Чому не зносять старі будівлі у містах України

У кожному місті у самому центрі завжди є один чи кілька будинків, що роками стоять закинуті та поступово розвалюються. Такі будівлі – «як кістка в горлі»: з погляду пересічного громадянина вони спотворюють вигляд міста, а влада та бізнес не мають змоги такі будівлі продати, щоб збудувати житловий комплекс чи розважальний торговий центр. Зазвичай такі будівлі з 90-х належать комусь з приватних осіб, які керуються принципом «щоб було», або власників вже давно немає серед живих.

Що робити з цими будівлями? Влада з такими будинками нічого зробити не може, бо це приватна власність. З реформою децентралізації з’явилась надія, що це питання можна буде вирішити, але поки на законодавчому рівні нових постанов з цієї тематики  немає.

Розглянемо ситуацію, коли будинок є пам’яткою архітектури місцевого або національного значення.

– Тут «дірка» у законі. Пам’ятники можуть скупатися тільки у державну власність. Ось і виходить: місцева влада іноді хоче, але не може витратити гроші з місцевого бюджету на покупку чогось для держави, а у держбюджеті гроші на викуп пам’яток не закладені, – каже експерт у сфері будівництва Георгій Могильний.

Але переважно ці будинки не мають статусу пам’яток – це просто старі будівлі, яким мінімум 80 років.

– Таку будівлю можуть зобов’язати знести як аварійну. Але перед цим потрібно провести  експертизу. Щоб її провести – знадобитися рішення суду, тому власник до цього не повинен нікого пускати на свій об’єкт. Хіба що комусь на голову цегла впаде і експертизу проведуть у порядку слідчих дій, – додає Георгій Могильний

Як бачимо, механізм знесення будівлі існує. Така нерухомість частіше за все належить людям, які наближені до місцевої влади або є представниками місцевого естеблішменту. Старі будинки вони тримають до «найкращих часів», щоб потім якмога вигідіше продати або з іншою корисною метою.