MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Флешмоб «Визнай своїх дітей, Україно!» у Харкові

19.10.2017   
Георгій Кобзар

17 жовтня 2017 року на площі Свободи у Харкові відбувся флешмоб «Визнай своїх дітей, Україно!». До акції долучилася Харківська правозахисна група.

Мета флешмобу – привернути увагу громадськості та влади України до дискримінації громадян України під час реєстрації фактів народження та смерті, що відбулись на тимчасово окупованій або не контрольованих Урядом територіях України.

Стаття 24 Конституції України виключає надання привілеїв чи накладення обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Дослідження, проведене фахівцями ГО «Центр правових та політичних досліджень «СІМ», виявило, що на сьогодні в Україні існують факти, які містять ознаки дискримінації за місцем походження.

Якщо громадянину України потрібно зареєструвати факт народження або смерті, він звернеться до органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), і цього ж дня отримає відповідне свідоцтво. Але якщо факт народження або смерті відбудеться на тимчасово окупованій або неконтрольованій Урядом України території (Крим, «ДНР», «ЛНР»), то громадянину України потрібно буде пережити низку поневірянь: спочатку звернутись до РАЦСу, отримати відмову, потім звернутись до суду, дочекатись позитивного рішення, і тільки після того з’явиться можливість, ще раз звернувшись до РАЦСу, отримати відповідне свідоцтво.

Постає резонне запитання: чому для одних громадян України існує адміністративна процедура (через РАЦС), а іншим громадянам України ці ж факти народження або смерті потрібно доводити виключно через судову процедуру?

Для держави України, яка декларує, що вона є правовою, будь-яка дискримінація є ганебним явищем. Явищем, забороненим Конституцією України. І тому представники ГО «Центр правових та політичних досліджень «СІМ» у партнерстві з Українською Гельсінською Спілкою з прав людини вирішили нагадати владі, що будь-яка дискримінація є неприпустимою.

Аналогічні акції пройшли у Львові, Маріуполі та Слов’янську.

Сьогоднішній флешмоб розпочинає активну кампанію за усунення дискримінації громадян України під час реєстрації фактів народження та смерті. Далі ми організуємо експертні круглі столи у Львові, Харкові та Одесі, міжнародну Конференцію у Києві, низку інших заходів для пошуку найбільш оптимального вирішення проблеми.

Визнай своїх дітей, Україно!

Організатори флешмобу в Україні: ГО «Центр правових та політичних досліджень «СІМ» у партнерстві з Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Організатори флешмобу в Харкові: Центр правових та політичних досліджень «ДУМА» у партнерстві з Харківським осередком ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив», Харківською правозахисною групою та Чугуївською правозахисною групою.

Правовий коментар:

У п. 125 Консультативного висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що невизнання управління окупованою територією не повинно призводити до позбавлення народу будь-яких переваг, які виникають з міжнародної співпраці. Зокрема, в той час, як офіціальні дії окупаційної влади від імені та в інтересах народу окупованої території є незаконними та недійними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, які можуть бути проігноровані лише на шкоду мешканцям окупованих територій.

Використовуючи вказаний правовий висновок, Європейський суд з прав людини у справах «Лоізіду проти Туречиини» («Loizidou v. Turkey», 18.12.1996 р., § 45), «Кіпр проти Туреччини» («Cyprus v. Turkey», 10.05.2001 р., §§ 91-96) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» («Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», 23.02.2016 р., § 137) констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду чітко показує, що зобов’язання не брати до уваги акти фактичних утворень не є абсолютним. Інший підхід означав би позбавлення мешканців територій всіх їхніх прав… Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

 Поділитися