MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 116 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 13.03.2017 – 17.03.2017

02.05.2017   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 47 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 19 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням слідчих комісій, перейменуванням населених пунктів, призначенням на посади тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 47 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 19 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням слідчих комісій, перейменуванням населених пунктів, призначенням на посади тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0137 від 14.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Протоколу між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про внесення змін та доповнень до Угоди між Кабінетом Міністрів України та Швейцарською Федеральною Радою про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів від 30 жовтня 2000 р. та Протоколу до Угоди.

Названий Протокол було вчинено 19 травня 2016 р. у Лейпцизі. Серед змін: скасування дозволів на допуск автомобілів для перевезення вантажів у країну, з країни чи транзитних (окрім автомобілів, чия вага та розміри перевищують вимоги законодавства іншої країни), запровадження правил руху автопоїздів, конкретизація уповноважених за Угодою компетентних органів обох країн.

Закон прийнято 05.04.2017 та протягом трьох тижнів підписано Президентом України.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6202 від 16.03.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо уточнення деяких положень).

До числа учасників бойових дій пропонується віднести також: 1) осіб, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, незалежно від того, чи були [підкреслена новела в цій нормі – авт. огл.] такі добровольчі формування включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і 2) осіб, які залучені до проведення антитерористичної операції в порядку, передбаченому частиною шостою статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», і які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій таким особам, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпеченні її проведення, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України. Відповідно на обидві названі категорії осіб пропонується поширити положення ст. 12 названого закону щодо надання пільг таким особам «та їхнім дітям, у тому числі дітям, які навчаються за денною формою навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, державну цільову підтримку для здобуття професійно-технічної та вищої освіти у державних та комунальних навчальних закладах».

Названі ініціативи пропонувалися неодноразово, втім досі не отримували підтримки парламенту. Зокрема і тому, що автори таких ініціатив не бажають належним чином вирішити складне питання про порядок визнання учасниками бойових дій осіб, які не проходили службу в підрозділах, які пізніше влилися до лав ЗС України, Нацгвардії тощо.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 6174 від 13.03.2017 (Президент України)про внесення зміни до розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про державні нагороди України» щодо присвоєння звання Герой України.

Пропонується закріпити таке положення: «Звання Герой України може бути присвоєно, як виняток, посмертно іноземцю, нагородженому орденом Героїв Небесної Сотні, за здійснення визначного геройського вчинку, пов’язаного із відстоюванням конституційних засад демократії, прав і свобод людини під час Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року)».

Цей проект є далеко не першим на цю тематику. На думку авторів огляду, реалізований варіант не є найкращим, адже він вирішує лише конкретний казус, а не розв’язує проблему відзначення іноземців як таку.

Закон прийнято 13.04.2017 та невдовзі підписано.

 

Законодавство про громадянство

 

Проект 6175 від 13.03.2017 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права змінити громадянство.

Метою проекту деклароване вдосконалення механізму припинення громадянства України у разі добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави та запобігання випадкам подвійного громадянства для осіб, які набувають громадянство України. Передбачається внести зміни до Закону України «Про громадянство України», за якими: 1) громадянин України, який добровільно набув громадянство іншої держави, вважається таким, що виявив намір змінити громадянство та надав згоду на припинення громадянства України (зміни до статті 19); 2) встановлюється строк, протягом якого особа, яка набула громадянство України за територіальним походженням, внаслідок прийняття до громадянства України або поновлення у громадянстві України, зобов’язана повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави, – один місяць, а також обов’язок для таких осіб письмово повідомити у десятиденний строк уповноважений орган України про повернення паспорта іноземної держави, а для осіб з числа осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, – механізм подання їх паспортних документів іноземної держави до уповноважених органів України для вжиття заходів до повернення таких документів до уповноважених органів іноземної держави (зміни до статей 8–10); 3) встановлюються такі додаткові підстави для втрати громадянства України: використання особою, яка набула громадянство України, виборчого або іншого права, яке їй надає іноземне громадянство, або виконання обов’язків, які на неї покладає іноземне громадянство, а також використання паспортного документа іноземної держави під час виїзду з України або в’їзду в Україну, або на території України; невиконання особою, яка набула громадянство України, вимоги щодо подання протягом двох років до уповноваженого органу України виданого уповноваженим органом іноземної держави документа про припинення іноземного громадянства у випадку, якщо незалежні від особи причини неотримання такого документа відсутні, або вимоги щодо подання до уповноваженого органу України декларації про відмову від іноземного громадянства у випадку, якщо така особа, маючи всі передбачені законодавством іноземної держави підстави для отримання документа про припинення іноземного громадянства, з незалежних від неї причин не може протягом двох років отримати його, або вимоги про повернення паспорта іноземної держави до уповноважених органів цієї держави та/або про письмове повідомлення уповноваженого органу України про повернення паспорта іноземної держави, або вимоги про подання свого паспортного документа іноземної держави до уповноваженого органу України для здійснення заходів для його повернення до уповноважених органів іноземної держави (зміни до статті 19, 21); 4) уточнюється, що підставою для втрати громадянства України, скасування рішення про оформлення набуття громадянства стосовно осіб, які набули громадянство відповідно до статей 8–10 Закону України «Про громадянство України, є набуття особою громадянства України із суттєвим порушенням встановленого законодавством порядку; 5) виключається положення про визнання незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства такої обставини, як вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства), що перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України. Громадяни України, які на день набрання чинності законом, про проект якого йдеться, матимуть паспортні документи іноземних держав, будуть зобов’язані протягом шестимісячного строку здійснити заходи щодо припинення іноземного громадянства та подати свої паспортні документи іноземних держав до уповноважених органів України для здійснення цими органами в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, заходів із повернення паспортних документів іноземних держав до уповноважених органів відповідних іноземних держав. У разі невиконання таких зобов’язань громадянами України, які набули громадянство України відповідно до статей 8 або 10 Закону України «Про громадянство України», рішення про оформлення набуття ними громадянства України підлягатиме скасуванню. Невиконання таких зобов’язань іншими громадянами України, в тому числі тими, які набули громадянство відповідно до статті 9 Закону України «Про громадянство України», визнається підставою для втрати громадянства України відповідно до названого Закону.

Проект проте не позбавлений певних недоліків. Як слушно зауважує ГНЕУ, в ньому не враховано положення ратифікованої Україною Європейської конвенції про громадянство стосовно того, що Держава-учасниця дозволяє: a) дітям, які автоматично набули різних громадянств при народженні, зберігати ці громадянства; b) своїм громадянам мати інше громадянство, якщо це інше громадянство автоматично набувається у зв’язку зі вступом у шлюб. Ряд положень, наприклад щодо «суттєвого порушення … порядку набуття громадянства України» характеризуються недостатньою юридичною визначеністю, інші – мають недостатньо універсальний характер, стосуються лише окремих категорій громадян України.

Проект 6175-1 від 15.03.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо заборони мати громадянство іншої держави особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та врегулювання деяких аспектів порядку зміни громадянства.

Проект є формально альтернативний попередньому. Водночас він продовжує лінію на заборону подвійного громадянства насамперед особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, реалізовану, зокрема, у проектах 6131 від 24.02.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності народних депутатів України та державних службовців за набуття громадянства інших держав (див. Бюлетень № 113) та 6131-1 від 09.03.2017 (Рудик С. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення відповідальності народних депутатів України, депутатів сільських, селищних, обласних, районних, міських, районів у містах рад, сільських, селищних, міських голів, старост, державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування за набуття громадянства інших держав) (див. Бюлетень № 115). Пропонується закріпити на рівні принципів громадянства України заборону мати громадянство іншої держави особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Водночас повторюються ініціативи основного проекту щодо обов’язку осіб, які набули громадянство України, у місячний строк повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави та письмово повідомити у десятиденний строк уповноважений орган України про повернення паспорта іноземної держави; щодо обов’язку осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, подати свої паспортні документи іноземної держави до уповноваженого органу України; щодо скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, прийнятого із суттєвим порушенням встановленого законодавством порядку тощо.

Як видається, проект не має самостійного значення, оскільки єдина його оригінальна пропозиція (закріпити на рівні принципів громадянства України заборону мати громадянство іншої держави особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) видається концептуально неприйнятною, оскільки створює ілюзію, що іншим особам дозволяється мати подвійне громадянство.

Проект 6178 від 14.03.2017 (Мельничук С. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення у відповідність до Конституції України Закону України «Про громадянство України» щодо уникнення множинного (подвійного) громадянства.

Пропонується закріпити в галузевому законодавстві України про громадянство положення щодо встановлення юридичної відповідальності будь-яких осіб за його порушення, а не тільки посадових і службових, як це передбачено сьогодні. Також передбачається низка змін до Кримінального кодексу України, Кримінально-процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Законів України «Про громадянство України», «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» з метою встановлення відповідальності  за неподання або несвоєчасне подання повнолiтнiм громадянином України, який добровільно набув іноземне громадянство (підданство), письмової заяви про це та копії документа, що підтверджує набуття ним іноземного громадянства (підданства), до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, або підпорядкованого йому органу за місцем проживання або дипломатичного представництва чи консульської установи. Окрім того, у проекті пропонується передбачити в Кримінальному кодексі України можливість припинення громадянства за терористичні акти та створення терористичної групи чи організації.

Проект справляє неоднозначне враження. Ряд його ініціатив були схвалені Верховною Радою України ще 2 червня 2009 р., коли Парламент прийняв у першому читанні проекти про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за приховування факту перебування у громадянстві іншої держави або набуття такого громадянства) (3102 від 11 вересня 2008 р.) та про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо усунення колізій, які дозволяють подвійне громадянство) (2752 від 5 вересня 2008 р.). Пропозиції ж щодо припинення громадянства як санкції за правопорушення видаються антиконституційними та концептуально неприйнятними. Загалом потрібним є комплексне вирішення усіх проблем громадянства України з урахуванням і розглядом усіх наявних пропозицій.

Проект 6196 від 15.03.2017 (Чумак В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства осіб, які претендують на зайняття посад з відповідальним або особливо відповідальним становищем, а також з підвищеним корупційним ризиком.

У проекті пропонується закріпити в Законах України «Про запобігання корупції», «Про державну службу», «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про судоустрій і статус суддів» обов’язковість повідомлення про факт перебування у громадянстві (підданстві) іншої держави (держав) особами, які проходять спеціальну перевірку відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», претендують на зайняття посади державної служби, балотуються на пост Президента України,  беруть участь у виборах народних депутатів України і доборі кандидатів на посаду судді, та передбачити в Кримінальному кодексі України відповідальність за подання недостовірних відомостей про перебування у громадянстві іншої держави (держав).

Ініціатива, хоча і дещо інакше викладена, загалом відповідає «законопроектному тренду», що вже склався в українському Парламенті. З цього приводу маємо вкотре повторити нашу думку про необхідність комплексного законодавчого вирішення усіх проблем громадянства України.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 6180 від 14.03.2017 (Білоцерковець Д. О.) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо додаткової підстави відмови в реєстрації кандидата у народні депутати України.

Провідна ініціатива проекту полягає в тому, що народні депутати України чинного або будь-якого з попередніх скликань при реєстрації кандидатами на вибори народних депутатів зобов’язані подавати довідку Апарату Верховної Ради України щодо відвідування цими народними депутатами України більш ніж половини пленарних засідань Верховної Ради України їх останньої каденції. В разі, якщо довідка засвідчуватиме відвідання менш ніж половини пленарних засідань Верховної Ради України, або якщо довідка не подана, такій особі відмовляється в реєстрації.

Ініціатива видається цікавою і загалом зрозумілою. Втім принциповим є те, що вона вступає в конфлікт з вимогами Конституції України, яка не передбачає таких обмежень.

Проект 6203 від 16.03.2017 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Кримінального кодексу України та Регламенту Верховної Ради України (щодо кримінальної відповідальності народних депутатів України за відсутність у більшості засідань Верховної Ради України та/або її органів).

Пропонується доповнити Регламент Верховної Ради України нормою про те, що «відсутність народного депутата України без поважних причин (хвороба, відрядження) у більшості засідань Верховної Ради України та/або її органів, до складу яких його обрано, що підтверджено відомостями обліку присутності народних депутатів, отриманих відповідно до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та Закону України «Про комітети Верховної Ради України», тягне за собою кримінальну відповідальність». Відповідно, Кримінальний кодекс України пропонується доповнити новою статтею 365-3 «Відсутність народного депутата України у більшості засідань Верховної Ради України та/або її органів, до складу яких його обрано» такого змісту: «Відсутність народного депутата України без поважних причин (хвороба, відрядження) у більшості засідань Верховної Ради України та/або її органів, до складу яких його обрано, що підтверджено відомостями обліку присутності народних депутатів, отриманих відповідно до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та Закону України «Про комітети Верховної Ради України», – карається штрафом від чотирьохсот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років».

У дійсності сам по собі облік присутності не може вважатися достатньою і належною інформацією про причини відсутності депутата на засіданні. Та й сама ініціатива щодо кримінальної відповідальності видається несумірною з суспільною шкідливістю цього діяння. Звісно, масова відсутність народних обранців у залі засідань є неприпустимим явищем і ганьбить парламент. Але наслідком такої поведінки має бути, як видається, політична відповідальність депутатів-порушників перед своїми виборцями і щонайбільше певні дисциплінарні або фінансові санкції.

Проект 6209 від 17.03.2017 (Береза Б. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо врегулювання окремих питань застосування превентивних антикорупційних механізмів.

Пропонується зобов’язати включати в антикорупційні декларації відомості про доходи, грошові активи, фінансові зобов’язання, видатки та всі правочини, вчинені у звітному періоді, на підставі яких виникає або припиняється право власності, володіння чи користування не лише суб’єкта декларування, а й членів його сім’ї. Також уточнюється, що повна перевірка декларацій та спеціальна перевірка проводиться також і щодо голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Національного агентства з питань запобігання корупції, Рахункової палати, а також представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Інші зміни, як видається, мають суто редакційний характер.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6190 від 14.03.2017 (Добродомов Д. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати та підвищення розміру заробітної плати на підприємствах, які реалізують більше 50 відсотків виробленої ними продукції, товарів, робіт, послуг за межі митної території України (експорт).

Формально проект є розвитком проекту від тих же народних депутатів 5158 від 22.09.2016 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення галузевої мінімальної заробітної плати та підвищення розміру галузевої мінімальної заробітної плати для робітників (працівників) в окремих експортних галузях промисловості України (див. Бюлетень № 92), який 08.02.2017 був повернутий суб’єктам законодавчої ініціативи. Однак фактично проект 6190 більшою мірою виступає альтернативою проекту 6146 від 28.02.2017 (Ільюк А. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки) залежно від розміру мінімальної заробітної плати) (див. Бюлетень № 114). Пропонується внести до Кодексу законів про працю України та Закон України «Про оплату праці» такі зміни: «Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну (годинну) норму праці», «До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати» та «Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за встановлений розмір мінімальної заробітної плати на 1 січня календарного року». В цих позиціях проект не дослівно, але повністю за суттю ініціатив співпадає з проектом 6146. Від проекту ж 5158 перейшли зміни щодо особливостей галузевої мінімальної заробітної плати, однак нині це терміносполучення не вживається, а зміни вносяться до статті 11 «Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати і порядок їх встановлення» названого закону. Тут пропонується передбачити, що мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати як мінімальні гарантії в оплаті праці визначаються генеральною, галузевими (міжгалузевими) угодами у розмірі не меншому за встановлений розмір мінімальної заробітної плати працівника першого розряду відповідної галузі з урахуванням підвищувальних галузевих коефіцієнтів, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) без урахування доплат, надбавок, заохочувальних, компенсаційних виплат тощо. Мінімальний посадовий оклад для робітників (працівників) першого розряду відповідної галузі з урахуванням підвищувальних галузевих коефіцієнтів, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт) на підприємствах, які реалізують більше 50 відсотків виробленої ними продукції, товарів, робіт, послуг за межі митної території України (експорт), встановлюється у подвійному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року. Перелік підприємств, які реалізують більше 50 відсотків виробленої ними продукції, товарів, робіт, послуг за межі митної території України (експорт), встановлюється Кабінетом Міністрів України щоквартально. Цей текст, окрім редакційних особливостей, відрізняється від ініціатив проекту 5158 лише підвищенням вимог до відсотку експорту виробленої продукції, товарів, робіт, послуг за межі митної території України (з 30 до 50%).

Проект з однієї сторони вимагає доопрацювання з огляду на те, що відповідні норми щодо розміру мінімальної заробітної плати тощо відбиті не лише в названих актах, а отже слід внести зміни в значно більшу кількість законів (наприклад у проекті 6146 зміни вносяться в 6 актів). З іншої – порівняно зі своїм попередником проектом 5158 аргументація щодо доцільності надання таких стимулів для робітників саме у експортних галузях промисловості не стала помітно кращою.

Проект 6200 від 16.03.2017 (Новинський В. В.) про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо права власності та права користування релігійних організацій на майно).

Пропонується доповнити названий закон рядом положень щодо додаткового захисту прав релігійних організацій на майно, а саме визначається, що: Дострокове припинення права користування культовими будівлями, земельними ділянками іншим майном, що передані релігійним організаціям на законних підставах незалежно від культу, віросповідання, напряму, течії або толку, відбувається виключно на умовах укладеного договору, за згодою релігійних організацій або на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили. Забороняється без згоди релігійних організацій або відповідного рішення суду, що набрало законної сили: а) достроково вилучати з користування релігійних організацій культові будівлі, земельні ділянки та інше майно, що передане їм на законних підставах, для будь-яких потреб, в тому числі для потреб держави; б) передавати без згоди релігійних організацій майно релігійних організацій, що знаходиться в їх користуванні, в користування іншим релігійним організаціям, третім особам; в) позбавляти права користування майном релігійні організації з підстав їх належності, культу, віросповідання, напряму, течії або толку, а також інших підстав, не передбачених Законами України. Особи, які порушують право користування релігійних організацій на майно, що передане їм на законних підставах державою, громадськими організаціями, громадянами, несуть відповідальність відповідно до чинного в Україні законодавства. Право власності релігійних організацій на майно, набуте законним шляхом відповідно до чинного законодавства України, є непорушним. Жодна релігійна організація, незалежно від культу, віросповідання, напряму, течії або толку не може бути незаконно позбавлена майна, яке їй належить на праві приватної власності. Припинення права власності релігійних організацій на майно незалежно від культу, віросповідання, напряму, течії або толку, відбувається виключно за згодою релігійних організацій або на підставі відповідного рішення суду, що набрало законної сили. Забороняється без згоди релігійних організацій або відповідного рішення суду, що набрало законної сили вилучати майно релігійних організацій, що належить їм на праві власності, для будь-яких потреб, в тому числі для потреб держави. Крім того, з закону прибрали важливу норму про те, що у разі передачі культової будівлі чи майна в користування декільком релігійним організаціям у разі недосягнення між ними згоди про порядок користування, такий порядок встановлює державний орган через укладення з кожною громадою окремого договору.

Проект викликаний потребами часу, коли релігійні громади з відомих причин почали переходити з однієї релігійної організації до другої. Відповідно постає проблема прав на культове майно. Проект по суті спрямований на захист існуючого статус-кво.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6179 від 14.03.2017 (Парасюк В. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення правового режиму прибережних захисних смуг водних об’єктів.

Проект є другою спробою на цю ж тематику. Цим же народним депутатом вже був зареєстрований проект 4949 від 12.07.2016 про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за незаконну забудову прибережних захисних смуг водних об’єктів (див. Бюлетень № 82), яким в КК України, також як і проектом 6179, вноситься нова ст. 239-3. І хоча проект 4949 не відкликаний, новий проект пропонує цілковито інше наповнення названої статті. А саме, передбачається встановити відповідальність за «Проведення господарської діяльності з порушенням правового режиму прибережних захисних смуг водних об’єктів, що спричинила руйнування навколишнього ландшафту, забруднення навколишнього середовища, зникнення об’єктів рослинного світу», «Будівництво споруд з порушенням правового режиму пляжних зон прибережних захисних смуг водних об’єктів» та «Надання незаконних дозволів на господарську діяльність, що порушує правовий режим прибережних захисних смуг водних об’єктів». Також новий проект передбачає зміни до Кримінального процесуального кодексу України щодо передачі досудових розслідувань із названих підстав слідчим органам безпеки.

Порівняно з попереднім, проект є досконалішим. Утім викликає питання як проблема такої незвичної підслідності справ, так і певна вибірковість щодо притягнення до відповідальності. Зокрема, у пояснювальній записці декларується протидія самовільній забудові прибережних захисних смуг. Натомість в проекті йдеться лише про порушення правового режиму пляжних зон таких смуг. Крім того, проект як і попередній проект 4949, не звертає увагу на проблему балансу між різними видами відповідальності (кримінальної, адміністративної, господарської) щодо такого типу порушень, зосереджуючи увагу лише на одному з видів.

Проект 6193 від 15.03.2017 (Соболєв Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації кримінальної відповідальності суддів за постановлення завідомо неправосудного судового рішення.

Пропонується ряд змін. По-перше, в статті 375 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» Кримінального кодексу України пропонується слова «неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови» замінити на «неправосудного судового рішення». По-друге, помітно розширюється диспозиція частини 2 цієї ж статті: «Ті самі дії, що вчинені з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах чи інтересах третіх осіб або щодо неповнолітнього, недієздатного, особи похилого віку або за попередньою змовою групою осіб або поєднане із засудженням невинного у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину або з метою перешкоджання законній професійній діяльності журналіста, реалізації громадянами права на мирні зібрання». До цього слід додати нову частину 3 цієї ж статті та частину 1 нової статті 375-1, де кваліфікуючими ознаками є належність судді (суддів) до Верховного та Конституційного судів відповідно. Далі, частина 2 статті 375-1 встановлює відповідальність за «Постановлення суддею (суддями) Конституційного Суду України завідомо неправосудного судового рішення, спрямованого на порушення конституційного принципу народовладдя або поділу влади, зміни конституційного ладу України».

Дана ініціатива має суто популістський характер. Залежність тяжкості покарання від посади, а не тяжкості правопорушення видається недостатньо аргументованою. Крім того, якщо вже автори прагнули до створення певної ієрархічної драбини, то в ній випущені ті ж апеляційні та вищі суди..

Проект 6195 від 15.03.2017 (Фріз І. В.) про внесення змін до статті 111 Кримінального кодексу України.

Пропонується віднести до державної зради надання «іноземній чи невизнаній (самопроголошеній) державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України» (підкресленням нами позначено пропоновані доповнення до чинної норми). В пояснювальній записці автори пояснюють свої ініціативи, зокрема, тим, що слідство та судові органи не змогли застосувати щодо підозрюваного (обвинуваченого) статтю 111 Кримінального кодексу України через те, що злочинна організація «Донецька народна республіка» не підпадає під визначення «іноземна держава».

Як видається, ідею проекту краще було виразити не через згадування (і до певної міри легалізацію) «невизнаних (самопроголошених) держав», а через використання словосполучення «іноземній або іншій організації». Кваліфікуючою ознакою тут має бути не державна належність організації, а її спрямованість на «проведенні підривної діяльності проти України». Утім, фахівцям з кримінального права варто було б обговорити питання, чи не можна все ж вирішити згаданий казус у рамках чинного законодавства України.

Проект 6206 від 16.03.2017 (Фріз І. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї.

Пропонується поширити можливість здійснення спеціального досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених також і статтею 332-1 «Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» Кримінального кодексу України. Коло осіб, щодо яких може здійснюватися таке розслідування, теж збільшується: передбачається можливість проведення такого розслідування стосовно підозрюваного, який переховується від слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності три місяці і більше, є іноземним громадянином або особою без громадянства та перебуває за межами території України, або, незалежно від громадянства, перебуває на тимчасово окупованій території України чи на тимчасово непідконтрольних Україні територіях внаслідок військової або збройної агресії інших країн, в районах проведення АТО, чи на території держав, визнаних Верховною Радою України державами-агресорами, чи на території самопроголошених державних утворень, не визнаних Україною, або на території держав, з якими Україною не укладено угоди про екстрадицію. Зазначається, що на такі випадки вимога щодо оголошення в міжнародний або міждержавний розшук не поширюється. Відповідно, уточнюються вимоги щодо порядку проведення розслідування. В самій же статті 332-1 Кримінального кодексу України, окрім посилення відповідальності через запровадження триваліших строків позбавлення волі, пропонується внести новелу такого змісту: «Примітка: Під шкодою інтересам держави слід розуміти захід морських суден в закриті Україною морські порти та внутрішні води окупованих територій АР Крим і м. Севастополя або інших тимчасово окупованих територій, повітряних суден до повітряного простору над територією АР Крим та інших тимчасово окупованих територій України, крім випадків, пов’язаних з технічною несправністю суден чи випадками, викликаними непереборними силами природи з попереднім або невідкладним повідомленням відповідних навігаційних служб  України; укладанням особою або особами, які порушили порядок в’їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї,будь-яких угод, протоколів про наміри, зобов’язань чи інших письмових документів, без згоди України з невизнаними Україною незаконними (окупаційними) органами влади». Ініціатори проекту в пояснювальній записці зазначають, що актуальність питання пов’язана із продовженням використання окупаційною владою Криму морських портів півострову з метою логістичних, експортно-імпортних та транспортних операцій з використанням суден, як під прапором Російської Федерації, так і під прапорами інших країн. Лише у грудні 2016 року було зафіксовано 73 морські судна, що порушили заборону державних органів України на входження до кримських портів. Крім того, у 2016 році зафіксовано 1550 фактів порушень повітряного простору України над Кримським півостровом, що був закритий органами державної влади України. Серед морських суден-порушників є такі, що виконують рейси в акваторії Чорного моря та здійснюють заходи до морських портів України на підконтрольній території.  Відповідно, завданням проекту є удосконалення законодавчих підстав для боротьби з порушенням порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї, забезпечення захисту прав держави, зниження рівня контрабанди та нелегальних перевезень, що здійснюються через тимчасово окуповані або тимчасово непідконтрольні Україні території внаслідок військової або збройної агресії інших країн. Правоохоронні органи України дістають законодавчі підстави для захисту інтересів України в сфері порушення законодавства держави іноземними морськими та повітряними суднами, що здійснили рейси до окупованих та непідконтрольних територій України.

Ініціативи викликають багато запитань. Найсуттєвіше те, що знову пропонується розширити межі заочної репресії, що є вкрай сумнівним. Так само викликає несприйняття і анонсована в пояснювальній записці мета посилення відповідальності – щоб можливо було застосувати до осіб, що підозрюються у вчиненні таких злочинів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Проект 6207 від 17.03.2017 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до статей 212 та 212-1 Кримінального кодексу України (щодо кваліфікації злочинів).

Пропонується внести зміни до приміток статей 212 та 212-1 Кримінального кодексу України щодо кваліфікації кримінальних правопорушень за відповідними кваліфікуючими ознаками, а саме втричі збільшити розміри сум, які визначають поняття «значний розмір коштів», «великий розмір коштів» та «особливо великий розмір коштів». У пояснювальній записці автори звертають увагу на те що курс національної валюти, прожитковий мінімум і мінімальна зарплата суттєво змінилися, водночас зазначені визначення, залежні від поняття «неоподатковуваний мінімум доходів громадян», лишилися незмінними і наразі не відповідають існуючим реаліям.

 

Культура та освіта

 

Проект 6191 від 15.03.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законів України (щодо повернення стипендіального забезпечення осіб, які отримують професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах, в тому числі повернення відповідного рівня соціального захисту студентів: інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Черговий з низки проектів на цю тематику. Загалом проект повторює ініціативи проекту 5654 від 18.01.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення порушених прав студентів (див. Бюлетень № 108), іноді з редакційними відмінностями, а іноді й дослівно. Якихось принципових розбіжностей між проектами майже немає.. Мало не єдиною новелою є вимога скасувати положення про те, що збільшення розмірів допомоги сім’ям на неповнолітніх дітей та інших видів  матеріального забезпечення молоді, яка отримує професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах, залежить не лише від вартості прожиткового мінімуму, а й «виходячи з реальних можливостей бюджету».

 

Охорона здоров’я

 

Проект 6194 від 15.03.2017 (Богомолець О. В.) про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про лікарські засоби» (щодо термінів придатності лікарських засобів, закуплених із залученням спеціалізованих організацій).

Пропонується установити, що термін придатності лікарських засобів, які підлягають закупівлі за результатами закупівельної процедури, проведеної спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, на виконання угоди щодо закупівлі між центральним органом виконавчої влади України, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, та відповідною спеціалізованою організацією, яка здійснює закупівлі, має становити не менше дві третини терміну, визначеного виробником, за умови, якщо виробник визначив термін менше одного року, або не менш як один рік, за умови, якщо виробник визначив термін більше одного року. Визначені цією частиною терміни придатності лікарських засобів, є обов’язковою істотною умовою згаданої угоди. В пояснювальній записці необхідність цих змін обґрунтовується численними випадками здійснення закупівель життєво важливих лікарських засобів, строк придатності яких закінчується, що призводить до їх значних залишків, які попри дефіцит, не можуть бути використані.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 6199 від 16.03.2017 (Рабінович В. З.) про державну інвентаризацію (аудит) земель.

Метою державної інвентаризації (аудиту) земель (далі – ДІЗ) проголошено встановлення власника або користувача земельної ділянки; визначення місця розташування земельної ділянки,  її меж, розміру, правового статусу; виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально чи не за цільовим  призначенням; встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру; виявлення і консервація деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель; прийняття за результатами інвентаризації земель відповідних рішень органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. У проекті визначено поняття та завдання ДІЗ, її об’єкти, суб’єкти, органи, що здійснюють регулювання у сфері ДІЗ, їх права та обов’язки, підстави, порядок, строк, наслідки проведення ДІЗ, фінансування з державного бюджету проведення ДІЗ, склад і зміст відповідної технічної документації, використання даних ДІЗ тощо. Передбачені суттєві обмеження щодо відчуження земельних ділянок до закінчення проведення ДІЗ, але не раніше 1 січня 2021 р., а також, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Проект, враховуючи його можливі вагомі наслідки для регулювання земельних відносин, потребує неквапливого і ретельного опрацювання.

 

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6177 від 14.03.2017 (Єфімов М. В.) про внесення змін до Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» (щодо терміну набрання чинності).

Пропонується перенести з 1 липня 2017 р. на 1 липня 2018 р. запровадження повномасштабного ринку електричної енергії, зокрема, й таких його складових як ринок двосторонніх договорів, ринок «на добу наперед», балансуючий ринок. Ініціатори проекту в пояснювальній записці звертають увагу на те, що запровадження названих положень створить системні проблеми для стабільного функціонування діючого Оптового ринку електричної енергії України після 1 липня 2017 року. Так, виникнуть проблеми із затвердженням фінансових та інших документів для окремих державних підприємств, зокрема, для ДП «Енергоринок» як єдиного оптового постачальника електричної енергії України, що призведе до серйозних проблем у їхній операційній діяльності, зокрема забезпечення стабільності розрахунків по існуючих кредитних зобов’язаннях учасників оптового ринку електричної енергії.

Утім, ініціатори проекту хоча і вказують на можливі проблеми, але дуже загально і без належної аргументації. Крім того, незрозуміло, чому ці ж проблеми не постануть через рік? Адже ніяких пояснень сенсу такого відтермінування також немає.

 Поділитися