MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Сьогодні Міжнародний день пам’яти жертв Голокосту

27.01.2021   
ХПГ-інформ
Під час Другої світової війни німецькі нацисти та їхні союзники вбили близько 6 мільйонів євреїв, серед яких – 1,5 млн. дітей. Також було знищено близько 200 тисяч ромів і приблизно стільки ж людей з розумовими та фізичними вадами – переважно німців.

27 січня у світі згадують жертв Голокосту. Цього дня у 1945 році радянські війська звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерти Аушвіц–Біркенау, розташованого в польському місті Освенцімі.

Бараки в таборі Аушвіц–Біркенау. Фото зроблене після звільнення табору / National Archives and Records Administration, College Park, MD


Слово «голокост» – грецького походження й означає «жертву всепаління». Саме цим словом називають методичну, організовану німецькими нацистами на державному рівні, кампанію із винищення єврейського населення Європи.


З приходом у 1933 році до влади нацистів расизм в Німеччині отримав державну підтримку. Концепція расової гігієни передбачала розділення людей на представників «вищої раси» та нижчих елементів. Перших слід було штучно підтримувати, у той час як репродукції других запобігати, а також не допускати «змішування рас». Ця концепція також вимагала проводити стерилізацію або знищення алкоголіків, епілептиків, психічнохворих, осіб з різноманітними спадковими хворобами.

Головним об’єктом переслідування стали євреї, які були позбавлені громадянських прав, можливости працювати на державній службі, мати приватну практику та власний бізнес, брати шлюб з німцями/німкенями та здобувати освіту в державних навчальних закладах. Власність євреїв конфіскувалася, офіційна пропаганда розпалювала серед німців почуття упереджености та ненависті до них. Пізніше євреї були піддані планомірному знищенню.

Під час Другої світової війни німецькі нацисти та їхні союзники вбили близько 6 мільйонів євреїв, серед яких – 1,5 млн. дітей.

У 1933 році єврейське населення Європи становило понад дев’ять мільйонів людей. Більшість із них жили у країнах, що під час війни були окуповані Німеччиною або перебували під її впливом. На 1945 рік німецькі нацисти та їхні поплічники вбили майже дві третини європейських євреїв у рамках програми «остаточного вирішення єврейського питання».

У 1941–44 роках мільйони євреїв, що жили в Німеччині, у країнах-союзниках Німеччини, а також на окупованих територіях, були запроторені в гетто й табори смерти, де їх убивали у спеціяльно обладнаних газових камерах.

У Варшавському гетто (між 1940 і 1943 роками) / US Holocaust Memorial Museum, courtesy of Rafael Scharf


Після Голокосту багато хто зі вцілілих знайшли притулок у таборах для переміщених осіб, що підпорядковувалися Союзникам.

Після створення держави Ізраїль у травні 1948 року єврейські біженці почали стікатися туди. На 1953 рік щонайменше 170 тисяч біженців і переміщених осіб іммігрували до нової незалежної держави. У 1949–52 роках приблизно 68 тисяч євреїв з переміщених осіб емігрували до США. Частина єврейських біженців та переміщених осіб з Європи виїхали до Канади, Австралії, Нової Зеландії, Південної Африки, Мексики, Південної Америки.

Останній табір для переміщених осіб був закритий у 1957 році.

Під час Голокосту було зруйновано більшість європейських єврейських громад і повністю знищено єврейські громади східної частини окупованої Європи.


Міжнародний день пам’яти жертв Голокосту запроваджено рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року (Резолюція № 60/7).

Генасамблея відкинула будь-яке заперечення Голокосту – повністю чи частково – як історичної події, і категорично засудила всі прояви релігійної нетерпимости, підбурювання, переслідування чи насильства стосовно окремих осіб або громад, обумовлених етнічним походженням або релігійними віруваннями, – де б це не було.

Встановлюючи пам’ятну дату, Генасамблея закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоби прийдешні покоління зберегли пам’ять про трагедію, а також щоб не допустити актів геноциду в майбутньому.


Хоча євреї, яких нацисти вважали головною загрозою Німеччини, були основними жертвами, загинули також близько 200 тисяч ромів і приблизно стільки ж людей з розумовими та фізичними вадами – переважно німців, що жили в лікарнях.

Крематорій у таборі смерти Майданек (Польща) / US Holocaust Memorial Museum


Головна тема заходів ООН із поширення знань і збереження пам’яти про Голокост у 2021 році – «Лицем до лиця з наслідками: одужання та відновлення після Голокосту».

Під час щорічного заходу до річниці звільнення в’язнів концтабору Аушвіц Генеральний секретар ООН Антоніу Ґутерреш сказав, що це сумно, але не дивно, що пандемія COVID-19 спричинила чергову хвилю заперечення Голокосту, спотворення та мінімізацію історії.

«Пропаганда, яка пов’язує євреїв з пандемією, наприклад, звинувачуючи їх у створенні вірусу для глобального панування, була б смішною, якби це не було настільки небезпечно», – заявив Генсек ООН. Він згадав, що в XIV столітті євреїв звинувачували в розповсюдженні бубонної чуми.

Ґутерреш закликав міжнародну спільноту боротися з дезінформацію, відродженням ксенофобії, антисемітизму та мови ненависти.


Використано матеріяли Энциклопедии Холокоста, Радіо Свобода, сайту ООН та Вікіпедії

 Поділитися