Очікуване звільнення політв’язня

9 травня політв’язень Олексій Чирній має звільнитися з колонії суворого режиму №15 в Батайську Ростовської області після відбуття 7-річного терміну покарання в Російській Федерації. Але він не вийде на свободу в Росії, бо його депортують як особу, небажану в РФ.

Олексію Чирнію сорок років. Історик за фахом, викладав військову історію в Сімферопольському інституті культури, кандидат історичних наук.

Після окупації Криму Росією, Чирній відмовився від громадянства Росії, щоб підтвердити своє українське громадянство (це було необхідно зробити, як відомо, до 18 квітня 2014 року).

9 травня 2014 року Олексій був затриманий російськими силовиками, після чого дев'ять місяців перебував у повній ізоляції. У липні 2014 року стало відомо, що його примусово лікували в Державному науковому центрі соціальної та судової психіатрії імені В.П. Сербського. Вже наступного місяця його перевели у психіатричне відділення Бутирської тюрми.

Попри дипломатичний тиск, до нього не допускали українського консула, оскільки після затримання Чирнія оголосили громадянином Росії. Тим не менш, сам Чирній від самого початку наполягав на своєму українському громадянстві. Вперше зустріч Олексія із українським консулом Геннадієм Брескаленком відбулася лише 3 лютого 2015 року. Тоді ж Чирній повідомив, що під час затримання у травні 2014 року до нього застосовувалися катування. Пізніше катуваннями від нього вибили неправдиві покази проти Олега Сенцова.

Олексій Чирній вважається четвертим фігурантом «справи Сенцова», у якій, окрім нього, фігурують Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Геннадій Афанасьєв. Усіх чотирьох звинувачували у підготовці терористичних актів.

Олексія звинувачували в участі у «терористичному угрупованні», у «терористичних діяннях», пов'язаних із підпалом офісу партії «Єдина Росія», а також у підготовці підриву пам'ятнику Леніна та меморіалу «Вічний вогонь» у Сімферополі. На відміну від Сенцова та Кольченка, Олексій визнав свою провину на суді (як і Геннадій Афанасьєв), хоча не погодився з кваліфікацією своїх дій як «терористичних».

Слід відзначити, що Чирній справді брав участь у двох підпалах у квітні 2014 року в Сімферополі (разом з Геннадієм Афанасьєвим): підпалі офісу «Русского єдінства» і офісу української «Партії регіонів», який фактично перейшов на той момент до місцевого відділення «Єдиної Росії». Далі він мав намір підірвати пам'ятник Леніну, але потрапив під стеження ФСБ і був затриманий в ніч з 8 на 9 травня, коли виймав зі схованки, як він думав, вибуховий пристрій, який був муляжом від ФСБ.

21 квітня 2015 року Північно-Кавказький окружний військовий суд у Ростові-на-Дону засудив Чирнія до 7 років ув'язнення суворого режиму за звинуваченням у підготовці терактів у Криму. Терористичне угрупування було вигаданим, його сфальсифікувала ФСБ.

Підпали і нездійснений вибух пам'ятника було кваліфіковано як терористичні акти, що, на мій погляд, не обґрунтовано. Підпали відбувалися вночі, коли будівлі були порожні, жертв і постраждалих не було і свідомо не повинно було бути. Учасники підпалів ніяким способом не висували вимог, які суспільство або влада повинна була б виконати в обмін на припинення насильства, не робили публічних заяв, не прагнули надати своїм діям резонанс.

У 2016 році Чирнія етапували в Магаданську область, однак, потім повернули в Ростовську область.

Як виявилося, ще в грудні 2019 року Міністерство юстиції РФ ухвалило розпорядження про небажаність перебування Чирнія в РФ. В грудні 2020 року Управління з питань міграції МВС РФ у Ростовській області винесло рішення про його депортацію. Отже, 9 травня Чирній не вийде на свободу. Його або вмістять в міграційний центр «Дон» в Ростові, якщо будуть технічні перепони для перетину кордону, або 9 травня вивезуть на кордон з Україною та депортують.

Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного Фонду «Відродження» в межах грантового компоненту проєкту EU4USociety. Матеріал не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.