Оптимізм, альтруїзм та легке божевілля

Що у мене на думці? Як не дивно, міркування, чим політики відрізняються від правозахисників. Навіяно останньою виборчою кампанією і участю у ній багатьох моїх колег. І ось що я згадав.

У 1996 році я в складі інтернаціональної групи (22 правозахисника з 20 країн Європи, Азії, Африки, Латинської Америки) протягом місяця був у США за програмою International Visitor Programme. Я тоді побачив, що правозахисники дуже схожі незалежно від раси, кольору шкіри, етнічного походження, мови і т. д. Я вирішив перевірити цю гіпотезу за допомогою психологічних досліджень хоча б в Україні. Разом з професійними психологами із Харківського університету двадцять років тому ми провели тестування декількох груп українських та російських правозахисників і переконалися, що, дійсно, гіпотеза була вірна. Ми знайшли, що правозахисники мають певні подібні якості. Вони всі, по-перше, оптимісти, по-друге, альтруїсти, по-третє, трохи божевільні (про це тоді ж була чудова публікація), по-четверте, гостро відчувають і не виносять брехню з боку політиків, по-п’яте, мають міцні нерви, по-шосте, виділяються підвищеною креативністю, по-сьоме, у більшості розвинене почуття гумору. Я думаю, що найбільш значимі в ідентифікації правозахисників перші чотири особливості – оптимізм, альтруїзм, легке божевілля та гостре ставлення до брехні політиків. Інші дослідження такого характеру мені невідомі.