MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

РФ: Суд залишив вирок Олександру Марченку в силі

05.04.2021   
ХПГ-інформ
Торік викраденого в «ДНР» і після двох місяців тортур вивезеного до РФ українця засудили за обвинуваченнями в підготовці до придбання продукції військового призначення та шпіонажі до 10 років позбавлення волі.

Вирок українцю Олександру Марченку, засудженому у листопаді 2020 року російським судом за обвинуваченнями в підготовці до придбання продукції військового призначення та шпіонажі до 10 років позбавлення волі, апеляційний суд залишив у силі. Про це повідомив цими днями російський правозахисний проєкт «Команда 29». Нагадаємо, Марченка викрали в «ДНР» у грудні 2018 року й після двох місяців тортур вивезли до Росії.

Судове засідання відбулося 1 квітня. Поки що мотивувальна частина рішення не готова, тому невідомо, як суд оцінив доводи захисників. У повідомленні наводиться головне, про що казали адвокати в судових засіданнях:

• шпигунство не було доведене – суд кваліфікував на такий спосіб запитання Олександра Марченка про можливість купити в Росії запчастини до зенітно-ракетних комплексів С-300, хоча навіть сам факт такого інтересу Марченка так само доведений не був;

• суд обґрунтував вирок показаннями свідка, який не був допитаний у судовому засіданні, а також внутрішніми листами ФСБ. Їхніх авторів, а також експертів і свідків адвокати просили викликати до суду, але їм у цьому відмовили. Захист не бачив нікого з цих людей, не знає, хто вони, має сумніви, чи існують вони взагалі.

«Також суд апеляційної інстанції порушив Кримінально-процесуальний кодекс: він дозволив прокурору оголосити нові докази [сторони обвинувачення], при цьому нам це зробити заборонили», – сказав адвокат Марченка Євген Смирнов.

Він повідомив, що вирок буде оскаржений у касаційному порядку – для цього захист має шість місяців.

Коротко про справу Марченка

Український громадянин Олександр Марченко був затриманий спецслужбами самопроголошеної «ДНР» 17 грудня 2018 року. 18 лютого 2019 року, після двох місяців у ізоляторі МДБ «ДНР», Марченка доставили на кордон Донецької області й Ростовської області Росії та передали представникам ФСБ РФ. Кримінальну справу проти Марченко порушили лише 30 квітня 2019 року. Майже два з половиною місяці його утримували під адміністративним арештом, а також у депортаційному центрі Краснодарського краю. Однак Олександра не видворили в Україну, а помістили до СІЗО, обвинувативши у приготуванні до придбання та незаконного переміщення з території Росії продукції військового призначення.

На думку слідства, Марченко зі спільником із Росії навесні 2018 року розробив план покупки і провезення через російсько-український кордон двох комплектів електровакуумних приладів (клістронів), призначених для використання в зенітно-ракетному комплексі моделі С-300. Захист Марченка заявляв про його невинність, тортурні умови утримання в «ДНР» та про самообмову, зроблену на кордоні з примусу спецслужб.

За словами дружини в’язня Катерини Марченко, здоров’я її чоловіка постійно погіршується – хронічні порушення сну, панічні атаки, оніміння лівої частини тіла після тортур у «ДНР». «Моєму чоловікові необхідний постійний контроль рівня гормонів щитуватої залози, оскільки цей орган йому видалили унаслідок раку, а медичне обслідування так досі й не провели в повному обсязі», – розповіла вона на початку листопада 2020 року.

26 листопада 2020 року Марченка засудили до 10 років позбавлення волі.

Правозахисний центр «Меморіал» визнав Олександра Марченка політв’язнем.


Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

 Поділитися