MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Свобода Висловлювань в Україні, 2004, #02

Деякі загальні дані
Харківська область нараховує 27 районів (без міста Харків). Деякі загальні проблеми
Руководители 132 отечественных изданий требуют прекратить дискриминацию граждан Украины по языковому принципу. Так журналисты расценивают решение Верховной Рады вернуть льготы по налогу на добавленную стоимость только для украиноязычных СМИ ЗМІ та вибори
Хто стоїть за публікаціями під рубрикою “Програма уряду в дії”? (Харківська область) Ирина Новожилова, руководитель проекта "Медийно-правовой мониторинг". "Темники" в законе Андрей КАРАФКА. Кривое зеркало телеэкрана Переслідування, утиски, залякування тощо з політичних мотивів
В Одесі закрито телевізійну програму “Сьогодні” Злочинні посягання на журналістів
Дещо про свободу слова (Вiнниця). 12 лютого 2004 року близько 24 години під час зйомок на території підприємства „Ремтехсільмаш” на телеоператора ТРК „Прем’єр” Олександра Семенова було скоєно напад. Карпачева взялась за дела Гонгадзе и Александрова По "делу Александрова" задержаны два милиционера По "делу Александрова" задержаны два милиционера Начались аресты по «делу Вередюка» Обмеження доступу до інформації
Свобода слова по-полтавськи Обласна держадміністрація на Прикарпатті закликає місцеві ЗМІ не друкувати заклики опозиції Хто розсилає листи від імені "Телекритики"? Розпочато проект «Зміцнення демократії участі шляхом поліпшення доступу до інформації» Начальник охорони Мінтопенерго звільнений за перешкоджання у роботі знімальної групи ICTV Съемочную группу ICTV не пустили на интернет-конференцию Ермилова (По материалам: Центра экстремальной журналистики Союза журналистов России) Досадный инцидент произошел 3 февраля между съемочными группами телеканала ICTV, программы "Энергетическая Украина" и охраной Министерства топлива и энергетики. Перешкоджання виробництву та розповсюдженню ЗМІ
Сюжет про генерала Кравченка намагалися заглушити Миколаївська опозиція протестувала проти утисків свободи слова Судові процеси на захист свободи слова і преси
Міськрада обмежує права журналістів? Конфлікти, пов’язані з ліцензуванням електронних ЗМІ
Людмила Кучеренко. Полтавську ТРК “ЮТА” знищують драконівськими методами Вацлав Гавел про вигнання “Свободи” Геннадій Шипунов. Цензурна випадковість влади М.Томенко: Перед виборами в медіа-просторі розпочалися “зачистки” З 17 лютого передачі Радіо Свобода будуть вилучені з мережі радіо “Довіра” Господарчий суд розпочав судові дії проти П’ятого каналу, заявляє Ющенко Табачук намагається відсудити телеканал у Ющенка Судові процеси проти журналістів та ЗМІ. Цивільні справи. Дифамація
Лутьєва оштрафовано на 300 тисяч гривень Журналіст Бойко вимагає притягнути суддю до відповідальності “Дзеркало тижня” планує оскаржити рішення Печерського райсуду Ю.Тимошенко указала главе Нацсовета на игнорирование “Студией “1+1” судебных решений Тимошенко подала в суд на главу МВД О милицейских чести, достоинстве и деловой репутации. Рубежанский местный суд отказал в удовлетворении иска лидера Рубежанской городской организации ПСПУ Константина Козюберды к редакциям газет «Рубіжанські новини» и «Вестник Красителя» о защите чести и достоинства и о взыскании 1 млн. грн. морального вреда. До судових позовів проти “Львівської газети” додались три нові Погляди
Дещо про свободу слова та її “нетрадиційне” використання (Луганськ) Алексей МАЛАКОВ, Павлоград Днепропетровской обл. Свободу слова указом не введешь (в сокращении) Украинский журналист перессорил СБУ с шестью спецслужбами мира? Саморегуляція
У Миколаєві створено комітет із захисту свободи слова та друку Ігор Мельник. Сумний медіа-образ

Деякі загальні дані

Харківська область нараховує 27 районів (без міста Харків).

З них у 7-ми є районні осередки Партії регіонів (інформація одержана з сайту Партії регіонів — www.partyofregions.org.ua):

—  Балаклійському;
—  Барвінківському;
—  Близнюківському;
—  Борівському;
—  Валківському;
—  Первомайському;
—  Чугуївському.

Міські осередки є у містах Ізюмі, Куп’янську, Лозовій.

А тепер подивимось на список “районок”, які зустрілись нам в додатку №3 “Курйози...”.

7 з 10-ти “районок” виходять в місцях активності Партії регіонів (див. виділення шрифтом):

— “Вісті Балаклійщини”
— “Вісті Барвінківщини”
— “Сільські новини”, м. Валки
— “Обрії Ізюмщини”
— «Вісник Куп’янщини»
— “”Красная звезда”, г. Чугуїв
— “Знамя труда”, г. Первомайськ
— “Перемога”, Зачепилівка
— “Радянський патріот”, Великий Бурлук
— “Вісті Красноградщини”

За 1-е півріччя 2003 року було переглянуто 10 районних газет, з них 3 — у районах, де є організації ПРУ.

За друге півріччя 2003 року було переглянуто 14 районних газет, з них 3 — у районах, де є організації ПРУ.

Статті про Януковича у другому півріччі друкували “Обрії Ізюмщини” (у 23 номерах), “Вісник Куп’янщини” (у 26 номерах), “Красная звезда”, м. Чугуїв (у 19 номерах).

З інших 11-ти одна друкувала ці листівки двічі, ще одна — 4 рази. В інших газетах публікацій не було.

У січні-лютому 2004 року було переглянуто 20 районних газет.

З них не публікували листівок про Януковича:

1. “Трудова слава”, Борівський район
2. “Вісті Дергачівщини”, Дергачівський район
3. “Дворічанський край”, Дворічанський район
4. “Наш край”, Красноградський район
5. “Вісті Зміївщини”, Зміївський район
6. “Коломацькій край”, Коломацькій район
7. “Печенізький край”, Печенізький район
8. “Промінь”, Краснокутський район
9. “Трибуна трудящих”, Харківський район
10. “Краєвид”, Шевченківський район

З цього списку тільки в Борівському районі є організація ПРУ. Слід відзначити, що в борівській газеті “Трудова слава” надавалось слово представникам опозиційних партій

Матеріали про Януковича в січні-лютому 2004 року друкували:

1. “Вісті Балаклійщини” — 8 разів
2. “Вісті Барвінківщини” — 4 рази
3. “Сільські новини”, м. Валки — 5 разів
4. “Знамя труда”, Первомайський район — 7 разів
5. “Обрій Ізюмщини” — 7 разів
6. «Вісник Куп’янщини» — 4 рази
7. “Красная звезла”, м. Чугуїв — 2 рази

Найбільша кількість публікацій знову збігається з районами підвищеної активності ПРУ.

Крім цих районок, двічі публікували листівки ще 3 газети.

Додаток №1

Перелік публікацій за 2-е півріччя 2003 року

В. Рибасенко. Пільга — на папері, адресна допомога — в гаманці. “Радянський патріот”, м. Великий Бурлук; «Сільські новини», м. Валки, 27 червня 2003 р

В. Иващенко. Социальная помощь придет по адресу. “Вісник Куп’янщини”, №53-54, 3 липня 2003 р.

В. Иващенко. Спасти основу жизни. “Вісник Куп’янщини”, №55-56, 10 липня 2003 р.

П. Пимоненко. Хліб наш насущний. “Обрії Ізюмщини”, №56, 12 липня 2003 р.

К. Малущенко. Пліч-о-пліч з регіонами. “Красная звезда”, г. Чугуев, №57, 16 июля 2003 г., “Обрії Ізюмщини”, №58, 19 липня 2003 р

В.Рыбасенко. Вместе наводить порядок в общем доме. “Вісник Куп’янщини”, №57-58, 17 липня 2003р.

В. Рыбасенко. Чтобы пенсионеры жили достойно. «Красная звезда», г. Чугуев, №59, 23 июля 2003 г.

В. Иващенко. Реформа для всех — и кто стар, и кто млад. “Вісник Куп’янщини”, №59-60, 24 липня 2003 р.

К. Малущенко. Ой, верніться, літа мої… “Обрії Ізюмщини”, №60, 26 липня 2003 р.

В. Иващенко. Кризис миновал. Ответственность — не минует. “Вісник Куп’янщини”, №61-62, 31 липня 2003 р.

П. Пимоненко. Як наше жито було спожито. “Обрії Ізюмщини”, №62, 2 серпня 2003 р

В. Рыбасенко. Жаркое лето-2000. «Красная звезда», г. Чугуев, №62, 2 августа2003 г.

В. Иващенко. Подоплека “хлебного кризиса”. “Вісник Куп’янщини”, №63-64, 7 серпня 2003 р.

Г. Данилець. Шляхи, що обирає Україна.

“Вісник Куп’янщини”, №65-66, 14 серпня 2003 р.

«Красная звезда», г. Чугуев, №65, 13 августа 2003 г.

В. Иващенко. Встречаем осень весенними ценами. “Вісник Куп’янщини”, №67-68, 21 серпня 2003 р.

Г. Данилець. Зустрінемо осінь квітневими цінами. «Обрії Ізюмщини», №69, 26 серпня 2003 р.

Г. Данилець. Сергій Єрмілов: “Тарифи на електроенергію для населення підвищуватися не будуть”. “Вісник Куп’янщини”, №69-70, 28 серпня 2003 р., «Обрії Ізюмщини», №70, 30 серпня 2003 р.

Клавдія Малущенко. Хлопоты перед приходом холодов. “Вісник Куп’янщини”, №71-72, 4 вересня 2003 р.

П. Пимоненко. Щоб зима не застала зненацька. «Обрії Ізюмщини», №72, 6 вересня 2003 р.

Пенсии — по справедливости

Павло Пимоненко. “Вісник Куп’янщини”, №73-74, 11 вересня 2003 р., «Обрії Ізюмщини», №74, 13 вересня 2003 р.

В. Малущенко. «Красная звезда», г. Чугуев, №72, 6 сентября 2003 г.

В. Рыбасенко. Стабильность на рынке — спокойствие в каждой семье. “Красная звезда”, г. Чугуев, №74, 13 сентября 2003 г.

В. Иващенко. Уроки продовольственного кризиса. “Вісник Куп’янщини”, №75-76, 18 вересня 2003 р.

К. Малущенко. Віктор Янукович: Добробут людей — головна мета бюджетної політики на 2004 рік. «Обрії Ізюмщини», №76, 20 вересня 2003 р.

В. Иващенко. Виктор Янукович: бюджет будет народным. “Вісник Куп’янщини”, №77-78, 25 вересня 2003 р

Юлия Ульяничева. Реальные шаги к действию. “Красная звезда”, г. Чугуев, №77, 24 сентября 2003 г.

П. Пимоненко. Дещо про ціни на пальне. «Обрії Ізюмщини», №78, 27 вересня 2003 р.

В. Иващенко. Топливного кризиса не получилось. “Вісник Куп’янщини”, №79-80, 2 жовтня 2003 р

Ю Ульяничева. Топливный вопрос — в центре внимания. «Красная звезда», г. Чугуев, №79, 1 октября 2003 г.

П. Пимоненко. Віктор Янукович: Людина — найвищий пріоритет для уряду. «Обрії Ізюмщини», №80, 4 жовтня 2003 р.

Алексей Кайда. Виктор Янукович: главная цель деятельности Кабинета Министров — благосостояние людей. “Вісник Куп’янщини”, №81-82, 9 жовтня 2003 р

В. Рыбасенко. Наступило время социальных перемен. «Красная звезда», г. Чугуев, №81, 8 октября 2003 г.

Г. Данилець. Віктор Янукович: Всі, хто має право на пільги, матимуть його і в майбутньому. «Обрії Ізюмщини», №82, 11 жовтня 2003 р

В. Рыбасенко. Виктор Янукович: Замены льгот денежными выплатами не будет. “Вісник Куп’янщини, №83-84, 16 жовтня 2003 р

В. Рыбасенко.Все, кто имел право на льготы, будут иметь их и в будущем. “Красная звезда», г. Чугуев, №83, 15 октября 2003 г.

2003 р

Г. Данилець. Віктор Янукович: Відкритість влади — головна умова довіри до неї, «Обрії Ізюмщини», №86, 25 жовтня 2003 р

В. Иващенко. Виктор Янукович: Открытость власти — главное условие доверия к ней. “Вісник Куп’янщини”, №85-86, 23 жовтня 2003 р

А. Кайда. Открытость власти — залог доверия к ней. “Красная звезда», г. Чугуев, №85, 22 октября 2003 г.

К. Малущенко. Віктор Янукович: наші люди мають отримувати якісні житлово-комунальні послуги. «Обрії Ізюмщини 2003 р

В. Рыбасенко. Чтобы встречать зиму спокойно, надо реформировать ЖКХ. “Красная звезда», г. Чугуев, №86, 25 октября 2003 г.

Алексей Кайда. Виктор Янукович: Гражданам — достойные жилищно-коммунальные услуги. “Вісник Куп’янщини”, №87-88, 30 жовтня 2003 р

В. Рыбасенко. Цены на социально значимые сорта хлеба нужно стабилизировать. “Красная звезда», г. Чугуев, №88, 1 ноября 2003 г.

В. Рыбасенко. Задача правительства — стабилизировать цены на социально-значимые сорта хлеба. “Вісник Куп’янщини”, №89-90, 6 листопада 2003 р

К. Малущенко. Уряд забезпечить стабільність цін на основні сорти хліба. “Обрії Ізюмщини”, №90-91, 8 листопада 2003 р.

(В житомирських виданнях — публікації Г Данильця).

Павло Пимоненко. Віктор Янукович: Поліпшення якості життя можливе лише на базі розвитку економіки. «Радянський патріот», Великий Бурлук, №46, 15 листопада 2003 р.

Алексей Кайда. Виктор Янукович: Благосостояние людей будет улучшаться на базе развития экономики. “Вісник Куп’янщини”, №91-92, 13 листопада 2003 р

К. Малущенко. Запорука добробуту — в прискоренні розвитку економіки. «Обрії Ізюмщини», №92-93, 15 листопада 2003 р

(В житомирських виданнях — публікації. Пимоненка).

В. Иващенко. Виктор Янукович: Украинская держава способна отстаивать свои интересы. “Вісник Куп’янщини”, №93-94, 20 листопада 2003 р

В. Иващенко. Украинская держава способна отстаивать свои интересы. “Красная звезда”, г. Чугуев, №93, 19 ноября 2003 г.

П. Пимоненко. Віктор Янукович: Включення України у світовий економічний простір зробить наших людей заможнішими. “Обрії Ізюмщини”, №94-95, 22листопада 2003 р.

(В житомирських виданнях — публікації Г Данильця).

В. Иващенко. Чтобы росли доходы людей, нужно не только увеличивать зарплаты, но и снижать налоги. “Красная звезда”, г. Чугуев, №95, 26 ноября 2003 г.

Алексей Кайда. Виктор Янукович: Меньше налогов с доходов граждан — зажиточнее жизнь, “Вісник Куп’янщини”, №95-96, 27 листопада 2003 р

Павло Пимоненко. Віктор Янукович: менші податки з доходів громадян — заможніше життя. «Перемога», Зачепилівка, №96, 29 листопада 2003 р., «Радянський патріот», Великий Бурлук, №48, 29 листопада 2003 р.

К. Малущенко. Зниження податків — шлях до поліпшення добробуту людей. “Обрії Ізюмщини”, №96, 29 листопада 2003 р.

(В житомирських виданнях — публікації. Пимоненка та Малущенко).

Алексей Кайда. Виктор Янукович:Социальные гарантии государства финансово обеспечены, “Вісник Куп’янщини”, №97-98, 4 грудня 2003 р

В. Рыбасенко. Главное — госбюджет реальный и социально ориентированный. “Красная звезда”, г. Чугуев, №98, 6 декабря 2003 г.

Клавдія Малущенко. Віктор Янукович: Бюджет-2004 надійно забезпечений розвитком економіки. «Перемога», Зачепилівка, №98, 6 грудня 2003 р.

(В житомирських виданнях — публікації. Пимоненка та Данильця).

Павло Пимоненко. Віктор Янукович: Приоритетами бюджету-2004 є витрати на соціальні потреби. «Радянський патріот», Великий Бурлук, №49, 6 грудня 2003 р., “Обрії Ізюмщини”, №99, 9 грудня 2003 р.

И. Коваленко. Уровень минимальной зарплаты: популизм или твердые гарантии. “Вісник Куп’янщини”, №99-100, 11 грудня 2003 р, “Красная звезда”, г. Чугуев, №100, 12 декабря 2003 г.

К. Малущенко. Віктор Янукович: Кабінет Міністрів бере на себе лише ті зобов’язання, які реально здатен виконати. “Обрії Ізюмщини”, №100, 13 грудня 2003 р.

В. Иващенко. Пенсионная реформа позволит увеличить все пенсии. “Красная звезда”, г. Чугуев, №101, 17 декабря 2003 г.

В. Рыбасенко.Начало пенсионой реформы — реальное повышение трудовых пенсий. “Вісник Куп’янщини”, №101-102, 18 грудня 2003 р

Клавдія Малущенко. Віктор Янукович: Турбота про гідне життя ветеранів для Кабінету Міністрів є приоритетом. «Радянський патріот», Великий Бурлук, №51, 20 грудня 2003 р., “Обрії Ізюмщини”, №102, 20 грудня 2003 р.

П. Пимоненко. Віктор Янукович: Започаткована Кабінетом Міністрів пенсійна реформа поліпшить добробут людей старшого покоління. “Обрії Ізюмщини”, №103, 23 грудня 2003 р.

(В житомирських виданнях — публікації. Пимоненка).

В. Иващенко. Главный итог уходящего года — рост доходов населения. “Красная звезда”, г. Чугуев, №103, 24 декабря 2003 г.

И. Кириченко. Для надежд на лучшее есть основания. “Вісник Куп’янщини”, №103-104, 25 грудня 2003 р

П. Пимоненко. Віктор Янукович: Кабінет Міністрів поетапно підвищуватиме якість життя в Україні. “Обрії Ізюмщини”, №104, 27 грудня 2003 р.

Додаток №2

Перелік публікацій за січень-лютий 2004 року

“Віктор Янукович: Чим вищі соціальні стандарти, тим краще життя”.

Павло Пимоненко, “Вісті Балаклійщини”, №2, 6 січня 2004 р.,

Л. Прохоров, “Обрії Ізюмщини”, №3-4, 10 січня 2004 р.

“Як буде збільшено середній розмір прожиткового мінімуму у 2004 році?”, “Что дает увеличение пожиточного минимума?”.

О. Калугін, “Обрії Ізюмщини”, №1-2, 3 січня 2004 р.

С. Храмцов, “”Красная звезда”, г. Чугуев, №3, 7.01.2004 г.,

В. Васильєв, “Знамя труда”, г. Первомайск, №3, 10.01.2004 г.

Павло Пимоненко. Ціни на ліки підвищуватись не будуть. “Вісті Балаклійщини”, №3, 9січня 2004 р, “Вісті Барвінківщини”, №2, 10 січня 2004 р.

Клавдія Малущенко. Ціни на ліки в Україні не підвищуватимуться. “Вісті Красноградщини”, №4, 14 січня 2004 р., “Перемога”, Зачепилівка, №5, 17 січня 2004 р.

В. Рыбасенко. Есть ли основания для подорожания лекарств? “Знамя труда”, г. Первомайск, №4, 13.01.2004 г.

А. Кайда. Лекарства и лекарственные препараты дорожать не будут. “Знамя труда”, г. Первомайск, №5, 14.01.2004 г.

Г. Данилець. Що насправді відбувається з цінами на ліки. “Обрії Ізюмщини”, №5-6, 17 січня 2004 р., “Сільські новини”, м. Валки, №5, 13 січня 2004 р.

“Українська мова — справа державна”, “Утвердження української мови, як державної, в гуманітарній політиці Кабінету Міністрів”.

А. Григоренко (“Політикум”), “Сільські новини”, м. Валки, №7, 20 січня 2004 р.,

Іван Прищепа, “Вісті Балаклійщини”, №6, 20 січня 2004 р.,

Є. Волков, «Обрії Ізюмщини», №7-8, 24 січня 2004 р.

“Поддержать культуру материально”.

О. Бондарь, «Вісник Куп’янщини», №7-8, 21 січня 2004 р.,

И. Сергеев, “Знамя труда”, г. Первомайськ, №8, 27 января 2004 г.

“Трудові пенсії в Україні підвищуватимуться поетапно”, “Підвищуватимуться пенсії поетапно”.

В. Серчук (“Політикум”), “Сільські новини”, Валки, №9, 27 січня 2004 р.,

А. Грищенко, “Вісті Балаклійщини”, №8, 27 січня 2004 р., — “Вісті Барвінківщини”, №5, 31 січня 2004 р.,

Варвара Голота, “Вісті Красноградщини”, №8, 28 січня 2004 р.,

С. Пономаренко, “Перемога”, Зачепилівка, №9, 31 січня 2004 р.

С. Булашев. Повышение уровня трудовых пенсий — приоритетное направление социальной политики государства. «Вісник Куп’янщини», №9-10, 29 січня 2004 р.,

“Перші роки пенсійної реформи”

А. Савченко, “Обрії Ізюмщини”, №9, 31 січня 2004 р.,

А.Панченко, “Радянський патріот”, Великий Бурлук, №7-8, 31 січня 2004 р.

С. Гиренко. Пенсионная реформа становится реальностью. “Знамя труда”, г. Первомайськ, №9, 31.01.2004 г.

И. Воронков. Пенсионная реформа становится началом роста доходов старшего поколения. “Знамя труда”, г. Первомайск, №10, 31.01.2004 г.

“Менший прибутковий податок — вища зарплата”, “Ще раз про податки і прибутки”.

Н. Бабін, “Вісті Балаклійщини”, №11, 6 лютого 2004 р.,

М. Ковпак, “Обрії Ізюмщини”, №11, 7 лютого 2004 р.,

Б. Валуєв (“Політикум”), “Сільські новини”, м. Валки, №12, 7 лютого 2004 р.

О. Мартишенко. Налоговая реформа — не для проформы. «Вісник Куп’янщини», №11-12, 5 лютого 2004 р.,

“Государственная помощь социально уязвимым слоям населения усиливается”.

Е. Лукшина, «Красная звезда», г. Чугуев, №14, 14 февраля 2004 г.,

В. Курьянов, «Знамя труда», Первомайск, №13, 14 февраля 2004 г.

Петро Яресько. Хто не впорується зі своїми статками, тому плече підставить держава. «Вісті Балаклійщини”, №13, 13 лютого 2004 р.

А. Горін. Найуразливіші верстви населення матимуть гарантовану державну матеріальну підтримку. “Вісті Барвінківщини”, №7, 14 лютого 2004 р.

В. Кардаш. Соціальні гарантії поступово підвищуються. “Радянський патріот”, Великий Бурлук, №11-12, 14 лютого 2004 р.

Е. Булашев. Пенсионная реформа: первый опыт, первые выводы. «Вісник Куп’янщини», №15-16, 19 лютого 2004 р.,

Л. Кравченко. Пенсійна реформа. Перший етап. «Вісті Балаклійщини”, №15, 20 лютого 2004р.

“Ветерани, уважно перегляньте свої заробітки протягом трудового життя”, “Ветерани, згадайте свої заробітки”.

М. Бабін, “Вісті Барвінківщини”, №8, 21 лютого 2004 р.,

П. Іванов (“Політикум”), “Сільські новини”, м. Валки, №16, 21 лютого 2004 р.

Г. Данилець. В турботах про хліб. «Вісті Балаклійщини”, №17, 27 лютого 2004 р

Додаток №3

Курйози. Хто насправді автор публікацій?

Рубрика “Програма уряду в дії”, стаття “Віктор Янукович: Чим вищі соціальні стандарти, тим краще життя”.

Один і той же текст опубліковано:

— “Вісті Балаклійщини”, №2, 6 січня 2004 р., автор — Павло Пимоненко;

— “Обрії Ізюмщини”, №3-4, 10 січня 2004 р., автор — Л. Прохоров

Рубрика “Програма уряду в дії”, статті “Як буде збільшено середній розмір прожиткового мінімуму у 2004 році?”, “Что дает увеличение пожиточного минимума?”.

Один і той же текст опубліковано:

— “Обрії Ізюмщини”, №1-2, 3 січня 2004 р., автор — О. Калугін;

— “”Красная звезда”, г. Чугуїв, №3, 7.01.2004 г., автор — С. Храмцов;

— “Знамя труда”, г. Первомайськ, №3, 10.01.2004 г., автор — В. Васильєв

Рубрика “Програма уряду в дії”, статті “Українська мова — справа державна”, “Утвердження української мови, як державної, в гуманітарній політиці Кабінету Міністрів”.

Один і той же текст опубліковано:

— “Сільські новини”, м. Валки, №7, 20 січня 2004 р., автор — А. Григоренко (“Політикум”);

— “Вісті Балаклійщини”, №6, 20 січня 2004 р., автор — Іван Прищепа;

— «Обрії Ізюмщини», №7-8, 24 січня 2004 р., автор — Є. Волков

Рубрика “Програма уряду в дії”, стаття “Поддержать культуру материально”.

Один і той же текст опубліковано:

— «Вісник Куп’янщини», №7-8, 21 січня 2004 р., автор — О. Бондарь;

— “Знамя труда”, г. Первомайськ, №8, 27 января 2004 г., автор — И. Сергеев

Рубрика “Програма уряду в дії”, статті “Трудові пенсії в Україні підвищуватимуться поетапно”, “Підвищуватимуться пенсії поетапно”.

Один і той же текст опубліковано:

— “Сільські новини”, Валки, №9, 27 січня 2004 р., автор — В. Серчук (“Політикум”);

— “Вісті Балаклійщини”, №8, 27 січня 2004 р., — “Вісті Барвінківщини”, №5, 31 січня 2004 р., автор — А. Гриценко;

— “Вісті Красноградщини”, №8, 28 січня 2004 р., автор — Варвара Голота;

— “Перемога”, Зачепилівка, №9, 31 січня 2004 р., автор — С. Пономаренко;

Рубрика “Програма уряду в дії”, стаття “Перші роки пенсійної реформи”

Один і той же текст опубліковано:

— “Обрії Ізюмщини”, №9, 31 січня 2004 р., автор — А. Савченко;

— “Радянський патріот”, Великий Бурлук, №7-8, 31 січня 2004 р., автор — А.Панченко.

Рубрика “Програма уряду в дії”, статті “Менший прибутковий податок — вища зарплата”, “Ще раз про податки і прибутки”.

Один і той же текст опубліковано:

— “Вісті Балаклійщини”, №11, 6 лютого 2004 р., автор — Н. Бабін;

— “Обрії Ізюмщини”, №11, 7 лютого 2004 р., автор — М. Ковпак;

— “Сільські новини”, м. Валки, №12, 7 лютого 2004 р., автор — Б. Валуєв (“Політикум”)

Рубрика “Програма уряду в дії”, стаття “Государственная помощь социально уязвимым слоям населения усиливается”.

Один і той же текст опубліковано:

— «Красная звезда», г. Чугуев, №14, 14 февраля 2004 г., автор — Е. Лукшина;

— «Знамя труда», Первомайск, №13, 14 февраля 2004 г., автор — В. Курьянов

Рубрика “Програма уряду в дії”, статті “Ветерани, уважно перегляньте свої заробітки протягом трудового життя”, “Ветерани, згадайте свої заробітки”.

Один і той же текст опубліковано:

— “Вісті Барвінківщини”, №8, 21 лютого 2004 р., автор — М. Бабін;

— “Сільські новини”, м. Валки, №16, 21 лютого 2004 р., автор — П. Іванов (“Політикум”).




Деякі загальні проблеми

Руководители 132 отечественных изданий требуют прекратить дискриминацию граждан Украины по языковому принципу. Так журналисты расценивают решение Верховной Рады вернуть льготы по налогу на добавленную стоимость только для украиноязычных СМИ

Принятый в спешке Верховной Радой в декабре прошлого года государственный бюджет-2004 привел к значительному повышению цен на газеты и журналы. Народные депутаты в пылу страстей и политических баталий, а также по настоятельной просьбе правительства отменили льготное налогообложение на подписку и доставку печатных СМИ. Поэтому, чтобы выпускать газету или журнал и платить налог на добавленную стоимость, редакции вынуждены были с нового года поднять цену на свои издания. Как следствие: читательская аудитория в Украине начала сокращаться, а тиражи периодики падать. При этом существенных поступлений в бюджет от отмены льготы не прогнозировалось.

Как часто бывает, принимая решения, украинские политики сначала делают, потом думают. Думают медленно, но когда додумываются, приходится начинать сначала. На сей раз, проявив заботу о читателях, политики решили восстановить льготы газетчикам, но не всем, а только для прессы, издающейся на украинском языке. Многих издателей периодики, в первую очередь русскоязычной, данное решение, мягко говоря, расстроило.

Члены Украинской ассоциации издателей периодической прессы считают, что решение Верховной Рады вернуть льготы по налогу на добавленную стоимость только для украиноязычных изданий является "дискриминацией читателей, то есть граждан Украины, по языковому принципу". В связи с этим, руководители 132 изданий обратились с открытым письмом к властям, требуя снова вернуться к рассмотрению вопроса о льготах по НДС для отечественной периодической печати и безотлагательно решить проблемы налогообложения, продажи и подписки прессы в Украине.

"Впервые в истории независимой Украины периодические издания разделены по языковому принципу в отношении предоставления льгот, впервые народные депутаты пошли на дискриминацию двух третей периодических изданий, работающих на едином отечественном рынке прессы", -- цитирует письмо издателей "Интерфакс-Украина". Газетчики настаивают на том, чтобы все издания работали в равных условиях, имели равные права как плательщики налогов.

(«Факты», 12 февраля 2004 г.)




ЗМІ та вибори

Хто стоїть за публікаціями під рубрикою “Програма уряду в дії”? (Харківська область)

Аналіз публікацій районних газет в області (серед засновників яких — відповідні райради та райдержадміністрації) за 2003 рік та січень-лютий 2004 року.

1. Перше, що кидається в очі, порівняно з 2002 роком — відсутність передруків з центральних газети тих матеріалів, які негативно висвітлюють постаті та діяльність лідерів опозиції.

2. Діяльність Президента України подається тільки в межах необхідного “офіціозу” — виступи, які мають загальноукраїнське значення, повністю або тезисно, в залежності від обсягу “районки”, звіт про діяльність в рубриці офіційних повідомлень. Передруків оціночних суджень Президента не виявлено.

3. Деякі “районки” давали місце на своїх сторінках лідерам місцевих осередків опозиційних партій для висловлювань щодо загальноукраїнських проблем (політична реформа, зміна системи виборів до ВР, таке інше).

4. Загалом, “районки” в основному висвітлюють життя відповідних районів — люди, влада, економічне становище, соціальні проблеми. Деякі районки мають цілком пристойний дизайн і відрізняються різноманітністю публікацій.

5. Того, що називається “темниками” з Адміністрації Президента, не виявлено, але…

З’явились “темники від Януковича”?

Масове поширення у районних газетах листівок, направлених на підкреслення особливої ролі Віктора Януковича в житті і добробуті громадян України відбулось після V-го з’їзду Партії регіонів України (19 квітня 2003 року). Можливо, рішення про PR-акцію було прийняте саме там.

Судячи з публікацій у районних газетах Харківської області, було створено спеціально чи використано вже існуюче якесь об’єднання чи то журналістів, чи то когось під назвою “Політикум”.

У газеті “Сільські новини”, м. Валки перша публікація, підписана В. Янченко з “Політикуму”, відмічена 12 квітня 2003 року. Цей же автор публікував статті 29 квітня та 3 травня. Потім прізвище Янченко більше не з’являлось.

6 травня виявилося прізвище І. Боговід (“Політикум”)

Рубрика “Програма уряду в дії” з’явилась у “Сільських новинах” 26 травня (М. Столяров). У цій же рубриці був поданий матеріал К. Малущенко (“Політикум”). 3 червня 2003 року.

Загалом у 2003 році відносили себе до “Політикуму”:

К. Малащенко, В. Рибасенко, Г. Данилець, П. Пимоненко, В. Іващенко, А. Чорнолов.

Не виключено, що це і є основний склад, який готував тексти. Бо, починаючи з 2004 року, пішла вже навала авторів текстів, вірніше, прізвищ авторів. І це виявилось найцікавішим!

У 2004 році, а може, ще наприкінці 2003 року автори почали роздвоюватись, розтроюватись і навіть розчетверятись: дослівні публікації в різних виданнях, навіть під однією назвою, почали виходити підписаними різними прізвищами (див. додаток №3, “Курйози. Хто насправді автор публікацій?”)

За які кошти провадиться ця кампанія?

Закон “Про політичну рекламу” ще не прийнято, а “Програма уряду діє”?...




Ирина Новожилова, руководитель проекта "Медийно-правовой мониторинг". "Темники" в законе

Понятие "темник" вошло в профессиональный журналистский жаргон и, кажется, уже надежно прижилось в повседневности редакционных будней. За последние полгода в области отечественного "темничества" произошел прогресс. С приближением президентских выборов желающих воспользоваться ноу-хау Главного управления информационной политики АП стало больше. И не просто воспользоваться, а внести свои поправки в этот процесс. Ведь занялся этим орган более серьезный, чем нигде не узаконенная АП.

Полигоном для испытаний "темников-2" – теперь от Кабмина – стало безграничное и не весьма урожайное на рекламу поле государственных районок. И вот, как и положено, осенью прошлого года началась "рекламная жатва".

Еженедельные статьи под довольно банальной рубрикой "Программа правительства в действии" появляются во всех районных газетах. С расчетом на то, что никто не должен догадываться – по сути своей эти статьи являются рекламой... Хотя таковой быть не должны.

Ведь существует закон Украины "О порядке освещения деятельности органов государственной власти и органов местного самоуправления Украины в СМИ", в статье 5 которого говорится:

"Органы государственной власти и органы местного самоуправления в пределах средств, предусмотренных в государственном или местных бюджетах на освещение их деятельности, формируют заказ средствам массовой информации на [...] организацию систематических (проблемных, тематических) теле- и радиопередач и страниц (рубрик) в печатных средствах массовой информации".

Однако материалы рубрики "Программа правительства в действии", которые выходят в основном во все еще государственных "районках", где квадратный сантиметр газетной площади оценивается в среднем в 1 гривну, оплачиваются и размещаются – как известно из неофициальных источников – через посредника, одно из рекламных агентств Житомира.

То есть – как реклама, с соответствующими процентами для посредника. А рождаются эти материалы в недрах – опять же, как свидетельствуют неофициальные источники – так называемой "службы информационного сопровождения" деятельности Кабинета министров (или "группы 300", по номеру кабинета 300 на третьем этаже кабминовского здания).

Журналистскими материалами или официальными сообщениями о деятельности государственного органа эти произведения "пиаровского искусства" назвать трудно. Хотя бы потому, что каждая такая статья начинается одинаково – "Виктор Янукович".

А еще потому, что и сама эта якобы "информационная служба" не является официальной в составе Кабмина, хотя малущенки, пимоненки и данильцы ходят, как утверждают все те же неофициальные источники, на работу именно туда и осуществляют еженедельные компиляции на заданную тему непосредственно в здании на Грушевского.

О том, что это все те же "темники", но поставленные "на конвейер" – свидетельствует элементарный анализ.

Например:

"Эхо", 20.11, Виктор Янукович: "Украинское государство способно отстоять свои интересы" (автор Г. Данилец).

"Вечерний Коростень", 22.11, Виктор Янукович: "Украинское государство способно отстоять свои интересы" (Г. Данилец).

"Вечерний Коростень", 8.11, "Чтобы не дорожал главный продукт на нашем столе" (Г.Данилец)

"Бердичевский вестник", 6.11 , "Чтобы не дорожал главный продукт на нашем столе" (Г. Данилец).

"Эхо", 13.11, Виктор Янукович: "Улучшение качества жизнь возможно лишь на базе развития экономики" (П. Пимоненко)

"Ружинская земля", 15.11, рубрика "Программа правительства в действии", Виктор Янукович: "Улучшение качества жизни возможное лишь на базе развития экономики" (П.Пимоненко)

"Житомирщина", 15.11, Виктор Янукович: "Улучшение качества жизнь возможно лишь на базе развития экономики" (П. Пимоненко)

"Эхо", 18.12, рубрика "Программа правительства в действии", Виктор Янукович: "Начатая КБМ пенсионная реформа обеспечит благосостояние людей старшего поколения" (П. Пимоненко)

"Місто", 18.12, рубрика "Программа правительства в действии", Виктор Янукович: "Начатая КБМ пенсионная реформа обеспечит благосостояние людей старшего поколения" (Г. Пимоненко)

"Житомирщина", 20.11, рубрика "Программа правительства в действии", Виктор Янукович: "Начатая КБМ пенсионная реформа обеспечит благосостояние людей старшего поколения" (П. Пимоненко)

А вот и примеры компиляций на "заданные темы":

"Вечерний Коростень", 29.11, Виктор Янукович: "Меньше налоги с доходов граждан - богаче жизнь" (Г. Пимоненко)

"Бердичевский вестник", 27.11, Виктор Янукович: "Снижение налогов – путь к улучшению благосостояния людей" (К. Малущенко)

"Вечерний Коростень", 6.12, Виктор Янукович: "Бюджет-2004 должен быть реалистичным и социально направленным" (Г. Данилец)

"Бердичевский вестник", 4.12, Виктор Янукович: "Приоритетами бюджета–2004 являются затраты на социальные потребности" (Г. Пимоненко).

Еженедельные отчеты о деятельности правительства перед читателями региональной прессы по своему жанру отнюдь нельзя назвать и интервью с премьер-министром, хотя его фамилию традиционно читаем в каждом заголовке. О чем красноречиво свидетельствует не только отсутствие прямой речи в материалах (все они писаны от третьего лица) и признаков эксклюзивности, что характерно для интервью с чиновниками такого ранга, а и факт вышеупомянутых компиляций.

Если определять данные публикации как информацию государственных органов, то, обратившись к закону Украины об информации, в частности, к ст.21 (информация государственных органов и органов местного и регионального самоуправления), мы не найдем соответствующей ее идентификации как "официальной документированной информации, которая создается в процессе текущей деятельности законодательной, исполнительной власти".

Что же касается того предположения неофициальных источников, что эти материалы оплачиваются как реклама, то в существующем законе Украины "О рекламе" не определены понятия "имиджевой рекламы" и не урегулированы правовые позиции, которые бы делали невозможной скрытую рекламу, так как статья 10 закона, где речь идет о недобросовестной рекламе, давно уже не соответствует реалиям рекламного рынка СМИ.

Проект закона "О политической рекламе", который должен был бы стать частью действующего закона "О рекламе" , уже почти год не рассматривается. Возможно, причиной является то, что до сих пор не приняты еще два правовых документа – "Избирательный Кодекс Украины" и "Информационный Кодекс Украины".

Потому что правовые позиции политической рекламы, которая обычно появляется в СМИ в предвыборный и избирательный периоды, должны быть выписаны и в этих кодексах. Желательно - непротиворечиво и недвусмысленно, что обычно приводит к многочисленным лазейкам для появления в СМИ "заказухи".

Как отмечает, анализируя проект закона "О политической рекламе", член Центральной избирательной комиссии Александр Нельга, еще несколько лет назад не существовало понятия политической рекламы, а лишь понятия пропаганды и агитации.

"На мой взгляд, по своему смыслу понятия "политическая пропаганда" и "политическая реклама" тождественны, – говорит он в своем комментарии "Телекритике". – Ведь содержанием обоих понятий является распространение положительной информации о политическом деятеле или о политической партии".

"Политическая же агитация, как следующий после политической рекламы шаг, имеет целью не только делать граждан приверженцами того или иного политического деятеля, той или иной политической партии, а и убедить граждан действовать в пользу указанных политических субъектов".

Итак, как видим, еще не существует "де-юре" политической рекламы, однако фактически она уже присутствует, в частности, в региональных СМИ. Чем отличается она от так называемых "темников", которые обычно представляют собой указание об освещении (или замалчивании) отдельных тем и позиций политических фигур?

Тем, что такие материалы как реклама – если верить неофициальным источникам – документировано оплачиваемы. В нашем случае — через рекламное агентство как посредника между редакцией и, можно предположить, какой-то коммерческой структурой, которая, возможно, финансирует все ту же службу информационного сопровождения Кабмина.

И конечно, отличается подобная "политическая реклама" от "темников" тем, что содержанием данных материалов является распространение лишь положительной информации о политическом деятеле, которым является премьер-министр.

Еще один факт, который говорит о том, что именно в предвыборный период рынок рекламы (в том числе и рекламный рынок СМИ) пытаются сделать непрозрачным.

Недавно в недрах Кабинета министров появился проект распоряжения о создании при Киевском национальном университете технологий и дизайна экспертного центра по вопросам рекламной и выставочной деятельности.

Центр претендует на выполнение функций контроля и координации рекламной деятельности в Украине. В то время как действующий закон Украины "О рекламе" возлагает эту функцию на государственные органы: Антимонопольный комитет Украины, Национальный совет Украины по вопросам телевидения и радиовещания и специально уполномоченный центральный орган исполнительной власти в сфере защиты прав потребителей.

По этому поводу председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам свободы слова и информации Николай Томенко направил письмо премьер-министру, в котором указал, что "не выдерживает никакой критики предложение авторов проекта финансировать центр – структуру, по всем признаками коммерческую – из государственного бюджета".

Тем более что вступление в силу закона Украины "О рекламе" в редакции от 11 июля 2003 года создает предпосылки для введения рекламной деятельности в законодательное поле и вывод из тени значительных средств, которые там оборачиваются.

Создание дублирующего органа, которым видится экспертный центр, усложнит этот процесс. А тот факт, что его планируют создать в год президентских выборов, очевидно, свидетельствует о заинтересованности определенных политических сил в контролировании рекламного рынка.

Появление в стенах Кабмина "экспериментального подразделения" ("службы информационного сопровождения") и "испытание темников-2" на малотиражном и менее заметном из центра поле региональных газет является лишь прелюдией, которая предшествует "беспределу", который может окончательно воцариться на рекламном рынке украинских печатных СМИ уже в ближайшее время.

(11.01.2004, http://www2.pravda.com.ua/ru/archive/2004/january/10/1.shtml)




Андрей КАРАФКА. Кривое зеркало телеэкрана

В отечественных теленовостях позитивно высказываются только о власти, а критикуют только оппозицию. Такой вывод можно сделать из результатов мониторинга информационных и информационно-аналитических программ отечественных телеканалов, проводившегося на протяжении декабря 2003 года ассоциацией «Общее пространство» и комитетом «Равенство возможностей». Целью мониторинга было исследование освещения в этих программах деятельности политических лиц, считающихся наиболее вероятными кандидатами на должность президента Украины.

Изучались следующие телепрограммы: «ТСН», «Эпицентр» («1+1»); «Подробности», «Подробности недели» (Интер); «Вести УТ-1», «Вести недели — УТ-1» и «Факты» (ICTV).

Как выяснилось, больше всего негативной информации в этих передачах прозвучало о Викторе Ющенко. В основном на «1+1», «Интере» и УТ-1, где количество упоминаний о нем в негативной тональности приближалось к количеству нейтральных отзывов или значительно превышало их. Кроме того, большая часть негативной информации касалась Юлии Тимошенко и Александра Мороза.

О Петре Симоненко позитивно и нейтрально отзывались политики, не представляющие власть. Больше всего положительно или нейтрально упоминали о нем на «1+1», «Интере» и УТ-1. Негатива в отношении лидера КПУ почти не было… В целом наибольшее количество позитивных и нейтральных отзывов при почти полном отсутствии негатива получили Виктор Янукович, Петр Симоненко и Виктор Медведчук.

На основании этого анализа эксперты мониторинга утверждают, что во всех исследуемых телепрограммах не было сбалансированного освещения деятельности политиков.

 (“Вечерние вести», 16 февраля, 2004 г., электронная версия)




Переслідування, утиски, залякування тощо з політичних мотивів

В Одесі закрито телевізійну програму “Сьогодні”

Програма „Сьогодні” проіснувала на телеканалі РТВ-7 в Одесі усього два тижні і була закрита 9 лютого 2004 року. Як повідомив одеський кореспондент ІМІ Ігор Анопченко, можливо це сталося через гостро критичні матеріали на адресу міської влади.

Програма виходила кожного дня у прайм-тайм, після вечірнього випуску новин о 22.20. По черзі четверо ведучих висловлювали свої погляди на події міста, що траплялися протягом дня. Ведучі – незалежні журналісти, кореспонденти чотирьох видань: „Московские новости”, „Комсомольская правда”, „Киевские ведомости”, „День” в Одесі. Один з ведучих програми Ігор Розов зазначив, що тепер програму не візьме жоден канал, оскільки у ній критикували міську владу, а в Одесі незалежних телеканалів немає. Крім того Ігор Анопченко зазначив, що за неофіційною інформацією самої телекомпанії, найближчим часом очікується закриття ще декількох програм каналу

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-11,
ІМІ 11.02.2004)




Злочинні посягання на журналістів

Дещо про свободу слова (Вiнниця). 12 лютого 2004 року близько 24 години під час зйомок на території підприємства „Ремтехсільмаш” на телеоператора ТРК „Прем’єр” Олександра Семенова було скоєно напад.

Його звалив на землю та почав бити ногами відомий у Вінниці своєю нестриманістю депутат міської Ради та підприємець Сергій Щетинін. При цьому Щетинін говорив Семенову: „Будеш знати, як мене знімати”.

Своїми діями Сергій Щетинін завдав тілесних ушкоджень Олександру Семенову та зіпсував відеокамеру. Про що Семенов подав заяву до міліції.

Ми вважаємо, що побиття Щетиніним телеоператора, який в цей час виконував свої службові обов’язки, є прямим посяганням на свободу слова та право на отримання інформації, та висловлюємо своє обурення ганебними хуліганськими діями депутата міської Ради Сергія Щетиніна. Такі вчинки не повинні залишатися безкарними, і ми переконані, що правоохоронні органи дадуть їм свою оцінку.

Ми звертаємось до колег журналістів з проханням підтримати нас та висловити своє відношення до дій депутата Вінницької міської ради С. Щетиніна.

Колектив ТРК "Прем’єр”

(Політична Україна 14.02.2004, www.polit.com.ua )




Карпачева взялась за дела Гонгадзе и Александрова

Уполномоченный Верховной Рады по правам человека Нина Карпачева обратилась с письмом к генеральному прокурору Геннадию Васильеву с просьбой предоставить информацию о ходе рассматрения уголовных дел о гибели журналистов Георгия Гонгадзе и Игоря Александрова, а также ряда других журналистов, которые исчезли или были убиты, передает Интерфакс-Украина.

"Я жду ответа и надеюсь, что он будет объективным, тщательно и чрезвычайно обоснованным", - заявила омбудсмен в эфире "5-го канала" во вторник, 10 февраля.

"И этот процесс находится до сих пор на моем контроле", - отметила она.

Руководитель интернет-издания "Українська правда" журналист Георгий Гонгадзе исчез 16 сентября 2000 года в Киеве. В начале ноября того же года в Таращанском районе Киевской области был обнаружен обезображенный труп, в котором родственники и коллеги признали Гонгадзе

Директор телекомпании "ТОР", Славянск, Донецкая область, Игорь Александров, подвергшийся нападению, скончался от тяжелой черепно-мозговой травмы 7 июля 2001 года

(Корреспондент.net 11 февраля 2004, 14:25)




По "делу Александрова" задержаны два милиционера

Первый заместитель начальника Главного управления "К" СБУ Анатолий Бурмич сообщил, что задержаны начальник Краснолиманского райотдела милиции Донецкой области, подполковник, а также участковый, капитан.

По его словам, задержанные контактировали с ныне покойным Юрием Вередюком, которого ранее Генпрокуратура обвинила в убийстве Игоря Александрова.

Суд выдал санкцию на арест двух милиционеров.

По неофициальной информации, задержанные сотрудники правоохранительных органов подозреваются в убийстве Юрия Вередюка.

Как сообщал Корреспондент.net, Генеральная прокуратура Украины официально заявила о раскрытии убийства Игоря Александрова. Задержаны как исполнители, так и организаторы преступления. Исполнителям предъявлено обвинение в совершении умышленного убийства при отягчающих обстоятельствах, совершенного по предварительному сговору (п. 1 ст. 93 Уголовного кодекса Украины в редакции 1961 года). Во вторник, 23 сентября, Печерский местный суд Киева избрал для исполнителей преступления меру пресечения в виде содержания под стражей.

(Корреспондент.net
16 февраля 2004, 14:31)

***

Вчера стали известны новые подробности расследования дела об убийстве директора славянской телекомпании "ТОР" Игоря Александрова. Ранее Генпрокуратура неоднократно заявляла о том, что в ближайшее время дело будет направлено в суд, однако, похоже, точку ставить рано. В минувшую пятницу с санкции Печерского райсуда столицы сотрудники СБУ задержали в Донецкой области двоих милиционеров, которые, по неофициальным данным, причастны к убийству самого знаменитого бомжа Украины Юрия Вередюка, обвинявшегося в убийстве И.Александрова.

Как сообщил вчера на брифинге первый заместитель начальника главного управления "К" СБУ Анатолий Бурмич, задержанные — начальник Краснолиманского РОВД Донецкой области в звании подполковника милиции, а также участковый в звании капитана милиции — контактировали с Ю.Вередюком в последние дни его жизни.

Сейчас в Лукьяновском СИЗО Киева задержанные милиционеры дают показания. А.Бурмич не исключил того, что они связаны с небезызвестным краматорским бандформированием "17-й участок". В конце октября Генпрокуратура заявила о том, что задержаны непосредственные исполнители убийства Александрова — Турсунов и Онишко, так и не получившие за смерть журналиста обещанные четыре тысячи долларов, а также заказчик и организатор убийства Александр и Дмитрий Рыбаки. Очевидно, в связи с появлением новых данных в деле об убийстве Александрова в суд попадет нескоро.

 ("Факты и комментарии", 17 февраля 2004 г.)




По "делу Александрова" задержаны два милиционера

Первый заместитель начальника Главного управления "К" СБУ Анатолий Бурмич сообщил, что задержаны начальник Краснолиманского райотдела милиции Донецкой области, подполковник, а также участковый, капитан.

По его словам, задержанные контактировали с ныне покойным Юрием Вередюком, которого ранее Генпрокуратура обвинила в убийстве Игоря Александрова.

Суд выдал санкцию на арест двух милиционеров.

По неофициальной информации, задержанные сотрудники правоохранительных органов подозреваются в убийстве Юрия Вередюка.

Как сообщал Корреспондент.net, Генеральная прокуратура Украины официально заявила о раскрытии убийства Игоря Александрова. Задержаны как исполнители, так и организаторы преступления. Исполнителям предъявлено обвинение в совершении умышленного убийства при отягчающих обстоятельствах, совершенного по предварительному сговору (п. 1 ст. 93 Уголовного кодекса Украины в редакции 1961 года). Во вторник, 23 сентября, Печерский местный суд Киева избрал для исполнителей преступления меру пресечения в виде содержания под стражей.

(Корреспондент.net
16 февраля 2004, 14:31)

***

Вчера стали известны новые подробности расследования дела об убийстве директора славянской телекомпании "ТОР" Игоря Александрова. Ранее Генпрокуратура неоднократно заявляла о том, что в ближайшее время дело будет направлено в суд, однако, похоже, точку ставить рано. В минувшую пятницу с санкции Печерского райсуда столицы сотрудники СБУ задержали в Донецкой области двоих милиционеров, которые, по неофициальным данным, причастны к убийству самого знаменитого бомжа Украины Юрия Вередюка, обвинявшегося в убийстве И.Александрова.

Как сообщил вчера на брифинге первый заместитель начальника главного управления "К" СБУ Анатолий Бурмич, задержанные — начальник Краснолиманского РОВД Донецкой области в звании подполковника милиции, а также участковый в звании капитана милиции — контактировали с Ю.Вередюком в последние дни его жизни.

Сейчас в Лукьяновском СИЗО Киева задержанные милиционеры дают показания. А.Бурмич не исключил того, что они связаны с небезызвестным краматорским бандформированием "17-й участок". В конце октября Генпрокуратура заявила о том, что задержаны непосредственные исполнители убийства Александрова — Турсунов и Онишко, так и не получившие за смерть журналиста обещанные четыре тысячи долларов, а также заказчик и организатор убийства Александр и Дмитрий Рыбаки. Очевидно, в связи с появлением новых данных в деле об убийстве Александрова в суд попадет нескоро.

 ("Факты и комментарии", 17 февраля 2004 г.)




Начались аресты по «делу Вередюка»

12:11 16/02/04 В Краматорске задержан и этапирован в Киев начальник Краснолиманского райотдела УМВД подполковник милиции И.Криволапов. Игорь Криволапов был первым, кто дал следствию по убийству журналиста Игоря Александрова версию «бомжа» Юрия Вередюка, передает “Форум”. В служебной справке МВД «О результатах реализации оперативной информации по раскрытию убийства гр-на Александрова И.А.», подготовленной в августе 2001 года, говорится: «21.07.2001 года первым заместителем начальника Краматорского ГО УМВД Украины в Донецкой области подполковником милиции Криволаповым И.Ф. была получена оперативная информация в отношении гр. Благова Игоря, который якобы нелегально проживал в Краматорске и мог иметь отношение к убийству Александрова И.А.». Впоследствии Игорь Благов был задержан, и якобы пояснил следствию, «что в мае текущего года (2001) в Краматорске он познакомился с неизвестным мужчиной по имени Юрий, с которым эпизодически встречался в пивбарах и у лиц, торгующих самогоном». Во время одной из таких встреч Вередюк, а именно он имеется в виду в справке, обратился к Благову с просьбой «оказать содействие в поисках человека, который должен ему 4 тысячи гривен. Юрий также сообщил, что этот мужчина за вознаграждение в сумме 6 тысяч гривен заказал избиение адвоката, проживающего в г. Славянске». Так рождалась «бомжацкая» версия Юрия Вередюка, который, якобы, перепутал Александрова с другим человеком и убил журналиста по ошибке. Затем, как мы помним, эта версия лопнула в ходе судебных слушаний. Впервые в истории современной Украины судом был вынесен оправдательный приговор человеку, обвиненному прокуратурой в убийстве.

(“Киевскій телеграфЪ”, №7, (“Версии”), 16 февраля 2004 г.)




Обмеження доступу до інформації

Свобода слова по-полтавськи

Парадоксальна ситуація склалася на мас-медійному просторі Полтавщини. З одного боку, губернатор О.Удовиченко і його заступники регулярно зустрічаються на започаткованих Полтавським медіа-клубом прес-конференціях з незалежними журналістами і представниками опозиційних партій і громадських організацій. Губернатор не лише терпляче вислуховує опозиціонерів, а й обіцяє їм допомогти. Його попередник Є. Томін на гарматний постріл не підпускав їх до облдержадміністрації. З іншого боку, державні і комунальні ЗМІ області ще ніколи так цинічно не нав’язували людям ідеологію збанкрутілої влади. В газетах зникли власні публіцистичні матеріали, матеріали на економічну тематику. Їх замінили розлогі статті про успіхи уряду В. Януковича, роздуми Л.Кучми якби переселити опозицію на Місяць і т.д. Запроваджені видатним юристом, а тепер і журналістом України В. Медведчуком горезвісні темники стали міною уповільненої дії під українську журналістику. Про які публічні теле- чи радіодебати, про які прямі ефіри чи публікації незалежних журналістів в проурядових ЗМІ тепер може йти мова? Буде вказівка з Києва – тоді панове-опозиціонери і приходьте. А зараз не до вас. Он читачі закидають газету листами, чому темпи росту економіки у Прибалтиці вдвоє нижчі, а пенсії вдесятеро вищі? А в темниках про це ні слова. І губернатор, і редактори цих ЗМІ прекрасно розуміють: якщо пан Медведчук не відмінить свої темники і не послабить опіки над їхніми редакціями, через пару років від них залишаться ріжки та ніжки. В цій ситуації безглуздо рвати зв’язки з опозиційною пресою. Тому досвідчений політик і банкір зайняв єдино вірну позицію: я теж за свободу слова, але вказівки з Києва відміняти не можу

(Майдан 17.02.2004)




Обласна держадміністрація на Прикарпатті закликає місцеві ЗМІ не друкувати заклики опозиції

Керівництво обласної держадміністрації на Прикарпатті закликає місцеві засоби масової інформації не друкувати закликів опозиції до акцій громадянської непокори.

З подробицями Остап Петрів:

Як дуже небезпечні оцінив заступник голови Івано-Франківської обласної держадміністрації Олег Пилип’юк заклики від представників опозиції на Прикарпатті в разі потреби вдатися до акцій громадянської непокори. Він звернувся до місцевих мас-медіа із заявою не друкувати закликів опозиції, які можуть спровокувати мешканців області до участі в акціях протесту. Заступник голови обласної держадміністрації наголосив, що не хотів би, щоб таким матеріалам відводились газетні площі. На переконання Олега Пилип’юка, коли на вулицю вийдуть люди, то це можуть бути не лише представники опозиції, але й “люди з іншими настроями. І тоді може всяке статися”. Він також підкреслив, що опозиція на Івано-Франківщині висуває дуже небезпечні заклики, і, на його думку, представники засобів масової інформації мали б розуміти це і не давати таким матеріалам “зелене світло”

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-10, dw-news, 10.02.2004)




Хто розсилає листи від імені "Телекритики"?

"Телекритика" має намір звернутися до СБУ з приводу несанкціонованої розсилки електронних листів від її імені в мережі Інтернет. Про це йдеться в переданому УНІАН офіційному повідомленні “Телекритики" про те, що видання не займалося й не займається несанкціонованою поштовою розсилкою рекламного змісту (спам) в Інтернет.

Сьогодні на адресу сайту надійшло сотні листів-відповідей на електронний текст рекламного характеру, розповсюджений нібито від імені головного редактора сайту "Телекритика".

Текст листа містив інформацію одного з розділів, що розміщена у відкритому режимі на сайті "Телекритики". Як вдалося з’ясувати редакції, розсилка електронних листів (спам) була здійснена невідомими "доброзичливцями" через австрійський сервер (www.telemax.at). У листі було вказано: з адреси: [email protected].

Як відомо, www.mail.ru - безкоштовний поштовий ресурс, доступ до якого не обмежений. Однак, адміністратор www.mail.ru повідомив, що такого ящика не існує, повідомляє “Телекритика”.

"Сайт "Телекритика" не має жодного стосунку до цієї розсилки, - наголосила головний редактор сайту "Телекритика" Наталія ЛІГАЧОВА. - Швидше за все, ми маємо справу із спланованою акцією, яка спрямована на дискредитацію нашого видання. Втім, хочемо вибачитись перед усіма, хто постраждав через несанкціоновану розсилку".

Н.ЛІГАЧОВА говорить, що редакція збирається звернутися до незалежних технічних експертів та з офіційною заявою до Служби безпеки України з наміром з’ясувати особи зловмисників. Редакція залишає за собою право звернутися з позовом до суду за захистом ділової репутації. За словами Н.ЛІГАЧОВОЇ, не виключено, що у такий спосіб політтехнологічними групами відпрацьовуються способи дискредитації чи то опонентів, чи то конкурентів через відкриту мережу Інтернет.

(UNIAN, 12.02.2004 13:42,
Телекритика 12.02.2004, www.telekritika.kiev.ua)




Розпочато проект «Зміцнення демократії участі шляхом поліпшення доступу до інформації»

Світлана Горобчишина:

Фонд "Європа ХХІ" з грудня 2003 року реалізує проект "Зміцнення демократії участі шляхом поліпшення доступу до інформації" за підтримки проекту “Мережа громадянської дії в Україні” Інституту сталих спільнот (ISC/UCAN).

Проект має на меті сприяти налагодженню механізмів задоволення інформаційних потреб громадян (цільовими групами є – пенсіонери, студенти, безробітні, представники малого бізнесу тощо) для формування та зміцнення демократії участі шляхом дослідження проблеми доступу до інформації.

Проект реалізовується на місцевому (м. Вінниця, м. Житомир, м. Луганськ, м. Полтава, м.Суми, м. Черкаси) та центральному (м. Київ) рівнях.

Проект передбачає:

- Проведення серії фокус-груп, глибинних інтерв’ю та експрес-опитувань у цільових областях щодо інформаційних потреб громадян та наявності інформації та технічних можливостей забезпечення доступу до неї;

- Аналіз законодавчої та нормативної бази про доступ до інформації та проблем;

- Поширення на місцевому рівні знань про право і механізми доступу до інформації.

У ході реалізації проекту Ви матимете змогу ознайомитися як з думками експертів Вінниччини, Житомирщини, Луганщини, Полтавщини, Сумщини, Черкащини, а також Києва з цього питання, так і з думками пересічних громадян цільових областей.

Фонд “Європа ХХІ”

Факс.: (044) 234 5818

Електронна пошта: [email protected]

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-10,
Фонд Європа ХХІ, 09.02.2004, www.polit.com.ua )




Начальник охорони Мінтопенерго звільнений за перешкоджання у роботі знімальної групи ICTV

Генеральная прокуратура Украины рассмотрела обращение телеканала ICTV относительно препятствования его съемочной группе в подготовке репортажа со стороны работников охраны Министерства топлива и энергетики Украины.

Как сообщили ЛІГАБізнесІнформ в пресс-службе ГПУ, в ходе проведенной прокурорской проверки, приведенные телеканалом факты подтвердились: во время визита съемочной группы телеканала "ICTV" в Министерство топлива и энергетики работники охраны превысили свои служебные полномочия.

По результатам проверки начальник военизированной охраны уволен с занимаемой должности, еще двое работников охраны привлечены к дисциплинарной ответственности.

(ЛIГАБiзнесIнформ
украинская Сеть деловой информации, 23.02.2004)




Съемочную группу ICTV не пустили на интернет-конференцию Ермилова (По материалам: Центра экстремальной журналистики Союза журналистов России) Досадный инцидент произошел 3 февраля между съемочными группами телеканала ICTV, программы "Энергетическая Украина" и охраной Министерства топлива и энергетики.

Применением силы со стороны охраны Минтопэнерго закончились попытки журналистов телекомпании ICTV и программы "Энергетическая Украина" попасть на интернет-конференцию с министром Сергеем Ермиловым. Конференция через всемирную сеть должна была, в частности, приоткрыть завесу тайны в вопросе использования нефтепровода Одесса-Броды. 4 февраля правительство должно окончательно определиться с направлением транспортировки нефти. Охранники ограничились силой, а объяснили это тем, что объект - стратегический. Представиться журналистам ребята в камуфляже не захотели.

Охрана в министерстве - высокопрофессиональная. Камера во время инцидента не пострадала. Но объяснить, почему холл государственного учреждения так засекречен - не смогла. Наверное, им никто не рассказал, что существует президентский указ об открытости деятельности органов государственной власти, а также, что за умышленное препятствование деятельности журналистов Уголовный кодекс обещает штраф, арест и даже трехлетнее заключение, сообщают Факты, ICTV

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-04 “Подробности” 04.02.2004, podrobnosti.ua)

 

Прибывший лично на конференцию журналист телеканала ICTV Андрей Воронин (снявший в последнее время серию сюжетов о нефтепроводе „Одесса-Броды”) не только не был допущен в помещение, где проходила интернет-конференция, но и был избит за попытку туда пройти.

Если раньше журналистов попросту не пускали на все более-менее важные совещания будь-то в Правительстве, Администрации Президента или Верховной Раде, то сегодня данное пренебрежение «акулами пера» набирает более радикальных форм. В правительстве, к примеру, журналистов могут спокойно закрыть в пресс-клубе (что бы под ногами не вертелись), в АП не допустить нашего брата на пресс-конференцию за не вовремя и нескромно заданный вопрос, а в Минтопэнерго, вообще, оказывается, избить.

Конечно, если министр решил не приглашать на свою Интернет-конференцию журналистов – это его дело. Но, министр – фигура публичная, а посему у многих представителей СМИ, конечно же, возникает желание посмотреть на «священное» Интернет-действие государственного мужа в реале. Особенно, это касается телевизионщиков, которым кров из носу – дай картинку к сюжету «прицепить». Так неужели законное право журналистов получать информацию столь преступно, что даже заслуживает телесного наказания.

Конечно, многие общающиеся с министром по Интернету журналисты о происшедшем со своим коллегой даже не догадываются. Единственное, что можно было заметить в ленте форума, так это сообщение: «ПОЧЕМУ НЕ ПУСТИЛИ ЖУРНАЛИСТОВ НА ИНТЕРНЕТ-КОНФЕРЕНЦИЮ? ГДЕ ГАРАНТИЯ, ЧТО НАМ ОТВЕЧАЕТ САМ МИНИСТР?»

На данное сообщение была и соответствующая реакция. Ну, во-первых, администратора: «Мы стараемся практиковать разные способы общения, чтобы расширить аудиторию и предоставить возможность пообщаться с министром не только представителям средств массовой информации. Согласитесь, журналисты имеют и без того достаточно возможностей пообщаться с Министром. Кроме того, неловко объяснять журналистам, что формат Интернет-конференции подразумевает общение в виртуальном пространстве».

Не пренебрег ответом и Сергей Ермилов: «На первую Интернет-конференцию мы приглашали журналистов в том количестве, в котором они могли разместиться в кабинете. Потом я получил замечание от тех, кто не был приглашен. Поэтому сегодня мы не стали никого приглашать, поскольку я считаю, что Интернет-конфренция ориентирована на всех пользователей Интернет».

Но самым интересным, на мой взгляд, является реакция одного посетителя форума, который даже имя свое не счел нужным назвать: «Побольше бы культуры таким журналистам и технической грамотности. А лбом в стену - это нетактично и нецивилизованно. Наверно все-таки нужно объяснять им это. Если не мы то кто же...». Интересно было бы узнать, уважаемый mmx, кто это «мы» и каким образом «это» (законное право журналиста на информацию? – ред.) нужно объяснять журналистам. Неужели с помощью ваших кулаков?

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-04,
Олигарх.net 03.02.2004, www.oligarh.net, 4vlada.net )




Перешкоджання виробництву та розповсюдженню ЗМІ

Сюжет про генерала Кравченка намагалися заглушити

Радіо «Континент» заявляє про перешкоджання його діяльності в зв’язку з виходом в ефір сюжету про генерала СБУ Валерія Кравченка, який у Берліні виступив із заявою про «злочинну діяльність режиму Кучми».

Про це ідеться у заяві для керівника радіостанції Сергія Шолоха.

Він повідомив, що у четвер о 10:30 ранку під час трансляції випуску «Міжнародних новин» української служби «Німецька Хвиля» на радіо «Континент» на початку сюжету про Валерія Кравченка на 100,9 FM була увімкнена «глушилка».

«Проблеми у прийомі сигналу радіо «Континент» у цей час були зафіксовані у всіх районах міста Києва», - сказав Шолох.

«Керівництво радіостанції «Континент» заявляє про факт перешкоджання інформаційній діяльності радіостанції засобами, які використовувалися у радянські часи, та про порушення конституційного права громадян на отримання інформації», - сказано в заяві.

Шолох підкреслив, що після припинення мовлення радіостанції «Свобода», - радіо «Континент» лишилося «останнім електронним ЗМІ, в ефірі якого можна почути незалежні інформаційні служби, на редакційну політику яких не має впливу українська влада».

Як відомо, у середу в Берліні офіцер безпеки посольства України в Німеччині, генерал СБУ Валерій Кравченко заявив, що має у своєму розпорядженні дані «про злочинну діяльність режиму Кучми».

Зокрема, ішлося про вказівки керівництва СБУ своїм співробітникам за кордоном стежити за депутатами Верховної Ради України з числа опозиції. За словами Кравченка, про це сказано в одній з отриманих ним інструкцій.

У свою чергу СБУ заперечило його заяву, назвавши її реакцією на намір відкликати Кравченка до Києва.

Як відомо, 20 лютого в Берліні відбудеться зустріч президента Кучми і канцлера Німеччини Герхарда Шредера. У німецькій столиці уже перебуває Микола Мельниченко, який проведе прес-конференцію в день візиту Кучми.

(Українська правда 19.02.2004, www.pravda.com.ua )




Миколаївська опозиція протестувала проти утисків свободи слова

Ігор Столяров:

6 лютого представники опозиційних сил Миколаївщини пікетували будинок Миколаївської обласної держадміністрації. Учасники заходу протестували проти антилюдської пенсійної реформи, яку проводить уряд Януковича, та заборони друкування в області незалежної газети “Український Південь”.

За словами голови Миколаївської обласної організації партії “Батьківщина” Романа Забзалюка, “ЗМІ, які симпатизують лідерам опозиційних сил, переслідуються і закриваються. Прецедент, пов’язаний з газетою “Український Південь”, є яскравим прикладом того, як влада нищить опозиційну пресу”.

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-09, Наша Україна 09.02.2004, razom.org.ua)




Судові процеси на захист свободи слова і преси

Міськрада обмежує права журналістів?

 Криворізькі журналісти звернулися до місцевого суду Дзержинського району з позовом до міськради.

"Вісім "акул" пера із семи видань вважають, що обмежено їхні права на одержання інформації. На сесії, за їхнім твердженням, допускають лише працівників двох газет, заснованих владними структурами. Протистояння загострилося, коли влітку 2003 року депутати вирішували проблему підвищення цін на хліб. Платники податків мають право знати, що відбувається на сесіях, вважають журналісти. Читайте газету міськради - там усі відповіді, парирує влада, виправдовуючись відсутністю акредитації і місць у залі засідань. Після втручання Верховної Ради України (Микола Томенко запропонував улагодити конфлікт миром) міськрада прийняла Положення про порядок акредитації, окремі пункти якого й оспорюють журналісти як такі, що обмежують права працівників ЗМІ.

Наталя Шишко, яка представляє інтереси міськради в суді, вважає, що претензії журналістів безпідставні.

Міська рада, зазначає Наталя Сергіївна, діяла в межах повноважень та у спосіб, які передбачено чинним законодавством України. А місцеві журналісти, на її думку, вводять суд в оману, оскільки у своєму позові посилаються на рішення міськради від 20.08.03 р., ігноруючи зміни, що були на час подачі позову (20.11.03 р., Іван ІЛЛЯШ.) 

("Голос України" №1202, 2004.02.12)




Конфлікти, пов’язані з ліцензуванням електронних ЗМІ

Людмила Кучеренко. Полтавську ТРК “ЮТА” знищують драконівськими методами

Увечері 16 лютого до приміщення радіокомпанії „Полтава плюс” 100,6 FM, що є структурним підрозділом недержавної ТРК „ЮТА – TV” і знаходиться по вул.Жовтневій, 43 у Полтаві (поруч з редакцією газети „Полтавський вісник”), увірвалося восьмеро бритоголових молодиків, що прекрасно володіли спецприйомами, обірвали телефонні дроти, „вирубили” комп’ютери й передавач, розкурочили розетки, в результаті чого „Полтава плюс” зникла з ефіру. Каратисти, застосовуючи фізичну сили, викинули з офісу радіостанції двох журналістів (одна з них жінка), що вели передачі, супроводжуючи застосування фізичної сили ще й погрозами.

Та нападники не розрахували того, що броньовані двері радіокомпанії автоматично зачиняються. Тож через азарт розправи із співробітниками „Полтави плюс” не змогли повернутися в приміщення.

Генеральному директору ТРК „ЮТА-TV” Георгію Чечику, котрого по мобільному викликали журналісти, нападники, що назвалися представниками федерації східних єдиноборств „Дракон”, як підставу для брутального захоплення офісу радіокомпанії пред’явили договір на оренду цього приміщення з 16 лютого між „Драконом” та фондом Полтавського міського комунального майна Полтави.

Це виявилося повною несподіванкою для ТРК „ЮТА”, адже, по-перше, ніяких пропозицій-попереджень щодо звільнення орендованого приміщення від фонду комунального майна міста на адресу ген. директора ТРК „ЮТА” Г.Чечика не надходило. А по-друге, він узагалі був глибоко переконаним, що питання про виселення підрозділів ТРК „ЮТА-TV” з офісу по вул. Жовтневій, 43, давно знято з порядку денного, адже рішенням Вищого господарського суду України ще в травні минулого року поставлено у кількарічній судовій тяганині жирну крапку: визнано, що ТРК „ЮТА-TV” має право займати це приміщення безстроково на підставі договору оренди від 1 травня 1999 року між ТРК „ЮТА-TV” та редакцією газети „Полтавський вісник”.

„Драконівці” з ген. директором та журналістами ТРК „ЮТА” вели себе нахабно, погрожували розкурочити й повикидати апаратуру радіостанції (вартістю кілька десятків тисяч доларів) зі „свого”, як вони вважали, приміщення. Вони опечатали двері „драконівськими” печатками й не допускали до них законного власника. Викликаний наряд міліції їм теж був не указ.

- Двічі протягом ночі, а ми з журналістами мусили ночувати в коридорі поруч з міліціонерами й „драконівцями”, - розповідає Георгій Чечик, - ми перешкоджали останнім відкрити броньовані двері за допомогою автогену (під вікнами стояли два спецавтомобілі „Полтававодоканалу”), але міліціонери, на очах яких це відбувалося, відмовилися скласти про це протокол.

О 4-й годині ранку міліція чомусь зняла пост, а за правоохоронцями пішли й накачані прихильники східних єдиноборств. Однак замки дверей вони встигли зіпсувати цвяхами та дерев‘яними трісками.

Тож ген. директору ТРК „ЮТА” нічого не залишалося, як на автомобільному тросі спуститися з даху, розбити ногами шибку офісу на 5-му поверсі й забравшись усередину, відчинити двері приміщення радіостанції. Радіо „Полтава плюс”, що транслює радіо „Шансон” й мовить цілодобово, лише о 7-й годині ранку відновило роботу в ефірі.

- Вчинені дії містять ознаки кримінального злочину, - прокоментувала ситуацію юрконсульт ТРК „ЮТА” Олена Швець у прямому ефірі радіо „Полтава плюс” 17 лютого. – Адже до журналістів були застосовані погрози, фізична сила, пошкоджено обладнання та телефонні мережі. Це призвело до госпіталізації співробітниці незалежного засобу масової інформації та вперше за багато років припинення мовлення на 12-ть годин, значних матеріальних і моральних збитків.

За іронією долі інцидент у Полтаві, яку прийнято вважати колискою української літературної мови, стався саме в останній день ефіру радіостанції „Свобода” на хвилях радіо „Довіра” (відтепер „Свободу” можна буде чути лише на коротких хвилях). Тож у прямому ефірі 17 лютого я висловила пропозицію - започаткувати на FM „Полтава плюс” блоку громадсько-політичних передач, бо не лише розвагами жива кожна людина. І Георгій Чечик погодився зі мною, по-новому трактуючи „шансонівський” слоган: ”Так, нам пора по-справжньому дорослішати”. А ще він пообіцяв, що журналісти радіо „Полтава плюс” нададуть допомогу кожному громадянину - жертві бюрократичного свавілля полтавських чиновників.

ТРК „ЮТА” пройшла непростий шлях від кишенькового до незалежного ЗМІ. У 2001 році, після того, як вона відмовилася бути рупором полтавського міського голови А.Кукоби, ефірну телекомпанію солідарно вимкнули з кабельних мереж чотири полтавські оператори кабельного телебачення. Та це був тільки початок. У 2002 році ТРК „ЮТА” одна київська фірма намагалася економічно знищити позовом на понад 3 мільйони гривень, але це не вдалося. Тодішній голова Полтавської облдержадміністрації Є.Томін організував проти „ютівців” справжній адміністративний терор, активною дійовою особою якого був, зокрема, головний державний санітарний лікар Полтави.

З червня 2003 року телекомпанія „ЮТА-TV” взагалі припинила мовлення на регіон, оскільки переможцем конкурсу Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення визнала донецьку телекомпанію.

Полтавський медіа-клуб з приводу інциденту звернувся із заявами до вищих посадових осіб України, голови профільного парламентського комітету М.Томенка, голови НСЖУ І.Лубченка, журналістських вітчизняних та правозахисних організацій.

Оскільки ТРК „ЮТА” звернулася з відповідними листами до голови Полтавської облдержадміністрації О.Удовиченка, начальника облУМВС у Полтавській області С.Петренка, прокурора Полтавської області Г.Середи, незабаром ми з‘ясуємо, хто ж справжній господар у Полтаві: обрана народом влада, утримувана на кошти платників податків, чи „качки” з „Дракону”, адже одразу після вечірнього прямого радіоефіру 17 лютого, коли на студії залишилися двоє чергових журналістів, шестеро „драконівців” знову намагалися проникнути у приміщення, ображали й залякували радійників, тож знову довелося викликати міліцію... (Людмила Кучеренко, президент Полтавського обласного медіа-клубу)

(Полтавський медіа-клуб 18.02.2004, www.polmclub.iatp.org.ua
Майдан 17.02.2004, maidan.org.ua)




Вацлав Гавел про вигнання “Свободи”

У середу секретаріат першого президента Чеської Республіки, відомого борця за права людини Вацлава Гавела передав для радіо "Свобода" заяву з приводу припинення київською телерадіоорганізацією "Довіра" трансляції програм української служби радіо "Свобода".

У документі мовиться: "Вацлав Гавел розчарований рішенням зупинити трансляцію програм української редакції радіо "Вільна Європа" – радіо "Свобода" на хвилях FМ радіомережі "Довіра".

"Як би хто не прикривався комерційними намірами, головною причиною є обмеження плюралізму і джерел інформації. У час наближення президентських виборів Україна таким чином віддаляється від стандартів вільного суспільства", - говориться в документі, повідомляє Радіо Свобода.

(Українська правда 18.02.2004, www.pravda.com.ua)




Геннадій Шипунов. Цензурна випадковість влади

Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко, вважає, що дії стосовно "5-го каналу" зініційовані владою. У коментарі "Поступу" він зазначив: "Дуже дивно, що суд, про який говорять колеги з "ТV-Табачук", розпочався ще два роки тому і протягом цього часу вони не виявляли ніякої активності. Виявляти ж її вони почали напередодні президентської виборчої кампанії. Моя позиція абсолютно однозначна — влада за допомогою ескалації конфліктів дво- та десятирічної давнини прагне зачепитися за об’єктивні та незалежні медіа".

Томенко також зауважив, що володіє інформацією про підготовку серйозного системного наступу влади на незалежні ЗМІ, від дискредитації каналів та тих, хто там працює, і до різноманітних механізмів, які пов’язані із поданням позовів до господарських та інших судів. Зокрема, аби "5-й канал" як незалежне медіа перестав існувати напередодні виборчої кампанії. "Те, що це невипадково і вписується у загальну схему, говорять й історії з іншими медіа. Наприклад, з "Телекритикою" або радіо "Рокс". Тобто, це системний підхід і нічого тут випадкового нема", — каже Томенко.

Такі дії влади він пояснює тим, що вона серйозно побоюється незалежних засобів комунікацій, оскільки володіє тільки такими медіа, які мають високу зону покриття, але невеликий ступінь довіри.

"До речі, я не впевнений, що "TV-Табачук" зможе заповнити своїми авторськими програмами хоча б 60% ефіру, — сказав Томенко. — "TV-Табачук" отримало ліцензію як екологічний канал і постійно транслювало зображення акваріуму. Цей канал практично не має потенціалу для того, аби забезпечити серйозним продуктом повноцінний канал. До того ж, більшість журналістів, яка працювала на "TV-Табачук", досить критично ставиться до менеджерських, економічних та фінансових можливостей каналу. Тому мені здається, що Табачука та його телекомпанію використали для того, аби позбутися "5-ого каналу".

("Поступ", 14 лютого 2004 р.)




М.Томенко: Перед виборами в медіа-просторі розпочалися “зачистки”

“На жаль, з наближенням президентських виборів у вітчизняному медіа-просторі розпочалися активні зачистки,” – заявив голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко, коментуючи інформацію, що телерадіоорганізація “Довiра” вилучить зі своєї мережі мовлення програми радіо “Свобода”. “Довiра” мотивує своє рішення тим, що інформаційна продукція “Свободи” не вписується в її концепцію.

Народний депутат зазначив, що подібні дії було неважко передбачити, адже вище державне керівництво неодноразово демонструвало неперебірливість у засобах досягнення мети. “Нині можна пересвідчитися, влада демонструє доволі примітивний, але ефективний підхід у боротьбі з опозиційними ЗМІ. Всі мас-медіа, які намагаються діяти в режимі достовірності, актуальності, критичності підпадають під скорочення, примусове виведення з інформаційного простору,” – зазначив Томенко. Він звернув увагу на те, що протягом кількох останніх тижнів санітарно-епідеміологічні служби “вимкнули” рубильник “Радіо-Рокс”, на якому транслювалися засідання “Верховної Ради” та ефіри “Громадського радіо”. Згодом суд постановив закрити наймасовішу громадсько-політичну опозиційну газету “Сільські вісті”, а тепер – припинення трансляції ефіру радіо “Свобода”.

Томенко також відзначив вибірковість, з якою відбувається фільтрація інформаційного простору, адже тиску в тій чи іншій формі зазнають лише ті видання, які критично висвітлюють дії влади і які мають значний рейтинг популярності серед громадян.

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-12,
Наша Україна, 12.02.2004, razom.org.ua )




З 17 лютого передачі Радіо Свобода будуть вилучені з мережі радіо “Довіра”

Слухачі з 17 лютого не зможуть слухати Радіо Свобода на FM–хвилях.

Як зазначено на сайті української служби Радіо Свобода, таке рішення ухвалило нове керівництво телерадіоорганізації “Довіра”, генеральним продюсером якого нещодавно став Сергій КИЧІГІН.

На адресу директора української служби Радіо Свобода Олександра НАРОДЕЦЬКОГО надійшов лист від першого заступника директора телерадіоорганізації "Довіра" Валентина РЕЗНИЧЕНКА, у якому він повідомив, що у зв’язку зі структурними змінами, а також зміною програмної концепції мовлення на “Довірі”, передачі Радіо Свобода, починаючи з 17 лютого цього року, будуть вилучені з мережі “Довіри”. За словами В.РЕЗНИЧЕНКА, передачі української служби Радіо Свобода не вписуються у цю нову концепцію. “На час, поки цей період триватиме, ми змушені виключити програми Радіо Свобода з сітки мовлення”, повідомляється в офіційному листі керівництву української служби Радіо Свобода (йдеться про нову концепцію телерадіоорганізації “Довіра”, яку розробив С.КИЧІГІН).

Радіо Свобода надавало свої програми на хвилях радіо “Довіра” протягом останніх п’яти років.

Президент корпорації “Вільна Європа – Радіо Свобода Томас ДАЙН гостро скритикував рішення нового керівництва телерадіоорганізації "Довіра" про вилучення з мережі "Довіри" з 17 лютого передач української служби Радіо Свобода.

За словами Т.ДАЙНА, "це політичний крок проти демократії, проти свободи слова і свободи преси. Це крок проти Радіо Свобода, який вкотре демонструє, що політичне керівництво України не спроможне жити у відкритому суспільстві і змушене "контролювати" медіа, як це було в добрі старі часи Радянського Союзу".

Як сказав директор відділу маркетінгу і розміщення програм Бюро закордонного мовлення Сполучених Штатів Америки Енвер САФІР, “Довіра” свого часу підписала контракт з Бюро закордонного мовлення США, а не з корпорацією Радіо "Вільна Європа"- Радіо Свобода. Згідно з умовами цієї угоди, “Довіра” зобов’язана попередити Бюро про рішення припинити мовлення української служби Радіо Свобода за 30 днів до запланованої дати розірвання контракту.

Спроби взяти коментар з цих питань у В.РЕЗНИЧЕНКА закінчились безрезультатно.

Як повідомляв УНІАН, 19 січня ц.р. С.КИЧІГІНА було призначено генеральним продюсером радіостанції “Довіра”. Дехто пов’язує “повернення” С.КИЧІГІНА на “Довіру” із входженням у радіостанцію структур, наближених до “Українського Медіа Холдингу”.

Керівництвом радіо було оголошено конкурс на заміщення посади генпродюсера, і С.КИЧІГІН, подавши свою концепцію розвитку радіо, став його переможцем.

Як відомо, С.КИЧІГІН свого часу був засновником газети "Киевские ведомости", видавництва "Довіра". Саме він був творцем радіостанції "Довіра", але потім залишив проект. Зараз С.КИЧІГІН є видавцем і керівником газети "2000".

Радіостанція "Довіра" має розгалужену мережу мовлення по Україні в FM-діапазоні, зокрема, її передачі транслюються в усіх містах-мільйонниках, окрім Одеси.

(UNIAN, 12.02.2004 12:13)
Див. також — “Факты”, 21 января 2004 г.




Господарчий суд розпочав судові дії проти П’ятого каналу, заявляє Ющенко

Суд розпочав судові дії проти П’ятого каналу стосовно відкликання ліцензії на мовлення. Про це повідомив лідер “Нашої України” Віктор ЮЩЕНКО, говорячи про наступ влади на опозиційні ЗМІ.

Лідер “Нашої України” припускає, що влада на цьому не зупиниться і продовжить ревізію українського інформаційного простору: “Якщо за вісім місяців до виборів затуляють рота одразу двом дуже популярним засобам масової інформації (газета “Сільські вісті” та Радіо “Свобода” – УНІАН) – значить, будуть і наступні “незручні” мас-медіа, як центральні, так і регіональні”. За словами В.ЮЩЕНКА, він володіє інформацією про те, що Господарський суд розпочав судові дії проти П’ятого каналу стосовно відкликання ліцензії на мовлення.

Проте, В.ЮЩЕНКО наголошує, що “не треба впадати у відчай. Настане час, коли особи, причетні до політичної цензури, понесуть відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України”. 

(UNIAN, 12.02.2004 16:56)




Табачук намагається відсудити телеканал у Ющенка

Телестудія служби інформації на чолі з Вадимом Табачуком судиться із Національною радою з питань телебачення та радіомовлення за 48-му частоту в Києві, на якій працює "5 канал".

Про це в коментарі "Українській правді" заявив директор ТОВ "ТВ-Табачук" Вадим Табачук.

Він також підкреслив, що заяви лідера "Нашої України" Віктора Ющенка, що влада намагається закрити 5-й канал, не відповідають дійсності.

Табачук зазначив, що розгляд у господарському суді був насправді ініційований не владою, а ним персонально, а позов був поданий ще минулого року.

Табачук зазначив, що намагається довести в суді, що ліцензія на мовлення 5-му каналу (тоді "Експрес-інформ") була надана Національною радою України з питань телебачення й радіомовлення з порушенням чинного законодавства.

За словами Табачука, Нацрада видала ліцензію "Експрес-інформ" поза конкурсом, тоді як за законом право на користування теле- та радіочастотами надається тільки в межах конкурсу.

"Я 12 років працюю на телебаченні, і це перший раз, коли Нацрада видала ліцензію поза конкурсом.При цьому вони просто закрили конкурс, згідно з результатами якого цю частоту мав отримати наш канал. Я вважаю це образою не лише для каналу, а й для себе персонально", - зазначив Табачук.

Він підкреслив, що судовий розгляд триває вже більше року, а 3 лютого підійшла черга його розгляду в у Вищому арбітражному суді. За словами Табачука, до цього позов уже розглянули суди двох інстанцій.

Як відомо, у четвер Віктор Ющенко заявив, що володіє інформацією про те, що після "Сільських вістей" і "Свободи" влада спробує закрити 5-й канал.

(Українська правда 13.02.2004)




Судові процеси проти журналістів та ЗМІ. Цивільні справи. Дифамація

Лутьєва оштрафовано на 300 тисяч гривень

Апеляційний суд Автономної республіки Крим задовольнив позов депутата Верховної Ради АРК Миколи Котляревського до редакції газети «Евпаторийская неделя» і її редактора Володимира Лутьєва про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодуванню моральної шкоди.- повідомляє ІМІ. Суд визнав недійсними відомості, що викладаються В.Лутьєвим про М. Котляревського у газеті «Евпаторийская неделя».

Суд зобов’язав редакцію газети опублікувати спростування неправдивої інформації тим же шрифтом на 1-й сторінці газети, і випустити накладом 20 тис. екземплярів.

Суд стягнув на користь позивача, як відшкодування моральної шкоди, з В. Лутьєва 300 тис. грн., а з редакції газети - 10 тис. грн.

Слухання справи за обвинуваченням В. Лутьєва у спробі замовленого убивства М.Котляревського в Апеляційному суді Севастополя призначено на сьогодні.

Як повідомляло агентство, В. Лутьєва було затримано 11 листопада 2002 року за підозрою у здійсненні злочину, передбаченого статтями 15, 115 і 115 ч.2 п. 11 Кримінального кодексу України - «навмисне убивство, зроблене за замовленням» - по факту замовлення на вбивство М. Котляревського.

20 листопада 2002 року В. Лутьєв за рішенням місцевого суду Центрального району був арештований і поміщений у слідчий ізолятор.

3 грудня 2002 року Апеляційний суд Криму скасував рішення місцевого суду Центрального району Сімферополя про арешт В. Лутьєва і змінив йому запобіжний захід на підписку про невиїзд.

У вересні 2003 року Апеляційний суд Херсонської області прийняв рішення про взяття під варту В. Лутьєва.

Наприкінці 2003 року Апеляційний суд Севастополя відклав розгляд справи у відношенні редактора В. Лутьєва у зв’язку з відмовленням адвоката Олександра Гнєздова представляти інтереси В. Лутьєва в суді. В. Лутьєву був наданий час для укладання договору з іншим адвокатом

(Кримське агентство новин, 11.02.2004)




Журналіст Бойко вимагає притягнути суддю до відповідальності

Сьогодні журналіст Володимир Бойко звернувся до прокуратури Донецької області з заявою про порушення кримінальної справи проти судді Куйбишевського районного суду м. Донецька Н.Черткової за ознаками статті 364 частина 2 Кримінального кодексу України – “зловживання посадовим становищем”. Як сказано в заяві, в червні 2003 року в тижневику “Грані-плюс” була надрукована стаття В.Бойка “Прокурор “милістю божою”, в який йшлося про діяльність донецької Компанії “Свята Діва Марія” та зв’язок між цією Компанією та нінішнім Генеральним прокурором. У жовтні 2003 року стаття була передрукована донецькою газетою “Остров”, після чого “Свята Діва Марія” подала позов до суду, вимагаючи сплати 270 тис. гривень. Головна претензія позивача полягає в тому, що В.Бойко назвав Покровський ринок у Донецьку, побудований Компанією впритул до Храму Покрова Богородиці, “ринково-храмовим комплексом”. З точки зору позивача, такий вислів ображаю ділову репутацію Компанії, оскільки, як сказано в позовній заяві, згідно з канонами православної церкви начебто при храмі має бути обов’язково розташований ринок.

Однак, позов був поданий не до “Грані-плюс”, де стаття була вперше надрукована, а до тижневика “Остров”, хоча, відповідно до чинного законодавства, ЗМІ не несе відповідальності за передрук з іншого ЗМІ. При цьому Компанія, подаючи позов, не заплатила державне мито в сумі 27 тисяч гривень. Тим не менш, суддя Куйбишевського районного суду м. Донецька Н.Черткова прийняла позов до розгляду і слухає справу у відсутності самого журналіста попри вимоги В.Бойка викликати його належним чином у судове засідання. Вже відбулося кілька судових засідань і 20 лютого Н.Черткова має винести рішення. Суддя відхилила вимоги представників газети “Остров” зобов’язати позивача сплатити державне мито в передбаченому законом обсязі мотивуючи це ти, що відповідачі не вправі контролювати сплату держмита позивачем. Суддя також відхилила клопотання представників газети викликати в суд автора публікації та витребувати документи, на підставі яких писалася стаття.

Оскільки суд не має право звільняти сторони від сплати державного мита (це може робити тільки орган місцевого самоврядування, до бюджету якого мито сплачується), Володимир Бойко вимагає порушити проти судді кримінальну справу за зловживання посадовим становищем на користь Компанії “Свята Діва Марія”, а також дати оцінку тому факту, що суддя в засіданні надає представникам Компанії юридичні консультації та неодноразово висловлювала погрози на адресу журналіста.

Володимир Бойко також звернувся до Голови СБУ з проханням скласти щодо судді Н.Черткової протокол про скоєння нею корупційного діяння у вигляді надання непередбачених законом привілеїв Компанії, яка за твердженням журналіста належить Генеральному прокурору та його найближчому помічникові Рафаелю Кузміну (нині – заступник прокурора Донецької області).

(Інститут масової інформації, 16.02.2004, www.imi.org.ua)

 




“Дзеркало тижня” планує оскаржити рішення Печерського райсуду

5 лютого Печерський райсуд Києва виніс рішення за позовом міністра внутрішніх справ Миколи Білоконя до тижневика „Дзеркало тижня” та заступника головного редактора цього видання Юлії Мостової про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням суду відомості, поширені в статті „Нічим дихати”, щодо міністра внутрішніх справ України, визнані такими, що не відповідають дійсності і порочать честь, гідність та ділову репутацію Білоконя. Судом першої інстанції ухвалено рішення зобов’язати тижневик „Дзеркало тижня” упродовж місяця спростувати зазначені відомості на тій самій сторінці газети тим же шрифтом та стягнути на користь Білоконя 2 000 гривень з ТзОВ „Дзеркало тижня” та 1 025 гривень з Мостової.

Позивачу не сподобалася повідомлення про те, що Микола Білоконь нібито написав заяву про звільнення, а також інтерпретація цього факту автором статті: "Наша міліція нас стереже. Періодично, щоправда, впадаючи в тихий жах від діянь і вимог тих, задля кого вона нас стереже. Втім, рапорт про відставку, недавно написаний Миколою Білоконем, так і залишився непідписаним, а прохач, який побажав вийти на свободу з частково чистою совістю, продовжував трудитися."

Рішення поки не вступило в законну силу, оскільки на подання апеляційної скарги відводиться один місяць (до 5 березня).

Валерій Федорченко, юрист газети "Дзеркало тижня", повідомив "Телекритику" про те, що після отримання повного рішення суду, редакція планує оскаржити його в апеляційній інстанції.

Прикметно, що про це повідомили учора всі провладні ЗМІ.

Зокрема, у вечірньому випуску програми "Вісті"(Ут-1) було повідомлено, що міністр внутрішніх справ Микола Білоконь виграв судову справу проти тижневика "Дзеркало тижня" та заступника головного редактора видання Юлії Мостової.

До рішення Апеляційного суду говорити про виграш чи програш газети юридично некоректно, зауважив Валерій Федорченко. За словами юриста, газета частково погодилася із позовними претензіями. За даними "Телекритики", це було повязано з небажанням автора розкривати джерела своєї інформації.

(Телекритика 18.02.2004, www.telekritika.kiev.ua)




Ю.Тимошенко указала главе Нацсовета на игнорирование “Студией “1+1” судебных решений

Народный депутат Украины Юлия Тимошенко направила запрос на имя председателя Национального совета по вопросам телевидения и радиовещания Бориса Холода, указав на игнорирование телевизионным каналом "Студия 1+1" четырех судебных решений. Об этом сегодня на пресс-конференции сообщил ее адвокат Виктор Швец.

По его словам, речь идет о четырех решениях по делам, которые она выиграла в суде у телеканала. В частности, "Студия "1+1" обязана предоставить Ю.Тимошенко прямой эфир для опровержения недостоверной информации, распространенной о ней ранее на телеканале.

Напомним, что в ноябре прошлого года Шевченковский районный суд Киева удовлетворил иск Ю.Тимошенко к "Студии 1+1". Решением суда признаны недостоверными и унижающими честь, достоинство и деловую репутацию Ю.Тимошенко сведения, которые были распространены в одной из программ "Проте" ее ведущим Д.Корчинским. Эти сведения касались периода работы Ю.Тимошенко руководителем корпорации "ЕЭСУ".

В июне прошлого года постановлением государственного исполнителя на генерального директора ООО "Студия 1+1" В.Оселедчика наложен штраф в размере 340 грн. за невыполнение решения Оболонского районного суда Киева в пользу Ю.Тимошенко. Решением Оболонского районного суда Киева от 28 мая 2002 года признаны не соответствующими действительности, порочащими честь, достоинство и деловую репутацию Ю.Тимошенко сведения, распространенные на телеканале "1+1" во время проведения предвыборных теледебатов.

"Студия 1+1" обязана была предоставить Ю.Тимошенко прямое эфирное время для опровержения недостоверной информации.

(Liga 17.02.2004)




Тимошенко подала в суд на главу МВД

Лидер БЮТи Юлия Тимошенко обратилась в суд с исковым заявлением в отношении министра внутренних дел Николая Билоконя и редакции газеты "Днепровская правда" о защите чести, достоинства и деловой репутации.

Об этом сообщил на пресс-конференции во вторник, 17 февраля, адвокат Юлии Тимошенко Виктор Швец.

По его словам, основанием для подачи иска является то, что в одном из номеров газеты было напечатано выступление министра на открытии нового административного здания горотдела милиции города Терновка, в котором он сделал ряд высказываний в адрес Тимошенко, порочащих ее достоинство.

Кроме того, лидер БЮТи обратилась в суд с иском по поводу распространения в газете "Николаевские новости" недостоверной информации относительно нее. При этом Швец не уточнил, какого рода информация была опубликована в этих двух изданиях (по материалам Обозреватель).

(Корреспондент.net
17 февраля 2004, 14:22)




О милицейских чести, достоинстве и деловой репутации.

Прошел почти год с момента публикации в «Вечернем Луганске» статьи «О милицейском сострадании», в которой рассказывалось о том, как отдел специальной милиции «помогает» реабилитационному центру для детей группы риска. Похоже, пришло время продолжить эту тему, поскольку, как выяснилось, кроме сострадания у луганской милиции есть еще честь, достоинство и деловая репутация, о которых руководство отдела спецмилиции  вспомнило через несколько месяцев после публикации статьи. Во всяком случае именно через три месяца я получил повестку в суд по поданному отделом спецмилиции (далее ОСМ) иску, в котором он требует от меня извинений и опровержения приведенной в статье информации. Вот только есть в деле одна курьезная сложность: какие именно факты мне необходимо опровергнуть, ОСМ не смог сформулировать и по сей день. Зато уже на первом собеседовании представитель ОСМ в присутствии судьи со всей непосредственностью заявила о неприемлемости данной статьи для всей милицейской системы. Исходя из этого заявления, попирающего как украинские, так и международные законы о свободе слова, можно предположить, что милиция пытается лишить народ Украины права знать и критически оценивать факты, которые касаются действий ее сотрудников. Если это так, то милиция не выполняет отведенную ей общественную функцию по охране закона и правопорядка, а, в нарушение Конституции, занимается защитой своих корпоративных интересов. Об истинном характере этого судебного разбирательства можно судить и по высказыванию, которое тот же представитель ОСМ сделала в коридоре суда по окончании собеседования в присутствии журналистов газеты «Экспресс Новости» и представителей общественной организации «Тотальна акцiя на пiдтримку прав людини». Она призналась в том, что иск был подан не по инициативе руководства отдела, а по указанию «вышестоящего начальства». Таким образом, похоже, что УВД попросту стремиться покарать «неугодного» журналиста, осмелившегося дать критическую оценку определенных фактов, касающихся его работы. На это указывает и тот факт, что, даже не попытавшись исчерпать внесудебные средства разрешения спорной ситуации, представители милиции спешат ограничить в правах и газету, и автора статьи, забыв уточнить у представителя ОСМ, какое именно высокое начальство отдало этот приказ, я вынужден пока обращаться к этому абстрактному «начальству» не упоминая имен. Уверен, эти люди меня услышат. А уж повод упомянуть имена нам наверняка представится еще не единожды. Хотелось бы спросить это «начальство», так пекущееся о репутации своих подчиненных, что оно понимает под словом «честь»? И какие профилактические меры оно принимает для того, чтобы отдельные (но, увы, слишком многие) сотрудники милиции чувствовали себя не феодалами, могущими поступать произвольно и безнаказанно, а слугами своего народа, равными в правах с любым из нас? Судя по публикуемым в прессе фактам, если эти меры и принимаются, то они крайне недостаточны. Посудите сами, только «за восемь месяцев 2003 года на неправомерные действия милиционеров Луганской области пожаловались более 800 человек»! По данным известного северодонецкого правозащитника Алексея Светикова, опубликованным в бюллетене «Права людини» (№28, 35), в органах прокуратуры и судах Луганской области только по фактам нанесения гражданам телесных повреждений рассматривалось 6 уголовных дел, по которым к ответственности привлекались 9 сотрудников милиции. 124 милиционера были наказаны дисциплинарно. Но это только видимая часть айсберга, поскольку, по мнению того же Светикова и других независимых экспертов, скорее всего осуждают не тех, кто действительно виновен, а тех, кто попал под «пресс» руководства, «ведомство покрывает злоумышленников в мундирах», используя обкатанные технологии, благодаря которым работники милиции, даже будучи уличенными, не привлекаются к реальной ответственности («ПЛ» №35(327).

Не кажется ли уважаемому милицейскому «начальству», что отдавать распоряжение о судебном преследовании автора вышеупомянутой статьи (статья-то, напомню, всего лишь о том, как один из милицейских чиновников отказался протянуть руку помощи центру для беспризорных детей) с целью защитить деловую репутацию, на фоне всех этих вопиющих фактов – это несколько надуманный шаг? Не могу не процитировать несколько мест из искового заявления, где начальник ОСМ утверждает, что газета и автор статьи пытались «вызвать гнев и негодование населения в отношении работников милиции», отчего «репутация отдела понесла серьезный урон», что «этот факт существенно влияет на формирование общественного мнения у граждан о профессиональном имидже всего ОВД(!!!), что отражается на повседневной деятельности работников милиции и существенно затрудняет сотрудничество с населением…». Вы действительно полагаете, что та невинная статья хоть сколько-нибудь могла очернить репутацию ОВД, или хотя бы быть заметна на фоне публикаций о десятках и сотнях фактов злоупотреблений и коррупции среди милиционеров по всей Украине? Серьезно сомневаюсь. Опросы показывают, что представление о «профессиональном имидже» работников милиции у населения сложился давно и прочно. И я вряд ли что-то смогу к нему прибавить. Хотя пару примеров из личного опыта, иллюстрирующих добросовестность милицейских чиновников, привести все-таки стоит. Почти четыре месяца назад я подал заявление в Жовтневый РО УМВД по факту взлома и кражи имущества из помещения ОО «Поступ», но до сих пор, даже невзирая на депутатский запрос в прокуратуру, у нас нет никакой информации о том, было ли возбуждено по данному факту уголовное дело. Что это? Халатность, или, возможно, нелояльная организация «снята с обслуживания» наших правоохранителей? Еще один факт: в октябре прошлого года нами на имя начальника областного УВД был направлен письменный запрос о статистических данных по бездомным гражданам. В этой связи нам несколько раз звонили из УВД, пристрастно выясняя кто мы такие, но ответа мы не получили не только в положенный месячный срок, но и по сей день. Говорит ли это о добросовестном исполнении сотрудниками милиции своих обязанностей? Как раз напротив, по мнению юристов, непредставление в установленные сроки ответов на запросы может быть квалифицировано как факт коррупции, и уж точно может служить основанием для подачи жалобы в прокуратуру.

Возвращаясь к вопросу о чести, достоинстве и деловой репутации, так же хочу напомнить нашему абстрактному «начальству» то, что факт, подобный описанному в моей статье неадекватному отношению руководства отдела спецмилиции к детскому центру не был единственным. ОСМ и ранее, в еще более открытой форме, пытался препятствовать работе «Поступа», о чем писала областная газета «Ижица» в номере 6(161) от 06.02.2002г. Автор статьи Татьяна Непиющая тогда изучала ситуацию, выезжая на место вместе со съемочной группой областного телевидения. Таким образом, мы видим, что поведение руководства ОСМ в ответ на обращение детского центра для беспризорников в марте 2003 года было логическим продолжением его незаконных действий, предпринятых в отношении «Поступа» в 2002 году. Подобным же образом отреагировал отдел спецмилиции и на просьбу бывшего директора благотворительного фонда «Берегиня» (еще одного соседа отдела) Г.В. Махневой, когда она четыре года назад, так же как и «Поступ» в 2003м, обратилась с просьбой подключить электричество от щита ОСМ. Отдел последователен в своем сострадании. Но мы не об этом, понятие чести, хоть и своеобразно трактуемое, в общемилицейской системе ценностей, судя по всему, стоит неизмеримо выше понятия сострадания. Во имя этого упомянутое «начальство» стремится выиграть судебный процесс, думая, вероятно, оправдать таким образом все злоупотребления своих подчиненных. Это будет убедительная победа. Но учитывает ли оно, что терпение общества, сколь безмерным бы оно ни казалось, имеет свой предел?

Честь, достоинство и деловую репутацию нужно защищать конкретными делами, помогая решать встающие перед всеми нами острые социальные проблемы, а не подавляя те немногие общественные инициативы, которые пытаются их разрешать. В данной ситуации самым адекватным способом восстановления утраченной чести, достоинства и деловой репутации для ОСМ было бы:

1) признание того факта, что руководством отдела было допущено неоправданно высокомерное и черствое отношение к проблемам детского реабилитационного центра, что было достоверно отражено в статье;

2) отказ от претензий к автору статьи;

3) отзыв судебного иска.

Полагаю, что это было бы честно и действительно помогло бы восстановить пострадавшую, по мнению милиции, репутацию отдела.

Однако, каким бы ни было решение суда, я остаюсь глубоко убежден в правильности своих действий и намерен впредь так же делать все зависящее от меня как от журналиста, для того чтобы информировать общественность об острых социальных проблемах и осуществлять общественный мониторинг действий государственных институций. Так же я готов делать все, чтобы помочь работникам милиции осознать рамки своих полномочий, с тем чтобы милиция не была инструментом подавления инакомыслия, а выполняла четко обозначенную для нее в обществе роль.

(Константин Реуцкий, г. Луганск)




Рубежанский местный суд отказал в удовлетворении иска лидера Рубежанской городской организации ПСПУ Константина Козюберды к редакциям газет «Рубіжанські новини» и «Вестник Красителя» о защите чести и достоинства и о взыскании 1 млн. грн. морального вреда.

Иск против редакций и народного депутата Ю. Иоффе был подан в связи с тем, что газеты в январе прошлого года напечатали открытое письмо нардепа четырем партийных и общественным лидерам Рубежного, в котором давалась негативная оценка их деятельности.

Интересы редакций рубежанских газет представлял юрист Луганского отделения Комитета избирателей Украины (КИУ), который доказывал, что редакции газет, дословно напечатавших письмо, переданное в редакцию официальным лицом – народным депутатом Украины – не несут ответственности даже в том случае, если распространенная в этом случае информация не соответствует действительности согласно Закону «О печатных средствах массовой информации». Но, по мнению работника КИУ, в публикации вообще не было недостоверной информации, а те выражения, которые требовал опровергнуть истец, на самом деле были оценочными суждениями народного депутата относительно публичной политической деятельности истца и не содержали фактических данных. А оценочные суждения не подлежат опровержению или доказательству в суде.

Суд согласился с доводами, приведенными представителем ответчиков, и в иске К.Козюберде отказал.

(Николай Козырев, г. Луганск, собственная информация, 02.02.2004 г.)




До судових позовів проти “Львівської газети” додались три нові

65% відвідувачів сайту Інституту масової інформації вважають, що ситуація, яка склалась із “Львівською газетою” свідчить про прихований тиск з боку СДПУ (о). На думку 23% опитаних - це помста регіональної влади за критичне до неї ставлення. 7% пов’язують скандал із помилками самої газети під час сплати податків. Ще 5% - називають це конфліктом персоналій.

Між тим після зміни голови Львівської ДПА конфлікт між виданням та податковою загострився ще більше. До попередніх судових позовів додались три нові, “подібні один на одний, ніби зроблені під копірку”, стверджують у газеті. З новим головою Львівської податкової “Львівська газета” також судиться із минулого року і шанси на покращення стосунків з ним оцінює, як дуже низькі. В редакції відзначають, що найближчим часом конфлікт між ЛДПА та виданням навряд чи вичерпається. Не в останню чергу це пов’язано із тим, що Сергій Медведчук, хоч і перебрався до Києва, але все одно продовжує "вручну" керувати львівською податковою, каже представник газети Олесь Старовойт. На його думку те, що відбувається у Львові – це навіть не тиск з боку СДПУ(о), чи податкової, це просто намагання контролювати регіон.

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-12, ІМІ, 11.02.2004)




Погляди

Дещо про свободу слова та її “нетрадиційне” використання (Луганськ)

Олексій Свєтіков, редактор газети “Третій сектор”, Луганська обл.:

Причиною для підготовки цього було отримане нами по електронній пошті звернення, на яке ми мали відповісти як сумлінні журналісти, звичайно ж, мали писати правду, після якої можна було прогнозувати “викид” брудного компромату вже проти нас.

Такий досвід стосунків із “національно свідомими” захисниками прав людини, на кшталт “України молодої”, ми вже мали. За можливість такого варіанта казав і тон звернення. Наведемо його, воно коротеньке (у нашому перекладі з російської на українську).

“Шановний головний редактор “Третього сектора”! Просимо Вас повідомити, чи має до Вашої редакції яке-небудь відношення депутат українського парламенту Юлій Іоффе.

Нам надійшов лист від колективу редакції газети “Любимый город” (Сєверодонецьк), що вважають, що пан Іоффе хоче знищити незалежну пресу.

Для кращого розуміння ситуації у Вашому регіоні, просимо повідомити, чи розділяєте Ви думку журналістів “Любимого города”. До звернення було додано уривок із листа цієї газети.

Ми вважаємо за необхідне зробити публічний розголос нашої відповіді на це звернення, оскільки вона зачіпає дві досить важливі й болючі для правозахисного руху проблеми: використання його самого у власних цілях політичними силами, і його проблематики – для заробляння грошей деякими журналістами.

Ось повний текст нашої відповіді – із виключенням назв і прізвищ.

Шановний пане!

На жаль, раніше мені не приходилося зустрічатися з вашою організацією і важко зрозуміти, наскільки вона політично заангажована. Мій досвід правозахисної діяльності (а він, повірте, чималий) свідчить, що найбільшу шкоду правозахисному рухові України наносить його політизація. У результаті якої замість правових оцінок фактів порушень даються політико-правові їхні оцінки. За принципом – якщо людина наша, то даний факт є порушенням громадянських прав, якщо не наш – то ні. Тон Ваших питань говорить, що швидше за все така оцінка має місце: з однієї сторони “не наш” депутат від пропрезидентської партії “Трудова Україна”, з іншого боку – лояльний до “Нашої України” редактор газети. Тому реальні факти не важливі, при будь-якому розкладі першого – на “килим” громадянського осуду, другого (другу) – на щит потерпілого від переслідувань.

Маю Вас завірити, що особисто я в такі ігри не граю, і у мене з юних років психологічний остеохондроз – я не вмію гнутися не в одну зі сторін. Тому отримайте правду: у мене добрі особисті відносини з Юлієм Яковичем Іоффе. Можна було б навіть сказати дружні, якби не чимала різниця у віці. Більш того, у мене нормальні відносини з кількома іншими народними депутатами, від різних фракцій – КПУ, СПУ, БЮТ, партії Регіонів, НДП. І цим я, як керівник обласного відділення принципово позапартійної громадської організації (“Комітет виборців України”), пишаюся. Вважаю це ознакою своєї професійної (якщо так можна казати про громадську діяльність) спроможності. До речі, засновником газети “Третій сектор” є Луганське обласне відділення КВУ. А саму цю газету деякі представники опозиції вважають провладною, а деякі представники влади – опозиційною. Я ж сам себе вважаю нічиїм, і досить вільним як для критики влади, так і для критики опозиції.

Вашу думку, що Іоффе хоче знищити незалежну пресу (у приведеному Вами листі співробітників “ЛГ” такого твердження немає), я не поділяю, оскільки у мене немає підстав так вважати. А в політичні “страшилки” я, повторюся, не граю, і шукати чорну кішку в темній кімнаті не буду.

Журналісти “Любимого города” цілком справедливо пишуть про два судові позови, що Іоффе подавав у 1999 і 2000 роках. Це було. Але це не вся правда. Оскільки газета “Любимый город” почала видаватися… улітку 2002 року. Тобто ті позови ніяк не могли стосувалися цієї газети, оскільки де-факто її ще не існувало. У той час редактор “ЛГ” І.Резинкина була редактором іншої газети – “Сєверодонецькі вісті». Це газета муніципальна, її засновник – Сєверодонецька міська рада, вона ж затверджує на посаді редактора. Чи є таке видання незалежним? З позаполітичної точки зору – ні. При політичній заангажованості відповідь може бути як позитивною, так і негативною – в залежності від того, “правильною” чи “не правильною” вважає позицію видання той, хто оцінює.

У 1999 році почалася жорстока війна між місцевою владою міста Сєверодонецька й обраним від цього округу народним депутатом Ю.Іоффе, причому – за явною перевагою першої. Оскільки, як виявилося, усі місцеві ЗМІ – або комунальні, або сильно залежать від місцевої влади. І це була не тільки повна інформаційна блокада – за 3 роки депутат від виборчого округу жодного разу не був допущений до ЗМІ, які тут виходять. Це ще й широкомасштабне, з номера в номер (з телепередачі в телепередачу) викидання “компромату”, який у багатьох випадках, на жаль, можна було б оцінити і як наклеп. Ключовим “бійцем” тієї війни була І.Резинкина, але особисто я не можу оцінити ті її дії, як дії незалежного журналіста – занадто вже явно вони були в інтересах однієї з воюючих гілок влади. Інша справа, що деякі політично заангажовані громадяни всіляко підтримували відверто “безкришні” випади редактора, оскільки спрямовані вони були проти прокучмівського політика. Але таки дії резинкіновських “Сєверодонецьких вістей” були не лише по відношенню до Ю.Іоффе, але й по відношенню до усіх політичних чи громадських активістів міста, які були налаштовані опозиційно до місцевої влади.

Зі спробою прорвати інформаційну блокаду був пов’язаний перший позов Іоффе до Сєверодонецьких вістей (за факті відмови газети опублікувати звіт депутата), із спробою спростування недостовірних фактів – другий, вже особисто проти І.Резинкіної. Не зайвим буде довідатися предмет другого позову. У матеріалі редактора “Палладієва лихоманка” стверджувалося, що на сєверодонецькому “Азоті” розкрите розкрадання палладію, а Іоффе не звернувся до правоохоронних органів у зв’язку з крадіжками на “Азоті” коштовних металів, тому де він був у змові зі злодіями. Такий ось логічний ланцюжок, який суд розцінив, як поширення недостовірних зведень, що ганьблять честь і гідність Ю.Іоффе.

Повернемося, однак, до проблеми “переслідування” незалежної преси, якою “Сєверодонецькі вісті”, за моїм переконанням, не були, а “Любимый город” – був. Точніше – став. Після того, як у 2003 році місцеві влади і Іоффе зненацька для усіх примирилися, потреба у місцевих в І.Резинкіної як у гарматі головного калібру проти нардепа зникла. Але хто-небудь із захисників “ЛГ” може сказати, які права цього видання (достатні для припинення виходу газети) були порушені Ю.Іоффе чи міською владою? Якщо так, то поділитеся! Від чого захищаємо, добродії? Яке право хочемо відновити?

Особисто мені відомий тільки факт звернення Ю.Іоффе до прокуратури про перевірку фінансової діяльності підприємства і про притягнення до відповідальності при наявності порушень. Було це ще до укладання “сєверодонецького примирення”, а сама перевірка була швидкоплинною й успішною для “ЛГ” (нашу організацію в 2002 році податкова міліція “довбала” 3 місяці, провела зустрічні перевірки за всіма фінансовими операціями, починаючи із сум у 100 грн., проте, із тим же результатом). Ще були 2 матеріали “проносного” у відношенні “ЛГ” змісту в газеті «Сєверодонецькі вісті”, після яких колектив “ЛГ” заявив, що відповість на неправду влади мовчанням, і припиняє випуск газети. Умовчимо про те, скільки гидот було написано в останні роки про “Третій сектор”, і хто їх писав. Тут це не важливо.

Що дійсно важливо, так це спроба пограти в політику на проблемі свободи слова і вирішити в такий спосіб деякі інші задачі. Задамося питанням, чому колектив газети, скаржачись на утиски, нічого не пише про судовий позов, який не без згоди місцевої влади подала до “Любимого города” місцева багатопрофільна лікарня. Цей позов ми розцінюємо як необґрунтований, і навіть пропонували “ЛГ” допомогу. Від якої І.Резинкина відмовилася.

Відразу після грудневої заяви газети про припинення виходу ми давали свою оцінку щодо ситуації (не претендуючи, звичайно, на істину в останній інстанції) – газета перестала видаватися тому, що в неї скінчилися гроші. Для старту в 2002 році був отриманий кредит (грант?) посольства США і пристойні кошти з фонду зайнятості. Однак проект І.Резинкіної був не тільки амбіційним, але й надмірно дорогим. Так, здається занадто, коли в газеті з накладом до 5 тис. примірників працюють двадцять (!) співробітників. До того ж “ЛГ” так і не вдалося “розкрутити” у достатній мері обсяги продажу, кількість передплатників на 2004 року не досягла і 100. Сьогодні для продовження випуску газети потрібні гроші від зовнішніх джерел, одержати які можна, наприклад, у результаті розкручування міфу про переслідування незалежної преси. Зрозуміло, що “переслідування” із боку головного лікаря Сєверодонецька Є.Маслова – аргумент не дуже переконливий, і про позов, що зараз розглядається у суді – краще помовчати. Інша справа, якщо “переслідувач”, хоч і міфічний, але політичний великоваговик Ю.Іоффе.

У завершення зауважимо, що професійно “Любимый город” – сьогодні, мабуть, найдужча газета Сєверодонецька, і можна лише шкодувати про припинення її виходу. З яких би причин це не відбулося.

(Політична Україна 15.02.2004, www.polit.com.ua)




Алексей МАЛАКОВ, Павлоград Днепропетровской обл. Свободу слова указом не введешь (в сокращении)

Есть ли в независимой Украине свобода слова? На первый взгляд, конечно, есть! Пусть с определенными изъянами, издержками, но — будем откровенны — у нас существуют выборные институты власти, многопартийная система, независимость суда, множество частных, негосударственных СМИ... Ну а раз есть демократия, пусть и молодая, то вполне логично и утверждение, что есть и свобода слова.

Многие оппоненты мне возразят: «Вы же неглупый человек, неужели не видите, что и как пишут наши газеты, что показывают по ТВ? Вновь пошла мода покупать радиоприемники с короткими волнами, как в бытность в СССР, чтобы узнать правду из «Голоса Америки», «Свободы», «Би-би-си».

И все же наихудшее положение сегодня со свободой слова в провинции — в городах и районах, где критика в местной газете, на телевидении воспринимается как «Парк юрского периода».

Помню, когда в моем родном Павлограде издавалась всего одна газета «Світло Жовтня», ею руководили горком и райком КПУ, но журналисты не боялись публикаций на самые острые темы, а материалы рабкоров — с критикой руководства предприятий, профсоюзов, о воровстве, приписках и т. д. — подавались на первых страницах.

Сейчас здесь издается аж десять газет, есть две студии ТВ и две частные радиостанции. А чтобы опубликовать критическую статью, надо писать в... Киев.

— Я бы рада напечатать, но не хочу, чтобы меня уволили, — говорит редактор шахтерской газеты. — Ведь шахта — спонсор нашей газеты. Как же критиковать директора?

— Ты критикуешь профсоюз? Мы такое не допустим. Не по адресу, — говорят в местном профиздании.

— Мэра критикуешь? А ты знаешь, за что сняли предыдущего редактора? Ну тогда ты меня поймешь, — отвечают в газете, где учредитель — горсовет.

А еще в одной предлагают вместо сатиры заняться юмором, рассказами на темы любви. Это, мол, соответствует их профилю.

Многие мои читатели, которые хорошо меня знают по публикациям советской эпохи, удивляются:

— Почему вы сегодня ничего не пишете?

— Пишу, но печатают только республиканские издания, а местные под разными предлогами отказывают...

Что мешает редакторам этих газет печатать критику? Ведь законы в их защиту есть. Найти управу на зажимщиков критики можно в суде.

В Павлограде есть и все условия для свободы слова, но ею никто не хочет воспользоваться!

И ссылки на зажим директора, мэра — это предлог, подстраховка. Мы имеем дело с уникальным явлением в отечественных СМИ, когда постулатом становится принцип: непротивление злу насилием. Не надо никого критиковать. Так спокойнее. Пусть тираж издания небольшой, пусть премий не дают в журналистских номинациях, зато в тебя не стреляют, не избивают, по судам не тягают... Пошло? Гнусно? Но вот что поразительно — многих местных журналистов, редакторов такая жизнь вполне устраивает. И чтобы хоть как-то оправдать свою философию о якобы зажиме свободы слова, они распускают слухи о том, как их «давят сверху»…

Что же мешает современным газетам писать объективно, честно, правдиво? Может, Президент Кучма, как пишет оппозиционная пресса? Но я еще не слышал, чтобы он хоть раз подал в суд за оскорбление чести и достоинства хотя бы на одно издание. А нужно было подать. Но Президент не воспользовался своими полномочиями, рычагами давления, чтобы «задушить» газеты «Коммунист», «Батьківщина», «Лица».

Может, мешает то, что над газетами сильный контроль государственной власти? Но тогда непонятно, почему самая острая и злободневная газета в Днепропетровской области — это «Зоря» (учредитель — обладминистрация)? И среди киевских позволяет себе покритиковать и Кабмин, и Президента «Рабочая газета» (учредитель — Кабмин)...

Думаю, не виновны в отсутствии свободы слова ни Президент, ни исполнительная власть, ни несовершенные законы в защиту прессы... Виноваты прежде всего журналисты, редакторы, боясь «а как бы чего не вышло»…

Нет, не свободы слова нам не хватает (это все из меню оппозиции, ибо ей надо что-то выдумывать), а попробуйте покритиковать П. Симоненко — в «Коммунисте», пани Тимошенко — в «Батьківщині», А. Мороза — в «Товарище»! Вас просто не напечатают. Нам в современной Украине очень не хватает журналистов и редакторов с гражданской позицией — таких, как М. Варняк, Л. Молодецкая.

Оказывается, писать честно и правдиво могут не все в условиях демократии: избавиться от внутреннего рабства, страха, боязни — на это понадобится не один десяток лет.

(http://news2000.com.ua/print/svobodaslova/svoboduslovaukazomnevvede.html )




Украинский журналист перессорил СБУ с шестью спецслужбами мира?

Инна Колесникова:

Олег Ельцов – руководитель Интернет-проекта "Украина криминальная".

В 2001 году открыл сайт "Украина криминальная", который сегодня досаждает криминалитету и властям.

Удостоился наружного наблюдения, обысков, возбуждения уголовного дела. 12 января 2004 года на О.Ельцова было совершено нападение

— Кто и за что, по твоему мнению, пытается запугать тебя? Или отомстить?

— Знал бы – назвал имя, фамилию, должность. Но не знаю. А гадать не хочу. Есть определенные предположения, но ими предпочитаю делиться со следователем… Реальных поводов для подобной мести я никому не давал – ответственно заявляю. Я всегда готов к диалогу и готов признавать ошибки.

— Откуда получаешь информацию о махинациях и документы, подтверждающие их?

—… Источники информации – это святое для журналиста. Если без конкретики: информация есть везде. Нужно научиться ее извлекать. Собственно, это и есть журналистика в моем понимании. Кто-то считает, что журналистика заключается в умении складно излагать мысли, выдвинуть версии, иметь свою точку зрения. Мне кажется, что все это нужно журналисту не более чем любому другому "непишущему" человеку. Главное – донести до читателя информацию. А мое мнение, по большому счету, никому не интересно. По крайней мере, читателю, на которого я ориентируюсь, то есть на мыслящего индивидуума. Пусть он сам выдвигает версии и расставляет оценки. Но для этого ему нужна информация, которую я и добываю, по мере возможностей.

— Как часто сотрудничаешь с правоохранительными органами Украины? Действительно ли в правоохранительных органах есть критическая масса людей, недовольных этой властью?

— Регулярно сотрудничаю, ежедневно. Я товарищам генералам при случае в глаза говорю: за что вы меня не любите, я ж ваш первый помощник, гласный информатор так сказать. Мне даже рассказывали, как опера на основе моих статей в Интернет оперативные донесения составляли, мол агент такой-то сообщает… Но сейчас такого уже нет: генералы тоже приучились читать "УК". Что касается официальных контактов, то они минимальные. На последней пресс-конференции был года три назад – в подобного рода информации не вижу смысла. В свое время проработал в отделе новостей три года и нашел более интересные жанры в журналистике. Неофициальные контакты куда более интересны и содержательны. Но люди боятся этих контактов, они порой многим рискуют. Но, как ты правильно заметила, действительно, в "органах" зреет недовольство. Точнее уже перехлестывает через край. Но, по моему мнению, люди в погонах неудовлетворены не столько властью в целом, сколько своим руководством. Когда я интересуюсь их мнением о новом министре или начальнике главка, они смеются: от перестановки Министров порядки не меняются. Все уже поняли: правоохранительная система тяжело больна и давно уже не в состоянии исполнять возложенные на нее функции. Но недовольные таким положением дел не составляют еще "критическую массу". В противном случае что-то уже поменялось бы. А пока что агония продолжается.

— Сотрудничаешь ли ты с российскими и американскими правоохранительными органами?

— И не только с ними. Вот мне один большой генерал после публикации статьи "Из жизни Деркачей" (тогда СБУ возбудило по публикации в Интернет уголовное дело по факту утечки секретной информации) заявил, что я перессорил СБУ с шестью спецслужбами мира. Скажите, ну что это за спецслужба, которую может поссорить со всем светом один журналист с непонятным статусом "временно безработный" и собственной домашней страничкой в Интернет?..

— Почему на сайте зачастую появляются разоблачающие материалы только в отношении нынешней власти и пропрезидентских депутатов? Разве лидеры оппозиции чисты?

—… Просто у оппозиции меньше возможностей для воровства и причинения ущерба державе. Вот придут к власти – тогда мы по ним пройдемся основательно. Но если есть желание узнать про видных деятелей оппозиции больше, на "УК" можно найти достаточно интересной информации. И о Тимошенко, и о Ющенко, и о прочих борцах за народное дело.

Кто финансирует сайт "Украина криминальная"?..

— Сколько имеется случаев обращения в суд относительно твоих публикаций в "Украине криминальной"?

— Рекордно мало – вот на днях по третьей статье иск пришел – за три года существования сайта. И практически не один истец не добился желаемого результата, полного удовлетворения и исполнения исковых требований. Три иска – от трех народных депутатов по одной статье. Кстати, суд иски не имел права рассматривать, поскольку по статье возбуждено уголовное дело… Второй иск – от декана юрфака и ректора Киевского национального университета имени Шевченко. На днях я написал о том, что они лишились своих должностей, хотя как минимум одного следовало бы посадить лет эдак на пять

— Вел ли ты собственное расследование убийства Гонгадзе? У тебя есть своя версия его гибели?

— Мне этот вопрос задавали неоднократно. Но я ему не устаю удивляться. Вы в принципе представляете, что значит "расследование дела Гонгадзе"? Это, пожалуй, одно из самых запутанных и наиболее скрываемых властью дел. Чтобы попытаться его "расследовать" следует собрать такую мощную команду и такие пристойные деньги, что в нынешних условиях это, по-моему мнению, нереально. Помню, как-то собиралась журналистская тусовка, дабы помянуть Гонгадзе и Александрова. Я тогда предложил: давайте найдем деньги, создадим фонд, сколотим команду профессионалов, выработаем стратегию и начнем работать. Мы сделаем то же, что и прокуратура, но мы будем знать правду, поскольку никто от нас ее не скроет. Мы наймем тех же следователей и оперов из числа пенсионеров, но самых профессиональных, они будут добывать и выдавать информацию не по велению Пискуна и Потебенько, а по нашему желанию. А желание у нас одно: узнать правду о смерти Гонгадзе.

Впрочем, кое-какие попытки разобраться в деталях этого дела предпринимаются. Но они все разрозненные, а значит, обречены на провал. Еще раз утверждаю: дело это архизапутанное и расследовать его может только мощная профессиональная и незаангажированная команда. А таковой нет.

— Каковы твои планы? Каковы перспективы сайта "Украина криминальная"?

— Не люблю строить планов… А у сайта перспективы самые радужные: его знают, ему доверяют, и я постараюсь сделать все, чтобы так было и дальше.

— Что ты делаешь для того, чтобы обеспечить свою безопасность? Помогает ли тебе в этом государство?

— Я лично просто стараюсь профессионально работать и не заниматься гадостями, не лгать. Касательно государства отвечу просто: ничего не делает. А должно бы сделать самую малость: найти тех, кто устраивает "сафари" на журналистов, в том числе и на меня.

— Ты веришь, что пресса в Украине может повлиять на качество власти и очистить ее от непорядочных элементов?

— Я ведь и есть эта самая пресса, отдельно взятый ее представитель. И я убежден, что только тем и занимаюсь, что повышаю, в меру способностей, качество этой власти, придаю гласности ее проделки. И я знаю, как это власти не нравится, а значит, ей небезразлично то, что я делаю. Уверен: она боится огласки. Таким образом, мы воспитываем власть…

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-10, Liga 09.02.2004, liga.net)




Саморегуляція

У Миколаєві створено комітет із захисту свободи слова та друку

Одним з організаторів створення Громадського комітету опозиційних сил Миколаївської області по захисту свободи слова та друку виступила місцева газета «Український південь», що вже не перший місяць вимушена друкуватися за межами області. Про цей інцидент ІМІ писала неодноразово. У комітет ввійшли обласні організації Народного Руху України, Соціалістичної партії, "Батьківщини", "Нашої України". Комітет ініціює збір підписів під листами проти спроби влади закрити газету "Сільські вісті" та заборони друку в області загального тижневика "Український Південь".

Головний редактор газети «Український південь» Юрій Діденко у розмові з корреспондентом ІМІ розповів, що пікет на підтримку газети «Сільські вісті» на центральному ринку міста працює з 11 лютого. «Ми роздаємо городянам нашу газету. Якби були «Сільські вісті», роздавали б і їх», - зазначив пан Діденко. Також він додав, що зібрано вже близько 400 підписів: «Ми намагаємося пояснити небайдужим перехожим у якій ситуації опинилися ЗМІ в Україні».

(Новини ЗМІдусіль, 2004-02-19,
ІМІ 18.02.2004, www.imi.org.ua)




Ігор Мельник. Сумний медіа-образ

У щільному графіку візиту посла США Джона Гербста у Львові знайшлось 45 хвилин для спілкування з львівськими журналістами у прес-клубі ринкових реформ. Щоправда, розмовляли американський посол та представники нашої преси не лише різними мовами, але й з різних ментальних позицій.

Джон Гербст виявив непогану обізнаність з українськими реаліями, хоча зауважив, що "є багато деталей, яких ми не знаємо". Американці підтримують пресу, яка є абсолютно вільною та незаанґажованою, бо це є частиною вільного суспільства. Вільна преса є мірилом, яким можна перевіряти владу. Це стосується і США, і України.

Однак, на думку посла, це сумно, що Україна відома в усьому світі тим, що вона утискає свободу слова. Одним із таких сумних фактів стало припинення під адміністративним тиском трансляції радіо "Свобода" на радіоканалі "Довіра".

Натомість представники деяких львівських ЗМІ звели свій діалог з послом до висловлення власних жалів та образ: не дають американських ґрантів через антисемітизм; переманюють добрих журналістів вищими зарплатами; влада не прислухається до критики та цінних порад на пресових шпальтах; деякі газети сміють себе називати опозиційними; падає професійний рівень журналістики...

Виглядає, що наші медіа добровільно відмовляються від своєї "четвертої" влади. Як тут не навести вислів Джона Гербста: "Це особливо сумно, бо цей рік є роком президентських виборів".

"Поступ", 14 лютого 2004 р




Свобода Висловлювань в Україні, 2004, #02