MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Страсбург проти Кафки: дипломатична недоторканність суддів Європейського cуду з прав людини

27.10.2020   
Костянтин Дегтярьов
Якщо навіть у такій резонансній справі Антикорупційне бюро здійснювало неналежний тиск на свідків, можна лише уявити, як цей орган української влади розслідує менш резонансні справи.

Я вже писав про безпрецедентний тиск, який українська влада здійснює на суддів Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ або Суд), які беруть участь у розгляді справ, у своєму попередньому пості з цього питання. Недавно Національне антикорупційне бюро України розпочало розслідування того факту, що Міністерство юстиції України прийняло дружнє врегулювання та сплатило відшкодування в одній зі справ, яка очікувала на розгляд у Суді. У цій справі не було нічого надзвичайного, окрім значної суми компенсації, яка могла б навіть бути вищою, якщо б дружнє врегулювання не було укладено. Антикорупційне бюро намагалося притягти до цієї справи чоловіка судді, яка приймала участь у розгляді справ від України, Георгія Логвинського. Пан Логвинський – добре відомий в Україні адвокат та політик. У своєму попередньому блозі я стверджував, що Суду необхідно реагувати на ці спроби зганьбити весь Суд. Суд був змушений відреагувати, оскільки генеральний прокурор України вимагав зняти недоторканність з пана Логвинського, яка випливає з недоторканності його дружини – судді Ганни Юдківської з ЄСПЛ. Суд вирішив не знімати цю недоторканність через тиск, який Національне антикорупційне бюро здійснювало на свідків у справі. Наскільки я знаю, це був лише другий випадок, коли перед Судом встало питання недоторканності суддів ЄСПЛ, і такий запит уперше був повністю відхилений.

Обсяг недоторканності

Відповідно до статті 1 Протоколу 6 до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, судді ЄСПЛ, їх подружжя та неповнолітні діти користуються привілеями, імунітетами, звільненнями та пільгами, які надаються дипломатичним представникам відповідно до міжнародного права. До них входить звільнення від кримінальної юрисдикції (стаття 31 Віденської конвенції про дипломатичні відносини). Інакше кажучи, до початку кримінального розслідування стосовно будь-якої особи, яка має недоторканність, таку недоторканність необхідно зняти. У випадку суддів та їх близьких родичів лише Пленум Суду (всі судді при виконанні службових обов’язків) може зняти цю недоторканність, яка існує для забезпечення неупередженості суддів. При цьому таку недоторканність необхідно зняти, якщо вона перешкоджатиме ходу правосуддя.

Не перша справа

У 2011 році дружина судді, який у той час був обраний від Румунії, була замішана у корупційному скандалі. Дружина судді Бірсана, яка також була суддею в одному з найвищих судів Румунії, була обвинувачена в отриманні подарунків в обмін на деякі професійні послуги. Уряд Румунії обшукав хату судді Бірсана та його дружини. На той час органи влади навіть не вимагали зняття дипломатичної недоторканності. Це призвело до негативної реакції ЄСПЛ. Пізніше органи влади вимагали зняття недоторканності, і ця вимога була задоволена Судом по відношенню до дружини судді Бірсана, але не до нього самого. Суд також підкреслив, що зняття недоторканності не можна було застосувати ретроспективно. Само собою, зрозуміло, наскільки делікатним для Суду є питання розслідування злочинів стосовно його суддів та їх родичів. Хоча дружина судді Бірсана була згодом виправдана, сумнозвісна британська газета Daily Mail скористалася цією ситуацією для того, щоб «стверджувати», що «Чим скоріше Великобританія введе належні гарантії проти ухвал від суддів у Страсбурзі, тим краще». Отже, Суд повинен бути чітким та послідовним у своїй позиції у таких справах.

Але по-своєму унікальна

Отже, справа пана Логвинського – не перша справа, в якій Суд був змушений розглядати запит щодо зняття недоторканності в родині судді ЄСПЛ. Однак, деякі аспекти цієї справи роблять її унікальною, щонайменше, першою у своєму роді. У цій справі органи влади України не переконали суддів ЄСПЛ у тому, що зняття недоторканності буде необхідним для ходу правосуддя. У своєму рішенні Пленум Суду сфокусувався на процесуальних недоліках розслідування. Він не розглянув суть справи, хоча вона є досить захоплюючою, і я обговорював це досить детально у своєму попередньому пості з цього питання. У цьому випадку Суд відхилив запит органів влади України на підставах, які викликають велике занепокоєння, і Антикорупційне бюро у зв’язку з цим має провести фундаментальний огляд свого методу розслідування злочинів.

До процесуальних питань, на яких сфокусувався Суд, входив тиск на свідків. Суд стверджував, що такі «дії Національного антикорупційного бюро України для отримання доказів з метою використання проти пана Логвинського, є несумісними з його недоторканністю, … і тому суперечать меті та сенсу недоторканності та ризикують підірвати цілісність процедури зняття недоторканності у Суді».

Суд також підкреслив, що приховане спостереження, яке також здійснювало Антикорупційне бюро, повинно вважатися дією кримінального розслідування. Це може означати, що запит до Суду щодо зняття недоторканності пана Логвинського необхідно було подати до здійснення спостереження, а не після. Хоча Суд не сказав це явно, здається, що судді сумнівалися в тому, що ця справа буде розслідуватися справедливо та у відповідності до правил належного судочинства.

Рішення Суду є дуже коротким і воно не містить значного обґрунтування. Беручи до уваги серйозність питання, деякі подальші подробиці могли б бути корисними. За винятком прес-релізу та дуже короткого рішення невідомо, як Суд дійшов до цього рішення. Крім того, можливо, було б корисним, якщо б Суд обговорив докази, надані владою України у цій справі.

Безумовно, недоторканність не повинна захищати суддів та їх близьких родичів від кримінальних обвинувачень, коли такі обвинувачення є обґрунтованими. Однак недоторканність суддів була створена для запобігання неналежного тиску на них з боку влад. Існували декілька справ, у яких держави намагалися вплинути на рішення суддів за допомогою різних методів, таких, як публічні заяви, кампанії у ЗМІ, тощо. Наприклад, у 2008 році обраний від Албанії суддя ЄСПЛ був підданий публічній критиці з боку однієї з політичних партій Албанії за те, як він проголосував в одній зі справ. Існують багато аналогічних, або навіть більш прихованих прикладів тиску на суддів ЄСПЛ. Ці приклади є більш тонкими, але також дуже проблематичними. Однак органи влади рідко використовують кримінальне обвинувачення та переслідування. Це викликає навіть більше занепокоєння, якщо прийняти до уваги методи, якими користується Антикорупційне бюро. Якщо навіть у такій резонансній справі Антикорупційне бюро здійснювало неналежний тиск на свідків, можна лише уявити, як цей орган української влади розслідує менш резонансні справи.

Переклад з англійської Харківської правозахисної групи

Оригінал


Автор – професор Костянтин Дегтярьов (Ліверпульський університет, головний редактор журналу «Огляд Європейської конвенції з прав людини»)

 Поділитися