MENU

Подібні статті

Врятувати ногу А.Загибель засудженого у Кропивницькому – прокуратура почала розслідуванняШвидка так і не приїхалаКоментар Харківської правозахисної групи до Сьомої періодичної доповіді України про виконання положень Конвенції ООН проти катувань та нелюдяного або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання (2-ге видання, виправлене та доповнене)Рефлексії з приводу коментаря Харківської правозахисної групи (ХПГ) до Сьомої періодичної доповіді України про виконання положень Конвенції ООН проти катувань та нелюдяного або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання«Довічно важливо». Науково-практична частина (Харків)«Довічно важливо». Науково-практична частина (Київ)Мистецько-науково-практичний проєкт «Довічно важливо»«Довічно важливо». Загальна ситуаціяСтрата в розстрочку. Необхідна процедура виправлення судових помилокЗвернення Української Гельсінської Спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи щодо звільнення Володимира ПанасенкаЧому Україна рухається в ЄС, а судді і прокурори залишаються в радянському минулому?!Панельна дискусія «Право на справедливий суд» у рамках Docudays UAРешение ЕСПЧ по делу Петухова против Украины (№ 2)ЄСПЛ: система довічного покарання в Україні порушує права людини

Врятувати ногу А.: у тюремній лікарні не оперують, цивільна не приймає

21.12.2020
ХПГ-інформ

Без операції людині загрожує ампутація. Домогтися операції, коли хворий перебуває за ґратами, майже неможливо. У жовтні ми писали про А. – в’язня Криворізької колонії №80. Через облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок чоловік втрачає ногу. Стадія захворювання зайшла вже далеко: немає одного пальця на нозі, інші втратили чутливість, нога червоніє. Йому загрожує ампутація. Два місяці тому адвокатка засудженого Таміла Беспала забила на сполох: лікаря в колонії не було, фельдшер міг допомогти хіба що антибіотиками, а до спеціалізованої лікарні чоловіка не вивозили. Минуло майже два місяці. Що змінилося?

– Я звернулася до суду з клопотанням про зобов’язання відповідальних осіб колонії №80 забезпечити моєму підзахисному необхідне лікування, – розповідає Таміла Беспала. – Ще до призначення судового засідання мого клієнта відвезли до лікарні при Дніпровській установі виконання покарань №4. Хоча нещодавно його там вже лікували і прямим текстом казали, що ніхто його там безкоштовно лікувати не буде і взагалі йому треба в цивільну лікарню. Мій клієнт радісно повідомив мені, що лікарі почали процес лікування, роблять ін’єкції, ставлять крапельниці, нібито готують до операції, яку буцімто проведуть не в медичній установі системи ДКВС, а у Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім.Мечникова. Я, сподіваючись на щасливий кінець цієї історії з лікуванням, подала заяву до суду про залишення без розгляду моєї заяви.

Здавалося б, нарешті все добре. Але – ні. 18 грудня, через 10 днів після радісного дзвінка, клієнт знову зателефонував адвокатці. Лікар сказав А., що «на ін’єкціях його лікування закінчилося, але гратися не варто, бо залишишся без ніг». У Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім.Мечникова вже двічі відмовилися брати в’язня на операцію. Кажуть – немає вільних місць. Замість того, щоб шукати іншу лікарню, де роблять судинні операції, А. примушують підписати… «відмову від лікування через неспроможність надати йому медичну допомогу». Він не хоче цього робити і підписувати нічого не буде.

– Це навряд чи допоможе, – нарікає Таміла Беспала. – Я з попереднього досвіду роботи в цій сфері знаю, що в таких випадках просто складається акт про відмову лікуватися і твій засуджений і безправний клієнт ніколи не доведе, що він не відмовлявся від лікування, а навпаки просить про нього.

Адвокатка Таміла Беспала звернулася до Центру охорони здоров’я ДКВС України з офіційним запитом про хід лікування її клієнта. Почекаємо ще два місяці. Чи почекає хвороба?


Нагадаємо, Комітет Міністрів Ради Європи закликав український уряд надати детальну інформацію про заходи, які вживаються для поліпшення рівня медичної допомоги особам, що перебувають під вартою. Правозахисні організації неодноразово звертали увагу на стан охорони здоров’я в пенітенціарній системі, що досі реформується. Вони наголошують: медична допомога в місцях позбавлення волі так і не стала незалежною від адміністрацій установ. Це призводить до багатьох проблем із ресурсами, конфіденційністю, довірою до лікаря. Медичні служби у в’язницях не співпрацюють із цивільними лікарнями. Не вистачає ні персоналу, ні устаткування, ні ліків. Хворі ув’язнені вимушені довго чекати на бодай якусь медичну допомогу. Спеціалізоване лікування в цивільних лікарнях доступне лише заможним ув’язненим. 


Проєкт ЄС «Чинимо опір катуванням, жорстокому поводженню та безкарності в Україні»

 Поділитися