Коментар до листа Секретаря Європейського суду
У розпорядженні Харківської правозахисної групи є лист Секретаря Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 25 жовтня 2019 року. В ньому, на запит Урядового уповноваженого України у справах ЄСПЛ, надані роз’яснення щодо відповідальності держави за тривале невиконання рішень національних судів. Звісно, Харківській правозахисній групі невідомо у зв’язку із чим була запитана така інформація. Сам Суд вказує, що лист Урядового уповноваженого не стосується жодної конкретної справи, а відповідь містить інформацію загального характеру.
У короткому листі Секретар Європейського суду з прав людини навів узагальнення практики Суду з двох питань:
1. Чи існує відповідальність Держави у зв’язку з невиконанням чи тривалим невиконанням судових рішень, коли боржник є окремою юридичною особою?
2. Чи вимагається, щоб заявник вичерпав внутрішні засоби правового захисту щодо виконання, якщо Держава є фактичним боржником?
Цінність такого узагальнення не можна недооцінити, коли невиконання остаточних судових рішень та відсутність ефективних засобів юридичного захисту в України становлять системну проблему. Особливе значення це роз’яснення набуває в умовах найгучнішої кримінальної справи цього року, пов’язаної з розслідуванням можливих порушень під час дружнього врегулювання справи «ТОВ Золотий мандарин ойл» проти України» в Європейському суді з прав людини.
Харківська правозахисна група ретельно слідкує за подіями цієї справи. Ще ніколи в історії України не було намагань притягнути до відповідальності за вжиття заходів індивідуального характеру на вирішення системної проблеми. Особливо, за наявності обов’язкових до виконання позицій Європейського суду у справах «Юрій Миколайович Іванов проти України» та «Бурмич та інші проти України».
Згаданий вище лист Секретаря ЄСПЛ дає можливість без складного пошуку у практиці Європейського суду відповісти на ключові аргументи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) та оцінити обґрунтованість підозри, пред’явленої шести особам, причетним до дружнього врегулювання.
Зокрема, прокурором ставиться питання про неправомірність дружнього врегулювання спору через дві обставини, які розглядаються нижче.
- Відсутність відповідальності держави за борг заявнику.
У цьому питанні Секретар ЄСПЛ вказує на справу «Алісік та інші проти Боснії та Герцеговини, Хорватії, Сербії, Словенії та колишньої Югославської Республіки Македонія», де Суд підсумував свою практику щодо ситуацій, за яких державу можна було б визнати відповідальною не лише за організацію належного виконання внутрішніх рішень, а й за борги окремих юридичних осіб.
Приймаючи до уваги критерії, наведені в листі ЄСПЛ, можна стверджувати, що Українська держава була відповідальна за борг перед заявником через інституційну залежність боржника (ступінь права власності держави). Це правило конкретизоване в інших згаданих справах ЄСПЛ, де встановлено, що держава несе відповідальність за борги юридичних осіб, які контролюються нею фінансово чи адміністративно, або коли виконавче провадження стосовно компанії було серйозно обмежене через наявність встановленої законом заборони на виконання судових рішень.
Для наочності прикладу Секретар ЄСПЛ згадав, що в українських справах відповідальність держави визнавалась через мораторій на примусову реалізацію майна підприємств, у яких держава володіла щонайменше 25% акціонерного капіталу.
Як відомо із відкритих джерел, у справі заявника були наявні обидві обставини:
- частка держави у капіталі боржника ПАТ «Київенерго» на 1995 рік становила 100%, на час винесення рішення суду у 2009 році про виплату боргу – 50%, а на час звернення зі скаргою до ЄСПЛ — 25%.
- діяв мораторій на примусову реалізацію майна боржника відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливноенергетичного комплексу» від 23.06.2005 р. № 2711-IV.
2. Невичерпання заявником ефективних засобів правового захисту, пов’язаних із стягненням боргу.
Однак, з посиланням на справу «Юрій Миколайович Іванов проти України», Секретар ЄСПЛ нагадує, що особа, яка отримала остаточне рішення проти держави, не зобов’язана порушувати окреме виконавче провадження. У таких справах відповідний орган держави-відповідача, який був належним чином повідомлений про рішення, повинен вжити всі необхідні заходи щодо його дотримання або передачі на виконання іншому компетентному органу.
Також Секретар ЄСПЛ нагадує, що оскарження дій чи бездіяльності виконавців не може вимагатись у випадках, коли 25% або більше акцій компаній-боржників належали державі.
Таким чином, два суттєві аргументи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури спростовуються офіційною позицією Європейського суду з прав людини і підтверджують правомірність дружнього врегулювання у справі «ТОВ Золотий мандарин ойл проти України».
Див. також статтю щодо цієї справи професора права університету в Ліверпулі Канстантіна Дзехцяроу. – Прим. редактора.