MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Раб, який став царем?

31.05.2020   
Євген Захаров
Чи застосовний вірш Редьярда Кіплінга про раба, який став царем, до українських можновладжців?

На початку вересня минулого року під впливом перших днів роботи нового парламенту я написав статтю «Слуги народу чи раби популізму?». Вона закінчувалася так: «Хай живе прагматизм! Прості, ясні, чіткі рішення, ігнорування всього, що заважає. Якесь технократичне ставлення до всього, і, схоже, повна відсутність гуманістичного початку й розуміння, що складні проблеми простими шляхами вирішити не можна. Я особисто знаю декілька десятків депутатів із більшості – успішних, талановитих, енергійних, із безсумнівними позитивними інтенціями. Я не можу уявити собі, що вони підкоряться такій суворій дисципліні і наступу на їхні принципи. Проте, декількох вже встигли зламати. Чи розуміють слуги народу, що їм загрожує перетворення на рабів народу, який уособлює одна людина?»

Сьогодні я змушений констатувати, що ця загроза здійснилася. Парламентська більшість разом з Президентом перетворилися таки на рабів популізму. Усі рішення приймаються з погляду на те, чи не будуть вони псувати рейтинг. А тому потрібні «посадки» за будь-яку ціну, не можна проводити амністію тощо.

Із цього приводу спав на думку відомий вірш Редьярда Кіплінга про раба, який став царем. Ось він.

«For three things the earth is disquieted, and for four which it cannot bear. For a servant when he reigneth, and a fool when he is filled with meat; for an odious woman when she is married, and an handmaid that is heir to her mistress." -- PROV. XXX. 21-22-23.

 

Three things make earth unquiet

And four she cannot brook

The godly Agur counted them

And put them in a book --

Those Four Tremendous Curses

With which mankind is cursed;

But a Servant when He Reigneth

Old Agur entered first.

An Handmaid that is Mistress

We need not call upon.

A Fool when he is full of Meat

Will fall asleep anon.

An Odious Woman Married

May bear a babe and mend;

But a Servant when He Reigneth

Is Confusion to the end.

 

His feet are swift to tumult,

His hands are slow to toil,

His ears are deaf to reason,

His lips are loud in broil.

He knows no use for power

Except to show his might.

He gives no heed to judgment

Unless it prove him right.

 

Because he served a master

Before his Kingship came,

And hid in all disaster

Behind his master's name,

So, when his Folly opens

The unnecessary hells,

A Servant when He Reigneth

Throws the blame on some one else.

 

His vows are lightly spoken,

His faith is hard to bind,

His trust is easy boken,

He fears his fellow-kind.

The nearest mob will move him

To break the pledge he gave --

Oh, a Servant when he Reigneth

Is more than ever slave!

От трех трясется земля, четырех она не может носить: раба, когда он делается царем, глупого, когда он досыта ест хлеб, позорную женщину, когда она выходит замуж, и служанку, когда она занимает место госпожи своей". Книга притчей Соломоновых, ХХХ, 21-23

 

Три вещи в дрожь приводят нас,

Четвертой -- не снести.

В великой Kниге сам Агур

Их список поместил.

Все четверо -- проклятье нам,

Но все же в списке том  

Агур поставил раньше всех  

Раба, что стал царем.  

Коль шлюха выйдет замуж, то

Родит, и грех забыт.

Дурак нажрется и заснет,

Пока он спит -- молчит.  

Служанка стала госпожей,  

Так не ходи к ней в дом!  

Но нет спасенья от раба,  

Который стал царем!  

 

Он в созиданьи бестолков,  

А в разрушеньи скор,  

Он глух к рассудку -- криком он  

Выигрывает спор. 

Для власти власть ему нужна,  

И силой дух поправ,  

Он славит мудрецом того,  

Кто лжет ему: "Ты прав!"

 

Он был рабом и он привык,  

Что коль беда пришла,  

Всегда хозяин отвечал  

За все его дела.  

Когда ж он глупостью теперь  

В прах превратил страну,  

Он снова ищет на кого  

Свалить свою вину.  

 

Он обещает так легко,  

Но все забыть готов.  

Он всех боится -- и друзей,  

И близких, и врагов.  

Когда не надо -- он упрям,  

Когда не надо -- слаб,  

О раб, который стал царем,  

Все раб, все тот же раб.  

Переклад Лева Блуменфелдьда. Сергій Нікітін чудово співає цю річ. А ось український переказ Ігоря Жука у вигляді пісні.

Зовсім не бажав би, щоб її можна було застосувати до нашої країни!

Мій товариш заперечив мені: Зеленський особисто і слуги народу не схожі на рабів, які дорвалися до влади, хоч і погодився, що вони приймають популістичні, але нерозумні рішення, і не приймають необхідні, але непопулярні.

А Ви як вважаєте?

 Поділитися