Затримано трьох вербувальників. Знову
У Миколаєві правоохоронці викрили злочиннну групу, що вербувала українців для роботи в Росії – працевлаштовували наркокур’єрами. Про це повідомляє Прокуратура Миколаївської області.
Фото: Прокуратура Миколаївської області
Слідство тривало кілька років. Встановлено особи трьох жителів Миколаєва і області, які заманювали українців на нібито легальну роботу у Російській Федерації. На місці виявлялося, що доведеться розвозити наркотики. Наразі відомо про сімох жертв угруповання. Усі вони перебувають у російських в’язницях.
«Як встановлено, по прибуттю на територію РФ у короткі терміни всі ці люди були затримані правоохоронцями, а закордонні канали отримували змогу показати потрібну для них викривлену картинку про українців, які їдуть до Росії із злочинними намірами», – заявив начальник ГУНП в Миколаївській області полковник поліції Сергій Шайхет. Він впевнений, що коло фігурантів буде розширятись.
Зловмисникам повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 149 КК України (торгівля людьми за попередньою змовою групою осіб). Вирішується питання про обрання підозрюваним запобіжного заходу. Розслідування триває.
Фото: Прокуратура Миколаївської області
Транснаціональне злочинне угруповання, члени якого обманом вивозять громадян України до Росії, діє в Україні вже як мінімум п’ять років. Ми неодноразово писали про його жертв. На думку експертів, російські правоохоронні органи, очевидно, «співпрацюють» із злочинцями, тому діяльність мережі практично не розслідують. За ґратами опиняються не організатори, а безправні кур’єри. Харківська правозахисна група повідомляла про деталі кримінального переслідування більше ніж трьох сотень громадян України, які стали жертвами цієї злочинної групи. Більшість із них уже засуджені в Росії за незаконний обіг наркотиків і отримали покарання в діапазоні від 5 до 20 років позбавлення волі.
Українські правоохоронці не вперше затримують членів угруповання, які працюють на українському боці. Але вірогідно, це лише «шістки»: ватажки залишаються недосяжними для правосуддя.
Наприкінці 2016 року поліція затримала чотирьох вербувальників – трьох українців і одного громадянина Молдови. Хоча на той період було відомо про 25 постраждалих від дій групи, правоохоронці припускали, що кількість їхніх жертв може сягати тисяч осіб. Злочинний бізнес мав дуже складну структуру: із власними юристами, службою безпеки, «відділом кадрів», менеджерами з реклами. Втім, суд затягнувся, майже рік тому підсудних перевели з-під варти під домашній арешт.
У травні цього року київські слідчі оголосили про підозру трьом особам, що у 2015–16 роках через сайти оголошень заманювали на «вигідну роботу в Росії» мешканців Дніпропетровської, Миколаївської та Харківської областей. Наразі відомо про дванадцять жертв кримінальної групи – чоловіків і жінок.
Українське представництво Міжнародної організації з міграції (МОМ) опублікувало дослідження, згідно з яким 13% українців готові погодитися принаймні на одну ризиковану пропозицію щодо роботи за кордоном. Найбільш легко «потрапляють на гачок торгівлі людьми» чоловіки до 44 років із середньою спеціальною освітою. 65% громадян України, постраждалих від торгівлі людьми, працювали на території Російської Федерації, йдеться в дослідженні.
Як повідомила уповноважена ВРУ з прав людини Людмила Денісова під час 20-ї конференції Альянсу із протидії торгівлі людьми ОБСЄ на тему «Зупинити безкарність: відновлення справедливості шляхом ефективного кримінального переслідування за торгівлю людьми», за ґратами у РФ перебувають дві тисячі українців. Значна частина з них – жертви жертви торгівлі людьми, що були залучені до перевезення наркотичних речовин.
Дана публікація була профінансована грантом від Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань (INL) Державного департаменту США. Думки, результати та висновки, викладені в цій публікації, є авторськими і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США.
This publication was funded by a grant from the Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL) United States Department of State. The opinions, findings and conclusions stated herein are those of the authors and do not necessarily reflect those of the United States Department of State.