дивним збігом, був одним з тих самих суддів, що запроторили активістів на 15 діб до Ізолятору. Фінал виявився цілком передбачуваним – нещодавно Президент України звільнив трьох суддів, у тому числі й пана Чудовського, за порушення суддівської присяги під час розгляду справ «євромайданівців». Тепер доля кримінальної справи за обвинуваченням пана Гапури невідома – потрібно призначати нового суддю і починати весь судовий процес заново. Розгляд другої справи про участь "Грифона" ще триває. До речі, більшість з колег звільненого судді, які ніби під копірку видавали такі самі постанови про 15-добовий арешт, залишилися на своїх робочих місцях і проводжують працювати і донині.
Одну надію плекаємо на Європейський суд з прав людини, який у мінімальні, як для його усталеної практики, строки, виніс на комунікацію Уряду України справи по силових розгонах Євромайданів, які відбувалися у Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі та Харкові, а також по окремих справах, що стосувалися переслідувань, катувань та смертей деяких активістів (зокрема, пана Юрія Вербицького).

Об’єднана справа отримала назву «Шморгунов та інші проти України». Уряд мав дати аргументовану відповідь на питання, поставлені Європейським судом, як раз до річниці вищезгаданих подій. Однак, «склалося» трохи інакше - Урядовий Уповноважений послався на велику кількість справ та документів, які потрібно обробити, тому запросив собі відстрочку для надання відповіді до  8 квітня 2016 року.

Юристи Харківської правозахисної групи, Української Гельсінської спілки з прав людини та їх колеги-адвокати, що опікуються цими справами, планують дочекатися тексту відповіді Уряду, і аргументовано викласти свою версію подій, передавши до Суду наявні у них докази.

Тому почекаємо. Аби не дарма.

Фото Леоніда Логвиненка.