MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Подібні статті

‘Росія воює проти звичайного життя людей’, — Президент УкраїниВони б’ють по тих, хто рятує життя. Підсумки тижня‘Здесь невозможно было спастись’, — жительница Бородянки Правила обробки і захисту персональних даних у базах даних, володільцем якої є громадська організація «Харківська правозахисна група»Декларація етичних засад Харківської правозахисної групи‘Я ні про що не жалкую і ні в чому не каюсь’ — в РФ правозахисника засудили до двох з половиною років колоніїЄдиний електронний реєстр військовозобовʼязаних і спрощене отримання УБДЖиття без тривоги: не тікати, а діятиОдин успех Харьковской правозащитной группы в 1991 году‘Я бачив, як співробітники ФСБ вивозили українських дітей на територію Білорусі’‘Людей хоронили возле больницы’Сканування тіла при тривозіОзброїмо Україну! Відкритий лист правозахисників до урядів та громадянського суспільства вільних і демократичних країнПолонений правозахисник Максим Буткевич став лавреатом Національної правозахисної преміїПолоненого правозахисника Максима Буткевича тримають у колонії в так званій ‘ЛНР’Один успіх Харківської правозахисної групи у 1991 роціРідні не знають, де росіяни тримають полоненого правозахисника Максима Буткевича‘Я украл у россиян бензовоз’ — пенсионер из Дымера нашел для больницы соляркуВійна проти мистецтва. Війна проти життя. Підсумки тижняЗаклик врятувати життя Сергія Троцька

Як вижити в Україні або чому українці помирають передчасно?

30.05.2019   
Марко Сировой
Вірогідність померти в Україні у віці від 30 до 70 років є найвищою серед усіх країн Європи. Чому так сталося? Як не вкоротити собі віку та прожити довше? Відповіді на ці та інші питання – у нашій статті.

(ФОТО: poland2day)

Право на життя – аксіоматична норма та ядро усієї системи прав людини, яке у сучасному світі вже розуміють як даність. Проте люди – парадоксальні створіння. Ми заборонили будь-кому протиправно посягати на наше життя, але все частіше посягаємо на нього власноруч. Ми свідомо руйнуємо свої організми та несвідомо – організми оточуючих. У коловороті політичних пристрастей та популістських обіцянок ми рідко вимагаємо від держави вжиття реальних заходів задля забезпечення європейських середніх показників тривалості життя. Кожного дня ми забуваємо про «найвищу соціальну цінність» та вкорочуємо собі віку. І результати нашої поведінки шокуючі: за статистикою наданою українським представництвом ВОЗ, вірогідність померти в Україні у віці від 30 до 70 років є найвищою серед усіх країн Європи.

Саме проблема передчасної смертності українців стала головною темою першої Національної конференції з неінфекційних захворювань, організованої МОЗ України за підтримки ВОЗ та Уряду Швеції. У ній взяли участь представники Всесвітнього банку і агентств із розвитку, міжнародні експерти в галузі охорони здоров’я, а також лікарі та спеціалісти з усієї України. Учасники визначили групи факторів, які обумовлюють невтішну статистику, та дійшли консенсусу у виробленні методів боротьби із ними.

Ворога слід знати в обличчя – ми виділили основні загрози життю українців.

1. Розповсюдження неінфекційних захворювань

(ФОТО: press-centr.com)

Попри резонанс, який утворився в інформаційному просторі навколо епідемії кору, найбільш смертоносними в Україні все ж таки залишаються неінфекційні хвороби. Діабет, рак, хронічне обструктивне захворювання легень, серцево-судинні та психічні захворювання – саме їх українське представництво ВОЗ називає причиною близько 84% передвчасних смертей наших співвітчизників. Розповсюдження даних захворювань є серйозною проблемою, яка потребує комплексного стратегічного підходу у її вирішенні, – вважають учасники конференції. І цю задачу має бути покладено, першою чергою на плечі держави.

Виконуюча обов’язки міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун підтримала дану тезу та наголосила на необхідності зміни вектору розвитку усієї галузі охорони здоров’я. «Десятиліттями система охорони здоров'я України була орієнтована на лікування, а не запобігання захворювань. З 2016 року її було переорієнтовано на профілактику захворювань і пропаганду здорового способу життя», – передає її слова офіційний портал ООН. Саме у профілактику закликає інвестувати Супрун. Окрім того, вона заявила про необхідність якнайшвидшого втілення вже існуючих законодавчих ініціатив. Зокрема, щодо реалізації заходів зі зниження вживання тютюну та повної заборони використання трансжирів.

Чи буде збережено цей поступ новою владою, яка вже встигла висловити свою критичну оцінку Супрун – невідомо. Чи, можливо, будуть запропоновані нові, більш ефективні, ідеї розвитку медичної сфери? Мільйони українців чекають на відповідь із завмиранням серця. В усіх можливих інтерпретаціях даного виразу.  

2. Нехтування правом на професійну медичну профілактику

(ФОТО: medcv.gov.ua)

Словосполучення «профілактичні заходи» у багатьох українців асоціюється із чимось на кшталт додаткового зубчику часнику до обіднього борщу чи походом у баню раз на місяць. Так, подібні дії, безперечно, можуть посприяти зміцненню здоров’я. Питання лише у ступені їхньої ефективності.

На жаль, мало хто знає, що отримання професійних профілактичних послуг – це право кожної особи, яке передбачене як національним законодавством (ст. 49 Конституції України, ст. 3, 4, 6, 10 та ін. Основ законодавства України про охорону здоров’я, ст. 283, 286 Цивільного кодексу України), так і міжнародно-правовими актами (ст. 1 Європейської хартії прав пацієнтів). До таких послуг відносять: розробку плану фізичних тренувань лікарем, вивчення ризикованої поведінки пацієнта, попередження психічних та неврологічних розладів, вакцинацію, скринінги на певні типи захворювань, попередження та викорінення залежностей, розробку спеціальних заходів задля профілактики захворювань серця, аналіз та налагодження режиму сну тощо. Список є відкритим, оскільки пацієнт має право проконсультуватися зі своїм лікарем із будь-якого питання, пов’язаного зі здоров’ям.

Подібні регулярні візити до персонального лікаря є звичною практикою для розвинутих країн – і це є однією з причин довшої середньої тривалості життя їхнього населення. Адже саме професійна медична профілактика може виявити основні ризики для здоров’я кожного  пацієнта із врахуванням індивідуальних особливостей. Це, своєю чергою, дозволяє відкоригувати спосіб життя та більш ефективно використовувати ресурси організму.

Як саме реалізувати право на профілактичні медичні послуги, ви можете дізнатися із детальної інструкції, опублікованої на сайті МОЗ. Наполегливо радимо ознайомитися з нею.

3. Саме пройде - тільки пігулочку з шухлядки дістану

(ФОТО: flickriver.com)

На жаль, однією із особливостей нашої ментальності є несерйозне ставлення до власного здоров’я. Доволі розповсюдженою є ситуація, коли ми при поганому самопочутті не поспішаємо на візит до лікаря, а розпочинаємо самолікування дідівськими методами, або сподіваємось що «воно саме пройде». Іноді таких дій достатньо, а іноді – вони можуть стати фатальними. Ми всі це прекрасно розуміємо, однак, раз за разом продовжуємо випробовувати долю, думаючи, що ми все знаємо і без лікаря. Це не тільки неправильно, а й небезпечно. Усі ми маємо навчитися визнавати, що не можемо бути достатньо компетентними в усіх сферах життя. Адже ні у кого не викликає сумнівів, що лікар не може настільки ж якісно замінити труби як це робить професійний сантехнік. То чому всі впевнені, що умовний сантехнік зможе точно поставити діагноз та призначити належне лікування? Питання риторичне. У будь-якому випадку, ми не можемо собі дозволяти раз за разом грати у «російську рулетку» самолікування.  

У той же час, Уляна Супрун наголосила, що вина за тотальну недовіру населення до медичних закладів лежить і на самих медпрацівниках. Вирішення проблеми виконуюча обов’язки міністра вбачає у посиленій підготовці майбутніх кадрів та підвищення кваліфікації практикуючих спеціалістів галузі охорони здоров’я.

4. Деструктивний спосіб життя

(ФОТО: stepup.press)

Кожен із раннього дитинства знає, що пити та палити погано, а займатися спортом – добре. Однак, на практиці велика кількість людей робить навпаки, наражаючи себе на ризик передчасної смерті. «Показники куріння серед молодих людей в Україні сягають 15%. Для молодих людей важливо не починати курити. Це зробити легше, аніж потім кинути палити. Саме куріння, поряд з пасивним способом життя, нездоровим харчуванням і зловживанням алкоголю, є одним з основних факторів розвитку неінфекційних захворювань», – передає слова представника ВОЗ Ярно Хабіхта УКРІНФОРМ. Окрім того, Хабіхт відзначив неефективність законодавчої боротьби із згубними звичками в українських реаліях. Так, попри грудневе запровадження більш жорстких правил до анти-тютюнового законодавства, де-факто ситуація не змінилася: українці продовжують курити у громадських місцях, наражаючи на ризики пасивного куріння оточуючих. Особливу ж небезпеку, підкреслив експерт ВОЗ, несе публічне вживання тютюну поблизу навчальних закладів та на дитячих майданчиках.

Іншою лайфстайл-проблемою українців є недостатня фізична активність. За словами Супрун, регулярні заняття спортом у комплексі із іншими корисними звичками можуть продовжити тривалість життя на 12-15 років – достатньо лише виконувати три 10-тихвилинні сесії фізичної активності протягом доби. Із тезою про користь навантажень не можна не погодитись, однак, слід розуміти, що навіть, якщо у українців і є бажання бути більш активним, багато з них не можуть своє бажання реалізувати суто практично. Будемо відверті, рівень розвитку вітчизняної спортивної інфраструктури далекий від ідеалу – аби переконатися, достатньо вийти на вулицю. Яскравим прикладом є відсутність повноцінних мереж велосипедних доріжок. Через це вітчизняні велолюбителі, які може і хотіли б пересуватися кварталами на двоколісній альтернативі, вимушені зберігати вірність традиційному громадському транспорту. Окрім того, можна згадати і занедбані шкільні стадіони, і дивні вуличні тренажери жовтого кольору, які так полюбляють пошкоджувати вандали. Враховуючи те, що в сучасних економічних реаліях не кожна особа може дозволити собі абонемент у модний фітнес-клуб, проблема відсутності загальнодоступних спортивних об’єктів є не менш актуальною, аніж проблема відсутності здорового спортивного мислення в головах українців.

Попри весь негатив та виявлені проблеми, Україна в цілому отримала позитивну оцінку на шляху медичних реформ. ВОЗ відзначили правильний вектор руху нашої держави, який має сприяти як досягненню Цілей сталого розвитку ООН-2030, так і реалізації Національного плану заходів щодо неінфекційних захворювань.

 Поділитися