MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 195 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 08.10.2018 – 12.10.2018

20.12.2018   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 30 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 10 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 30 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 10 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 9181 від 09.10.2018 (Третьяков О. Ю.) про комбатантів України.

Згідно з пояснювальною запискою в проекті пропонується імплементувати в національне законодавство норми міжнародного права в частині визначення комбатантів як повноправного учасника захисту незалежності, суверенітету  та територіальної цілісності України у складі сил оборони. Для цього насамперед пропонується прийняти закон про комбатантів, яким законодавчо закріпити визначення понять «комбатанти», «некомбатанти», «добровольчі формування комбатантів України» та  визначити їх правовий статус. Окрім того, змінами до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пропонується визначити порядок встановлення комбатантам статусу учасника бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, а у разі загибелі таких осіб – члена сім’ї загиблого членам їх сімей. Зокрема, комбатантами пропонується вважати осіб, які беруть безпосередню участь у виконанні бойових завдань при захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України у складі військових формувань, добровольчих формувань комбатантів України, що перебувають під командуванням особи, відповідальної за поведінку своїх підлеглих та підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка забезпечує додержання норм міжнародного права та вимог чинного законодавства України, застосованих у період збройних конфліктів. У Законі України «Про національну безпеку України» передбачається включити до сил оборони «добровольчі формування комбатантів України», а в Кримінальному кодексі – звільнити від  кримінальної відповідальності за створення не передбаченого законом України воєнізованого формування (збройного формування), а так само за організаційне, фінансове чи матеріальне сприяння його створенню або участь у діяльності такого формування осіб, які вчинили таке діяння з метою захисту незалежності або територіальної цілісності України в умовах, коли існувала реальна загроза втрати Україною незалежності або зміни меж її території чи державного кордону.

Багато положень проекту, зокрема пропозиція надавати статус комбатанта лише громадянам України або вважати комбатантами осіб, належних до військових формувань (формально – військовослужбовців), видаються щонайменше дискусійними. Проект викладено не зовсім юридичною мовою та, власне, і з певними відступами від нормативів української літературної мови, що помітно утруднює його сприйняття. Загалом, оскільки питання про комбатантів регулюється міжнародним правом, зокрема і тими договорами, які вважаються частиною законодавства України, в окремому законі про комбатантів, можливо, і немає потреби.

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 9192 від 10.10.2018 (Іллєнко А. Ю.) про День Незалежності України.

Пропонується «рахувати незалежність Української держави з 22 січня 1918 року, з дня проголошення IV Універсалу Центральної Ради Української Народної Республіки, яким відновлено національну державність Української нації». Відповідно передбачається щорічно відзначати як державні свята 22 січня День Незалежності України і 24 серпня – День відновлення Незалежності України. У проекті постанови є також доволі розлога преамбула, де викладаються погляди ініціаторів проекту на «безперервність української державно-правової традиції», яка у авторському викладі має численні розриви на кілька століть кожний і чомусь завершується одіозним Актом від 30 червня 1941 року. Є у цій преамбулі і твердження, що «Україна є правонаступницею Української Народної Республіки, а у період з 18 березня 1921 року по 23 серпня 1991 року Україна мала правовий статус країни окупованої Російською Соціалістичною Федеративною Совєцькою Республікою, правонаступником якої був Союз Совєцьких Соціалістичних Республік».

На історичну та юридичну некоректність подібного «історичного обґрунтування» вже не раз вказувалося у ЗМІ, зокрема і авторами цього огляду. Що ж стосується пропозиції по суті, то її важко підтримати, виходячи хоча б з того, що, як вважають дослідники і відображено в Енциклопедії історії України, дата 22 січня 1918 року на Четвертому універсалі була проставлена «заднім числом», а у дійсності Універсал був прийнятий 24 (11) січня 1918 р.

Проект 9193 від 10.10.2018 (Іллєнко А. Ю.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо Дня Незалежності України.

Ініціатива подана в одному пакеті з попереднім проектом і реалізує відповідні пропозиції в тексті Кодексу законів про працю України. З юридичного боку проекту 9193 було б цілком достатньо, але ж очевидно, що ініціаторам обох проектів важливо не стільки юридично закріпити встановлення нового державного свята, скільки продемонструвати свою ідеологічну позицію.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 9179 від 08.10.2018 (Геращенко А. Ю.) про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про Національну поліцію» щодо формування інформаційних ресурсів.

У статті 26 «Формування інформаційних ресурсів поліцією» названого закону пропонується чинну частину другу про те, що «Під час наповнення баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої цієї статті, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозапис) та біометричних даних (дактилокартки, зразки ДНК)», замінити новою: «При наповненні реєстрів та баз (банків) даних, визначених у пункті 7 частини першої цієї статті, поліція забезпечує збирання, накопичення мультимедійної інформації (фото, відео-, звукозаписи, дактилокартки). Збирання, накопичення, використання та зберігання генетичних даних (зразки ДНК) здійснюється відповідно до закону».

Якщо інші зміни можна розглядати як переважно термінологічні та уточнюючі, то чому дактилокартки пропонується відносити не до біометричних даних, а до мультимедійної інформації ніяк не пояснюється. Загалом проект видається погано аргументованим і залишає чимало відкритих питань.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект Постанови 9182 від 09.10.2018 (Вілкул О. Ю.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року з метою забезпечення необхідних заходів для охорони материнства і дитинства та скасування деяких положень, які є суперечливими та несуть загрозу національній безпеці держави та єдності українського суспільства, зокрема, положень щодо надання окремих прав та привілеїв представникам сексуальних та гендерних меншин.

Проект є абсолютною копією проекту 8443 від 07.06.2018 (Вілкул О. Ю.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року з метою забезпечення необхідних заходів для охорони материнства і дитинства та скасування деяких положень, які є суперечливими та несуть загрозу національній безпеці держави та єдності українського суспільства, зокрема, положень щодо надання окремих прав та привілеїв представникам сексуальних та гендерних меншин (див. Бюлетень №179), який 17.09.2018 був знятий з розгляду.

Проект 9183 від 09.10.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту суспільної моралі та традиційних сімейних цінностей.

Проект є абсолютною копією проекту 8442 від 07.06.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту суспільної моралі та традиційних сімейних цінностей (див. Бюлетень №179), який 17.09.2018 був знятий з розгляду.

Проект 9184 від 09.10.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо встановлення належного рівня пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пропонується статтю 33 названого закону доповнити новою частиною третьою такого змісту: «3. Мінімальний розмір пенсії по інвалідності особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, евакуйованих із зони відчуження, відселеним із зон безумовного (обов’язкового) відселення, інвалідів з дитинства, які досягли повноліття: по І групі інвалідності – 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 8 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності – 6 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для інших інвалідів, щодо яких установлений причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: по І групі інвалідності – 4 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІ групі інвалідності – 3 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; по ІІІ групі інвалідності, дітям-інвалідам – 2 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Відповідно в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пропонується скоротити повноваження уряду, прибравши з положення про те, що «Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань» згадку про «умови» та «мінімальні розміри».

Проект є технічно некоректним, пропонуючи зміни до одного закону в основному тексті, а до іншого – в прикінцевих положеннях. А загалом проект є типовим для йому подібних, оскільки традиційно не зазначає засоби врегулювання матеріальної сторони справи.

Проект Постанови 9186 від 09.10.2018 (Вілкул О. Ю.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо запобігання штучному заниженню кількості отримувачів житлової субсидії – перегляду Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, викладеного в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. № 329.

У проекті, окрім вимоги негайно переглянути згадане Положення, містяться рекомендації Кабінету Міністрів України: переглянути положення, згідно з яким включається в розрахунок сукупного місячного доходу три прожиткових мінімуми для осіб, які офіційно не отримують взагалі ніяких доходів; розробити порядок надання субсидій сім’ям, члени яких зареєстровані за різними адресами; переглянути положення, згідно з яким житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена його сім’ї є у володінні транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п’яти років; переглянути положення, згідно якого житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена його сім’ї є особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; переглянути положення, згідно якого житлову субсидію не може бути призначено на наступний сезон у разі, отримання структурним підрозділом з питань соціального захисту населення інформації про наявність заборгованості із сплати обов’язкової частки платежу за житлово-комунальні послуги та/або внесків/платежів об’єднанню на оплату витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – зазначений розмір заборгованості потрібно неодмінно підвищити; встановити безумовне право на субсидії інвалідам, хворим онкологічними захворюваннями, сім’ям з дітьми, що страждають серйозними захворюваннями (ДЦП, цукровий діабет, хвороби нирок інше) і ще ряду категорій малозабезпечених осіб; приділити увагу нормам споживання послуг ЖКГ, в рамках яких держава готова надавати фінансову допомогу сім’ям - їх, потрібно неодмінно підвищити. Пропонується підвищити і соціальні норми житла для сімей, які складаються з одного або двох непрацездатних осіб.

Як вже не раз зазначалося, Парламент має впливати на діяльність виконавчої влади через прийняття законів, а не надавати уряду прямі директивні розпорядження та рекомендації.

Проекти 9187, 9190 та 9191 від 09.10.2018 (Дроздик О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо самооподаткування населення, про внесення змін до Податкового кодексу України щодо самооподаткування населення та про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо самооподаткування населення відповідно.

Як зазначається у пояснювальній записці до проекту 9187, ефективним інструментом розвитку територіальних громад може стати самооподаткування громадян. Утім, ініціатори проекту звертають увагу на те, що практика запровадження самооподаткування в Україні не є поширеною та зіштовхується з проблемами невизначеності у правовому регулюванні самооподаткування, нецільовим характером та неефективністю витрачання коштів, що отримані за наслідками самооподаткування, низькою дисципліною у сплаті коштів за наслідками рішення про самооподаткування тощо. Відповідно пропонується переглянути порядок самооподаткування населення. Передусім пропонується скасувати Закон УРСР від 15.06.1984 №7132-Х «Про затвердження Указу Президії Верховної Ради УРСР від 23.04.1984 6853-Х «Про самооподаткування сільського населення» і, відповідно, усі норми в законах України «Про місцеве самоврядування», «Про органи самоорганізації населення» та «Про відкритість використання публічних коштів», запроваджені на його основі. Запроваджується нова стаття 69-1 «Самооподаткування» у Законі України «Про місцеве самоврядування». У цій статті йдеться про те, що для фінансування окремих цільових заходів з вирішення питань місцевого значення за рішенням членів територіальної громади, прийнятим на місцевому референдумі, може запроваджуватися самооподаткування. Самооподаткування в селі, селищі, місті у складі територіальної громади може запроваджуватися за рішенням загальних зборів (конференції) жителів відповідної території, яке затверджується рішенням відповідної ради. Приймаючи рішення про запровадження самооподаткування, обов’язково визначаються об’єкт та суб’єкт (суб’єкти) самооподаткування, розмір ставки, податковий період, пільги із самооподаткування та інші обов’язкові  елементи, визначені у податковому та бюджетному законодавстві України. Порядок сплати, обліку та використання доходів від самооподаткування визначається в Статуті територіальної громади у відповідності до положень податкового та бюджетного законодавства України. Також однойменна стаття 16-1 додається у Законі України «Про органи самоорганізації населення». Зміни до Податковому та Бюджетного кодексів України відповідно впроваджують зазначений порядок.

Сумнівним в проекті є не дуже вдала практика загальних зборів (конференції) жителів відповідної території, які затверджуються рішенням відповідної ради. Такі збори можуть бути фіктивними і проводитися так, аби провести відповідне рішення за мінімальної присутності членів громади, або навіть без них. Загалом проект виглядає значно менш технічно якісним порівняно з пропонованими до скасування радянськими нормами. Проте сама ідея модернізації те перегляду норми про самооподаткування є цілком актуальною і потребує уваги законодавця.

Проект 9140-1 від 12.10.2018 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов доступу до нотаріальних дій окремих категорій громадян України.

Формально альтернативний проекту 9140 від 01.10.2018 (Іванчук А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення передумов для захисту економічних та спадкових прав громадян в сільській місцевості (див. Бюлетень №194), але зосереджений на доволі віддалених від нього питаннях. Зокрема, основна увага проекту спрямована на внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» в частині розширення переліку категорій громадян, яким суттєво знижено ставку державного мита у разі звернення за вчиненням нотаріальних дій. До таких осіб пропонується віднести: громадян, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення; осіб з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб; дітей, у тому числі дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту; внутрішньо переміщених осіб; ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», осіб, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, осіб, які належать до числа жертв нацистських переслідувань. До Закону України «Про нотаріат» одночасно пропонується внести незначні редакційні зміни.

Проект 9140-2 від 12.10.2018 (Пташник В. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо забезпечення нотаріальними діями населення, що проживає у сільській місцевості та у віддалених районах.

Формально альтернативний раніше названим. У проекті, зокрема, пропонується визначити, що якщо в нотаріальному окрузі кількість нотаріусів становить два і менше, у разі потреби особи, які успішно склали кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю та зареєстровані на території відповідного нотаріального округу, мають пропрацювати на посаді державних нотаріусів чи здійснювати приватну нотаріальну діяльність у такому окрузі не менше ніж протягом перших двох років. Для цієї категорії державних нотаріусів запроваджується надбавка у розмірі 50% посадового окладу. Також пропонується закріпити, що у виняткових випадках у нотаріальному окрузі, де немає нотаріуса, державному нотаріусу наказом Міністерства юстиції України за поданням Нотаріальної палати України може бути надано додатково повноваження на вчинення нотаріальних дій щодо осіб, які проживають (зареєстровані) у такому нотаріальному окрузі.

Спільним для обох альтернативних проектів є жорстка критика основного, як такого, що спрямований не на досягнення зазначеної мети, тобто покращення ситуації з наданням нотаріальних послуг у сільській місцевості, а виключно на контроль за майбутнім ринком землі. Відповідно обидва альтернативні проекти пропонують цілковито різні підходи до розв’язання саме зазначеної мети – покращення ситуації із наданням нотаріальних послуг.

Проект 9196 від 11.10.2018 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до статті 117 Кодексу законів про працю України (щодо посилення відповідальності за затримку розрахунку при звільненні).

Пропонується названу статтю доповнити такими положеннями: В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України, при відсутності спору про їх розмір, працівник має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від невиплаченої суми за кожен день прострочення від дня прострочення виплати належних працівникові сум при звільнені до дня їх повної виплати, або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків від належних працівникові сум при звільнені. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, працівник має право на стягнення неустойки (пені) в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір неустойки (пені) за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Загалом доволі цікавий та актуальний проект.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 9185 від 09.10.2018 (Вілкул О. Ю.) про звернення до Кабінету Міністрів України щодо забезпечення у 2019 році гідного соціального захисту та належного рівня заробітних плат педагогічних працівників, збільшення обсягів видатків на виплату академічних стипендій учням та студентам, не допущення передачі фінансування державних вищих закладів освіти І–ІІ рівнів акредитації з державного бюджету на місцеві бюджети.

У проекті зазначається, що з метою забезпечення у 2019 році гідного соціального захисту та належного рівня заробітних плат педагогічних працівників, збільшення обсягів видатків на виплату академічних стипендій учням та студентам, не допущення передачі фінансування державних вищих закладів освіти І–ІІ рівнів акредитації з державного бюджету на місцеві бюджети, пропонується уповноважити Кабінет Міністрів України: 1) вжити невідкладних заходів стосовно забезпечення у 2019 році гідного соціального захисту та належного рівня заробітних плат педагогічних працівників, збільшення обсягів видатків на виплату академічних стипендій учням та студентам, не допущення передачі фінансування державних вищих закладів освіти І–ІІ рівнів акредитації з державного бюджету на місцеві бюджети; 2) встановити у Державному бюджеті України на 2019 рік розмір: – прожиткового мінімуму для працездатних осіб на рівні, не меншому: з 1 січня – 5167 гривень, з 1 липня – 5335 гривень, з 1 грудня – 5503 гривні; –  мінімальної заробітної плати з 1 січня у розмірі 7 751 гривні, з 1 липня – 8 003 гривні, з 1 грудня – 8 255 гривень; забезпечити встановлення у 2019 році розміру посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії на рівні трьох мінімальних заробітних плат та науково-педагогічного працівника  на 25% вище відповідно до статті 61 Закону України «Про освіту» з вилученням з його Прикінцевих положень норми щодо чотирьох прожиткових мінімумів; забезпечити встановлення розміру посадового окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС на рівні не нижче мінімальної заробітної плати; забезпечити виключення з розміру мінімальної заробітної плати доплат, надбавок, премій, винагород та інших виплат з відновленням редакцій статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону України «Про оплату праці»; передбачити в Державному бюджеті України на 2019 рік обсяги видатків на освіту не менше 7% ВВП відповідно до статті 78 Закону України «Про освіту» замість запропонованих 6,13%; не допустити припинення безстрокових трудових договорів з вчителями пенсійного віку та укладення з ними строкових на 1 рік; збільшити обсяги видатків на виплату академічних стипендій учням та студентам пропорційно збільшенню прожиткового мінімуму для працездатних осіб; не допустити передачу фінансування державних вищих закладів освіти І–ІІ рівнів акредитації з державного бюджету на місцеві бюджети; забезпечити підвищення на 10% розмірів посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічним працівникам закладів дошкільної, позашкільної, професійно-технічної, вищої освіти та інших закладів і установ освіти, а також науково-педагогічним працівникам з 1 вересня 2018 року.

Завданням парламенту є законодавче регулювання суспільних відносин, а не видача директивних завдань уряду, що загалом, на нашу думку, не відповідає Конституції України. На жаль, останнім часом кількість подібних проектів зросла неймовірно.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 9188 від 10.10.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо фіскального механізму запобігання реалізації підакцизних товарів нижче суми податків.

Пропонується встановити таке: Тимчасово, до 31 грудня 2024 року, включно встановити, що: 1) під час визначення податкового зобов’язання на сигарети та цигарки одного найменування сума акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов’язання з урахуванням особливостей, визначених цим підпунктом. Під час визначення податкового зобов’язання на сигарети та цигарки за кодами згідно з УКТЗЕД 2402 20 90 10, 2402 20 90 20, розмір задекларованої максимальної роздрібної ціни яких становить менше розміру мінімального акцизного податкового зобов’язання (у перерахунку на кількість штук сигарет в упаковці), помноженого на коефіцієнт 1,65, сума акцизного податку не повинна бути меншою встановленого мінімального акцизного податкового зобов’язання, помноженого на коефіцієнт 1,4; 2) забороняється роздрібна торгівля тютюновими виробами за кодами згідно з УКТЗЕД 2402 20 90 10, 2402 20 90 20 за ціною (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів), що становить менше 95 відсотків розміру максимальної роздрібної ціни, зазначеної на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках; 3) реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 2402 20 90 10, 2402 20 90 20 за цінами (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) нижчими, ніж 95 відсотків розміру максимальної роздрібної ціни, що зазначена на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб’єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Зауважимо, що назва проекту видається не зовсім інформативною, оскільки не вказує прямо на те, що він стосується саме тютюнових виробів.

Проект 9189 від 10.10.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до статті 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» (щодо встановлення надбавок за вислугу років).

Пропонується віднести до числа спеціалістів ветеринарної медицини не лише лікарів та фельдшерів, а й техніків та лаборантів. Техніки при цьому розглядаються як різновид фельдшерів.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 9194 від 11.10.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення прозорості при погодженні документації із землеустрою та врегулювання інших питань у сфері землеустрою.

Як зазначається у пояснювальній записці, задля уникнення корупційних ризиків з жовтня 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 серпня 2016 р. № 580 запроваджено погодження територіальними органами Держгеокадастру проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок виключно за принципом екстериторіальності. Така практика, на думку Уряду, виправдала себе і тепер передбачається закріпити її законодавчо. Крім того, у проекті пропонується підвищити прозорість процедури погодження документації із землеустрою через оприлюднення документації із землеустрої та висновків про розгляд документації із землеустрою та подання такої документації із землеустрою на погодження через електронні сервіси. Зокрема пропонується доповнити статтю 20 Земельного кодексу України новою частиною 8 такого змісту: «Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, встановлення та/або зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюються виключно відповідно до вимог цього Кодексу та Закону України “Про землеустрій”. Під час віднесення земель до тієї чи іншої категорії, встановлення та/або зміни цільового призначення земельних ділянок забороняється вимагати від розробника документації із землеустрою та/або замовника такої документації проведення або замовлення і оплату будь-яких обстежень, обговорень, експертиз, робіт а також додаткові матеріали та/або документи, які не передбачені цим Кодексом та Законами України Про землеустрій”, Про оцінку впливу на довкілля”».

 Поділитися