MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Бюлетень "Права Людини", 2013, #22

Хроніка
Суд виправдав Дмитра Гройсмана Політика і права людини
Правозахисники звернулися до Президента України з проханням звільнити Юлію Тимошенко Впровадження норм європейського права
Україні необхідно терміново прийняти план з прав людини Катування та жорстоке поводження
Йому було 20, коли його "підставили". Зараз йому 24 і йому "світить" довічне ув’язнення. (+відео) Право на справедливий суд
Слідчі сфальсифікували справу? Ну то й що? Все давно визначено: "Рева будєт сідєть!" З харків’ян стягують заборгованість через некомпетентний суд Страховий випадок настав, а страховики й ВУСОм не вели Право на охорону здоров’я
Відкритий лист мешканців смт.Комсомольське Зміївського району Харківської області «Сильних – в раби, слабких – в труну»? Міжетнічні відносини
Про правозахисну місію «Франко. Місії» Правоохоронні органи
МВД решает задачи. С помощью ведомственной статистики Кримінально-виконавча система
Кримінально-виконавча система у і півріччі 2013 року: статистика У недержавних організаціях
Заява Вінницької правозахисної групи у зв’язку зі смертю координатора ВПГ Дмитра Гройсмана Харківська правозахисна група розширюється Вісті з пострадянських країн
Припинити ганебну практику полювання за людьми! In memoriam...
Памяти Дмитрия Гройсмана Померла Ірина Жиленко

Хроніка

Суд виправдав Дмитра Гройсмана

Вінницький суд вирішив виправдати покійного правозахисника Дмитра Гройсмана в «порносправі» у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Прокуратура має 15 днів для того, щоб подати апеляцію. Дмитра Гройсмана звинувачували в поширенні порнографії і нарузі над державними символами України. Вінницька прокуратура просила про закриття справи у зв’язку зі смертю обвинуваченого. Захист Гройсмана наполягав, щоб їхнього підзахисного виправдали. Колеги правозахисника із близько шістдесяти інших організацій направили відкрите звернення на ім’я генерального прокурора Віктора Пшонки з вимогою розслідування порушень, які допустило слідство.



Політика і права людини

Правозахисники звернулися до Президента України з проханням звільнити Юлію Тимошенко

Президенту України

В.Ф. Януковичу

Шановний Вікторе Федоровичу!

Ми, представники правозахисних організацій, звертаємося до Вас з приводу ситуації, що склалася в Україні з приводу виконання рішень Європейського суду з прав людини, зокрема у справі Юлії Тимошенко, заява № 49872/11.

У статті 3 Конституції чітко визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Також у статті 55 Основного закону закріплено, що кожен має право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.

На жаль, сьогодні дотримання цих основних конституційних принципів в Україні становить велику проблему. Статистика Комітету міністрів Ради Європи свідчить про те, що Україна не виконала близько 95% рішень Європейського суду з прав людини. Такий стан справ є неприйнятним для кожного українського громадянина, який став жертвою помилок судової системи України, він обурює представників вітчизняних та зарубіжних правозахисних організацій, провідних міжнародних інституцій.

За час Вашого президентства найбільш резонансною в Україні та за її межами стала справа Юлії Тимошенко, яку вважають прикладом політично вмотивованого вибіркового правосуддя та символом руйнування демократичних підвалин суспільного життя в Україні. Країни Європейського Союзу, Європейський Парламент, уряди США, Канади, засудили ув’язнення Юлії Тимошенко та порушення проти неї низки інших кримінальних справ, неодноразово вимагали негайного її звільнення та припинення використання кримінального правосуддя для політичного переслідування.

У квітні 2012 року Данський Гельсінський комітет з прав людини провів детальний моніторинг судових процесів у справі Юлії Тимошенко і відзначив фундаментальні недоліки української системи правосуддя, що негативно позначились на захисті прав засудженої Тимошенко та дотриманні принципу верховенства права.

30 квітня 2013 року Європейський суд з прав людини своїм рішенням одноголосно постановив, що арешт Юлії Тимошенко був свавільним, а законність тримання її під вартою не була належним чином оцінена національними судами. 31 липня 2013 року дане рішення Європейського суду з прав людини набуло чинності. Але до цього часу відповідні органи влади України, навіть у цій резонансній справі, не здійснили належних дій для відновлення порушених прав Юлії Тимошенко та притягнення до відповідальності посадових осіб, які приймали свавільні незаконні рішення. Натомість Україна, як член Ради Європи, зобов’язана відреагувати на це рішення та довести міжнародним партнерам, що дотримується взятих зобов’язань. Будь-які подальші затримки з виконанням цього рішення суттєво підриватимуть міжнародний імідж нашої держави та перешкоджатимуть підписанню Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом на Вільнюському саміті у листопаді 2013 року.

У зв’язку з цим, звертаємося до Вас, шановний Вікторе Федоровичу, як до Гаранта додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, з проханням невідкладно вжити всіх можливих заходів для виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі Юлії Тимошенко, що набуло чинності, та використати всі наявні повноваження Президента України, включно з помилуванням, для максимально повного відновлення незаконно порушених прав Юлії Тимошенко та її звільнення.

З повагою,

Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи

Василь Овсієнко, член Української Гельсінської спілки з 1978 року, політв’язень 1973 – 1977, 1979 – 1988 рр., лауреат премії ім. В.Стуса

Богдан Горинь, колишній політв’язень, правозахисник

Всеукраїнське Товариство «Меморіал» ім.Василя Стуса

Голова Товариства Роман Круцик

14.08.2013




Впровадження норм європейського права

Україні необхідно терміново прийняти план з прав людини

Нещодавно, Комітет з Прав Людини в Женеві розглянув 7-й періодичний звіт щодо дотримання Міжнародного пакту про громадянські та політичні права в Україні.

“У підсумковому документі Комітету (Заключних зауваженнях) підкреслена необхідність найшвидшого прийняття плану з прав людини та здійснення конкретних кроків для його реалізації.”, -- заявив у четвер, 8 Серпня 2013, Флоріан Ірмінгер, керівник адвокаційних проектів у фонді «Будинок Прав Людини».

Флоріан Ірмінгер вважає, що план має починатися з реформи судової системи для забезпечення її незалежності, а також для забезпечення незалежності юристів.

Співпраця з національними НУО

Ane Тусвік Бонде, регіональний менеджер по Кавказу та Східній Європі додала, що Україна знаходиться на вирішальному етапі, коли потреба сильного громадянського суспільства, яке може підштовхувати владу, є дуже важливою. “Фонд Дім Прав Людини співпрацює з національними неурядовими організаціями для того, щоби повідомлення українських захисників прав людини почули як на міжнародному, так і на національному рівнях. Тому цього року у Києві зусиллями українських НУО має бути створено Будинок Прав Людини”, - каже вона.

В процесі розгляду звіту Комітет з прав людини визначив низку сфер недотримання Україною Міжнародного Пакту про Громадянські і Політичні Права.

 

Зауваження та рекомендацій Комітету з Прав Людини

Наприкінці липня Комітет з Прав Людини ухвалив підсумкові зауваження та рекомендації для України, які відображають зміст обговорень, що відбулися при вивченні звіту:

Запобігання проявам дискримінації

Особлива увага приділяється питанню про недопущення дискримінації, включаючи дискримінацію щодо ЛГБТ та меншин, зокрема, ромського та кримськотатарського народів. Україні настійливо рекомендують вжити адекватних і ефективних заходів з протидії мові ворожнечі та расистським нападам на осіб через їх сексуальну орієнтацію або ідентичність.

Рівні права і можливості

Гендерна рівність залишається серйозною проблемою в Україні. Жінки, як і раніше, в значній мірі не представлені у вищих сферах. Україна повинна прийняти Державну програму забезпечення рівних прав та можливостей для жінок і чоловіків, та вжити інших заходів, спрямованих на забезпечення гендерної рівності; та ефективно їх втілити.

Право на свободу вираження поглядів

Україні потрібно забезпечити захист та безпеку журналістів та правозахисників, та в повній мірі гарантувати право на свободу вираження поглядів.

Україна мусить гарантувати незалежність судової системи, її не підконтрольність будь-якому політичному впливу або впливу виконавчої влади, а також забезпечити, щоби процедура призначення, тимчасового відсторонення, або звільнення суддів була чітко визначеною.

Право на свободу мирних зібрань

Комітет висловлює стурбованість у зв’язку з відсутністю внутрішньої законодавчої бази, що регулює проведення мирних зібрань, зокрема, застосуванням національними судами застарілих правил, які не відповідають міжнародним стандартам та серйозно обмежують право на свободу мирних зібрань. Він також стурбований повідомленнями про те, що більш, ніж 90 відсотків подань органів місцевого самоврядування щодо заборони мирних зібрань задовольняються судами. При цьому Комітет відзначив, що проект закону про порядок організації і проведення мирних подій був нещодавно представлений на розгляд Верховної Ради.

 

Україна має вжити всіх необхідних заходів для встановлення правових механізмів і відповідних процедур для врахування позиції Комітету з Прав Людини та отримання максимального ефекту від виконання його рішень.




Катування та жорстоке поводження

Йому було 20, коли його "підставили". Зараз йому 24 і йому "світить" довічне ув’язнення. (+відео)

Жінка стверджує, хлопець ні в чому не винен.

Його обманом викликали з дому, завезли з чорного ходу у відділок, і добу катували, вибиваючи зізнання у вбивстві.

«Його привезли на суд, він був дуже побитий. Його вішали на лом між сейфами і били пляшкою з водою. Йому палили між пальцями папір. Йому перекривали дихання», - розповідає мама затриманого Жанна Струц.

Романа судять за вбивство валютника. За словами свідків, на чоловіка напали троє невідомих і викрали сумку з грошима. Через тиждень постраждалий помер. Спершу затримали товариша Романа, Василя Гошовського, у якого під час обшуку знайшли 100 тисяч гривень. Через 5 днів хлопець сказав, що таку суму на зберігання йому дав Роман.

Мама каже: справу шили білими нитками з самого початку.

«31-го числа його взяли, казали, що взяли 1-го. Потім фактичне затримання 5-го числа слідчий пише. То я вже не знаю, скільки разів його взагалі затримували», - каже мама затриманого Жанна Струц.

Захисник звинуваченого каже: слідчі проігнорували алібі хлопця, у день у вбивства він був вдома з батьками, а ще приховали та й сфальсифікували докази. За словами адвоката та матері, з дому одяг Романа забрали чистим, а вже згодом виявили на ньому сліди крові. Під час обшуку жінку попросили підписати чисті аркуші з печатками та автографами понятих. А на суді хлопець відкрито заявив – його били. Втім, це проігнорували.«Якщо 2 квітня працівник оглядав одяг і упакував його з печаткою НДЕКЦ. З цього ми робимо висновок, що в розпорядженні працівників карного розшуку були лишні бірки», - каже захисник обвинуваченого Володимир Соботник.

Про фальсифікацію доказів говорять навіть самі слідчі. В інтерв’ю громадському телебаченню один із працівників міліції зізнався, що хлопця підставили. «Це робить експерт. Експерт до тіла заходить, в шприц набирає кров. Шприц кладе в холодильник», - каже слідчий Василь Зунза.

Та прокурор непохитний – всі факти перевірили. Катування не було і провина обвинуваченого начебто очевидна. «Остаточне рішення буде за судом», - заявляє державний обвинувач у суді Денис Свєрідов.

Романові загрожує довічне ув’язнення.

Йому лише 24 роки. 3,5 з них хлопець провів за ґратами. У школі та коледжі про нього найкращої думки, там не вірять, що він міг вчинити такий злочин.

Мати обвинуваченого не здається – у пошуках правди готова дійти до Європейського суду з прав людини.




Право на справедливий суд

Слідчі сфальсифікували справу? Ну то й що? Все давно визначено: "Рева будєт сідєть!"

Звинувачення думає, чи кликати свідків провини "дніпропетровських терористів". Прокурори у справі дніпропетровських терористів цілий тиждень будуть думати, чи хочуть вони заслухати в судовому засіданні свідків, які вказують на вину Дмитра Реви.

Адвокат Дмитра Реви Віталій Погосян в судовому засіданні заявив клопотання про виклик до суду ряду свідків, не заявлені обвинуваченням. Серед них особи, які, на думку СБУ (про що свідчить лист начальника відділу ЗНД Ходуса від 28.05.2012 року), могли бути причетні до скоєння терактів і були опитані в якості свідків на досудовому слідстві - колеги Реви по роботі в штабі Михайла Соколова і сам екс-народний депутат.

Ще один свідок, якого викликали до суду - товариш Віктора Сукачова, який приблизно в той же час, що і Рева отримав смс від Сукачова з вмістом: "Ти як там? Живий? Дружина, діти окей?". Аналогічне повідомлення від Сукачова на номер Реви обвинувачення вважає доказом "злочинної змови".

Також адвокат просив опитати в суді родичів Реви і його спільних з Віктором Сукачовим знайомих, які можуть дати характеристику його особистості.

"Нікого з рідних і друзів Дмитра, хто був на допитах в СБУ не пускають до зали судових засідань, саме на тій підставі, що вони як свідки будуть опитуватися в суді. А тепер прокуратура сумнівається, чи потрібно цих людей опитувати в суді", - повідомила сестра і адвокат Дмитра Реви Оксана Томчук.

До суду також не викликали трьох колег Дмитра Реви, які в обвинувальному висновку зазначено як особи, що вказують на вину підсудного.

"Звинувачення спочатку стверджує, що ці люди вказують на причетність Реви до терактів, але у списку свідків для допиту в суді їх не заявляє. Коли адвокат пропонує усунути цю" прикру помилку "- коливаються. Чому? Тому що ці люди свідчать про непричетність Реви до вибухів у Дніпропетровську. А прокурори бояться, що в черговий раз відкриється брехня ", - зазначила Оксана Томчук.

Адвокат Реви Погосян озвучив клопотання і мотивував, чому ці свідки повинні бути опитані в судовому засіданні. Прокурори своєї позиції за клопотанням ще не висловили, просили часу подумати до наступного засідання.

За клопотанням адвоката Погосяна, заявленим у суді ще торік, до суду також будуть викликані особи, які сфальсифікували докази проти Дмитра Реви при обшуку, а саме вчинили телефонний дзвінок з номера Реви на номер головного обвинуваченого Сукачова і подали цей факт як спробу Реви зв'язатись з подільником.


У ході досудового розслідування факт фальсифікації докази підтвердився, однак слідчий прокуратури вважає, що оперативники не зробили нічого незаконного, кримінальне провадження було закрито.

У судовому засіданні опитано вже майже 70 свідків зі списку звинувачення, в якому близько 90 свідків. Ще близько 20 свідків будуть викликані додатково - відповідні клопотання адвокатів суд вже задовольнив.

За матеріалами Цензор.НЕТ




З харків’ян стягують заборгованість через некомпетентний суд

З мешканця Харкова Володимира Зубенка та його дружини органами виконавчої служби на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» було стягнено неіснуючу заборгованість за послуги з водопостачання на підставі рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.03.2012 по справі № 3/04-12. Про це юристам Харківської правозахисної групи стало відомо безпосередньо від ошуканого пенсіонера, який підкреслив, що вони разом з дружиною за їхнім домоволодінням не мали жодної заборгованості за послуги з водопостачання, що підтверджується квитанціями про сплату.

З листа Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15.03.2013 стало відомо, що, окрім Володимира Зубенка, вказаним рішенням третейського суду було стягнено заборгованість за послуги з водопостачання ще з 1345 мешканців Харкова.

В зв’язку з цим юристи Харківської правозахисної групи провели детальний правовий аналіз на предмет підсудності справ третейським судам та законності прийняття такого рішення. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про третейські суди» юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який  спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Тобто закон дозволяє передати на розгляд до третейського суду цивільні чи господарські спори, але обов’язковою умовою є наявність третейської угоди. Проте, уважно дослідивши договір про надання населенню послуг з централізованого питного водопостачання від 26.09.2003 № 1054639, укладений між Комунальним підприємством «Харківводоканал» та Зубенком Володимиром Васильовичем, в тексті договору не виявилось норми, відповідно до якої спір між сторонами може передаватись до третейського суду. Не існує третейської угоди й в окремому документі, оскільки родина Зубенків таких угод з комунальним підприємством не укладала.

 Цивільний процесуальний кодекс України передбачає порядок оскарження рішення третейського суду та підстави для скасування. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 389-5 ЦПК України рішення третейського суду підлягає скасуванню, якщо справа не підвідомча третейському суду відповідно до закону. А відповідно до закону справа підвідомча третейському суду тільки у випадку наявності третейської угоди між сторонами. Звідси випливає, що рішення Харківського обласного постійно діючого третейського суду від 26.03.2012 по справі № 3/04/12, яким з пана Зубенка було стягнено неіснуючий борг, суд загальної юрисдикції повинен скасувати.

Однак не все просто виявилось, як здавалось. Родині Зубенків стало відомо про існування рішення третейського суду після отримання листа Червонозаводського районного суду міста Харкова від 15.03.2013. Одразу після цього було подано до третейського суду заяву про видачу копії рішення. Проте до теперішнього часу третейський суд, посилаючись на формальні причини, не видав Зубенкам копії рішення, у зв’язку з чим оскарження такого рішення є на разі неможливим.

Юристи Харківської правозахисної  групи допомогли Володимиру Зубенку в складанні скарги до прокуратури на дії третейського суду, який не мав повноважень розглядати справу. Однак прокуратура до теперішнього часу не провела перевірки і не прийняла відповідного рішення за результатами такої перевірки.

Таким чином, можна дійти до висновку, що третейські суди стали знаряддям в руках комунальних підприємств в стягненні існуючих і неіснуючих заборгованостей з споживачів їх послуг. Хоча третейські суди при цьому не мають відповідних повноважень, так як зі споживачами підприємства не укладали третейських угод. Також вражають масштаби «робіт» третейських судів – 1345 боржників, з яких одним рішенням стягнено заборгованість, є надзвичайно великою кількістю навіть в межах такого великого міста як Харків.

Юристи Харківської правозахисної  групи радять споживачам комунальних  підприємств в подібних випадках не бездіяти, а отримувати рішення третейського суду і оскаржувати його в судах загальної юрисдикції, при цьому вимагати повернення стягнених коштів та відшкодування за завдану моральну шкоду.




Страховий випадок настав, а страховики й ВУСОм не вели

Навіщо люди заключають договори страхування? Очевидно – задля того, щоб застрахуватися від неприємних несподіванок. Одначе, в сучасній Україні власник страхового полісу аж ніяк не гарантований у тому, що, в разі настання страхового випадку, він отримає належне страхове відшкодування. Доволі часто ці кошти доводиться «вибивати» у судовому порядку. І тільки за умови наполегливості та ефективної юридичної підтримки можна сподіватися на правову перемогу. Мешканка сел. Чкаловське Чугуївського району Харківської області Лілія К. у грудні 2011 року нарешті здійснила свою мрію – купила власне авто. Новенька автівка марки «LADA – 217030», хоч і придбана у кредит, радувала очі. Попереду була весна, отже, навіть на українських автошляхах з’явиться можливість обкатати «залізного коня»… На жаль, недовго К. радувалася – в останній день (точніше, в ніч) весни 2012 року невідомий зловмисник проник у приміщення гаражу та викрав її автомобіль. Вже 1-го червня було порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом. Однак, всі зусилля вітчизняних «пінкертонів» з розшуку злочинця та вкраденої автівки залишилися марними. Оскільки автомобіль К. було застраховано, 31-го травня 2012 року вона передала Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ВУСО» на зберігання ключ від викраденої машини та звернулася з заявою щодо сплати страхового відшкодування. Пізніше К. ще неодноразово адресувалася до Страхової компанії, просила визнати страховим випадком подію, яка мала місце 31.05.2012 року та сплатити на її користь страхове відшкодування у сумі 79 272 грн., проте, їй було відмовлено. Тоді Лілія К. звернулася до «Центру правової інформації та консультацій» Чугуївської правозахисної групи. За її справу взявся голова ЧПГ адвокат Роман Лихачов. Незважаючи на те, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 травня 2013 року в задоволенні позову К. було відмовлено, правозахисник допоміг заявниці подати апеляційну скаргу. У скарзі було зазначено, що суд 1-ї інстанції не надав належної оцінки наявним доказам, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. Адже фактично єдиним приводом для несплати страховки було посилання представника СК «ВУСО» на те, що нібито транспортний засіб К. не був обладнаний електронною протиугінною звуковою сигналізацією або іммобілайзером, тому його викрадення… не являється страховим випадком. В апеляційній інстанції адвокат довів, що, як вбачається з матеріалів справи, «LADA» була облаштована іммобілайзером – електронною протиугінною системою, яка дозволяє заблокувати в режимі охорони пуск та роботу двигуна. А пунктом 13.1.17 Договору страхування передбачено, що страхове відшкодування сплачується, якщо транспортний засіб обладнаний таким механізмом. Те, що крадій виявився дотепнішим за конструкторів іммобілайзера та зміг-таки викрасти автівку навіть з хитромудрою протиугінною системою, аж ніяк не знімає зі Страхової компанії обов’язку заплатити відповідну страховку. Лілія К. виплатила необхідну суму внеску за Договором страхування, сплатила левову частку кредиту за автомобіль (на час розгляду в апеляційній інстанції заборгованість залишилася лише у сумі 5 тис. грн.) і банк-кредитор не заперечував проти виплати їй страхового відшкодування. Отже, настав час для того, щоб і страховик виконав свої зобов’язання. За таких обставин судова колегія Апеляційного суду Харківської області дійшла висновку, що суд 1-ї інстанції безпідставно відмовив К. у виплаті страхового відшкодування. І вирішила: рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 травня 2013 року – скасувати. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь К. 79 272 грн. страхового відшкодування та 797 грн. судового збору. Рішення набрало законної сили.



Право на охорону здоров’я

Відкритий лист мешканців смт.Комсомольське Зміївського району Харківської області

 

Президенту України В.Ф.Януковичу

Прем’єр-Міністру України М.Я.Азарову

Народному депутату України І.О.Швайці

Просимо вас допомогти призупинити порушення прав людини в сфері охорони здоров’я та впровадження медичної реформи, негативним наслідком якої є поетапне знищення Комсомольської лікарні, як повноцінного медичного закладу.

Комсомольська лікарня розташована в селищі Комсомольське, де мешкає близько 16 тисяч населення і яке є промисловим центром Зміївського району. Раніше лікарня нараховувала 360 койко-місць і була особливою гордістю нашого селища, адже в ній функціювали всі відділення, працювали фахівці високого класу, які користувались авторитетом не лише в селищі енергетиків, районі та області, а й за межами країни.

Із року в рік ситуація з медичним обслуговуванням в селищі погіршувалась і сьогодні досягла критичного рівня. Спочатку із Комсомольської лікарні перевели до Зміївської ЦРЛ хірургічне відділення, пізніше – ЛОР-відділення, поступово провели скорочення койко-місць до 10 в терапевтичному, неврологічному та дитячому відділеннях, заборонили лікувати дітей до 3-х років. З часом припинили проводити прийоми такі фахівці, як дерматолог, окуліст, онколог, венеролог, психотерапевт. Припинили надавати невідкладну допомогу онкохворим, і тепер вони приречені на мученицьку смерть. Наразі, в зв’язку з впровадженням так званої сімейної медицини та реформуванням швидкої допомоги існування Комсомольської лікарні взагалі знаходиться під загрозою, що, в свою чергу, ставить під загрозу основну цінність – життя та здоров’я мешканців нашого селища та навколишніх сіл. На нашу думку, антиконституційну і антинародну медичну реформу в нашому селищі має бути скасовано і ліквідовано негативні наслідки її запровадження, адже вона цілковито суперечить обіцянкам Президента України В.Ф.Януковича наблизити медицину до населення, забезпечити доступність і якість медичної допомоги.

Ми розуміємо, що наслідком впровадження сімейної медицини, стане ліквідація цілодобових стаціонарних відділень, і хворих госпіталізуватимуть до Зміївської ЦРЛ, що є вкрай незручним для мешканців нашого селища і наближених до нього сіл. Тим більш, що маємо печальний досвід термінового знищення лікарні в селищі Андріївка Балаклійського району, розташованого неподалік, де за два останні роки потужна багатопрофільна лікарня перетворилась на амбулаторію сімейної медицини з декількома ліжками денного стаціонару. Лікарня нібито існує, але фактично повноцінну медичну допомогу в ній отримати неможливо. Фахівців майже не залишилось: сімейний лікар, педіатр, стоматолог… і безперервні «мандри» населення до Балаклійської ЦРЛ. За логікою, така ж доля чекає і нашу лікарню. Оскільки сімейні лікарі тепер підпорядковані Зміївській ЦРЛ, вони будуть вимушені лікувати хворих на денному стаціонарі, штучно створюючи умови незаповненості ліжок цілодобового стаціонару. Залишаються незрозумілими їх стосунки із лабораторією, фізіотерапевтичним відділенням, рентген-кабінетом. Ми побоюємося, що тепер навіть за лікарняним листком доведеться їздити до Змієва, адже сімейний лікар вже не підпорядкований Комсомольській лікарні. Крім того, внаслідок запровадження сімейної медицини та ліквідації вузькопрофільних фахівців в черзі до сімейного лікаря стоятиме вагітна жінка разом з хворим на туберкульоз, дитина з ангіною разом з хворим на коросту, що є порушенням інструкцій Мінздрава України. Особливе занепокоєння серед молоді викликає перенесення дитячої поліклініки на другий поверх дорослої, де зараз розташоване гінекологічне відділення, внаслідок чого мамочки з немовлятами також можуть опинились неподалік від хворих на туберкульоз та коросту. А ще й змушені будуть разом з дітьми волочити на другий поверх коляски, адже доглядати за ними буде нікому. За іншою версією, дитяче відділення перенесуть на місце швидкої допомоги, яку, в свою чергу, «поселять» у моргу, який донедавна працював в Комсомольській лікарні, а тепер його «виселили» до Змієва. То не краще було б для населення, аби до моргу перенесли кабінети головних лікарів разом з кабінетами інших керівників району, які сприяють реалізації так званої медичної псевдо реформи?

Трагічні наслідки реформи ми відчуваємо на прикладі швидкої допомоги, відділення якої нещодавно було закрито в нашій лікарні. Раніше у нас було дві машини швидкої допомоги, тепер одна. Ми мали змогу або викликати «швидку» додому, або звернутись безпосередньо до відділення і вчасно отримати допомогу. Тепер двері швидкої допомоги зачинені на замок. А замість обіцяних 20 хвилин швидку допомогу іноді доводиться чекати цілий час. Внаслідок невчасно наданої медичної допомоги люди помирають прямо на вулицях.

Таким чином, замість реформи, спрямованої на покращення медичного обслуговування, ми отримали реформу, спрямовану на знищення населення, насамперед, похилого віку. До того ж, так звана оптимізація Комсомольської лікарні призведе до звільнення без пояснення причин багатьох досвідчених медичних працівників. А ринок праці поповниться великою кількістю медпрацівників працездатного віку, що викликає протестні настрої в суспільстві. Оскільки реалізація так званої медичної псевдо реформи відбувається без відома населення, з яким місцева влада навіть не спромоглася поспілкуватись та надати роз’яснення з приводу хвилюючих питань, що викликають пересуди і занепокоєння серед людей, оскільки реформа суперечить Конституції України, а саме ст.49, де зазначено: «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування… Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності», ми вимагаємо:

1. Забезпечити гласність медичної реформи. Всі конкретні рішення щодо Комсомольської лікарні ухвалювати на сесіях Зміївської районної ради та Комсомольської селищної ради лише після обговорення з територіальною громадою.

2. Забезпечити прозорість процесу. Не допускати перепрофілювання медичного закладу під потреби організацій та осіб, які займаються іншими видами господарської діяльності або ведуть комерційну діяльність.

3. Покращити рівень забезпечення прав людини на доступність отримання медичної допомоги без її обмежень в змісті та обсягах.

4. Провести громадські слухання та широке обговорення доцільності реформування Комсомольської лікарні із залученням фахівців Харківської обласної державної адміністрації, голів Зміївської райдержадміністрації та Зміївської районної ради, в.о.голови Комсомольської селищної ради. Проаналізувати всі зауваження та пропозиції населення, лікарів, медпрацівників з метою дотримання законних прав громадян на гарантовану державою медичну допомогу, охорону здоров’я, материнство та дитинство, прав медпрацівників на працю і професію, на безпосередню участь громадян в справах місцевого самоврядування.

5. Повернути назад до Комсомольської лікарні відділення швидкої допомоги та вузькопрофільних фахівців.

Сподіваємось, що врешті-решт влада почне розмовляти з народом. Інформацію щодо проведення громадських слухань просимо надати завчасно в засобах масової інформації Зміївського району.

(Зібрано понад 200 підписів. Збір підписів триває)

07.08.13

 

 




«Сильних – в раби, слабких – в труну»?

Страшна навала, яка насунулася на Україну у вигляді медичної реформи сьогодні, зараз забирає життя наших громадян.

У так званих «пілотних» регіонах, де вона вже відбувається, зросли цифри дитячої смертності за 2012 рік. В Донецькій області на 11, 59% в Дніпропетровській на 6, 9/%. Зростає смертність і серед дорослого населення.

В статті «Реквием по украинской медицине» Ольга Юдіна и Віталій Теплов пишуть: «Меня мучает кощунственная мысль о том, что главная цель медицинской реформы в Украине направлена вовсе не на обновление отрасли, а на сокращение численности населения... до размеров имеющейся в наличии кормовой базы. Политолог Андрей Золотарев сформулировал конечную цель медреформы так: «Сильных — в рабы, слабых — в гробы». Опять же, бюджету будет облегчение.»

Скорочення кількості пенсіонерів – це ж які прибутки в бюджеті! Отже, медична реформа в її сучасному вигляді, на мою думку, це просто злочин проти людяності.

Здавалося б досвід пілотних регіонів повинен припинити запровадження медичної реформи у такому вигляді в цілому в Україні. Але ані Мінздрав на чолі з Раїсою Богатирьовою, ані Президент України, який нещодавно виступив на підтримку цієї медичної реформи, абсолютно антилюдяної, зупинятися її не збираються.

Їх приклад переймають в регіонах. Так Харківська міська рада рішенням сесії від 03.07.2013 № 1221/13 визначила, на базі яких медичних закладів будуть створені Центри первинної медико-санітарної допомоги.

Досвід «пілотних» регіонів показує, що це означає закриття цих поліклінік і лікарень, скорочення лікарів-спеціалістів з різних напрямків.. В приміщеннях закритих лікарень та поліклінік будуть створені амбулаторії сімейних лікарів. Зараз у більшості поліклінік є лабораторна база, рентген-кабінети, УЗД, обладнання для деяких спеціальних обстежень. В поліклініках ведуть прийом спеціалісти з різних напрямків.

Первинна медична допомога не передбачає таких послуг. Тобто, ця «оптимізація» означає, що будуть ліквідовані міські поліклініки №№ 3, 6, 8, 10, 11, 18, 19, 20, 24, 26, харківські міські клінічні лікарні №11 та №28, харківська міська студентська лікарня. Фактично всі ці поліклініки і лікарні припинять своє існування, і хворі опиняться без допомоги кваліфікованих спеціалістів.

Ситуація ускладнюється тим, що підготовка сімейних лікарів потребує окремої медичної освіти. За світовими стандартами сімейних лікарів треба готувати 8 років. у нас на їх підготовку відводять 6 (!) місяців. Звичайно, перепрофільований з вузького профільного спеціаліста – уролога, кардіолога, онколога, офтальмолога або хірурга, сімейний лікар дуже мало буде розуміти в педіатрії. Такому спеціалісту навіть близько не можна підходити до хворої дитини, бо хвороби дітей мають свою специфіку, а за стандартами медичної реформи сімейний лікар веде прийом дітей з шести років.

Створення центрів первинної допомоги призведе до скорочення лікарів. Фахівці перекваліфікуються і дуже швидко втратять свої набуті роками досвід і спеціальні знання, а хворі залишаться без фахового медичного спостереження.

Все це робиться без висновків спеціалістів, без обговорення з громадськістю стосовно медичної реформи, навіть в умовах повного панування влади в засобах масової інформації, ніхто не ініціює референдум з такого важливого питання.

Харківська міська влада не бере до уваги вже наявний сумний досвід проведення медичної реформи у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській областях та декількох районах Києва. Складається враження, що влада має єдину ціль – відібрати кошти у медицини, так би мовити «зекономити» на цьому.

В Харківській області вже є досвід так званої «реорганізації» медичних закладів. Так, в 2011 році був закритий стаціонар і поліклініка у Бірках. Без медичної допомоги залишилися і мешканці Бірок і навколишніх сіл – загалом близько 15 тисяч осіб. Мешканці цих населених пунктів почали боротися за відновлення стаціонару і поліклініки. Вони звернулися до суду. Суди першої інстанції відмовляли їм в їх позовах, але Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ скасував рішення районних та апеляційного судів і направив справу на новий розгляд. У мешканців Бірок з’явилася хоч якась надія. Але на сьогоднішній день 15 тисяч громадян, щоб отримати медичну допомогу, мають їхати до райцентру – Змійову, де знаходиться центральна районна лікарня.

Сумний досвід Бірок, видно, нічому не навчив харківську місцеву владу. І вона хоче почати експериментувати з людськими життями в масштабі міста. Здається, ціль цих експериментів – створення максимальних  перепон для отримання громадянами медичної допомоги.

Про це свідчить і наказ Харківської обласної державної адміністрації про порядок направлення хворих до медичних науково-дослідних установ НАМН України. До цього часу необхідність консультації в науково-дослідних медичних установах визначав лікар і виписував направлення до медичної установи НАМН. В Харкові багато таких установ і, безумовно, що ці заклади мають і спеціалістів високої кваліфікації і, головне, якісне і сучасне обладнання, необхідне для правильного діагнозу і лікування. Зараз, за наказом облдержадміністрації встановлена квота на обстеження хворих в установах НАМН – 2400 осіб на рік. Вирішувати, кого направляти до медичних установ НАМН, вже буде не лікар, а чиновник облдержадміністрації на підставі спеціального висновку лікаря і обґрунтування необхідності обстеження. Це що, додаткова ланка для корупції? Або намагання всіх хворих примусити обстежуватися в приватних медичних центрах? А скільки додаткового часу і нервів витратить хворий, щоб в черзі до чиновника облдержадміністрації отримати або не отримати цей дозвіл на обстеження... Втратять можливість і швидко отримати результати консультації і лікарі, але отримують додаткові обов’язки – писати обґрунтування для чиновника. І така система, безумовно, відіб’ється на якості лікування. Цей наказ облдержадміністрації б’є і по хворим, і по лікарям. Цікаво, а як в інших областях?

Бажання влади взяти під контроль весь процес доступу до лікування наводить на думку, що влада намагається обмежити доступ населення до якісного лікування. Звісно, тим, хто може лікуватися за гроші, доступ в медичні установи НАМН тільки полегшиться. А ті, хто не в змозі платити, будуть чекати, поки чиновники Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації дозволять їм проконсультуватися.

Це рішення разом із рішенням закрити поліклініки і частину стаціонарів красномовно показує, наскільки місцева влада Харкова не зацікавлена в доступі громадян до фахової медицини.

Харків’яни повинні зрозуміти, що бездумне проведення медичної реформи – це шлях в нікуди, це загроза їхньому життю і здоров’ю.

Тому харків’яни мають рішуче відстоювати своє конституційне право на доступ до якісної медичної допомоги і якісне лікування на сучасному рівні.




Міжетнічні відносини

Про правозахисну місію «Франко. Місії»

Під час проведення фестивалю «Франко. Місіія» громадський діяч, директор Незалежного культурного центру «Indie» Борис Захаров дав інтерв’ю кореспондентові «Прав людини»:

- Яка Ваша місія у фестивалі «Франко. Місія»?

- Наш проект називається «Мистецтво толерантності», його партнерами є Харківська правозахисна група за підтримки Шведської агенції з міжнародного розвитку SIDA та Гуманітарна студія «Хвиля» за підтримки Програми Matra посольства Нідерландів в Україні.

Проект діє у 3-х напрямках:
- моніторинг проявів ксенофобії та дискримінації в Україні, зокрема, випадків мови ворожнечі та злочинів на ґрунті ненависті;
- надання юридичної допомоги жертвам таких злочинів;
- просвітництво у цій сфері шляхом організації фестивалів мультикультурного спрямування, коли збираються музиканти, які репрезентують різні етнічні культури та музичні засоби.

Під час таких заходів відбувається інтенсивний культурний діалог.

Ми знайшли точки дотику з фестивалем «Франко. Місія», і в рамках нього організували дискусії з прав людини, а також виступи цікавих гуртів.

- А що це були за гурти, з яких країн?

- Їх багато: це і група Miąższ з Польщі, Marinita & Agabeyli Brothers та багато інших, лужицькі серби з Німеччини теж репрезентували мультикультурні традиції. І чим ще цікавий цей проект – так це тим, що ми не просто влаштували концерти на великих сценах, а організували мандрівку невеликими містами Західної України.

- Як сприймала публіка?

- Справа в тому, що люди в невеличких містечках раніше ніколи не чули такої музики взагалі. Спочатку був культурний шок, якийсь бар’єр, але він дуже швидко був подоланий, слухачам дуже сподобалося, і в них буквально відкрилися очі – я такої реакції ніколи в житті не бачив.

- Позитивної реакції?

- Так, суто позитивної. Люди «розкрилися». Треба більше їздити по невеликих містах, по районних центрах. Я думаю, що це дуже важливо.

- А чи вдалося Вам вдарити правозахисними акціями по расизму і ксенофобії?

- Вдалося вдарити – 100 відсотків. Чому? – Тому що ми бачимо реакцію влади. Ми влаштували 4 дискусії, а тему п’ятої вирішили заздалегідь не визначати. І нам підказала влада, якою буде ця тема. Ми бачимо реакцію влади – вони дуже жорстко відреагували на наш проект, на наші дискусії.

Так, у Самборі, під час виступу Міська Барбари, вони відрубали світло на сцені, потім у Дрогобичі вони не дали (хоча обіцяли) площу Ринок для концерту. Потім одного з організаторів викликали до СБУ і сказали, що в нашій країні немає ніякої ксенофобії, і ми не маємо права говорити про ксенофобію в Україні!

- Це було зроблено в офіційному порядку?

- Звичайно, ні. Запросили одного з організаторів фестивалю для «душещипательной» бесіди – у старих традиція КДБ, з погрозами як адміністративного тиску, так і влаштування деяким учасникам проблем, навіть кримінальних.

Але, коли влада дає таку реакцію, вона показує свою слабкість – вони бояться духу свободи, Звісно, мається на увазі не ВО «Свобода», а свобода як вища цінність.

Повний відеозапис інтерв’ю можна переглянути тут:




Правоохоронні органи

МВД решает задачи. С помощью ведомственной статистики

«Виктор Ратушняк: Настоящее ставит перед милицией много серьезных задач», – так называется статья, опубликованная на официальном сайте МВД 8 августа 2013 г.

Да, решать задачи, стоящие перед современным правоохранительным органом, сложно. Зато, если хорошо собственной ведомственной статистикой подковаться, то можно легко «о решении задач» отчитаться.

Не будем ставить под сомнения те многие и многие «показатели», которые приводил господин заместитель министра, остановимся лишь на одном характерном тезисе, демонстрирующем, как запросто отечественный МВД манипулирует цифрами со многими нулями.

«Виктор Ратушняк отметил, что во время «Визита» участковые инспекторы милиции посетили более 14 млн. квартир граждан, в том числе в сельской местности – более 6 млн. Гражданам вручены более 16 миллионов визиток и почти 11 миллионов памяток профилактического характера», – сообщается в упомянутом выше материале.

Но количество домовладений граждан, посещенных, по словам одного из руководителей МВД, просто потрясает. Учитывая, что средняя, отнюдь не многочисленная, украинская семья состоит из 3-х человек, получается, что доблестные участковые зашли в гости чуть ли ни ко всем согражданам!

Удивление читателя возрастает, когда обнаруживается, что тот же замминистра в статье «Виктор Ратушняк: «16,5 млн. визиток участкового получили граждане Украины», украсившей официальный сайт МВД 22 апреля 2013 г., уже рапортовал, что в ходе профилактических мероприятий под условным названием «Визит», «участковые инспекторы милиции провели обходы почти 14,5 млн. квартир местных жителей, вручили гражданам 16,5 млн. визитных карточек и 11 млн. памятников профилактической тематики».

Т.е., весной цифры отличались в большую сторону от новоозвученных примерно на полмиллиона. Интересно, что, по словам Ратушняка, наши скромные супермены в милицейской форме обошли (или облетели?!) почти все домовладения в стране «в период с 18 января по 31 марта», т.е. менее чем за 2,5 месяца.

Гм, но что-то немного мы знаем граждан, видевших своих участковых инспекторов вообще, а с протянутой визиткой в руке – тем более.

Не будем ехидничать по поводу «памятников профилактической тематики», указанных в статье о 16,5 млн. визиток. Вероятно, материал наспех переводился с государственного языка на «великий и могучий» с помощью программы-переводчика.

То, что корректоры не заметили явного ляпа – не так важно, как то, что составители докладов МВД, готовящихся к массовой ретрансляции, не удосужились подумать о состоятельности приводимых в них фантастических цифр, больше похожих на советское бюрократическое очковтирательство, чем на правду.

«Нам нужны конкретные действия, направленные на повышение авторитета службы, на реальную помощь населению», – отметил Виктор Ратушняк. И хочется добавить: «А не «дутые» цифры, взятые со «среднепотолочных» милицейских отчетов».




Кримінально-виконавча система

Кримінально-виконавча система у і півріччі 2013 року: статистика

Згідно даних, наданих пенітенціарною службою, станом на 01.07.2013 року в місцях позбавлення волі перебувало 136 233 осіб (на 01.01.2013 – 147 112 осіб, на 1.07.2012 р. – 152 076 осіб). За півроку чисельність осіб в місцях позбавлення волі зменшилась на 10 879 осіб, або на  –7,4%, за рік їх стало менше на 15 843 особи, або на – 10,4%. Показник числа в’язнів на 100 тис. населення перейшов межу у три сотні і склав 299, тоді як у 2003 році він складав 401.

 Чисельність засуджених склала  110 905 осіб (станом на 1.1.2013  – 114994 особи, станом на 01.07.2012 – 118 909 осіб), тобто за півпроку зменшилась на 4 089 осіб або на – 3,56%,

 Чисельність мешканців СІЗО склала на 1.07.2013 р. 24193 особи (станом на 1.1.2013 – 30 854 особи, на 1.07.2012 – 33 167 осіб). Це на 6 661 осіб менше, або на – 21,6%,  ніж півроку тому. До речі, 01.07.2010 року в СІЗО трималося 40 024 особи. Саме через суттєве зменшення числа мешканців СІЗО значною мірою досягнуте загальне зниження числа осіб в місцях позбавлення волі.

Почалося й поступове зменшення числа засуджених.

Так, протягом першого півріччя 2013 року до установ виконання покарань знову засуджених поступило  21 849 осіб (за такий же період минулого року – 26 931особа), а звільнилося 21 995 осіб (за такий же період минулого року 19 992 особи), в тому числі 10 783 особи звільнено умовно-достроково (за першу половину 2012 р. – 9 215 осіб). Це 45,5% від числа осіб, що мали право на УДЗ. В підсумку за півроку число засуджених зменшилось на 146 осіб, тоді як рік тому за цей же період перевищення тих, хто потрапив за грати, над звільненими складало 6 939 осіб.

Це означає, що помітний ріст числа засуджених зупинився і намітилась протилежна тенденція – до зменшення їх числа.

Динаміка чисельності осіб в установах департаменту наведена у таблиці 1.

Таблиця 1

 

Загальна чисельність осіб в установах департаменту

Зміна чисельності осіб в установах департаменту у % до попереднього року

01.01.2001

222 254

+ 1,91

01.01.2004

191 677

- 3,02

01.01.2007

160 725

- 5,97

01.01.2008

149 690

- 6,87

01.01.2009

145 946

- 2,65

01.01.2010

147 716

+ 1,21

01.01.2011

154 027

+ 4,27

01.01.2012

154 029

+ 0,001

01.07.2012

152 076

1,27     до 1.1.2012  

01.01.2013

147 112

-4,49

01.07.2013

136 233

  – 7,40    до 1.1.2013

  –10,42    до 1.7.2012  

 

Чисельність засуджених жінок станом на 1.07.2013 склала 6898 осіб. Станом на 01.01.2012 їх було 6 862 осіб, тобто їх число майже не змінилося.

На відміну число взятих під варту жінок у СІЗО відчутно зменшилось – до 1605 осіб, тоді як станом на 1.1.2013 р. їх трималося 2289 осіб, а за рік до цього – 2618 осіб.

У місцях позбавлення волі для неповнолітніх станом на 1.07.2013 р. трималося 1135 осіб (станом на 1.1.2013 – 1264 особи), причому осіб до 18 років – 683 особи (на 1.1.2013 – 751 особа). Очевидно, наявна стійка тенденція до зменшення числа засуджених підлітків за гратами. Особливо це помітно у порівнянні з числом мешканців виховних колоній станом на 1.1.2005 р., коли їх було 3225 осіб.

З СІЗО протягом півроку було звільнено 5 151 особа (за перші півроку 2012 р. – 5 988 осіб), в тому числі по закінченню строку покарання – 1 664 особи (за півроку 2012 р. – 1 697 осіб, за півроку 2011 р. – 2 650 осіб), ще до 1403 осіб  затосували міри, не пов’язані із позбавленням волі (за півроку 2012 р. до  2 473 осіб), у зв’язку зі зміною запобіжного заходу – 1786 осіб (за півроку 2012 р. – 1 774 особи).

За припиненням справ судами та виправдовувальними вироками звільнено 37 осіб.

Чисельність довічно ув’язнених осіб зросла за півроку на 35 осіб (за півроку 2012 р. – на 42 особи) і склала станом на 01.07.2013 р. 1845 осіб,  з них 23 жінки.

Варто відмітити тенденції у показниках, які відображають захворюваність та смертність. За півроку за даними пенітенціарної служби, наданими «Донецькому Меморіалу», померло 476 осіб (за півроку 2012 р. – 537 осіб), з них 77 у СІЗО.

Смертність й у 2013 році залишається на доволі високому рівні, як і у попередні два роки: 7,00 вмерлих на 1 тис. ув’язнених (у 2012 р. – 6,94, у 2011 р. – 7,59). Це помітно вище рівня 2009-2010 років, коли цей показник дорівнював 5,15 – 5,25, не кажучи вже про 2003 рік, коли показник був 4,3.

Дуже тривожним є подальший значний ріст випадків суїциду – їх за півроку було 41 (за півроку 2012 – 32 випадки) – стільки ж, як і за весь 2003 рік. В розрахунку на 1 тис. ув’язнених в перерархунку на рік це складає 0,60 випадки, в 2012 році показник складав 0,42 випадки, тоді як протягом 2008-2010 року цей показник щороку складав 0,27 – 0,30, а у 2003 році взагалі був  0,21).Тобто число випадків суїцидів зросло за десятиріччя майже втричі.

Стабілізувалось число хворих на активну форму туберкульозу, їх число склало станом на 1.1.2013 р. 4479 осіб, і хоча це на 528 хворих менше, ніж рік тому, але ж точно в такій пропорції зменшилась і загальна кількість в’язнів, тому показник за о станній рік не змінився – 32,9 зворих на 1 тис. ув’язнених.

Зберігається повільний ріст числа ВІЛ-інфікованих осіб. І хоча їх число зросло незначно – на 56 осіб за півроку, –  в розрахунку на 1 тис. ув’язнених ріст склав за півроку + 8,9%, а за останній рік +23,5%.

Таблиця 2

Захворюваність і смертність в установах Департаменту

Показники

1.1.2004

1.1.2010

1.1.2011

1.1.2012

1.7.2012

1.1.2013

1.7.2013

Кількість осіб в місцях позбавлення  волі

191677

147 716

154 027

154 029

152 076

147 112

136 233

Померло

824

761

808

1 169

440

1 021

476

 На 1 тис. ув’язнених

4,30

5,15

5,25

7,59

5.79

6.94

7.00

Випадків суїциду

41

44

44

59

32

65

41

На 1 тис. ув’язнених

0,21

0,30

0,29

0,383

0,42

0,442

0,60

Хворих на туберкульоз в активній формі

9 080

5667

5486

4 822

5 007

нема даних

4 479

На 1 тис. ув’язнених

47,37

38,36

35,62

31,3

32,9

----

32,88

 

ВІЛ-інфікованих

1 917

6069

6020

6 910

6 347

6 957

7 013

На 1 тис. ув’язнених

10,0

41,1

39,1

44,9

41,7

47,3

51,5

На обліку у 697 підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебуває 140 384 засуджених до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та адміністративних стягнень. (станом на 1.1.2013 – 152 321 особа,  станом на 01.02.2012 року їх було 168 024 осіб).

Пенітенціарна служба повідомила, що за півроку отримана 91 скарга (за цей же період рік тому – 196 скарг), з них задоволено або таких, що визнані обґрунтованими – 3.

«Донецький Меморіал» вдячний Державній пенітенціарній службі за надання статистичної інформації

http://ukrprison.org.ua/statistics/1376062438




У недержавних організаціях

Заява Вінницької правозахисної групи у зв’язку зі смертю координатора ВПГ Дмитра Гройсмана

Вінницька правозахисна група
Vinnytsya Human Rights Group
Винницкая правозащитная группа


Козицького 54/1, Вінниця 21050, Україна
(+380) 432 67-05-04, факс (+380) 432 67-05-04, e-mail:
[email protected]
р/р № 26006111496 у РБ «Аваль» МФО 380805 Код ЄДРПОУ 26011780

12.08.2013

Заява Вінницької правозахисної групи
у звязку зі смертю координатора ВПГ Дмитра Гройсмана

5 серпня 2013, на 42-му році життя перестало битися серце видатного українського правозахисника, справжнього професіонала, неупередженого і невпинного борця за права людини, засновника Вінницької правозахисної групи Дмитра Леонідовича Гройсмана.

Захист прав людини став життєвою місією Дмитра Леонідовича Гройсмана: двадцять років свого короткого і яскравого життя він віддав невтомній боротьбі за людську гідність і справедливість.

Вінницька правозахисна група (ВПГ) продовжує діяльність по всім, без винятку, поточним напрямкам.

Ми безмежно вдячні всім організаціям і приватним особам, які запропонували нам свою неоціненну підтримку і висловили бажання допомогти. Вінницька правозахисна група, як і завжди, відкрита для конструктивної співпраці як з неурядовими організаціями, органами державної влади, так і з приватними особами.

Підтверджуємо, що Вінницька правозахисна група продовжує супровід всіх раніше заявлених індивідуальних справ клієнтів ВПГ.

Додаткову інформацію про поточну діяльність Вінницької правозахисної групи, офіційну позицію ВПГ з правових питань, Ви можете отримати у прес-секретаря – Антона Булгакова.

Контакти Антона Булгакова - 067-284-64-50, 097-258-81-29, e-mail: [email protected].

Повну інформацію про діяльність Вінницької правозахисної групи, ви зможете отримати на сайті ВПГ – www.vpg.org.ua.

в. о. координатора ВПГ Віктор Ролік




Харківська правозахисна група розширюється

В серпні 2013 року в селищі Золочеві Харківської області було відкрито пункт громадської приймальні Харківської правозахисної групи для надання безоплатної правової допомоги мешканцям всього Золочівського району.
Відкриття Харківською правозахисною групою пункту громадської приймальні в Золочеві відбулось у зв’язку з потребою мешканців Золочівського району в правовій допомозі на безоплатній основі, бо його населення не може в більшості випадків оплатити послуги юриста чи адвоката, які діють на комерційній основі. Також відкриття пункту, де будуть надаватись безкоштовні юридичні консультації, зумовлено тим, що в Золочівському районі надаються юридичні послуги невеликою кількістю осіб, а відтак дана обставина обмежує мешканців району в захисті своїх прав і законних інтересів. Ініціативу Харківської правозахисної групи підтримала місцева влада. Голова Золочівської селищної ради Тетяна Анатоліївна Бондаренко та депутати селищної ради надали Харківській правозахисній групі кабінет в приміщенні місцевої ради, де буде відбуватись прийом мешканців району юристами ХПГ.
Наразі юристи Харківської правозахисної групи вестимуть прийом двічі на місяць – в другу і останню середу місяця з 14-00 до 18-00. Відтак в серпні 2013 року прийом відбудеться 14 та 28 серпня 2013 року.
Отже, Харківська правозахисна група просить звертатись мешканців Золочівського району Харківської області, які потребують правової допомоги, в приймальні дні до пункту громадської приймальні в селищі Золочеві, який знаходиться за адресою:

вул. Комсомольська 13А
62203 сел. Золочів
Харківська область




Вісті з пострадянських країн

Припинити ганебну практику полювання за людьми!

13 серпня 2013 року Комітет «Гражданское содействие» розповсюдив прес-реліз про те, що о 18:00 біля пам'ятника Висоцькому на Страсному бульварі відбудеться пікет Комітету «Гражданское содействие» проти антімігрантской кампанії, що проходить в Москві напередодні виборів мера.

В прес-релізі зазначається:

"В останні два тижні по всій Москві йдуть масові облави на мігрантів. Людей хапають на вулицях, у гуртожитках, на ринках, що не дивлячись на документи і не слухаючи пояснень. Затриманих сотнями пропускають через суди, де, часто навіть не заводячи в зал засідань і не встановивши їх особу, штампують рішення про депортацію, а потім відправляють не в Центр утримання іноземних громадян, як того вимагає закон, а в нашвидкоруч створений наметовий табір, де у них відбирають всі документи і куди не пускають адвокатів, позбавляючи їх таким чином можливості оскаржити результат роботи суддівської копіювальної машини."

"Характерно і те, що приводом до кампанії послужило подія, що не має до неї ніякого відношення: бійка поліцейських на Матвіївського ринку з торговцями з Дагестану. Однак, думка використати цю подію для розгортання антімігрантской кампанії виникла, звичайно, не випадково: за допомогою цього інциденту влада спробували розпалити ворожі почуття москвичів до приїжджих і зіграти на них на майбутніх виборах, у чому, мабуть, і полягає сенс кампанії."

"Груба антімігрантская кампанія, розв'язана в Москві у вузько-політичних інтересах, супроводжується, як і всі подібні кампанії, масовими порушеннями закону і прав людини: порушення права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 22 Конституції РФ (утримання під вартою без суду понад 48 годин і в не передбачених законом місці); порушення права на рівність перед законом і судом, гарантованого статтею 19 Конституції РФ; порушення права на справедливий судовий розгляд, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції з захисту прав людини та основних свобод; порушення права на захист своїх прав і отримання допомоги адвоката, гарантовані статтями 45, 46 і 48 Конституції РФ."

Організатори пікету оприлюднили наступні вимоги:

"- Негайно припинити ганебну антімігрантскую кампанію, спрямовану на розпалювання міжнаціональної ворожнечі,

- Провести прокурорську перевірку за фактами масових порушень прав мігрантів в ході останньої кампанії, в тому числі утримання мігрантів в незаконному місці позбавлення волі,

- Зняти заборону на вихід з наметового табору, повернути затриманим документи, дати можливість всім бажаючим покинути табір і забезпечити безперешкодний доступ до нього адвокатів, правозахисників, представників ЗМІ,
 
- Виплатити з міського бюджету компенсацію в'єтнамським робочим, які стали жертвами рабства на території Москви."
 
Контакты Комитета "Гражданское содействие":
Тел./факс:   +7 (495) 681-18-23
Тел./факс:   +7 (495) 681-15-32
Адрес сайта: http://refugee.ru

 




In memoriam...

Памяти Дмитрия Гройсмана

Дима – координатор Винницкой правозащитной группы, один из активистов украинского отделения Международной Амнистии. Интеллектуал, умница, человек неординарный и яркий. Его поступки и слова могли удивлять, шокировать, восхищать или вызывать негодование, но никогда не оставляли равнодушными. Реакция Димы на несправедливость всегда была мгновенной, как выпад фехтовальщика. Острый ум, прекрасное чувство юмора и ироничный язык становились настоящим оружием, пробивающим самые крепкие доспехи. И поверить, что его уже нет, пока не получается…

Харьковская правозащитная группа выражает искренние соболезнования родным и близким Димы.

 




Померла Ірина Жиленко

Учора, 3 серпня 2013 року, не стало Ірини Жиленко. Вона померла ще зовсім молодою – 72 роки – після важкої хвороби. Останній раз ми бачились 14 січня минулого року на врученні премії імені Василя Стуса. Вона тоді подарувала мені свої спогади «Homo feriens» із зворушливим надписом. Ці спогади – енциклопедія покоління шестидесятників, щоденники, листи, усе емоційно, щиро і чутливо – такою тільки і може бути проза поета. А поетом вона була чудовим.

Відспівування буде завтра, у понеділок, у Фролівському монастирі о 14.00, на Контрактовій площі. Поховання - пізніше.

Нестерпна втрата.

Щирі співчуття дочці Орисі, сину Павлу, усім близьким та друзям.

 

Ірина Володимирівна Жиленко народилася 28 квітня 1941 року. Закінчила українську філологію в Київському університеті, працювала в редакціях різних київських газет та журналів.

Писати вірші почала з дитинства. Перша збірка поезій «Соло на сольфі» (1965) викликала жваву та довгу дискусію в пресі. Автор близько двадцяти книг, в тому числі: «Автопортрет у червоному» (1971), «Вікно у сад» (1978), «Концерт для скрипки, дощу и цвіркуна» (1979), «Дім под каштаном» 1982), «Ярмарок чудес» (1982), «Збулося літо» (1983), «Останній вуличний шарманщик» (1985), «Дівчинка на Кулі» (1987), «Чайна Церемонія» (1990), «Вечірка у старій вінарні» (1994), «Пори року» (1999), Поетичний цикл «Казки на заході сонця». Збірники поезії «Вікно у сад», «Вірш для Діани», «Крамничка антікварій. Захід сонця », «Євангеліє від ластівки», «Цвітіння сивини».

Автор ряду дитячих творів: повістей для дітей «Двічі по два дорівнює кульбабці» (1983) і «Новорічна історія про двері, яких нема, и про ті, як корисно іноді помилитися номером» (1986). збірників віршів «Достигають колосочки», (1964), «Вуличка мого дитинства», (1979), «Казки буфетного гнома» (1985) та багатьох інших. У 2011 році вийшла книга спогадів «Homo feriens», яка перед тим друкувалася в журналі «Сучасність».

Лауреат премії імені Володимира Сосюри (1987, за книгу віршів «Дівчинка на Кулі»), Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996, за збірку «Вечірка у старій вінарні»).

Лауреат премії імені Василя Стуса (2012).

 




Бюлетень "Права Людини", 2013, #22