MENU

Якою ж буде «нова СБУ»?

Українською | In English
03.02.2021
Вікторія Мозгова, експертка Українського інституту майбутнього, к.ю.н., с.н.с.

Минулого тижня ВРУ прийняла у першому читанні проект Закону «Про внесення змін до Закону України „Про Службу безпеки України“ щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України» № 3196-д від 26.10.2020. З одного боку, нам презентується, що його положення передбачають підвищення ефективності та якісне перетворення спецслужби, мінімізацію зловживань у її діяльності. Крім того, зазначається, що законопроект враховує рекомендації наших міжнародних партнерів. Проте, з іншого боку ми чуємо (як з боку державного, так і громадського сектору) багато критичних зауважень до законопроекту з точки зору грубого і масштабного порушення прав людини та руйнування безпекової системи держави. Спробуємо розібратися, розглянувши окремі блоки питань про те, якою ж малюється «нова СБУ», починаючи з того, що вирішує все – з кадрів.

Якою буде кадрова політика «нової СБУ»?

Мабуть, якщо будь-кого з нас попросити навести епітети до словосполучення «спецслужба, що забезпечує державну безпеку», то одним з них буде «професіоналізм». Між тим, вже коли знайомишся із принципами діяльності пропонованої «нової СБУ» (ст. 6), то серед них немає принципу професійності. У свою чергу, до претендента на посаду Голови СБУ не ставиться вимога про наявність досвіду роботи в СБУ чи перебування на інших керівних посадах у державних органах. Іншими словами, збережено практику, існуючу з 1992 року.

Положення ст. 46 законопроекту фактично закладають основи для майбутнього знищення в Україні системи професійної підготовки кадрів для СБУ на базі закладів вищої освіти, які з 1990-х у тісному контакті з практикою не тільки дають фундаментальну юридичну освіту, а й спецпідготовку, необхідну для роботи в спецслужбі (з основ державної безпеки, контррозвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, тактико-спеціальної та оперативно-тактичної підготовки, тощо). Законодавець віддав перевагу такому виду підготовки кадрів для спецслужби як перепідготовка «за скороченим терміном навчання».

Викликає зауваження підхід законодавця до скорочення кадрів. Законопроектом пропонується до кінця 2023 року (тобто менш, ніж за 3 роки), провести скорочення працівників СБУ на 10 тисяч (з фактичних 27 до 17 тисяч). Хоча тут дивує не стільки добре знайома нам практика держави ставлення до своїх кадрів як до витратного матеріалу, скільки те, як за місяць змінилася позиція СБУ у цьому питанні.

Так, напередодні голосування на початку грудня, яке не відбулося, у критичному листі СБУ № 16/5767 від 01.12.2020 щодо законопроекту № 3196-д ґрунтовно (з безпекової точки зору) доводиться неприйнятність пропонованої чисельності у 17 000 штатних посад і темпів скорочення та відстоюється позиція, що скорочення може бути виключно до 20 000 посад упродовж 6 років (до 2027 року). Проте наразі на офіційному сайті СБУ відсутня критика цього питання і вказано, що чисельність «нової СБУ» після прийняття проекту складатиме 17 000 посад «у мирний час» (див.: https://ssu.gov.ua/reforma-ssu). Незрозуміло тільки, яку роль у ситуації скорочення відіграє триваючий наразі особливий період. У будь-якому випадку, така швидка зміна державницьких позицій дещо насторожує на предмет аполітичності таких рішень. Пролити світло тут могло б оприлюднення частки реальних оперативних співробітників СБУ з 27 000 осіб, але це «таємниця за сімома печатями».

Стосовно заробітної плати для працівників «нової СБУ», то за підрахунками ГНЕУ ВРУ (Висновок до проекту 3196-д) «з урахуванням лише щомісячної надбавки за вислугу років та надбавки за виконання особливо важливих завдань … та не беручи до уваги інші доплати і надбавки, розмір грошового забезпечення/оплати праці становитиме від 20 до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в 2020 році складало б 42 040 та 315 300 грн. відповідно».

У зв’язку з цим особливо звертають на себе увагу пропоновані зміни до ст. 52-1 Закону України «Про запобігання корупції», після набуття чинності яких буде закритий доступ до інформації щодо фінансового контролю (у тому числі декларацій) усіх співробітників СБУ включно з керівництвом. Виключення проектом зроблено лише щодо тих, хто працює за трудовим договором. Водночас, чинна редакція цієї норми вже містить всі необхідні безпекові обмеження для осіб, які безпосередньо здійснюють оперативно-розшукову, контррозвідувальну чи розвідувальну діяльності.

Як позитив в аспекті кадрової політики все ж можна назвати положення, що перед прийняттям на службу до СБУ особа обов’язково проходить медичний огляд, професійно-психологічний відбір, контррозвідувальне опитування, психофізіологічне дослідження із застосуванням поліграфа (ст. 29). Правда, з погляду прав людини, у ХХІ сторіччі викликає запитання те, що серед підстав звільнення зі служби співробітників СБУ, яким присвоєні спеціальні звання, немає такої підстави, як звільнення «за власним бажанням», хоча є одна цікава: у зв’язку із «систематичним невиконанням умов контракту Службою безпеки України – за бажанням співробітника» (ст. 36).

«Нова СБУ» офіційно відкриває двері для політики?

Хоча серед принципів діяльності СБУ і передбачено політичну нейтральність та незалежність (ст. 6), законопроект з причин, про які можна тільки здогадуватись, вносить серйозні зміни в роботу Колегії СБУ – стратегічно важливого колегіального дорадчого органу, що «визначає шляхи виконання покладених на СБУ завдань, приймає рішення з основних напрямів і проблем оперативно-службової діяльності та роботи з кадрами». Мова йде про те, що в чинному Законі «Про СБУ» з 1992 року (тобто з моменту прийняття) існує положення, згідно з яким не допускаються до складу колегії СБУ народні депутати України, а перебування її членів в партіях, рухах, інших громадських об’єднаннях, що мають політичні цілі, – зупиняється (ст. 14). Пропонований же законопроект повністю виключає ці положення, що нівелює гарантії заявленої у законопроекті політичної нейтральності та незалежності спецслужби.

Також, у контексті механізмів політичного тиску, перлиною нормотворення можна назвати наступні положення: «Гранична чисельність СБУ в межах загальної чисельності може встановлюватися Президентом України з урахуванням потреб безпекового середовища та пропозицій комітету ВРУ…» (ст. 8).

Чи враховані у проекті № 3196-д ключові пропозиції міжнародних партнерів і у якому обсязі?

Наприклад, у листі від 17.09.2020 року Міжнародна дорадча група у складі представників ЄС, НАТО та США (далі – Міжнародна дорадча група) висловлювала низку позицій щодо попередньої редакції законопроекту про реформу СБУ, які не втратили своєї актуальності, зокрема, рекомендовано:

– поступове перетворення СБУ на суто контррозвідувальний орган, що не має правоохоронних функцій (обмежити правоохоронні повноваження упродовж перехідного періоду);

– обмежити роль СБУ у боротьбі з економічними злочинами, організованою злочинністю, контрабандою і корупцією;

– законодавчо забезпечити, щоб дотримання прав і свобод людини і громадянина було серед головних принципів діяльності СБУ;

– посилити парламентський контроль та інше.

Розглянемо кожен з цих блоків питань, починаючи з прав людини.

Дотримання прав людини. Проблема наявності у законопроекті ризиків грубого порушення прав людини досить ґрунтовно висвітлено у листі Мінюсту. Лише наведу, один витяг з нього: «Аналізуючи положення проєкту Закону в системному зв’язку з чинними законодавчими актами – Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК) та Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» (далі – Закон про ОРД), які безпосередньо врегульовують питання проведення негласних слідчих (розшукових) дій, можна дійти висновку, що більшість повноважень СБУ, які передбачають втручання у приватне та сімейне життя особи, здійснюватимуться поза межами КПК і Закону про ОРД та не передбачатимуть відповідного судового контролю за їх законністю» (лист № 53069/17579-4-20/11.2.2 від 28.11.2020, див. https://www.kmu.gov.ua/storage/app/bills_documents/document-2001478.pdf).

У свою чергу, аналізуючи попередню редакцію законопроекту ОБСЄ зазначає: «З огляду на ризик того, що повноваження СБУ можуть порушувати права людини, головна база повинна задовольняти принцип правової визначеності. Це означає, що закон повинен характеризуватися належною доступністю, чіткістю та передбачуваністю, тобто повинен бути достатньо точно сформульованим для того, щоб особа могла відповідно коригувати свою поведінку. Це також має важливе значення для попередження довільності в їх застосуванні» (див. Висновок ОБСЄ від 13.10. 2020 №: GEN-UKR/380/2020 [AlC] щодо проєкту закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» https://www.osce.org/files/f/documents/8/b/470550.pdf).

На жаль не можна сказати, що доопрацьована версія законопроекту врахувала наведені рекомендації належно. Базові терміни, навколо яких організовується діяльність «нової СБУ», мають вкрай широке та двояке визначення (тлумачення) як у самому законопроекті, так і в чинному законодавстві: «державна безпека», «загрози і ризики державній безпеці», «національні інтереси», «терористичний акт», «розвідувально-підривна діяльність» тощо. У такий спосіб, порушується одна із засад правової держави – підстави для обмеження прав людини повинні тлумачитися вузько та обумовлюватися реальними та визначеними ризиками для держбезпеки.

Крім того, варто вказати про високі ризики порушення наступних прав людини.

Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, а також ризики впливу на політичні процеси.

Зміни до Закону «Про телебачення і радіомовлення» передбачають, що однією з підстав анулювання ліцензії на мовлення є «подання СБУ щодо здійснення ліцензіатом сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». При цьому, не вимагається, щоб здійснення таких дій попередньо було встановлено судом, зокрема в межах кримінального провадження.

Неприпустимим втручанням у виборчий процес вбачаються пропоновані зміни до ст.ст. 216, 230, 231 Виборчого кодексу України, що передбачають, що не може бути суб’єктом виборчого процесу організація партії, щодо якої СБУ внесено ЦВК подання щодо здійснення нею або партією в цілому сепаратистської, терористичної, диверсійної чи розвідувально-підривної діяльності або інших дій, спрямованих на порушення недоторканності державного кордону України, проти основ національної безпеки, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (п. 9 пп. 2 Прикінцевих та перехідних положень). У результаті внесення СБУ такого подання територіальна виборча комісія зобов’язана відмовити в реєстрації кандидатів у депутати від такої відповідної парті або скасувати їх реєстрацію. Проблема тут також криється в тому, що мова не йде про доведення складу кримінального правопорушення, а саме про загальну оцінку діяльності політика чи партії за критеріями «нової СБУ».

Також, законопроект наділяє СБУ правом проводити спеціальні інформаційні операції – «комплекс дій та рішень з використанням засобів масової інформації та мережі інтернет спрямований на зміну суспільно-політичних відносин» (ст. 11, п. 9 пп. 13 Прикінцевих та перехідних положень). Зважаючи, що контррозвідувальна діяльність СБУ проводиться на території України, необхідним є чітке визначення в законі функцій (задач) проведення таких операцій щодо населення України. Інакше, законодавча невизначеність в цьому питанні породить серйозні ризики безконтрольного і безвідповідального впливу з боку СБУ на громадську свідомість й на політичні процеси в державі.

Крім іншого, серед повноважень «нової СБУ» передбачено здійснення заходів спрямованих на попередження та припинення діяльності на території України … об’єднань, діяльність яких створює загрози державній та національній безпеці». Вказане, через допущене у проекті широке тлумачення відповідних загроз, може призвести до зловживань проти політичної опозиції або об’єднань, які мирно відстоюють свої позиції або вимоги до влади, яку вони обрали.

Окрім зазначеного, також є відсутньою важлива гарантів дотримання законності у діяльності «нової СБУ» – проектом не передбачена законодавча вимога щодо державної реєстрації нормативно-правових актів СБУ з питань, що зачіпають права, свободи й законні інтереси людини (з дотриманням режиму секретності). Наразі це здійснюється на підставі підзаконного акту – указу Президента України ще 1999 року (№ 767/99), однак без передбачення цього в законі не варто очікувати на збереження цієї практики.

Право на захист та зловживання згодою особи. Проект передбачає (оперуючи загальними неконкретизованими фразами: «для виконання покладених на СБУ завдань» чи «здійснення функцій в межах компетенції»), що СБУ має право за згодою фізичних осіб та/або підприємств, установ, організацій недержавної форми власності отримувати на безоплатній основі безпосередній доступ до матеріальних носіїв інформації, що їм належать (ст. 13); за згодою осіб опитувати їх, у тому числі без розкриття справжньої мети таких заходів, одержувати від них документи, знімати з документів копії (ст. 11); заходити до приміщень та на земельні ділянки фізичних осіб за згодою їх власників або володільців, у тому числі без розкриття своєї належності до СБУ та справжньої мети таких заходів (ст. 11). По-перше, вказані повноваження можуть використовуватися виключно в межах виконання контррозвідувальної діяльності, а отримана інформація не може використовуватися у кримінальному провадженні. Це чітко має бути передбачено в законі. Однак, законопроект, навпаки, ще й зазначає: «Інформація, здобута або створена СБУ в результаті контррозвідувальних заходів, не може бути використана для вирішення завдань кримінального провадження за правопорушеннями не віднесеними до підслідності СБУ (ст. 15). Тобто, заборони на те, що здобута у такий спосіб інформація може використовуватися для кримінальних проваджень СБУ – немає.

Тут треба пояснити, що при використанні контррозвідувальної інформації не розголошуються відомості про те: хто, коли, у який спосіб здобув цю інформацію і підтвердити оригінальність копій документів, що до неї додаються, не є можливим з погляду кримінального процесуального законодавства.

По-друге, не обмеження випадків, коли СБУ може отримувати інформацію за згодою особи, може обумовлювати зловживання такою згодою, оскільки не кожна особа здатна говорити «ні» озброєним співробітникам спецслужб чи правоохоронних органів. На проблему згоди особи, стосовно якої застосовуються інтрузивні методи, звертають увагу і міжнародні організації, зокрема ОБСЄ (див. Висновок ОБСЄ щодо проєкту закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» від 13.10. 2020 №: GEN-UKR/380/2020 [AlC]https://www.osce.org/files/f/documents/8/b/470550.pdf).

Контррозвідувальна діяльність. Наголошуючи, що основною діяльністю СБУ є контррозвідка і що проектом підвищено її ефективність, законодавець не передбачив достатні гарантії від необґрунтованого обмеження прав людини у процесі її здійснення. Зокрема, ВСУ (лист № 3348/0/2-20 від 14.12.2020) стосовно зміни до Закону «Про КРД» зауважив, що відповідно до пропонованої ст. 8-3, суд має розглянути клопотання про надання дозволу на проведення контррозвідувальних заходів не пізніше 6 годин з моменту його отримання і єдиною підставою для відмови в його задоволенні фактично є порушення територіальної підсудності. За таких обставин, суд не матиме можливості винести законного і обґрунтованого рішення.

Стосовно економіки і корупції. Якщо підходити з формальної точки зору, то дійсно проект № 3196-д пропонує зміни, що розформовують підрозділи СБУ по боротьбі з корупцією (К) та економічними злочинами (КЗЕ). Саме це нам намагаються презентувати як головне досягнення законопроекту і цим змінам приділено аж до 2-3 сторінок проекту зі 107 сторінок.

Якщо знайомишся з усім змістом законопроекту, то можна побачити, що законодавець, обмежуючи одні шляхи до зловживань у цій сфері, створює нові, ще й під прикриттям проведення контррозвідувальної діяльності. Так, законопроект пропонує наступні зміни до Закону «Про КРД» (п. 9 пп. 13 Прикінцевих та перехідних положень): «СБУ при здійсненні контррозвідувальної діяльності може негласно переміщувати через державний кордон та митний кордон України: співробітників СБУ та осіб, залучених до конфіденційного співробітництва; предмети, у тому числі вилучені чи обмежені у цивільному обороті на території України, зокрема зразки виробів чи речовин». Тут важко утриматись від декількох питань: «Яке відношення все це має до суті та мети контррозвідувальної діяльності (діяльності всередині держави)?», «Чи не відкриває це «зелений коридор» для вивезення будь-якої «цікавої особи?», «Зразки яких виробів чи речовин, вилучених чи обмежених у цивільному обороті, нам треба вивозити за кордон негласно?», «Як цікаво це «негласне» переміщення через кордон України залишиться негласним при перетинанні кордону іншої держави і хто нас там чекає з цим всім «багажем»?, «Чи ми і іноземний кордон плануємо перетинати негласно?».

Також, вбачається, що елементи тиску на бізнес, про вилучення яких нас запевняють, у проекті набули нової форми. Так, на фоні ліквідації підрозділів КЗЕ, законодавець наділяє СБУ новим повноваженням – безоплатно протягом п’яти робочих днів «отримувати у встановленому порядку інформацію від правоохоронних та інших державних органів, військових формувань, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій» незалежно від форми власності (ст.13). При цьому, предмет інформації не визначається, а однією з концепцій «великого» проекту передбачається наступне запровадження адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу за ненадання чи несвоєчасне надання інформації на запит СБУ. Також, це положення законопроекту містить ризики порушення статей 31, 32, 64 Конституції України.

Правоохоронні та інші розширені повноваження. Замість врахування рекомендації щодо скорочення правоохоронних повноважень СБУ, проект їх розширив. Загалом, весь обсяг повноважень «нової СБУ» буде значно збільшено і у спосіб, що нівелює дію чинних механізмів стримувань і противаг в діяльності цього органу. У підсумку, матимемо справу з високими ризиками зловживань і концентрації надмірної, неконтрольованої влади в руках спецслужби й супутній негативний вплив на демократичні та політичні процеси в державі.

Зокрема, «нова СБУ» буде уповноважена без судового рішення безперешкодно заходити у приміщення, на території та земельні ділянки «у невідкладних випадках, пов’язаних… з безпосереднім переслідуванням осіб» (ст. 11). Однак, проект не уточнює про яке переслідування йде мова. Чинний Закон «Про СБУ» дозволяє зараз це робити виключно у випадках і порядку, передбаченому КПК.

Значно розширені повноваження щодо застосування фізичного впливу (сили), спецзасобів та вогнепальної зброї (ст.ст. 20, 21, 22). Фактично, у законопроект перенесені відповідні положення із Закону «Про Національну поліцію» та розширені, за рахунок наступних: застосовувати пристрої для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, а також бронемашини та інші спеціальні (спеціалізовані) транспортні засоби для відбиття групового нападу. Попередній проект № 3196 та чинний Закон «Про Національну поліцію» містить важливе уточнення: «відбиття групового нападу, що загрожує життю чи здоров’ю людини».

Окремо розширюються повноваження «нової СБУ» щодо використання вогнепальної зброї та надається визначення озброєної особи.

Загалом, питання застосування фізичного впливу (сили), спецзасобів та вогнепальної зброї «новою СБУ» потребує додаткового окремого вивчення, обґрунтування та чіткого визначення в межах реалізації яких саме функцій (повноважень) спецслужби це відбуватиметься, адже відповідно до міжнародних рекомендацій спецслужбам не слід надавати повноваження, які дублюють повноваження інших правоохоронних органів.

До речі, до правоохоронних повноважень відноситься й складання протоколів про адміністративні правопорушення – законопроект навіть у своїй концепції скасування цих повноважень не передбачає.

Повноваження СБУ з досудового розслідування у законопроекті обіцяють фактично припинити з 1 січня 2024 року (п. 6 Прикінцевих та перехідних положень). Водночас, вже зараз відомо, про низку організаційних та операційних проблем, які заважають цьому процесу і якісне вирішення яких (з тим, як ми вміємо реформувати) у вказані строки є майже нездійсненним і не виглядає як правдоподібний намір законодавця. Найближчим часом побачимо…

Контроль за діяльністю СБУ з боку парламенту та суспільства. Не вдаючись до подробиць, про будь-який реальний контроль у законопроекті не йдеться. Створено лише його ілюзію, зокрема тому, що відповідно до ст. 15 законопроекту окремі (невизначено які саме) відомості, здобуті або створені у ході оперативно-службової діяльності СБУ (а це фактично всі відомості), оприлюднюються у будь-який спосіб виключно за рішенням Голови СБУ та у встановленому ним порядку й обсягах.

Загалом же, зазначена інформація не надається та не оприлюднюється, якщо «існують обґрунтовані підстави вважати, що її надання або оприлюднення створить реальні чи потенційні загрози державній безпеці України, життю чи здоров’ю людини». Крім того, «Голова СБУ, його заступники або уповноважені керівники можуть відмовити в наданні інформації про СБУ та її оперативно-службову діяльність та/або її оприлюдненні, якщо він обґрунтовано вважає, що таке надання або оприлюднення створює загрози власній безпеці …».

Вбачається, що такий підхід не відповідає чинному законодавству та порушує право особи на інформацію.

Окремо, слід сказати, що нас запевняють, що відповідно до законопроекту відбувається чітке розмежування компетенцій СБУ з іншими державними органами. На жаль, з аналізу законопроекту вбачається зворотне: в окремих випадках допущено порушення функціонального балансу в системі державних органів, наявні дублювання повноважень та ризики несанкціонованого втручання в роботу іншого державного органу, у тому числі СЗР, ЗСУ та правоохоронних органів. Зокрема, у проекті передбачається:

створення структур прикриття СБУ за кордоном (ст. 1), проведення розвідувальних заходів з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки (ст.11) Проте, контррозвідувальна діяльність повинна здійснюватися на території України (якою є й закордонні дипломатичні установи України). Наведені ж повноваження належать СЗР. Стосовно права на розвідувальні заходи треба зазначити, що процес дублювання повноважень у роботі цих спецслужб та, відповідно, невиправдного витрачання бюджетних коштів (податків громадян) наш законодавець ще розпочав у новому Законі «Про розвідку» (від 17.09.2020 № 912-IX), що, вбачається має, бути виправлено;

повноваження СБУ «здійснювати перевірку осіб… у зв’язку з їх залученням до конфіденційного співробітництва чи використанням їх допомоги як гласних і негласних позаштатних працівників», однак у проекті немає чітких положень щодо «агентів» яких саме органів СБУ здійснює перевірку і на яких підставах (ст. 11);

безперешкодний доступ СБУ (з метою контррозвідувального забезпечення (тобто, фактично будь-чого) і проведення ОРД) «на територію та до службових приміщень державних органів, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, на об’єкти ЗСУ та інших військових формувань», у т.ч. СЗР, органів військового, управління, на об’єкти ЗСУ та ін. (ст. 11). Вказане порушує безпековий баланс між державними органами, особливо щодо СЗР та ЗСУ, а також суперечить новому Закону «Про розвідку» і чинній ст. 7 Закону «Про контррозвідувальну діяльність», що передбачає, виключні випадки, коли СБУ уповноважена на такі дії;

повноваження СБУ щодо впроваджування устаткування, необхідного для здійснення заходів зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; здійснювати технічне регулювання у сфері спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації та контроль за їх обігом (п. 11, п. 16 ч.1 ст. 11). Ці повноваження викладені у такий спосіб, що вони стосується діяльності СБУ щодо роботи всіх органів досудового розслідування та оперативних підрозділів. Відповідно, наприклад, прослуховувати у межах кримінального провадження співробітників СБУ зможуть тільки самі співробітники цієї служби;

право СБУ проводити спеціальні операції на тимчасово окупованій території, у районах бойових дій та зонах безпеки, прилеглих до цих районів (ст. 24). Між тим, як зауважують МОУ (лист № 220/7277 від 01.12.2020) не визначено про які саме операції йде мова (контртерористичні, контррозвідувальні чи ін.). Невизначеність в цьому питанні призводить до конфлікту повноважень СБУ та ЗСУ, оскільки на рівні закону термін «спеціальна операція» вживається лише в Законі «Про оборону», а організація та проведення таких операцій належить до компетенції ССО ЗСУ. Загалом, МОУ застерігає про багато концептуальних недоліків законопроекту, пов’язаних, зокрема розширення функцій СБУ та втручанням «у сфери відповідальності інших державних органів»;

у 2020 році ВРУ прийняла новий Закону «Про розвідку», яким СБУ уповноважено використовувати розвідувальні заходи, а саме: оперативні підрозділи ЦУ СБУ, що здійснюють контррозвідувальну діяльність, відповідно до цього Закону можуть проводити розвідувальні заходи з метою отримання інформації в інтересах контррозвідки (ч. 3 ст. 4). Вбачається, що розвідка і контррозвідка мають бути розділені, інакше постає питання про дублювання повноважень, невиправдного витрачання бюджетних коштів (податків громадян), ризики зловживань. Тому, вбачається необхідним виправити цю ситуацію;

зміни до Закону «Про національну безпеку України», надаючи нове визначення термінів «сили оборони» та «сили безпеки», виключає з визначення «сили оборони» правоохоронні та розвідувальні органи, що суперечить Конституції України.

Загалом, перелік недоліків законопроекту 3196-д (у тому, числі таких, що прямо суперечать Конституції) можна продовжувати нескінченно. Вони є настільки значним за обсягом, що виправити їх не вбачається можливим, оскільки спочатку має бути змінена саме концепція законопроекту, а це вже має бути новий законопроект. Незначні поступки, зроблені законодавцем міжнародним партнерам щодо врахування їх рекомендацій, є лише «краплею в морі». А під добрим гаслом про ліквідацію підрозділів СБУ по боротьбі з корупцією (К) та економічними злочинами (КЗЕ) ховаються інші, набагато серйозніші речі, що не відповідають засадам правової держави.

На закінчення, варто підкреслити, що законопроектом не передбачається проголошеного якісного перетворення СБУ і не прослідковується дотримання закладеного у Конституції України стратегічного курсу на набуття повноправного членства України в ЄС та в Організації Північноатлантичного договору (абз. п’ятий преамбули, п. 5 ч. 1 ст. 85, ч. 3 ст. 102 Конституції України), що закономірно вимагає наближення роботи спецслужб до стандартів вказаних міжнародних організацій.

 Поділитися