Бюлетень "Права Людини", 2008, #34

Уже три роки ні парламент, ні суспільство не бачать доповідей омбудсмена про права людини в Україні. І ось, нарешті, з нагоди 60-річчя Загальної декларації прав людини з’явилась Спеціальна доповідь уповноваженого Верховної Ради з прав людини «Стан дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав і свобод людини». Красива зовні, товста книга на 258 листів! З тисненою золотом обкладинкою.

Можна зробити висновок, що не даремно український омбудсмен так довго чекала з доповідями. Вона ретельно готувалась. І в цій книзі всі охочі матимуть змогу прочитати про реальний стан з правами людини в Україні.
Проте виявилось, що доповідь займає лише чверть книги, і, нажаль, не являє собою ґрунтовного аналізу стану з правами людини в Україні. Більшу ж частину Доповіді складають документи Організації об’єднаних націй. Загальна декларація прав людини, Конвенції тощо.
Сама Ніна Іванівна скромно назвала своє творіння «унікальним доробком».
Для порівняння, щорічна доповідь правозахисних організацій тільки за 2007 рік складається з майже 300 сторінок. І кожен розділ книги містить перелік та аналіз порушень того чи іншого права. У доповіді також аналізується чинне законодавство, що сприяє порушенням прав і свобод, а також законопроекти, що можуть змінити ситуацію. За підсумками дослідження надаються рекомендації для усунення порушень прав людини та основоположних свобод і поліпшення ситуації в цілому.
В «унікальному доробку» жодних рекомендацій не представлено. Як, власне, не представлено і грунтовної доповіді.
Проте спроба написати доповідь є важливим кроком зі сторони Уповноваженого, з чим її можна привітати.

60-річчя Загальної декларації прав людини – тривожний ювілей. Що це? Ювілей визнання великої ідеї, яка важко, поволі, але невідступно перетворює світ? Чи це роковини безпідставної, нездійсненної мрії, яка жалюгідно маскує повсюдні жорстокі реалії?

Взагалі кажучи, лицемірство, обман, експансія, закритість, національний егоїзм тощо століттями були традиційними методами так званої "реальної політики", продовженням якої холоднокровно визнавалася війна. Звичайно, такими методами не випадало пишатися, але й приховати їх було годі. Вони вважалися неминучими і тому – терпимими. Ось чому ні сталінські мільйонні жертви, ні прихід до влади Гітлера, ні ганьба Мюнхена – всупереч совісті й здоровому глузду! – не були сприйняті в світі як смертельна загроза цивілізації, як виклик, що вимагає негайної й найжорсткішої відповіді.

Проте, в середині XX століття серйозно здалося, що кривавий кошмар двох світових воєн, хімічна, а тим більше ядерна зброя, Голокост й інші форми геноциду, на зразок сталінських депортацій народів, нарешті переконали світову спільноту в життєвій потребі будувати іншу політичну конструкцію миру, засновану на новій політичній парадигмі. І тому преамбула статуту Організації Об’єднаних Націй і Загальна декларація прав людини виглядали тоді як виразна, чітка точка перелому світової політичної реальності, незворотний початок етичного перетворення світу. Та ба!
Згадаймо, що на самому початку війни проти нацизму союзники вже проголосили своєю метою захист свободи, людяності, Права – тих цінностей, які незабаром почали називати універсальними. Вони стверджували, що ці вартості – вища мета політики. Ба не тільки мета, але ще й головний інструмент безпечного й справедливого миру. Спробуйте сумістити з цим килимові, а незабаром і атомні бомбардування мирних міст; пів Європи, відданої в рабство сталінської тиранії; сотні тисяч полонених, виданих Сталіну на каторгу й на смерть.

І ось епохальна подія – Нюрнберзький трибунал, який вперше в історії заявив світу про кримінальну відповідальність державної влади за злочини, вчинені під її егідою.
Тільки один приклад. Цей трибунал цілих три дні розглядав епізод звинувачення нацистів у Катинському розстрілі польських військовополонених. Слава Богу, цей епізод не порахували доведеним, мабуть, у результаті відбутого торгу. Але ж всі до останнього учасники процесу точно знали, хто й коли розстріляв тисячі польських офіцерів. У Нюрнберґу один людожер судив іншого людожера за канібалізм. Нюрнберг виразно відсунув красиві декларації у сферу політичної риторики.
"Реальна політика" лицемірно використовує нову фразеологію, але не здатна утілити нову політичну парадигму. Вони несумісні. Максима "право поза політикою і над політикою" не збулася; віковий ланцюг політичного лицемірства тягнеться досі, обертаючи урочисті обіцянки в стерті штампи, позбавлені сенсу.
Я переконаний, що ми переживаємо глобальну морально-політичну кризу. В центрі сучасної політичної конструкції світу як і раніше амбіції й так звані "геополітичні інтереси" держав. Якби хтось, відкинувши ритуальну фразеологію, почав складати нинішній список універсальних вартостей, слід було б починати його приблизно так: "нафта, газ, політкоректність". Тобто спокійний комфорт міжнародних чиновників.
Приведу найвиразніші приклади з вітчизняної практики.

Ось державний терор в Чечні, включно з викраденням людей, позасудовими стратами, тортурами, який завершився нарешті призначенням чеченського президента з колишніх бандитів. Свідомо розтоптані основні конституційні норми. Немає незалежного правосуддя, немає розподілу влад. Немає більше й натяку на прозору політичну конкуренцію в так званих виборах. Зате є слухняний парламент і нестримна брехня перших осіб держави. Ритуальна брехня, яка супроводжує нас кожної миті. Влада в Росії нелегітимна, бодай тому, що вона самопризначена, а також і тому, що свідомо й цілеспрямовано спотворює Конституцію країни, перетворивши її на подобу сталінської, не призначеної для виконання. Конституція є всього лиш імітацією демократії. У повній відповідності з цим – важливі рішення нашої влади в критичних обставинах, коли життя заручників при терористичних актах не варте ні копійки. В усякому разі, аж ніяк не є першим пріоритетом влади. Згадаймо вибухи жилих будинків восени 99-го, які зіграли важливу електоральну роль в тріумфі пана Путіна. Я не стверджую, що ці вибухи були вчинені спецслужбами, для цього немає доказів, але версія ця дуже ймовірна і, в кожному разі, не спростована владою єдиним можливим для влади способом: відкритим, прозорим вивченням саме цієї версії, перш за все. А суспільство не тільки має право, але і зобов’язане висловлювати подібні підозри, бо наша історія нагадує нам про багато жорстоких злочинів влади проти народу.
Немає потреби доводити, що ця ситуація в світі не лише аморальна і загрожує приватним людським долям, – вона смертельно небезпечна в глобальному масштабі. Не можна безконечно утримувати відносну безпеку тільки на страху перед ядерною загибеллю світу – ця зброя розповзається і легко може опинитися навіть у руках терористів. Завжди знайдуться відчайдушні авантюристи, ладні вдатися до атомного шантажу. Тісний, взаємозалежний, загиджений нашими відходами світ витрачає неймовірні зусилля й засоби на озброєння, армії, шпигунство, охорону таємниць тощо. А тим часом будь-які важливі виклики й проблеми (соціальні, екологічні, кліматичні, вичерпання ресурсів тощо) вимагають грандіозних і винятково глобальних рішень, неможливих тепер через національні егоїзми, віроломство і недовіру урядів один до одного. Отже, глобалізація повинна бути не просто економічною, але насамперед етичною і правовою. Політику, зосереджену винятково навколо боротьби амбіцій та інтересів, вона повинна підпорядкувати цінностям, що виключають цю гру без правил. Такого перевороту не можна добитися силовим тиском могутніх країн, а лише силою принадного прикладу процвітання. Чи може відбутися такий фантастичний розвиток політичної конструкції світу? Не знаю. Зате добре знаю, що інший напрямок розвитку трагічний для нас і тих, хто прийде за нами.

У міжнародної спільноти немає і сліду рішучості всерйоз узятися за ці проблеми. Скажімо прямо: поки ми перебуваємо у владі real politik, утверджуючи звичаї та традиції, які лише зовні зводяться до демократичних процедур. Лише два приклади. Ось, скажімо, Рада Європи. Структура, спеціально сформована для однієї-єдиної мети, – втручання у внутрішні справи держав-членів, коли там негаразд із правами людини. Але, створюючи цю структуру, батьки-засновники розсудливо заздалегідь нагородили один одного вельми зручним правом вето. Головний орган Ради Європи, Комітет міністрів закордонних справ, вирішує консенсусом найважливіші питання. Ну і як тоді можна покарати державу-порушника? Практично те ж саме право вето в ОБСЄ. Тепер діє правило "консенсус мінус один". Є сміливці, які кажуть аж навіть про "консенсус мінус два". Але це не міняє справи. Гірше того, і в Організації Об’єднаних Націй панує той сам принцип. П’ять постійних членів Ради Безпеки – ось головний орган ООН. Серед них Росія і Китай, які залишилися ворогами демократії. І всі п’ятеро – з правом вето.

Проте ясно, що змінити фундамент, який якось тримав усю будівлю кількасот років, не так просто. Спробуйте негайно відмовитися від вікових реальностей традиційної політики. Це означало б хаос і катастрофу. Попереду повільний і надзвичайно важкий шлях. Схоже, що завдовжки у все XXI сторіччя. Але жорстко сформульована кінцева мета цього шляху повинна уперто й відкрито домінувати в політичній повсякденності. І у великих, і в дрібних сьогохвилинних рішеннях. Інакше вона загубиться.

Як "керована" або "суверенна" демократія – це ніяка не демократія, так само і політична коректність – зовсім не коректність. Слід розуміти, що, вітаючи з "обранням" відвертих самопризначенців, ми заохочуємо шахраїв і майбутніх тиранів. І укладаючи з ними угоди про права особи, набиті високопарною риторикою замість суворих заходів контролю, ми прирікаємо багатьох людей на хамську сваволю. Побоюються відновлення "холодної війни". Що й казати, похмура перспектива.
Згадаймо, проте, що ця війна була виграна; і ми все ще говоримо тут вільно завдяки цій перемозі.

Саме виникнення Європейської Унії, напрямки її повільної і важкої еволюції, – якесь джерело надії.

Колись великий президент Джеймс Картер сказав: "Я не можу послати морську піхоту, щоб звільнити совєцьких в’язнів сумління, але я зроблю все решту".
Ось все решту і слід робити.

Робити уперто, чесно і відкрито.

Автор: Сєрґєй Ковальов, голова Російського товариства "Меморіал", Голова Суспільної комісії зц збереження спадщини академіка А. Д. Сахарова – Фонду імені Сахарова

Назва оригіналу: Шестьдесят лет по пустыне. Почему не работает Всеобщая декларация прав человека?

Джерело: Ежедневный журнал, 13.12.2008

Заява учасників круглого столу “Україна перед викликом економічної кризи: погляд громадськості”, організованого Інститутом сталого розвитку України та Регіональним представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта в Україні.

"...На Заході теперішню кризу називають кризою довіри до фінансових закладів. Україна опинилася в найгіршій ситуації поміж багатьох країн: світова криза наклалася на внутрішньополітичну кризу, кризу судової системи, кризу інституту виборів та відповідальності народних обранців. Ми переживаємо подвійну кризу довіри.

Постають нелегкі питання: Чи не загрожує нам хаос? Чи буде керованим кризовий процес в Україні? Чи збережеться демократія, та разом з останньою, незалежність країни? Ми певні у здатності українського суспільства подолати кризу, але за умов активізації громадянського суспільства...

...Ми звертаємось до бізнесу, який, на сьогодні, так само як і влада, не є національно консолідований, що ще більше посилює кризові явища. Потрібна, так само як і збоку уряду, відповідальність бізнесу. В умовах кризи – це перевірка бізнесу на його на соціальну відповідальність.

Звертаємо увагу на важливу роль середнього бізнесу, адже саме йому, в першу чергу, належить вивести країну з кризи, в той час, як сьогодні йому не приділяється належної уваги з боку Уряду та політикуму, які концентрують всю увагу на допомозі великому олігархічному бізнесу.

Ми виступаємо за підвищення відповідальності ЗМІ перед суспільством в умовах кризи: неприпустимим є роздмухування панічних настроїв, посилення песимізму і зневіри, популізм і поверховість (дешева сенсаційність) у висвітленні кризи. Ми пропонуємо ЗМІ ширше залучати незалежних експертів і аналітиків до реалістичного обговорення кризових явищ.

Ми звертаємося до організацій громадянського суспільства, чия роль у подоланні кризи зростає з кожним днем. Ми маємо посилити незалежний тиск на владу з боку громадських організацій, асоціацій громадян, щоб примусити всі гілки влади приймати прозорі, несуперечливі, обґрунтовані та відповідальні рішення. Необхідно налагодити моніторинг перебігу кризи на рівні життя та потреб простих громадян. Ми звертаємось до всіх громадян із закликом підтримати нашу ініціативу, провести широке обговорення проблематики кризи та розробити пропозиції щодо подолання наслідків кризи з максимальним врахуванням суспільних інтересів.

Ми, представники громадянського суспільства звертаємося до Президента, Уряду та Верховної Ради України, до представників бізнесових кіл, працедавців, найманих робітників, профспілок, ЗМІ та інших зацікавлених інституцій прийняти до дії наші пропозиції".

Повний текст заяви та список підписантів - у додатку.

Довідково: Заяву підготовано за результатами громадських обговорень в рамках круглого столу «Україна перед викликом економічної кризи: погляд громадськості”, який відбувся 20 листопада 2008 року за підтримки Інституту сталого розвитку України та Фонду Фрідріха Еберта і в якому взяло участь близько 70 представників незалежних аналітичних центрів, наукових установ, всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців і підприємців, всеукраїнських профспілок та інших громадських організацій.

Заява відкрита для підписів всіх, хто поділяє висловлені думки та пропозиції.

Контактна особа:
Зоряна Міщук
Виконавчий директор
Інститут сталого розвитку України
01001, м. Київ, вул. Хрещатик 15
тел./факс: 380 44 2796317
email: [email protected]

Джерело : Міжнародний фонд "Відродження"

Додаток: Повний текст заяви та список підписантів - doc-file (46.08 kb)

Фінансова криза стала серйозним випробуванням для багатьох людей. Як грім серед ясного неба – сумнозвісна заборона Національного банку України достроково розривати депозитні договори. Зрозуміло, що державі необхідно було прийняти ряд дуже конкретних заходів, щоб не допустити відтоку капіталів з банків, оскільки якби усі клієнти водночас звернулися б за коштами, мало б хто їх отримав (насправді у банках не так багато вільних коштів) і постраждало б дуже багато людей. Проте здійснити такі заходи важливо було в межах законодавства, оскільки в іншому разі ставиться під сумнів їхня законність і можливість їхнього застосування.

Фінансова криза стала серйозним випробуванням для багатьох людей. Як грім серед ясного неба – сумнозвісна заборона Національного банку України достроково розривати депозитні договори. Зрозуміло, що державі необхідно було прийняти ряд дуже конкретних заходів, щоб не допустити відтоку капіталів з банків, оскільки якби усі клієнти водночас звернулися б за коштами, мало б хто їх отримав (насправді у банках не так багато вільних коштів) і постраждало б дуже багато людей. Проте здійснити такі заходи важливо було в межах законодавства, оскільки в іншому разі ставиться під сумнів їхня законність і можливість їхнього застосування.

Але, як часто буває, хороші наміри у нас приводять до виникнення серйозних проблем. Ось і виходить, що вище згадана постанова Національного банку України №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» на сьогодні суперечить статті 1060 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що "за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором".

Окрім того, будь-які нормативні чи інші обмеження прав вкладників в частині дострокового розірвання договору є неприпустимими відповідно до статей 1058 та 1075 Цивільного кодексу України, а статті 7, 15 та 55 Закону України "Про Національний банк України" та статті 66 і 67 Закону України "Про банки та банківську діяльність", на які посилається Національний банк України у своїй Постанові, не передбачають права цього органу встановлювати вказані обмеження.

Але все це суха мова юридичних документів, яка насправді означає те, що були порушені права кожного вкладника банку, якому не видали депозит на його вимогу, посилаючись на цю Постанову Національного банку України. І тепер вони мають право через суд вимагати поновлння їхніх порушених прав, а також відшкодування матеріальної й моральної шкоди, яка їм була завдана. І думаю, перспектива таких справ є більш ніж позитивною.

Ще одним моментом, який багатьох обурює, це зростання процентних ставок по кредитах. Укладаючи угоди з банками, люди не могли сподівалися на такі кабальні умови у майбутньому. Фактично, закладаючи умови про одностороннє підвищення процентних ставок, банки нав’язували споживачу умови, які є не справедливими відносно нього. Я думаю кожна людина, яка приходила в банк за кредитом може сказати, що їй не залишають вибору щодо умов кредитних договорів: або підписуєш такий договір або ні.

Потрібно зазначити, що навіть за теперішніх умов банки не мають права змінювати процентні ставки по вже укладених договорах, не спитавши на те згоди клієнта. Якщо клієнт не давав згоди, а друга сторона на тому наполягає, то відповідно до положень Господарського кодексу, зміни в договір можна внести лише через рішення суду. Коли ж банк погрожує розірванням договру, треба знати, що одностороннє розірвання угоди є неправомірним.

Слід знати, що „Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту” встановлено, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку, тобто банки мають право змінити процентну ставку лише у тому випадку, коли відбулася така об’єктивна подія, яка прямо і безпосередньо впливає на вартість кредитних ресурсів. І банк конкретно має показати розрахунок вартості кредиту, пояснити, чому процентна ставка підвищується саме в такому розмірі, який він пропонує, а не обмежитися простою констатацією фактів. Але навіть у цьому випадку вищезазначеними Правилами встановлено заборону змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням тільки однієї зі сторін.

Більше того, відповідно до вже згадуваної Постанови НБУ №319 «Прододаткові заходи щодо діяльності банків» банки повинні враховувати, що внесення до кредитного договору змін щодо вартості кредиту, що не відповідає змінам облікової ставки Національного банку України, кваліфікуватиметься як порушення вимог статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із неухильним застосуванням адекватних заходів впливу. Іншими словами, якщо банк необґрунтовано підвищує процентну ставку, можна звернутися до Національного банку України з вимогою застосування адекватних засобів впливу на такий банк.

Як з цим боротися з таким свавіллям ? Подавати позови до суду. І чим більше буде таких звернень, тим більша ймовірність, що у нашій країні почнуть зважати на права людини. І не боротимуться з фінансовою кризою винятково коштами, витягнутими з кишені громадян.

2008.12.04

Чергова перемога правозахисників! Європейський суд з прав людини задовольнив заяву біженця з Узбекістану Абдумаліка Бакаєва та його адвоката Вячеслава Якубенка по статті 39 Регламенту Суду.  Відповідно до даного рішення органам влади України заборонено здійснювати екстрадицію Бакаєва до розгляду даної справи по суті в Європейському Суді з прав людини.

Нагадаємо, Бакаєв А.Н. 06 листопада цього року звернувся до Управління міграційної служби у місті Києві із заявою про надання статусу біженця, оскільки на батьківщині він піддавався постійним переслідуванням за свою політичну та релігійну діяльність, двічі був засуджений. За висновком Міжнародної організації „Меморіал", в Узбекистані до Бакаєва неодноразово застосовувалися тортури. Його заява про надання статусу біженця ще розглядається міграційною службою України.

Проте, 4 грудня в Києві (за адресою, яку Бакаєв сам повідомив владі у заяві про надання статусу біженця) він був затриманий співробітниками Голосіївського РУГУ МВС у м. Києві на вимогу узбецької влади. Оскільки ст. 29 Конституції України не дозволяє затримувати людину на термін понад 72 години без рішення суду, 7 грудня Бакаєва „звільнили" і тут же - в приміщенні Голосіївського райуправління міліції - ще раз затримали на 72 години.

Звільнення відбулося лише 8 грудня в залі суду. За словами адвоката Вячеслава Якубенка, головним аргументом на користь Бакаєва став зовсім свіжий прецедент Європейського Суду з прав людини у справі „Ісмоілов та інші проти Російської Федерації" [Ismoilov and Others v. Russia] від 24 квітня 2008 р. У даній справі Європейський Суд встановив, що видача узбецьких громадян в Узбекистан є порушенням статті 3 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, адже масове поширення катувань та нелюдського поводження у правоохоронних органах цієї країни є загальновідомим фактом.

В 7:20 утра 4 декабря 2008 года в дверь киевской квартиры, в которой проживает беженец из Узбекистана Абдумалик Бакаев, позвонили двое людей в штатском. Представившись сотрудниками милиции, они проверили документы у всех, находившихся в помещении – после чего забрали Бакаева с собой. Соседям сообщили, что его увозят в Голосеевский РОВД г.Киева, - чтобы оформить задержание по требованию властей Узбекистана. После чего беженец – пропал: в Голосеевское РОВД Бакаева доставили лишь через семь часов. Протокол задержания зарегистрирован в 14:30.

К этому моменту в РОВД его ожидал защитник – сотрудник общественной организации Центр «Социальное Действие» - с договором о правовой помощи на руках, заключенным ранее. Но доступ к задержанному удалось получить не сразу: в течении нескольких часов защитника внутрь не пускали люди в штатском,  отказавшиеся назвать себя. Защитнику лишь подтвердили, что основанием для задержания стало объявление Бакаева в розыск узбекскими властями, - и сообщили, что в тот же день состоится суд по избрании ему меры пресечения.

Около 17 часов защитник был, наконец, допущен к Абдумалику, - им позволили лишь несколько минут общения в присутствии сотрудников милиции. Тогда же выяснилось, что судебное заседание перенесено на  следующий день.

Но на следующий день суд не состоялся – как и через день, в субботу, 6 декабря. Вместо этого и в пятницу, и в субботу сотрудники Голосеевского РОВД дважды заявляли адвокату, что Бакаева перевели в следственный изолятор - отказываясь сообщить, в какой именно. Лишь в середине дня в воскресенье сотрудники правоохранительных органов сообщили, что он все еще содержится в Голосеевском РОВД.

Следующей датой проведения судебного заседания назначили понедельник, 8 декабря. Содержать задержанного под стражей без решения суда, по нормам законодательства, можно не более 72 часов – но то, что этот срок истек в середине дня в воскресенье, и речь идет о нарушении  закона, - правоохранителей, похоже, не смущает.

Абдумалик Бакаев с 1999 года подвергался в Узбекистане преследованиям за религиозные убеждения и дважды был осужден. После отбывания наказания давление на Абдумалика не прекратилось – поэтому в 2000 году он был вынужден покинуть родину и приехать в Россию.

Кампания, которую узбекские власти ведут против политической оппозиции и независимых мусульман, с тех пор лишь усилилась. Опасения Абдумалика были обоснованными: в июне 2008 года беженец узнал, что узбекские власти объявили его в розыск по обвинению в посягательстве на конституционный строй Республики Узбекистан (ст. 159 УК РУз.). Зная, что силовые структуры РФ превратили выдачу узбекских беженцев официальному Ташкенту в обычную практику, Абдумалик выехал в Украину. Там он подал в представительство УВКБ ООН просьбу о предоставлении международной защиты и обратился к украинским властям с ходатайством о предоставлении убежища. В своей просьбе Бакаев сообщил о преследованиях со стороны узбекских силовых структур и объяснил их причины. С тех пор – и до 4 декабря, в ожидании рассмотрения своего ходатайства, он проживал в Киеве - по адресу, который, согласно требованиям процедуры предоставления убежища, сам же и сообщил гос. органам Украины.

За несколько дней до задержания Абдумалик проинформировал сотрудников общественной организации Центр «Социальное Действие», что в разговоре с ним сотрудник одного из украинских официальных органов сказал: «У вас на родине – проблемы», - на что тот резонно ответил: «Если бы у меня не было на родине проблем – я не просил бы убежища в Украине». Защищая свою свободу, право на жизнь без пыток, и просто – на жизнь, Абдумалик Бакаев обратился к украинским властям с просьбой предоставить ему убежище. Беженцу и в голову не могло прийти, что, зная о причинах этого обращения, украинские власти вместо убежища предоставят ему тюрьму, - по требованию тех, от кого он спасался.

Но это не удивиляет неправительственные организации, занимающиеся помощью беженцам. Украина, в нарушение взятых на себя международных обязательств, ранее неоднократно нарушала запрет на выдачу беженцев в страны исхода, установленный Конвенцией ООН 1951 г. «О статусе беженцев» - или пыталась это сделать. В феврале 2006 г. украинские власти выдали Узбекистану 11 искателей убежища, разыскиваемых Ташкентом по обвинениям в причастности к Андижанским событиям. В 2007 году попытка подобной выбачи была предпринята в отношении беженца из Чечни Лемы Сусарова. В первые дни 2008 года удалось остановить выдачу гражданина России М.Гангана. В марте 2008 года на родину были отправлены беженцы-тамилы из Шри-Ланки. В июле 2008 г. Киев выдал Москве бизнесмена Кузнецова, получившего в Украине статус беженца.

Сейчас украинские власти вновь задержали беженца по требованию его палачей. У Программы «Без границ» Центра «Социальное действие» существуют опасения, что за задержанием может последовать незаконная экстрадиция Абдумалика Бакаева в Узбекистан. На родине беженца наверняка ожидают преследование, отсутствие доступа к правосудию и тюремное заключение. Учитывая данные многих международных и межправительственных организаций о применении пыток в Узбекистане, выдача Бакаева нарушит не только Закон Украины «О беженцах», Конвенцию ООН «О статусе беженца», - но и Конвенцию ООН против пыток и Европейскую конвенцию о защите прав человека и основных свобод. Все эти международные документы ратифицированы Украиной и являются частью украинского законодательства.

Захотят ли украинские власти пойти на нарушение закона и отправить человека, обратившегося к ним за помощью, на пытки – мы увидим в ближайшие дни. Но, учитывая многочисленные нарушения закона, начавшиеся с первых часов задержания, дело Абдумалика Бакаева должно находиться под пристальным вниманием общественных и международных организаций, а сам он нуждается в международной защите.   

Центр «Социальное Действие»                                                                 

Генеральний прокурор України Олександр Медведько, Президент України Віктор Ющенко і фракція Блоку Юлії Тимошенко у Верховній Раді України стали лауреатами у найвищих номінаціях антипремії Української Гельсінської спілки прав людини “Будяк року – 2008”.

Про це сьогодні, у Міжнародний день прав людини, на прес-конференції в УНІАН оголосили члени конкурсного комітету антипремії, якою, за словами правозахисників, щороку відзначають “найбрутальніших ворогів прав людини в Україні”.

Як зазначила член конкурсної комісії Алла Тютюнник, лауреатом першої номінації – “за найбільш грубе порушення прав людини” – став генеральний прокурор України О.Медведько. Правозахисник пояснила, що генпрокурор удостоївся антипремії через своє рішення екстрагувати, незважаючи на закон, який це забороняє, та відповідні рішення українських судів, до Російської Федерації особу (йдеться про громадянина Росії Олега Кузнєцова – УНІАН), якій було надано статус біженця.

Лауреатство у другій номінації – “за політичне втручання у здійснення правосуддя” – поділили Президент України Віктор Ющенко і фракція БЮТ у Верховній Раді.

Як пояснила А.Тютюнник, Президент здійснював тиск на суддів і суди шляхом ліквідації Окружного адміністративного суду м. Києва, незаконного, на думку правозахисників, звільнення судді. У свою чергу, депутати від фракції БЮТ блокували різними способами роботу Київського апеляційного адміністративного суду. “Така діяльність серйозно підриває довіру громадян до об’єктивності і незалежності судів, як механізму захисту прав людини”, - зазначила правозахисник.

У третій номінації – “найбільш інформаційно закритий орган влади” лауреатом антипремії стало Міністерство охорони здоров’я України. “Це пояснюється систематичною відсутністю відповідей на інформаційні запити, систематичні необґрунтовані відмови у наданні інформації та незаконне засекречення переліку відомостей, віднесених МОЗ до конфіденційної інформації”, - зауважив голова конкурсної комісії В’ячеслав Якубенко. Він також повідомив, що, за результатами дослідження, це міністерство найгірше серед 84 центральних органів влади відповідало на інформаційні запити.

Четвертої номінації антипремії “Будяк року” удостоївся народний депутат Геннадій МОСКАЛЬ (фракція НУ-НС) “за найнебезпечнішу законодавчу ініціативу в галузі прав людини та заклики до порушення прав біженців і шукачів притулку, розпалювання ворожнечі”. “Народний депутат зробив спробу істотно обмежити на законодавчому рівні свободу совісті і релігії, свободу вираження поглядів, приватність особи”, - констатував В.Якубенко.

В номінації “найбільш інформаційно закритий орган місцевого самоврядування” лауреатом антипремії комісія визначила Луганську міську раду. “Таке рішення було ухвалено за практично одностайне ігнорування депутатами міської ради інформаційних запитів, а також відсутність доступу до проектів рішень чи вже прийнятих рішень ради та неопублікування їх на сторінці ради в Інтернеті”, - пояснив В.Якубенко.

Як зазначив виконавчий директор УГСПЛ Володимир Яворський, антипремія “Будяк року” була заснована у 2006 році з метою привернення уваги громадськості до брутальних порушень прав людини, що відбулися в державі упродовж року, та стимулюють суспільну дискусію щодо небезпечних для прав людини тенденції у країні. Він додав, що цього року правозахисники визначили лауреатів у п’яти номінаціях серед 14 найбільших ворогів прав людини в Україні.

“Будяк є шкідливою рослиною, з якою необхідно боротися, викорінювати її. Якщо цього не робити, то він швидко розмножуватиметься”, - наголосив В.Яворський, говорячи про зміст символу антипремії.

За його словами, кожний із лауреатів сьогодні отримує свою премію у вигляді справжньої засушеної рослини та “почесної грамоти” до неї.

Изменниками родины и шпионами в России будут признаны все, чьи деяния направлены "против безопасности РФ, в том числе ее конституционного строя, суверенитета, территориальной и государственной целостности". Это следует из поправок к Уголовному кодексу, которые в пятницу внесло в Госдуму правительство. Законопроект меняет нормы действующего УК, по которым государственной изменой пока считаются лишь "враждебные" действия, угрожающие исключительно "внешней безопасности РФ". Правозащитники и адвокаты опасаются, что при новой норме шпионом, как и в сталинские времена, рискует стать каждый, кто позволит себе критику власти.

Правительственный законопроект появился в Госдуме в прошлую пятницу, когда депутаты из фракций "Единая Россия" и ЛДПР утвердили в третьем чтении поправки к Уголовному и Уголовно-процессуальному кодексам, урезающие компетенцию суда присяжных. Теперь им запрещено рассматривать дела, связанные не только с терроризмом, захватом заложников и насильственным захватом власти, но и с массовыми беспорядками, диверсиями, а также с государственной изменой и шпионажем. На вопрос думской оппозиции, причем тут измена и шпионаж, ни разу по ходу трех чтений не ответили ни автор антитеррористических поправок глава думского комитета по безопасности Владимир Васильев, ни представители комитета по гражданскому законодательству. Господин Васильев лишь все время уверял, что присяжные "в некоторых южных регионах страны" слишком часто оправдывают террористов, чем сводят на нет антитеррористические усилия правоохранительных органов.
Заботой о правоохранительных органах продиктованы и поправки к УК, которые внесло в пятницу правительство. Предложение изменить содержание уголовных статей об измене и шпионаже объясняется тем, что в нынешнем виде они осложняют работу следствия в системе ФСБ. Так, ст. 275 Уголовного кодекса подразумевает под государственной изменой "выдачу государственной тайны либо оказание помощи иностранному государству либо иностранной организации... в проведении враждебной деятельности в ущерб внешней безопасности РФ". Но эта "форма", как сказано в пояснительной записке к законопроекту, "является крайне сложной для доказывания" того, что деятельность была именно "враждебной", чем и пользуется защита, добиваясь "освобождения обвиняемых и подсудимых от уголовной ответственности".
Кроме того, в пояснительной записке сказано, что "отдельными международными организациями неоднократно предпринимались попытки получения сведений, составляющих государственную тайну". Поэтому суть государственной измены, по замыслу правительства, должна подразумевать не "враждебную деятельность", а "деяния", в частности выдачу государственной тайны "иностранному государству, международной либо иностранной организации". Отметим, что "деяние" более широкое понятие, чем "деятельность": оно подразумевает как действие, так и бездействие. "Это полный привет,— заявила "Ъ" адвокат Анна Ставицкая.— Сначала вывели из-под присяжных, а теперь подводят под ответственность не за враждебную деятельность, а за деятельность вообще". Все теперь будет зависеть "от большого воображения следователя", считает госпожа Ставицкая.
Расширяют правительственные поправки и само понятие "государственная измена". Действующий УК (ст. 275 "Государственная измена") считает таким преступлением "враждебную деятельность, направленную в ущерб внешней безопасности Российской Федерации". Правительство же предлагает считать преступлением "деяние, направленное против безопасности Российской Федерации, в том числе ее конституционного строя, суверенитета, территориальной и государственной целостности".
Если проект обретет силу закона, то "изменником можно будет считать любого человека, который пообщался с иностранцем", заявил "Ъ" завкафедрой права МФТИ Борис Надеждин. Приравняв к государственной измене действия "против конституционного строя", правительство называет среди таких действий "оказание финансовой, консультационной помощи... иностранной организации". Сам господин Надеждин, к примеру, выступил соавтором открытого письма партии "Правое дело" к региональным законодателям, в котором правые призывают не поддерживать поправок к Конституции, увеличивающих сроки полномочий президента. О письме господин Надеждин подробно рассказал корреспондентам ВВС. "Если бы правительственный законопроект уже действовал, то меня можно был бы привлечь за государственную измену, потому что я сначала подписал письмо, направленное против конституционного строя, а потом еще и проконсультировал по этой части иностранную организацию",— утверждает господин Надеждин.
Схожие опасения и у сотрудника Института по правам человека Льва Левинсона. Термин "безопасность", как заявил "Ъ", "имеет множество значений: информационная безопасность, продовольственная безопасность".
Если же учесть, что правительство готово приравнять к государственной измене "просто деятельность, направленную против конституционного строя", то речь идет, как подозревает господин Левинсон, о "восстановлении нормы сталинских времен, когда уголовным преступлением считалась антисоветская деятельность".

Тревожит господина Левинсона и то, что в уголовных статьях появился термин "международная организация". На его взгляд, и существующей нормы об "иностранной организации" достаточно, чтобы рассматривать дела о причастности к шпионажу каких-либо международных организаций, так как каждая из них зарегистрирована в какой-нибудь стране, например ООН зарегистрирована в Швейцарии (Женева). Но есть международные организации, зарегистрированные в России, например "Мемориал". Если правительственный проект станет законом, то "Мемориал", как считает Лев Левинсон, "при желании может быть уличен в измене за передачу за рубеж критических материалов, например, о российской избирательной системе, которая составляет одну из основ конституционного строя.
Толкование понятия "безопасность" при той формулировке, которую предлагает правительство, "действительно будет чрезмерно широким", считает зампред думского комитета Геннадий Гудков ("Справедливая Россия"). Принятие законопроекта в нынешнем виде приведет к тому, что "оперативники должны будут заводить дело по каждому чиху, а этого они не смогут делать физически". Господин Гудков считает, что "понятийный аппарат в законопроекте должен быть доработан".
Отметим, что законопроект, сокращающий полномочия присяжных, был принят фактически за две недели. Существенных правок внесено не было.

Виктор Ъ-Хамраев  http://kommersant.ru/doc.aspx?DocsID=1094394

Статья 275. Государственная измена

Действующая формулировка:

"Государственная измена, то есть шпионаж, выдача государственной тайны либо иное оказание помощи иностранному государству, иностранной организации или их представителям в проведении враждебной деятельности в ущерб внешней безопасности РФ, совершенная гражданином РФ,— наказывается лишением свободы на срок от двенадцати до двадцати лет со штрафом в размере до пятисот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех лет либо без такового."

Предлагаемая формулировка:

"Государственная измена, то есть деяние, совершенное гражданином РФ, в ущерб безопасности РФ: шпионаж, выдача иностранному государству, международной либо иностранной организации или их представителям сведений, составляющих государственную тайну, доверенную лицу или ставшую известной ему по службе, работе или учебе, либо оказание финансовой, материально-технической, консультационной или иной помощи иностранному государству, международной либо иностранной организации или их представителям в деятельности, направленной против безопасности РФ, в том числе ее конституционного строя, суверенитета, территориальной и государственной целостности,— наказывается лишением свободы на срок от двенадцати до двадцати лет со штрафом в размере до пятисот тысяч рублей или в размере заработной платы или иного дохода осужденного за период до трех лет либо без ".

Статья 276. Шпионаж

Действующая формулировка:

"Передача, а равно собирание, похищение или хранение в целях передачи иностранному государству, иностранной организации или их представителям сведений, составляющих государственную тайну, а также передача или собирание по заданию иностранной разведки иных сведений для использования их в ущерб внешней безопасности Российской Федерации, если эти деяния совершены иностранным гражданином или лицом без гражданства,— наказываются лишением свободы на срок от десяти до двадцати лет."

Предлагаемая формулировка:

"Передача, а равно собирание, похищение или хранение в целях передачи иностранному государству, международной либо иностранной организации или их представителям сведений, составляющих государственную тайну, а также передача или собирание по заданию иностранной разведки или лица, действующего в ее интересах, иных сведений для использования их в ущерб безопасности РФ (шпионаж), если эти деяния совершены иностранным гражданином или лицом без гражданства,— наказываются лишением свободы на срок от десяти до двадцати лет."

Все большее количество российских силовых ведомств составляет свои "черные списки" граждан, которым запрещен въезд и выезд из страны. Подобные реестры есть у Госнаркоконтроля, у ФМС, у милиционеров и судебных приставов. Поговаривают даже о тайных списках, куда входят "неблагонадежные оппозиционеры".

Без объяснения внятных причин спецслужбы через свои списки сделали невъездными целый ряд известных иностранных правозащитников и общественных активистов, в частности - британца Криса Хантера, поляка Павла Казанецки, япоца Дзюнсея Тэрасаву, американку Айрин Стивенсон и других.

Попасть в "базу данных" можно по ошибке, а узнать об этом и восстановить свое доброе имя порой нереально, - пишут "Новые известия" [1].

Недавно правительство разрешило Федеральной службе по контролю за оборотом наркотиков (ФСКН) создавать списки иностранцев, которым запрещен доступ в Россию. "Черный список" иностранных наркокурьеров уже существует, подтвердили в управлении общественных связей Госнаркоконтроля. В этот перечень входят иностранцы, которых милиция задерживала за хранение или распространение наркотиков.

"При составлении перечня учитываются данные зарубежных правоохранительных органов: идет информационный обмен с коллегами из Киргизии, Казахстана, Таджикистана, – отметил начальник управления общественных связей ФСКН Николай Карташов. – Если лицо, указанное в "черном" списке, попытается въехать в Россию, пограничники его не пропустят".

Подобные списки создаются во внесудебном порядке, по воле самих правоохранительных органов, обращают внимание критики. "В списки могут попасть не только лица, судимые из-за наркотиков, но и те, кто состоит на оперативном учете, – пояснил юрист Евгений Черноусов. – Список подозрительных лиц, которые могут быть связаны с наркобизнесом... тоже составляется правоохранительными органами".

Внести свою лепту в составление всероссийской "базы данных", по которой пограничники не будут пускать или выпускать людей с территории страны, стремится все больше ведомств. Федеральная служба судебных приставов недавно получила право ограничивать граждан РФ в поездках за рубеж, если они не рассчитались с долгами. Более 60 тыс. россиян уже "развернули" на границе - отмечает Newsru [2].

Вместе с должниками под горячую руку попадают и невиновные люди. Так, на минувшей неделе в Забайкальском крае из-за предпринимательницы, которая не отдала долг Пенсионному фонду, на границе пострадала вся туристическая группа, направлявшаяся в Китай. А жительнице Нижнего Новгорода не дали улететь в Испанию, потому что ее полная тезка из Хабаровска не выплатила долг.

Должников письменно предупреждают о запрете на выезд за рубеж, рассказывает и.о. начальника пресс-службы ФССП Любовь Жокина. Вычеркнуть себя из "черного списка" не так легко, как туда попасть. Даже если долг возвращен, информация об этом какое-то время идет по инстанциям: бюрократическая процедура может занимать несколько дней, а может – несколько недель.

Федеральная миграционная служба (ФМС) также хочет создать свой реестр нежелательных лиц - туда войдут мигранты, против которых было возбуждено уголовное или административное дело на территории России. У некоторых правозащитников эти планы вызывают тревогу, ведь милиция получит новый рычаг давления на иностранцев и новый повод для вымогательства взяток. В пресс-службе ФМС заявили, что пока ведомство составляет только "черный список" выдворенных из России мигрантов: "Они вносятся в базу, если суд запретил им приезжать в нашу страну в течение пяти лет".

Последнее время все чаще персонами нон грата становятся не мигранты-преступники, а вполне респектабельные иностранцы, которые чем-то не угодили российским властям. Наиболее скандальная история была связана с журналисткой Натальей Морарь [3]. Будучи гражданкой Молдавии, она работала в Москве в оппозиционном журнале The New Times.

16 декабря 2007 года на паспортном контроле в московском аэропорту "Домодедово" журналистку, которая возвращалась из Тель-Авива, задержали сотрудники ФСБ, сообщившие о нежелательности ее пребывания на территории России. "Мы не можем заранее предупредить человека о том, что его не пустят в страну, – поясняет источник в МИД РФ. – Мы и сами этого не знаем. Списки таких людей составляет ФСБ". Коллегам Морарь в МИД заявили, что по закону объяснять свое решение спецслужбы не обязаны.

Помимо списков иностранцев, которым запрещен доступ в Россию, или невыездных должников, силовики, возможно, составляют и нелегальные базы данных, рассказывают "Новые известия". Уже давно идут разговоры о списке так называемых "экстремистов", в который МВД заносит некоторых оппозиционеров. В самом министерстве существование подобных реестров не признают.

Правозащитники даже проводили акцию "Поиски черных списков", в рамках которых направляли в МВД запросы о том, есть ли они в базе экстремистов. Всем пришел одинаковый ответ – подобных списков не существует. Тем не менее, накануне оппозиционных акций в любом регионе милиция оказывает давление на активистов и проводит массовые задержания. "Как они делают это, если не по списку?" – удивляется лидер движения "За права человека" Лев Пономарев. По его данным, в подобных списках фигурируют как минимум НБП, "Другая Россия", "Авангард красной молодежи", "Объединенный гражданский фронт".

08.12.08

hro.org,

4 грудня за ухвалою міської прокуратури був проведений обшук в приміщенні науково-інформаційного Центру "Меморіал" в Санкт-Петербурзі. Під час обшуку, який провели люди в масках, що увірвалися в приміщення Центру, були вилучені комп’ютерні диски, на яких зберігалася унікальна база даних про десятки тисяч жертв сталінських репресій, по крупицях зібраних по всій території колишнього СРСР, унікальні фотоматеріали, копії документів з історії радянського терору, результати пошукових робіт по табірних кладовищах Гулага, інтерв’ю з колишніми в’язнями сталінських таборів, багато хто з яких вже пішов з життя.

Безпрецедентно грубі в юридичному сенсі дії російських владних структур, спрямовані проти авторитетної міжнародної правозахисної організації, на жаль, вписуються у все помітнішу тенденцію боротьби держави з громадянським суспільством Росії, з сумними і амбітними спробами «модернізації» її історії.

При цьому все більш часто наводяться «раціональні» виправдання дій більшовицької і комуністичної влади, що знищили мільйони ні в чому не повинних людей. Зокрема, сталінський терор пояснюється і виправдовується успіхами промислової індустріалізації країни і т.п. Все це не може бути розцінено інакше, як серйозний намір величезної федеральної держави повернутися до тоталітарного мислення на політичному рівні, піддати ревізії демократичні завоювання Горбачовської перебудови, змінити сам стиль і образ мислення сучасного російського суспільства.

Усвідомлюючи всю небезпеку вибраного виконавчою владою Росії курсу, ми засуджуємо її репресивні дії і приєднуємося до вимог наших колег – правозахисників Росії і Білорусі негайно припинити переслідування науково-інформаційного Центру товариства «Меморіал» в Санкт-Петербурзі!

5 грудня 2008 року

Співголови Харківської правозахисної групи

4 декабря по постановлению городской прокуратуры был произведен обыск в помещении Научно-информационного Центра "Мемориал" в Санкт-Петербурге - исследовательской организации, занимающейся изучением истории сталинского террора. Обыск произведен под предлогом расследования дела о некоей "экстремистской", по утверждению прокуратуры, публикации, имевшей место полтора года назад в некоей газете, которая называется "Новый Петербург".

Люди в масках, вооруженные милицейскими дубинками, заняли помещение Центра, изъяли из всех компьютеров жесткие диски, на которых содержатся результаты двадцатилетних исторических исследований, и, кроме того, материалы одного из сотрудников Центра, искусствоведа Александра Марголиса, известного также своими выступлениями в защиту архитектурного облика города.

Обществу "Мемориал" и его Научно-информационному Центру в Санкт-Петербурге ничего решительно неизвестно ни о газетной публикации, в связи с которой якобы проводится обыск, ни о самой газете "Новый Петербург". По всей видимости, эта публикация – не более, чем предлог для производства обыска в помещении "Мемориала".

На изъятых дисках – базы данных, содержащие биографические сведения о десятках тысяч жертв сталинских репрессий, собранных Мемориалом за двадцать лет, уникальные коллекции фотоматериалов и копийных документов по теме советского террора, результаты поисковых работ по разысканию лагерных кладбищ и расстрельных полигонов на территории бывшего СССР, архив аудиозаписей интервью с бывшими узниками ГУЛАГа.

Международное общество "Мемориал" требует немедленного возвращения изъятых материалов, не имеющих и не могущих иметь никакого отношения ни к каким "экстремистским" публикациям. "Мемориал" предупреждает Санкт-Петербургскую городскую прокуратуру, что эти материалы представляют собой большую научную ценность и что прокуратура несет полную ответственность за их сохранность.

Продвижение прав человека во всем мире десятилетиями было краеугольным камнем внешней политики и лидерства США вплоть до терактов 11 сентября 2001 г. против нашей страны.

С тех пор американцы продолжали поддерживать дело свободы и демократии, однако незаконные практики наших властей подорвали борьбу за свободу во многих частях мира. Когда были выявлены вопиющие злоупотребления в Абу-Грейб и Гуантанамо, Соединенные Штаты потеряли свой ореол борца за права человека, что лишило нашу страну возможности авторитетно высказываться по этому вопросу, не говоря уже о том, чтобы сдерживать угнетателей или добиваться от них уступок. Трагическим образом за этим последовало контрнаступление на демократию и правозащитников, которые стали теперь жертвами преследований.

Продвижение прав человека и демократии необходимо для глобальной стабильности и может быть достигнуто только путем локальных, зачастую героических усилий отдельных людей, которые выступают против несправедливости и угнетения - и Соединенные Штаты должны возглавить эти усилия, а не создавать им помехи. Если бы было уделено внимание ранним предупреждениям правозащитников, была мобилизована жесткая дипломатия и осуществлена своевременная интервенция, то чудовищное, а в некоторых случаях - продолжающееся - насилие в Боснии, Руанде, суданском регионе Дарфур и Демократической Республике Конго - могло бы быть предотвращено.

Сегодня отмечается 60-я годовщина Всеобщей декларации прав человека. Теперь, когда в Белый дом приходит новая администрация, а с ней - новое видение, мы имеем возможность смело приступить к восстановлению морального авторитета во всемирном правозащитном движении. Но первые шаги нужно сделать у себя дома.

Избранный президент Барак Обама пообещал закрыть центр задержания на базе Гуантанамо и прекратить пытки, что может быть достигнуто посредством президентского распоряжения о закрытии тюрьмы и приведения в исполнение имеющихся запретов на применение пыток любыми представителями США, включая агентов ФБР и ЦРУ. Необходимо прекратить задержание людей тайком или на неопределенный срок или без соблюдения соответствующих процедур, а их дела должны быть переданы в наши суды, которые доказали свою компетентность в ходе процессов над обвиняемыми в терроризме. Более того, должна быть назначена внепартийная экспертная комиссия с целью проведения тщательного расследования американских практик, имеющих отношение к арестам без решения суда, пыткам, тайному задержанию, чрезвычайной процедуре передачи, нарушениям права на неприкосновенность личности и сопутствующим вопросам. Признание перед всем миром того, что Соединенные Штаты тоже совершали ошибки, придаст авторитетности нашему стремлению стать ’более совершенным союзом’ - а такое послание вызовет резонанс во всем мире. Сегодня эти действия помогут нам возродить принципы нашей нации и ободрить всех тех за рубежом, кто хочет более высоких стандартов для своих обществ.

Наведя порядок у себя дома, США смогут восстановить свой моральный авторитет и получить не только политический капитал, но и убедительность, необходимую для ведения откровенных, но основанных на уважении к другой стороне диалогов о защите прав человека как главном факторе мира и благосостояния на планете. Правозащитники всего мира, чья ежегодная конференция началась на этой неделе в Центре Картера, с нетерпением ожидали прихода администрации Обамы. В Пакистане им нужна наша помощь в восстановлении верховенства закона, подорванного, когда Соединенные Штаты встали на сторону Первеза Мушаррафа, ослаблявшего самостоятельно мыслящий Верховный суд своей страны. Защитники демократического движения в Египте, оказавшегося в трудном положении, надеются на то, что США решительно выступят за проведение свободных и честных выборов и прекращение преследований кандидатов оппозиции. В странах Ближнего Востока живет надежда на то, что Соединенные Штаты будут действовать более активно и напористо с целью выработки решения израильско-палестинского конфликта: это та призма, через которую регион оценивает преданность США делу защиты прав человека.

В разоренной войной Демократической Республике Конго правозащитники, чья жизнь ежедневно находится под угрозой, надеются на то, что Соединенные Штаты окажут давление на своих союзников в Руанде и Уганде, чтобы те прекратили оказывать поддержку подконтрольным им силам, продолжающим сеять там разрушение. Все согласны с тем, что Соединенные Штаты должны возобновить взаимодействие с агентствами ООН, чтобы сделать эту организацию более эффективным инструментом защиты прав человека, зная, что это должно быть глобальной инициативой.

Соединенные Штаты всегда обладали большим моральным влиянием. У нашего следующего президента есть беспрецедентная возможность дать пример лидерства, вдохновляя и поддерживая тех, кто стремится к свободе, и действуя жестко и эффективно в отношении тех, кто пытается остановить ее марш. Все американцы должны оказать ему полную поддержку.

10 декабря 2008

* * *

Джимми Картер (Jimmy Carter)- 39-й президент США, основатель Центра Картера, некоммерческой организации по продвижению прав человека и мира во всем мире.