MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 212 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 11.02.2019 – 15.02.2019

25.03.2019   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 59 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 25 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань, заслуховуванням інформації Кабінету Міністрів України тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 59 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 25 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань, заслуховуванням інформації Кабінету Міністрів України тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0214 від 12.02.2019 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди про співробітництво у сфері розвитку між Урядом України та Урядом Турецької Республіки.

Угоду про співробітництво у сфері розвитку між Урядом України та Урядом Турецької Республіки було підписано 3 листопада 2018 р. у м. Стамбулі. У пояснювальній записці зазначається, що впровадження Угоди створить організаційно-правові засади співробітництва між Урядом України та Урядом Турецької Республіки у сфері розвитку, сприяння впровадженню проектів (програм) технічного (у формі передачі ноу-хау, підготовки кадрів, консультування та надання послуг, постачання обладнання і матеріалів, впровадження нових технологій, необхідних для успішного виконання проектів або програм) і фінансового (у формі грантів для фінансування постачання товарів, обладнання та матеріалів, а також виконання робіт та надання послуг, необхідних для успішного виконання проектів або програм) співробітництва, спрямованого на підтримку сталого розвитку та взаємодії у забезпеченні гуманітарної допомоги. Угодою, зокрема, передбачається створення Офісу координації програм Турецького агентства співробітництва та розвитку (ТІКА) в Україні. Водночас, з набранням чинності цією Угодою припиняють дію Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про технічне і фінансове співробітництво, яку було підписано 14 листопада 2002 року, та Меморандум  про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про погодження списку проектів, до яких застосовуються положення статті 2 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Турецької Республіки про технічне і фінансове співробітництво від 14 листопада 2002 року, який було підписано 22 грудня 2011 року.

Проект не викликає заперечень і був підтриманий і ГНЕУ, і профільним парламентським Комітетом у закордонних справах.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 10058 від 14.02.2019 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо щомісячної адресної допомоги.

Пропонується названу статтю доповнити частиною одинадцятою такого змісту: Внутрішньо переміщені особи мають право на отримання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у таких розмірах: для працездатних осіб, для осіб, які втратили працездатність, дітей (в тому числі дітей, які після досягнення повноліття навчаються у закладах вищої та професійно-технічної освіти (до закінчення закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) – прожитковий мінімум для відповідних соціальних і демографічних груп населення; для осіб з інвалідністю I групи та дітей з інвалідністю – 130 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю II групи – 115 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для осіб з інвалідністю III групи – прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затверджується Кабінетом Міністрів України. Відповідно, Кабінет Міністрів України, зокрема, зобов’язується  у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2019 рік у частині збільшення видатків на надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Цей пункт проекту тим більш цікавий, що у пояснювальній записці зазначається, що «На момент внесення проект не потребує додаткових видатків із державного бюджету». Таким чином уся фінансова відповідальність повністю перекладається на уряд.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 10032 від 11.02.2019 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законів України щодо звільнення ветеранів праці, громадян похилого віку, осіб з інвалідністю та сімей з дітьми з інвалідністю від оплати житлово-комунальних послуг та першочергове списання їм заборгованості за житлово-комунальні послуги, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року.

У змінах до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» пропонується установити, що держава гарантує кожному ветерану праці та громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги, зокрема і через звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Громадянам похилого віку, які проживають в жилих будинках, що не мають центрального опалення, безоплатно надається паливо в межах норм, встановлених Урядом України, а також їм першочергово списується заборгованість за постачання природного газу, централізоване опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року. Змінами до Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю  в Україні» пропонується установити, що особи з інвалідністю та сім’ї з дітьми з інвалідністю так само звільняються від оплати житлово-комунальних послуг та їм першочергово списується заборгованість за постачання природного газу, централізоване опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року.

Для характеристики проекту достатньо вказати, що у пояснювальній записці до нього зазначається таке: реалізація законопроекту не потребує додаткових витрат із Державного бюджету України. Проект є типово-популістським, що, на жаль, стає типовою ознакою нинішнього парламенту в останній рік перед черговими президентськими та парламентськими виборами.

Проект Постанови 10040 від 12.02.2019 (Вілкул О. Ю.) про звернення Верховної Ради України до Президента України щодо «зняття блокади Донбасу» – припинення економічної, енергетичної та транспортної блокади території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (території окремих районів Донецької та Луганської областей).

Проект постанови зводиться до звернення до Президента України з пропозицією забезпечити розгляд Радою національної безпеки і оборони України питання щодо перегляду (скасування) рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президента України №62/2017 від 15 березня 2017 року, а також до неконкретизованої вимоги  до Президента України вжити невідкладних заходів щодо припинення економічної, енергетичної та транспортної блокади території України, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження (території окремих районів Донецької та Луганської областей).

Суто ідеологічний проект, який з посиланням на «економічні збитки від блокади» відображає позицію відповідної політичної сили.

Проект 9527-1 від 13.02.2019 (Новинський В. В.) про списання заборгованості побутових споживачів за постачання природного газу, електричної енергії, послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року.

Альтернативний проекту 9527 від 04.02.2019 (Бойко Ю. А.) про списання заборгованості населення за постачання природного газу, централізоване опалення та постачання гарячої води, постачання електричної енергії, що сформувалась станом на 1 січня 2019 року (див. Бюлетень № 211). Порівняно з основним проектом значно ширший за обсягом і більш насичений. Розширено як коло постачальників, так і коло споживачів, щодо яких пропонується запровадити списання заборгованості. Головна ж ініціатива лишається все тією ж – списання боргів незалежно від причин їх виникнення. Крім того, вугледобувні підприємства ще й отримують можливість зменшити виплати податків в обсязі списаної заборгованості.

Загалом проект є таким самим популізмом, як і основний проект. Рішення, яке тут може бути прийняте, буде суто політичним.

Проект Постанови 10044 від 13.02.2019 (Каплін С. М.) про заходи спрямовані на націоналізацію Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Метою проекту декларується захист національних інтересів, економічної самостійності України, дотримання трудових прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави. Передбачається, що держава в особі Кабінету Міністрів України має придбати акції ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у повному обсязі. Опрацювання всіх конкретних деталей націоналізації (затвердження порядку націоналізації, переліку націоналізованого майна тощо) пропонується доручити Кабінету Міністрів України. Якоїсь аргументації на користь такого рішення, крім  зазначеної вказівки на мету проекту, у пояснювальній записці немає.

За таких обставин подання проекту видається суто популістським кроком.

Проект Постанови 10050 від 13.02.2019 (Ляшко О. В.) про дострокове припинення повноважень Херсонської обласної ради у зв’язку  з діями, що порушують Конституцію України і Закони України, підривають довіру громадян України до органів місцевого самоврядування.

Метою запропонованої Постанови, як зазначається в пояснювальній записці, є притягнення до політико-правової відповідальності депутатів Херсонської обласної ради, які виявили свою байдужість, бездіяльність і не надали відповідну оцінку діям Голови Херсонської обласної ради Мангера В. М. після оголошення  йому  підозри у вчинені злочину в замовленні вбивства Катерини Гандзюк, так як вчинені Мангером В. М дії підривають довіру суспільства до місцевого самоврядування. Проект постанови передбачає дострокове припинення повноважень Херсонської обласної ради, призначення відповідних позачергових виборів і деякі заходи щодо їх фінансування.

Як видається, оголошення підозри на відміну від вироку суду в принципі не може бути підставою для «відповідної оцінки дій», окрім відсторонення «фігуранта справи» від посади на час розслідування. Ще більш сумнівною є пропозиція припинити повноваження колегіального органу, який не зробив такої досудової оцінки.

Проект Постанови 10064 від 15.02.2019 (Ляшко О. В.) про повернення 45 млн. євро (1 млрд. 395 млн. гривень) премії, незаконно нарахованої, виплаченої та виведеної на закордонні рахунки головою НАК «Нафтогаз України» Коболєвим А. В. та іншими керівниками державної компанії.

На нашу думку, до компетенції Парламенту не належить, як визначати, що є незаконним, так і вирішувати конкретні питання повернення виплачених премій.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 10035 від 11.02.2019 (Шуфрич Н. І.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо оприлюднення персонального складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Пропонується у статтях 1 та 7 Регламенту Верховної Ради України до переліку структурних елементів парламенту наряду з депутатськими фракціями та групами включити також і коаліцію депутатських фракцій. Також Регламент пропонується доповнити новим розділом «Коаліція депутатських фракцій в Верховній Раді України» у складі таких статей: стаття 61 «Порядок утворення коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді», стаття 62 «Обчислення строків, пов’язаних з формуванням коаліції», стаття 63 «Організація діяльності коаліції», стаття 64 «Участь коаліції у формуванні Кабінету Міністрів України», стаття 65 «Припинення діяльності коаліції» та стаття 66 «Депутатська фракція з правами коаліції». Серед положень розділу слід назвати такі: Коаліція депутатських фракцій у  Верховній Раді (далі – коаліція) – це сформоване за результатами виборів і на основі узгоджених політичних позицій та на засадах, встановлених Конституцією України і цим Регламентом, об’єднання депутатських фракцій, до якого входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради. Діяльність коаліції припиняється у разі: 1) припинення повноважень Верховної Ради відповідного скликання; 2) зменшення чисельного складу коаліції до кількості народних депутатів, меншої ніж визначено Конституцією України; 3) прийняття коаліцією рішення про припинення своєї діяльності. Діяльність коаліції вважається припиненою з моменту офіційного оголошення про це головуючим на пленарному засіданні. Повідомлення про припинення діяльності коаліції публікується в газеті «Голос України» не пізніше ніж через чотири дні після офіційного оголошення про припинення її діяльності. Зміни у складі коаліції, у тому числі у зв’язку з виходом із неї однієї чи кількох депутатських фракцій, якщо при цьому кількісний склад коаліції не стає меншим, ніж визначено Конституцією України, не є підставою для припинення діяльності коаліції. Окрема пропонується установити, що у разі якщо за результатами виборів у новообраній Верховній Раді утворена депутатська фракція, до складу якої входить більшість народних депутатів від конституційного складу Верховної Ради, коаліція може не утворюватися. Така депутатська фракція має передбачені Конституцією України права коаліції. Метою проекту у пояснювальній записці зазначається таке: проект підготовлений з метою приведення окремих положень Регламенту Верховної Ради України у відповідність з положеннями Конституції України, унормування організації і порядку діяльності Верховної Ради України шляхом законодавчого закріплення статусу коаліції як органу верховної Ради України, визначення порядку її формування та забезпечення її діяльності, оприлюднення та оновлення станом на поточний час інформації щодо персонального складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді у відповідному розділі на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Проект Постанови 10035 від 11.02.2019 (Шуфрич Н. І.) про оприлюднення персонального складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Проект безпосередньо пов’язаний з тими ініціативами, які запроваджуються у попередньому проекті. Проект постанови містить вимогу оприлюднити та оновлювати станом на поточний час інформацію щодо  персонального складу коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді у відповідному розділі на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.

Ініціативи обох проектів зрозумілі – поточна ситуація у парламенті з перебіганням депутатів з фракції до фракції, виключення депутатів з фракцій тощо є вкрай заплутаною і такою, що не сприяє  ефективній роботі парламенту. Втім, саме така редакція пропонованих змін має чітке політичне забарвлення і потребує політичної оцінки.

Проект 10037 від 11.02.2019 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до пункту 5 розділу ХІІI «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення слідчих органів прокуратури.

Пропонується чинну норму «Положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань» замінити новою: «Положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури, в тому числі і пенсіонерів». Як зазначається у пояснювальній записці, проект покликаний  забезпечити соціальний захист пенсіонерів, які вийшли на пенсію з посади слідчого органів прокуратури, та слідчих органів прокуратури, які і після початку діяльності Державного бюро розслідувань будуть розслідувати розпочаті ними кримінальні провадження. Ініціатори проекту звертають увагу на те, що за чинним положенням з початку діяльності Державного бюро розслідувань на слідчих органів прокуратури, в тому числі з числа слідчих прокуратури на пенсії, не поширюється Закон України «Про прокуратуру» в чинній редакції, зокрема для слідчих прокуратури закриється медичне обслуговування, а пенсіонери не зможуть в подальшому переоформити пенсії.

Ініціатива є зрозумілою, але видається слід було б окремо прописати те, як саме законодавчо регулюється пенсія окремих груп співробітників прокуратури залежно від змін законодавства.

Проект 10053 від 14.02.2019 (Соболєв Є. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права голосу на закордонних виборчих дільницях.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є оптимізація виборчого процесу за кордоном та усунення законодавчих і організаційних перешкод для голосування українців на закордонному виборчому окрузі. Передбачається визначення вимог щодо можливості подання заяв про включення до Державного реєстру виборців, зміни виборчої адреси, тимчасової зміни місця голосування, запиту до органу ведення Реєстру в електронній формі; зміну форми попереднього списку виборців з паперової на електронну та сортування за прізвищами виборців, а не за їх адресами; відміну іменних запрошень.

Проект загалом заслуговує на увагу, але, звісно, на майбутнє, а не на найближчі президентські вибори.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 10041 від 12.02.2019 (Немиря Г. М.) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» (щодо реалізацій конституційного права на звернення особами, які визнані судом недієздатними).

Пропонується виключити норму про те, що не розглядаються звернення осіб, визнаних судом недієздатними. Також пропонується скасувати норму про те, що скарга в інтересах недієздатних осіб подається їх законними представниками. Як вказується у пояснювальній записці, проект підготовлено на виконання рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2018 року № 8-р/2018.

Незважаючи на позитивну реакцію і ГНЕУ, і профільного Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, які підтримали проект, маємо зазначити, що Конституційний суд у своєму рішенні зазначив, зокрема, таке: «Передбачений законодавством представницький спосіб захисту прав, свобод і законних інтересів особи, визнаної судом недієздатною, є додатковим засобом захисту її прав, свобод і законних інтересів. Однак за неналежного виконання законними представниками їх обов’язків або зловживання ними своїми правами захист та/або поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів осіб, визнаних судом недієздатними, є неможливим у зв’язку з відсутністю в Законі положень, які дозволяли б подання іншим, крім законного представника, суб’єктом відповідної скарги в інтересах таких осіб, а також самою особою, визнаною судом недієздатною». Таким чином, йдеться про потребу удосконалити чинну редакцію норми про подання скарги в інтересах недієздатних осіб законними представниками, а не про апріорне її скасування, що, як вбачається, призведе до нових ускладнень і юридичної невизначеності. Неконституційність норми не значить те, що її слід просто скасувати і на цьому завершити. В даному разі слід запровадити інший порядок, який би гарантував права особи, визнаної судом недієздатною. Створення ж ситуації юридичної невизначеності, коли старий порядок буде скасований, а новий – не запроваджено видається вкрай неприпустимим.

Проект 10062 від 15.02.2019 (Довгий О. С.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо пільги дітям війни.

Змінами до Податкового кодексу України та Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пропонується звільнити від оподаткування доходу у вигляді процентів на депозитні (вкладні) банківські рахунки до 100 тис. гривень, відкриті в установах банків фізичним особам – дітям війни.

На думку ініціатора проекту, передбачене звільнення від оподаткування «виявить хоч маленьку увагу Держави до дітей війни та підтримає банківську систему України».

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 10033 від 11.02.2019 (Купрій В. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за вчинення двох і більше злочинів.

Пропонується ряд змін щодо обмеження можливості послаблення кримінальної відповідальності. Зокрема, пропонується скасувати максимальну межу для строку позбавлення волі. У призначенні покарання за сукупністю злочинів скасовується можливість часткового складання призначених покарань, дозволяється тільки повне, або поглинення менш суворого покарання більш суворим. «Поглинання» допускається лише за наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених статтею 66 Кримінального кодексу України, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини. Втім, для довічного позбавлення волі зроблено виключення: При складанні покарань у виді довічного позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинення менш суворих покарань довічним позбавленням волі. Відповідно пропонується скасувати і норму про те, що при складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині КК України. У чинній нормі про те, що до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть (виділення наше – авт. огл.) бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною, пропонується диспозитивне слово «можуть» замінити імперативним «мають». Дуже принципово змінено положення щодо можливості пом’якшення відповідальності, а саме пропонується установити, що за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, але не більш ніж на одну третину, або у випадку призначення покарання за злочини невеликої або середньої тяжкості – перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.

Проектом порушує доволі важливе питання. Втім пропонований шлях видається безпідставною і надмірною репресією, в основі якої не гуманітарний, а скоріше бюрократичний підхід. Крім того, важко підтримати орієнтацію на посилення саме відповідальності у формі позбавлення волі з огляду на сучасний стан проблеми з органами виконання покарань.

Проект 10054 від 14.02.2019 (Вітко А. Л.) про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за відключення від постачання природного газу об’єктів соціальної інфраструктури в опалювальний період.

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 202 «Відключення від постачання природного газу об’єктів соціальної інфраструктури в опалювальний період», у якій за названі дії запровадити санкцією у такій формі: карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Обтяжуючими обставинами, що посилюють санкцію, є вчинення названих дій повторно або якщо вони завдали великої матеріальної шкоди, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Слід зазначити, що незрозуміло, хто власне є суб’єктом цього злочину: керівники компаній, посадовці, які віддали відповідний наказ, працівники, які здійснили відключення, тощо. Крім того, пропонований склад злочину є формальним, адже відповідальність наступає за певну дію незалежно від причин. У разі, коли  йдеться про експлуатацію складного обладнання, а сам процес постачання є комерційною діяльністю багатьох взаємозалежних господарюючих осіб, такий підхід видається некоректним і таким, що не враховує реальних обставин.

За названих рис проекту він може бути оцінений як профанський по суті, а фактична його мета є скоріше політичною і популістською.

Проект 10061 від 15.02.2019 (Помазанов А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення верховенства права у захисті основних прав і свобод людини і громадянина.

У проекті пропонується внести однотипні зміни в частину шосту статті 10 Цивільного процесуального кодексу України, частину шосту статті 11 Господарського процесуального кодексу України, частину шосту статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, в яких передбачити, що, якщо суд виявить, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд зупиняє провадження у справі та звертається до Верховного Суду, який, протягом шістдесяти днів з дня надходження запиту суду, зобов’язаний скликати Пленум для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду (далі – КС)  України. Підставою для перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами пропонується визнати встановлену КС України неконституційність закону (конституційність закону з одночасним встановленням КС України способу тлумачення судом, який не відповідає Конституції України), іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Крім того, проектом до частини першої статті 78 Закону України «Про Конституційний Суд України» вносяться зміни, якими правом видати забезпечувальний наказ наділяються, крім Великої палати, також колегії суду.

Проект може бути використаний для подальшої законотворчої роботи, але в ньому є чимало суто юридичних негараздів, на які слушно звернуло увагу у своєму висновку ГНЕУ. Наприклад, суд загальної юрисдикції може лише припустити, а не «виявити» неконституційність певного акта; недоцільним є розширення повноважень колегій КС України.

 

Культура та освіта

 

Проект Постанови 10045 від 13.02.2019 (Мельниченко В. В.) про відзначення 100-річчя з дня заснування Подільського державного аграрно-технічного університету (24 травня 2019 року).

У проекті постанови зазначається, що 24 травня 2019 року виповнюється 100 років від дня заснування Подільського державного аграрно-технічного університету. Упродовж своєї столітньої історії діяльність цього закладу освіти була спрямована на формування національної аграрної еліти, розбудову національної економіки та культури. Враховуючи історичне значення діяльності Подільського державного аграрно-технічного університету, його внесок у становлення та розвиток національної системи освіти і науки, підготовку висококваліфікованих кадрів, розбудову національної економіки, становлення та зміцнення України як демократичної держави, пропонується на державному рівні урочисто відзначити названий ювілей. У пояснювальній записці зазначається, що університет є одним з найстаріших аграрних закладів освіти в Україні і створений рішенням тодішнього уряду в 1919 році, як сільськогосподарський факультет при Кам’янець-Подільському державному університеті (в 1921 році факультет реорганізований у Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут, в листопаді 1995 року інституту було надано статус Подільської державної аграрно-технічної академії, а за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 липня 2004 року академія була реорганізована в сучасний Подільський державний аграрно-технічний університет). Серед рекомендацій слід назвати, зокрема, пропозиції: організувати проведення у закладах освіти уроків, виховних годин, круглих столів, науково-практичних конференцій, інших тематичних заходів, присвячених історії Подільського державного аграрно-технічного університету; включити теми, присвячені 100-річчю Подільського державного аграрно-технічного університету, до переліку тем Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук  України, рефератів, курсових та дипломних робіт у закладах вищої освіти.

 

Охорона здоров’я та довкілля

 

Проект 9507-2 від 12.02.2019 (Рябчин О. М.) про скорочення використання пластикових пакетів.

Альтернативний проектам 9507 від 28.01.2019 (Береза Б. Ю.) про зменшення кількості окремих видів відходів з поліетилену в цивільному обігу. (див. Бюлетень № 210) та 9507-1 від 07.02.2019 (Недава О. А.) про обмеження використання деяких пакувальних виробів (див. Бюлетень № 211).

Загалом проект відповідає основному проекту із певною редакційною правкою та розвитком окремих положень. Також на проект вплинув і проект 9507-1, що помітно з деяких положень. Хоча даний проект і видається кращим за основний, сама ідея такого завузького законопроекту видається щонайменше спірною.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 10015-1 від 11.02.2019 (Рибак І. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо спрощення процедури продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна.

Альтернативний проекту 10015 від 07.02.2019 (Чумак В. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо ліквідації корупційної схеми у сфері реєстрації інформації зі звітів про оцінку об’єктів нерухомості) (див. Бюлетень № 211). Проект містить деякі спільні положення з основним проектом, однак власне положення щодо оподаткування доходу від продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна пропонуються інші. Зокрема, відкинуте питання Єдиної бази звітів про оцінку. Пропонується установити, що дохід від продажу об’єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче середньоринкової вартості відповідного об’єкта нерухомості. Середньоринкова вартість об’єктів нерухомості визначається щокварталу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу в режимі вільного доступу до 10 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Доступ до інформації про середньоринкову вартість об’єктів нерухомості, оприлюдненої на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, є безоплатним та вільним. Веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, повинен відповідати встановленим законодавством вимогам щодо захисту інформації. Також пропонується внести зміни до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» установивши, що проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою та при продажу (обміні) об’єктів нерухомого майна відповідно до статті 172 Податкового кодексу України. Остання норма наразі виглядає так: проведення оцінки майна є обов’язковим у випадку оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою.

Альтернативний проект передбачає інший підхід до вирішення все тієї ж проблеми. Наші зауваження щодо основного проекту актуальні і щодо альтернативного – з огляду на важливість проблеми потрібне її широке обговорення для обрання найбільш досконалої форми.

Проект 10049 від 13.02.2019 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері землекористування.

Зміни пропонується внести до Земельного і Цивільного кодексів України, Законів України «Про оренду землі» та «Про землеустрій». У пояснювальній записці метою проекту зазначається усунення невиправданих адміністративних перепон, підвищення гнучкості та прозорості відносин органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та землекористувачів, посилення гарантій прав громадян і юридичних осіб на володіння та користування землею. Завдання проекту окреслені таким чином: спрощення процедури набуття права користування земельною ділянкою при переході права власності на об’єкт нерухомості, що розташований на цій ділянці; забезпечення для землекористувачів стабільних і прогнозованих умов землекористування; створення додаткових правових гарантій для орендарів земельних ділянок комунальної та державної форми власності. Змінами до ЗК України пропонується запровадити: спрощення порядку переходу права на земельну ділянку при набутті права власності на жилий будинок, будівлі або споруди, об’єкт незавершеного будівництва, що розташовані на ній (ст. 120); удосконалення порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, зокрема процедури застосування принципу мовчазної згоди при одержанні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. 123 та ст. 128); встановлення вимог до оформлення рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та визначення процедури його повторного подання на затвердження після усунення причини, що стали підставою для відмови ( ст. 123); оптимізацію процедури погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. 186-1). У Цивільному кодексі пропонується уточнити процедуру переходу права на земельну ділянку у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, об’єкт незавершеного будівництва, що розташовані на ній. У Законі України «Про оренду землі» пропонується: врегулювати порядок переходу права на земельну ділянку при набутті права власності на жилий будинок, будівлі або споруди, об’єкти незавершеного будівництва, що розташовані на ній, та узгодження його із відповідними положеннями Земельного і Цивільного кодексів України (ст. 7, 16, 30, 31); встановити мінімальний строк (5 років, крім випадків, коли орендарем пропонується менший строк, або 50 років щодо земельної ділянки під прийнятим в експлуатацію об’єктом будівництва) оренди земельних ділянок державної та комунальної власності (ст. 19); спростити процедури поновлення договору оренди землі та посилення гарантій орендодавців і орендарів у цій частині (ст. 33). У Законі України «Про землеустрій» передбачається узгодити з положеннями Земельного кодексу України норми щодо застосування діючого принципу мовчазної згоди при одержанні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ст. 22, 26, 50, 55).

Проект потребує певного удосконалення, як редакційного, так і змістовного. Наявні, зокрема, ініціативи, які мають під собою можливість обмежити корупційну складову. Водночас процедурні аспекти не завжди достатньо чітко прописані.

Проект 10052 від 14.02.2019 (Козаченко Л. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту бджільництва.

Цікавий, але дуже специфічний  за змістом проект. Основні його ініціативи передбачають запровадження кримінальної відповідальності за «потраву бджіл» (стаття 247-1 Кримінального кодексу України) та адміністративної відповідальності за «порушення правил застосування засобів захисту рослин та агрохімікатів» (стаття 83-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення) і «порушення порядку роздрібної торгівлі ветеринарними препаратами» (стаття 164-19 КУпАП). Крім того, пропонуються відповідні зміни до Законів України «Про бджільництво», «Про захист рослин», «Про пестициди і агрохімікати» та «Про місцеве самоврядування в Україні».  

Ініціатива попри певний присмак лобізму загалом видається актуальною. На парламентському розгляді вже  порівняно давно перебуває схожий за спрямуванням проект 7379 від 07.12.2017 (Бобов Г. Б.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за порушення законодавства у галузі бджільництва) (див. Бюлетень № 154). Проте є певні сумніви, наскільки проект «вписується» в чинну систему кримінального і адміністративного законодавства, а тому він потребує різносторонньої оцінки.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 10038 від 12.02.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо гуманітарної допомоги.

Майже усі зміни стосуються Закону України «Про гуманітарну допомогу». Проект передбачає різнорівневі зміни, від уточнюючих назви установ і до запровадження вкрай сутнісних заборон. Зокрема, пропонується визначення «центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення» замінити таким: «Комісія з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України». Серед найважливіших змін слід назвати нове визначення гуманітарної допомоги: «цільова благодійна допомога, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, у вигляді товарів, які переміщуються від одного донора на адресу одного отримувача гуманітарної допомоги за однією письмовою пропозицією донора, коштів, у тому числі в іноземній валюті, виконання робіт, надання послуг для набувачів гуманітарної допомоги, які її потребують у зв’язку з такими обставинами (об’єктивними потребами): соціальна незахищеність, тяжка хвороба конкретної фізичної особи, збройний конфлікт, тимчасова окупація частини території України, введення надзвичайного стану, виникнення надзвичайних ситуацій, зокрема, внаслідок стихійного лиха, аварії, епідемії та епізоотії, екологічної, техногенної або іншої катастрофи, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту в разі збройної агресії або збройного конфлікту». Ця дефініція є помітно більш бюрократизованою порівняно з чинною нормою, зокрема цілком незрозумілою є потреба закріпити на рівні закону таку конструкцію: «товарів, які переміщуються від одного донора на адресу одного отримувача гуманітарної допомоги за однією письмовою пропозицією донора». Також слід звернути увагу на пропоновану вимогу заборонити розподіл гуманітарної допомоги набувачем зі статусом юридичної особи іншим юридичним особам. Таке обмеження видається не до кінця зрозумілим та виправданим з огляду на те, що отримувачем іноземної гуманітарної допомоги може бути громадське об’єднання, яке власне далі розподіляє таку допомогу між установами, які її потребують: дитячими будинками, садочками, школами тощо. Якщо є потреба протидіяти корупційним проявам чи можливості інших неправомірних дій, слід було б чітко виписати коло юридичних осіб, які можуть отримувати гуманітарну допомогу від юридичних осіб набувачів, а не просто запроваджувати заборону, яка наочно є щонайменше дискусійною. Проект містить чимало інших змін, зокрема, і досить неоднозначних, як то викреслення згадок про «підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці» з визначення отримувачів гуманітарної допомоги тощо. Втім, проект містить і цілком прогресивні положення, зокрема, пропонується збільшення із 3 тонн до 10 тонн ваги вантажів, прийняття рішень про визнання гуманітарною допомогою яких належить до повноважень обласних, Київської міської державних адміністрацій, а також спрощення процедури ввезення на митну територію України спеціальних автомобілів і спеціалізованих транспортних засобів, а саме незастосування вимог екологічної безпеки «Євро-5» у разі визнання їх гуманітарною допомогою.

Проект містить багато неоднозначних положень, логіка яких видається вкрай сумнівною і які не отримали належної аргументації у пояснювальній записці. У разі прийняття у чинній редакції законопроект, як покращить ситуацію у деяких аспектах, так і запровадить нові перепони, зокрема суто бюрократичного ґатунку, яких цілковито можливо уникнути.

Проект 10046 від 13.02.2019 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою створення умов для розвитку зовнішньої торгівлі та збільшення експорту українських підприємств.

Зміни пропонується внести до Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» та до Господарського кодексу України. Загалом проект спрямований на більшу лібералізацію зовнішньої торгівлі, зменшення різноманітності ліцензій для такої торгівлі, покращення адміністрування ліцензій, спрощення порядку адміністрування з боку бізнесу, ускладнення процедур запровадження квотування імпорту-експорту тощо. Сам лише перелік основних змін займає дві сторінки у пояснювальній записці. Очікуються такі позитивні наслідки і результати: усунуто застарілі та економічно недоцільні адміністративні бар’єри у сфері ЗЕД та, як наслідок, знижено адміністративні витрати суб’єктів господарювання на здійснення операцій експорту (імпорту) та проходження пов’язаних з ними адміністративних процедур; узгоджено процедури ліцензування і квотування у сфері ЗЕД із положеннями угод у рамках СОТ (зокрема, ГАТТ 1994 року, Угодою про процедури ліцензування імпорту, Угодою про спрощення процедур торгівлі, Угодою про захисні заходи), а також із зобов’язаннями України за Угодою про Асоціацію з ЄС в частині сприяння розвитку торгівлі та удосконалення торговельного законодавства; спрощено і підвищено прозорість процедур квотування та ліцензування у сфері ЗЕД та усунуто підстави для корупції і порушень прав та законних інтересів суб’єктів господарювання; покращено умови для активізації експортоорієнтованої діяльності українських суб’єктів господарювання (особливо у секторі МСП) та виходу продукції вітчизняних товаровиробників на зовнішні ринки.

Проект 10047 від 13.02.2019 (Єднак О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Зміни пропонується внести до Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» та «Про місцеве самоврядування в Україні». У пояснювальній записці зазначається, що метою проекту є визначити на законодавчому рівні чіткий і прозорий порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності та створити сприятливі умови для функціонування на територіях населених пунктів об’єктів торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування з використанням тимчасових споруд відповідно до потреб територіальних громад у таких послугах. Основними завданнями проекту названі: комплексно врегулювати порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності на території населених пунктів; запровадити механізм планування розміщення тимчасових споруд на територіях населених пунктів на підставі відповідних планів-схем; визначити гнучкий, економічно обґрунтований, прозорий і передбачуваний механізм пайової участі власників тимчасових споруд в утриманні об’єктів благоустрою. Одним із основних положень ініційованих змін є запровадження план-схеми розміщення тимчасових споруд на території населеного пункту, паспорту розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності та місцевого збору за місця розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності. Також проект містить ряд додаткових заборон щодо самовільного встановлення тимчасових споруд.

Проект, з огляду на складний характер проблеми, потребує як редакційного доопрацювання з підстав певних внутрішніх неузгодженостей (деякі з них викладені у висновку ГНЕУ), так і досконалого опрацювання із залученням не лише спеціалістів, а й широкого загалу, для чіткого окреслення найпринциповіших положень проекту, зокрема щодо уточнення компетенції місцевих органів.

Проект 10048 від 13.02.2019 (Єднак О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження місцевого збору за місця розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності.

Проект впроваджує ініціативи попереднього проекту до Податкового кодексу України.

Проект 10057 від 14.02.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» щодо врегулювання діяльності фінансових установ.

Насправді проект навіть вужчий від назви і стосується виключно переліку фінансових послуг. З нього пропонується виключити пункт «адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах», а пункт «послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення» розділити на два окремі: «послуги у сфері страхування» та «послуги в системі накопичувального пенсійного забезпечення». Мета таких ініціатив у пояснювальній записці позначена таким чином: розмежування фінансових послуг, які надаються різними фінансовими установами, що не можуть ними суміщатися і регулюються окремими законами, а саме Законом України «Про страхування» та Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення», а також виключення з переліку фінансових послуг послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах з метою захисту прав споживачів такої послуги.

Загалом проект не викликає заперечень суто юридичного характеру, однак його повнота та реальна потрібність саме в такій редакції змін вимагають належної уваги з боку спеціалістів, зокрема практиків та широких кіл громадськості, оскільки стосуються певних форм фінансових послуг споживачами яких є переважно фізичні особи.

Проект 10059 від 14.02.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку суднобудівної промисловості України».

Проект пропонує нову редакції названого закону. По суті він є дещо скороченою версією проекту 8605 від 13.07.2018 (Жолобецький О. О.) про розвиток суднобудівної галузі в Україні (див. Бюлетень № 182). У проекті зняті деякі специфічні положення проекту 8605, зокрема щодо компетенції Міністерства оборони тощо, натомість його доповнено широкими прикінцевими положеннями. Зокрема, Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом має: розробити та подати до Верховної Ради України нову редакцію Закону України «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв», у тому числі щодо створення у Миколаївській області технопарку суднобудування (застосування стимулюючого режиму оподаткування суднобудівних підприємств із максимальним урахуванням досвіду держав – світових лідерів суднобудування); розробити та затвердити «Національну програму розвитку суднобудування України до 2039 року» на 20 років; затвердити порядок надання державної фінансової підтримки на період з 1 січня 2019 року до 1 січня 2039 року – здешевлення кредитів шляхом часткової компенсації ставки за кредитами комерційних банків у національній валюті відповідно до статті 4 цього Закону; прийняти нормативно-правові акти необхідні для початку роботи та функціонування Експортно-кредитного агентства, яке здійснюватиме страхування, перестрахування і надання гарантій за договорами, які забезпечують розвиток експорту тощо.

Проект 10060 від 14.02.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо державної підтримки суднобудівної промисловості України.

Проект спрямований на впровадження ініціатив попереднього проекту. Пропонується підрозділ 4 названого розділу доповнити новим пунктом 52 такого змісту:Тимчасово, до 1 січня 2029 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств - суб’єктів суднобудування, що визначені відповідно до Закону України «Про державну підтримку суднобудівної промисловості України». Вивільнені кошти (суми податку, що не сплачуються до бюджету та залишаються в розпорядженні платника податку) використовуються на науково-дослідні та дослідницько-конструкторські роботи з суднобудування, створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва, запровадження новітніх технологій. Використання таких коштів має бути пов’язане з діяльністю платника податку, прибуток від якої звільняється від оподаткування. Порядок контролю за використанням вивільнених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суми вивільнених коштів визнаються як отримане цільове фінансування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності. У разі порушення напрямів цільового використання, порядку використання вивільнених коштів платник податку зобов’язаний збільшити податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств, починаючи з першого числа місяця, в якому вчинено таке порушення. Штрафні санкції та пеня визначаються відповідно до цього Кодексу. Маємо зазначити, що положення проекту цілковито відповідають одній з ініціатив раніше поданих у проекті 6733 від 17.07.2017 (Вадатурський А. О.) про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку із проведенням економічного експерименту щодо державної підтримки суднобудівної промисловості.

Проекти спрямовані на лобіювання інтересів не лише певної галузі, а й певних підприємств. Загалом, як видається, питання є не стільки правовим, скільки політичним й економічним.

Проект 10063 від 15.02.2019 (Севрюков В. В.) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо права на тренерську діяльність).

Пропонується установити, що спортивні федерації із статусом національної спортивної федерації визначають вимоги до освіти і освітньо-кваліфікаційного рівня тренерів з відповідного виду спорту.

 

 Поділитися