Права людини на південному сході України, 2016, #01

У п’ятницю, 1 липня, в Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація веб-сайту Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі». Під час зустрічі на запитання журналістів відповідали правозахисники, які вже два роки документують порушення прав людини, скоєні під час конфлікту на сході України.

Коаліція «Справедливість заради миру на Донбасі» – неформальна спілка 17 громадських правозахисних організацій та ініціатив. Її учасники об’єднали свої зусилля, щоб документувати порушення прав людини, допущені в ході збройного конфлікту на сході України.

У ході заходу правозахисники особливу увагу присвятили презентації новоствореного веб-сайту, що містить інтерактивну карту порушень прав людини на Донбасі, скоєних в ході збройного конфлікту. Важливою його частиною є тематичні розділи з унікальним контентом, створеним на основі зібраної членами Коаліції інформації про порушення прав людини на Донбасі. Проте найважливіша особливість сайту – можливість збирати інформацію про такі факти безпосередньо від відвідувачів через спеціальну форму сайту.

«Частина злочинів скоєних в ході війни є воєнними злочинами та злочинами проти людяності. Вони не мають терміну давності, а тому їх винуватці обов’язково постануть перед судом», – зауважив Володимир Щербаченко, координатор Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі». – «Ми працюємо на тим, аби такі судові процеси розпочалися якнайшвидше. Для цього потрібно якнайбільше достовірних свідчень. Саме тому ми створили на сайті форму, яка дозволятиме громадянам інформувати нас про відомі їм злочини. Звертаюсь насамперед до жителів Луганщини і Донеччини: Не бійтесь! Надсилайте інформацію про відомі вам порушення. Ми гарантуємо конфіденційність та пріоритетну увагу до потреб тих, хто постраждав від свавілля. Без цієї інформації ми не зможемо відновити справедливість і мир на Донбасі», – зазначив правозахисник.

Правозахисники також поінформували присутніх про плани роботи на 2016 рік. Про документування позасудових страт розповіла Катерина Віжевська (ГО «Мирний берег»). Статистичними даними щодо обстрілів і руйнувань медичних об’єктів поділився Денис Денисенко (ГО «Луганський обласний правозахисний центр "Альтернатива"»).

«З вересня 2014 року ГО «Мирний берег» допомагає рідним та близьким безвісти зниклих в пошуку. Ми збираємо, обробляємо і систематизуємо дані про зниклих безвісти та таких, що незаконно утримуються. Ми також доносимо до суспільства і влади всю важливість цієї проблеми і методів її вирішення. Нам відомо, що під час збройного конфлікту на сході України позасудові страти – вбивства, вчинені без належного судового процесу – були непоодинокими. Також відома чимала кількість випадків катувань, тортур, залучень військовополонених до катувань, страт та примусової праці», – розповіла Катерина Віжевська, член ГО «Мирний берег».

Великою проблемою сьогодні є ситуація із руйнуванням медичних закладів, оскільки згідно з вимогами міжнародного права, заборонено атакувати та бомбардувати лікарні, шпиталі і т. д., за умови, що ці будівлі та місця не служать одночасно військовим цілям. Відповідно до даних ВООЗ, на Донбасі 32 медичних заклади повністю виведено з ладу внаслідок бойових дій, ще 17 лікарень пошкоджено, але продовжують функціонувати. «Ми плануємо проводити інтерв’ю із свідками, потерпілими, особами, які володіють інформацією про напади на об’єкти охорони здоров’я в населених пунктах Красний Лиман, Слов’янськ, Щастя, Лисичанськ, Станиця Луганська, Трьохізбенка, Авдіївка, Кримське, Попасна, Світлодарськ тощо. Щодо кожного окремого об’єкта охорони здоров’я, який став об’єктом нападу, ми сформуємо «кейси» та внесемо їх у базу даних MEMEХ, щоб потім на основі цього притягнути винних осіб до відповідальності», – зауважив Денис Денисенко, заступник голови Луганського обласного правозахисного центру «Альтернатива».

Про специфіку документування випадків ґендерно-обумовленого насильства розповів Олександр Павліченко (заступник директора «Харківської правозахисної групи»).

«Найтяжчі і найбрутальніші злочини часто використовуються в інформаційній війні. Бо що жахливіший злочин, то менш критично до нього ставляться. Люди кажуть: «Який жах!» замість того, щоб подумати: «Це дурня, такого не може бути!». Саме тому важливо ретельно проводити розслідування і особливо профілактику таких злочинів, чого не відбувається з українського боку», – підкреслив Олександр Павліченко.

Діяльність Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі» фінансується Програмою розвитку ООН в Україні, Міжнародним фондом «Відродження» та Міністерством закордонних справ Данії.

Нашу організацію Харківська правозахисна група занесено до інтерактивної мапи організацій, які займаються питаннями внутрішніх переселенців.

Всі організації допомоги переселенцям в Україні - на одній мапі. Тепер Ви можете шукати потрібну Вам допомогу в будь-якому куточку України через інтерактивну мапу. Сайт пропонує найповніший список громадських організацій і об’єднань, державних установ в форматі онлайн-мапи, а також новини та корисні інструкції для людей зі сходу та Криму. Сайт створений громадською організацією "КримSOS" за підтримки УВКБ ООН з прав біженців.

На сайті Ви можете:

- Знайти потрібну організацію в своєму місті;
- Шукати організації за типом допомоги (від гуманітарної допомоги до освітнім проектам);
- Ознайомитися з актуальними новинами та корисними юридичними інструкціями, ґрантами;
- Додати на карту свою організацію або запропонувати новина, яка стосується переселенців зі сходу та Криму.

В 114 избирательном округе 17 июля 2016 года состоятся промежуточные выборы народного депутата ВР Украины.  Так как избирательный округ находится  на территориях, входящих в зону проведения АТО, мы не могли не обратить внимание именно на выборы  в 114 округе. И конечно же – в разрезе соблюдения прав граждан на этих территориях…

Статья 38 Конституции Украины гласит: «Громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування…»

То есть, государство не может ограничить право граждан свободно выбирать и быть выбранным в органы государственной власти.

Что представляет собой  114 избирательный округ…

Центральная избирательная комиссия 28 апреля 2012 года создала одномандатные избирательные округа (постановление ЦИК № 82), согласно которого в 114 округ вошли следующие административные формирования:
Беловодский, Марковский, Меловской, Новопсковский, Славяносербский и Станично-Луганский районы. Общее количество избирателей в округе на момент создания составляло 152954 избирателя. Согласно ранее принятому постановлению ЦИК № 66 от 12.04.2012 «Про утворення звичайних та спеціальних виборчих дільниць на постійній основі», общее количество созданных избирательных участков в округе составило 193 обычных и 5 специальных (4 больницы и колония №60).
Детально округ выглядел так:
 

В 114 округе проходили выборы в 2012, в 2014 и нынешние, 2016-го.
Карта округа

Постановлением ЦИК № 82 от 28.04.2012 г. (постановление ЦИК № 82 ) установлена  «орієнтовна середня кількість виборців в одномандатних виборчих округах станом на 28 квітня 2012 року становить 161 140». Тем же постановлением ЦИК накладывается ограничение в отклонениях от среднего количества избирателей округа в 12 % «влево-вправо». Таким образом, избирательные округа могут включать в себя от 183 тыс. до 144 тыс. избирателей в округе.  

После начала военных действий на Донбассе в 2014 году, часть территории округа (Славяносербский район и населенные пункты Николаевского сельсовета Станично-Луганского района) остались под контролем НВФ т.н. ЛНР.
Из всего Славяносербского района под контролем Украины остались Лопаскино, Лобачево, Трехизбенка, Кряковка, Орехово-Донецкое, Крымское и Сокольники. Они были включены в состав Новоайдарского района.
Географически, к территории округа может быть отнесен и город Счастье, который ранее относился к 105 избирательному округу, как админвключение в состав Луганского городского совета.

Центральная избирательная комиссия в  постановлении № 215 от 17.06.2016 «Про окремі питання організації підготовки та проведення проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року в одномандатному виборчому окрузі № 114», рассматривая вопрос об организации выборов на территории 114 ИО, пришла к следующим заключениям:
«…Відповідно до частин першої та другої статті 6 Закону вибори народних депутатів України є вільними. Громадянам України забезпечуються умови для вільного формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється….
… Відповідно до частини дев’ятої статті 36 Закону члени виборчих комісій зобов’язані брати участь у засіданнях виборчих комісій.

Разом з тим, згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Постановою Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 (із змінами) утворено, зокрема, одномандатний виборчий округ № 114 з такими межами: Біловодський, Марківський, Міловський, Новопсковський, Слов’яносербський, Станично-Луганський райони, частина Новоайдарського району (виборчі дільниці № 440467, 440477, 440478, 440501 – 440503, 440509) Луганської області.

Усього в межах одномандатного виборчого округу № 114 на постійній основі утворено 197 виборчих дільниць, однак, зважаючи на здійснення на території Луганської області антитерористичної операції, на позачергових виборах народних депутатів України 26 жовтня 2014 року в цьому окрузі голосування було організоване та проведене на 101 виборчій дільниці, що відображено у протоколах про результати виборів народних депутатів України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі та в одномандатному виборчому окрузі № 114, складених Центральною виборчою комісією 10 листопада 2014 року.

Під час проведення чергових виборів депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року Центральна виборча комісія постановою від 29 серпня 2015 року № 208 визначила Перелік районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад Луганської області, чергові вибори депутатів яких та відповідних сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року неможливо провести відповідно до положень Закону України "Про місцеві вибори", до якого увійшли окремі території одномандатного виборчого округу № 114. Загалом на територіях, що входять до вказаного виборчого округу, на місцевих виборах 2015 року голосування відбувалося на 116 виборчих дільницях.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані сприяти виборчим комісіям у реалізації їх повноважень, зокрема, шляхом надання їм необхідних приміщень, забезпечення їх охорони, а також охорони виборчих бюлетенів та іншої виборчої документації, а відповідно до пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" районні, обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також надають висновки Центральній виборчій комісії щодо можливості організації та підготовки відповідно до закону проведення відповідних виборів на окремих територіях.

Виходячи з указаного, беручи до уваги Постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VIII "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями" та вищенаведені обставини проведення позачергових виборів народних депутатів України 2014 року та чергових місцевих виборів 2015 року на окремих виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 114, а також продовження здійснення, зокрема, в Луганській області антитерористичної операції, внаслідок чого існує ймовірність незабезпечення необхідних умов для організації роботи дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України, у тому числі через реальну загрозу життю та здоров’ю членів цих комісій, що унеможливить їх роботу, а отже, й вільне волевиявлення виборців під час голосування, Центральна виборча комісія листом від 20 травня 2016 року № 21-38-1064 звернулася до Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з проханням надати висновок щодо можливості організації та підготовки відповідно до закону, тобто вищезазначених вимог Конституції України та Закону, проведення проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року на окремих виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 114, врахувавши спроможність забезпечення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування умов для вільного та безперешкодного голосування виборців на таких виборчих дільницях.

На звернення Комісії Луганська обласна військово-цивільна адміністрація листом від 24 травня 2016 року № 6/9-2494, що надійшов до Комісії 25 травня 2016 року (вх. 21-38-5044), надала висновок щодо неможливості організації та підготовки відповідно до закону проведення проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року на виборчих дільницях Слов’яносербського району № 440462 – 440466, 440468 – 440476, 440479 – 440500, 440504 – 440508, 440510 – 440512, Станично-Луганського району № 440513 – 440522, 440531, 440551, 440556 та Новоайдарського району № 440467, 440477, 440478, 440501 – 440503, 440509 одномандатного виборчого округу № 114.

Центральна виборча комісія констатує, що зазначений висновок Луганської обласної військово-цивільної адміністрації є достатньою підставою для того, щоб не здійснювати передбачені Законом виборчі процедури на вказаних виборчих дільницях у зв’язку з неможливістю забезпечення відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування умов для вільного та безперешкодного голосування виборців на цих дільницях згідно з приписами вищезазначених положень Конституції України та Закону, зокрема через відсутність необхідних безпекових умов та існування загрози життю та здоров’ю виборців і членів виборчих комісій, перешкод для вільного волевиявлення громадян.

Крім того, Комісія відзначає, що за змістом частини першої статті 46 та частини другої статті 106 Закону фінансове забезпечення підготовки та проведення проміжних виборів народних депутатів України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

При цьому згідно з пунктом 49 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України управління бюджетними коштами – це сукупність дій учасника бюджетного процесу відповідно до його повноважень, пов’язаних з формуванням та використанням бюджетних коштів, здійсненням контролю за дотриманням бюджетного законодавства, які спрямовані на досягнення цілей, завдань і конкретних результатів своєї діяльності та забезпечення ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів.

З огляду на зазначене Центральна виборча комісія як головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетною програмою 6731020 "Проведення виборів народних депутатів України" повинна забезпечити, зокрема, ефективність та результативність використання бюджетних коштів за цією бюджетною програмою, тобто спрямувати їх лише на цілі, пов’язані з проведенням проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року та встановленням їх результатів, що не досягатимуться на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 114, стосовно яких є висновок Луганської військово-цивільної адміністрації щодо неможливості організації та підготовки відповідно до закону проведення проміжних виборів.

Таким чином, Центральна виборча комісія вважає за необхідне взяти до відома вказаний висновок Луганської обласної військово-цивільної адміністрації та у зв’язку із цим установити, що на зазначених у висновку виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 114 не здійснюються заходи щодо організації підготовки та проведення проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року, зокрема, не утворюються дільничні виборчі комісії з виборів народних депутатів України, для таких виборчих дільниць не виготовляються виборчі бюлетені, інформаційні плакати кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих у цьому окрузі, плакати, що роз’яснюють порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про вибори народних депутатів України, списки виборців, іменні запрошення та інша виборча документація, а також не проводиться решта виборчих процедур, пов’язаних з організацією голосування, у тому числі відомості щодо відповідних виборчих дільниць не включаються у протокол окружної виборчої комісії про підсумки голосування з виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 114 та не відображаються у протоколі Центральної виборчої комісії про результати таких виборів…
 

… Центральна виборча комісія постановляє:

1. Взяти до відома, що проміжні вибори народних депутатів України 17 липня 2016 року проводяться в одномандатному виборчому окрузі № 114, межі та центр якого встановлено постановою Центральної виборчої комісії від 28 квітня 2012 року № 82 "Про утворення одномандатних виборчих округів на постійній основі у межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя" (із змінами), крім виборчих дільниць № 440462 – 440466, 440468 – 440476, 440479 – 440500, 440504 – 440508, 440510 – 440512 Слов’яносербського району, № 440513 – 440522, 440531, 440551, 440556 Станично-Луганського району та № 440467, 440477, 440478, 440501 – 440503, 440509 Новоайдарського району, стосовно яких Луганською обласною військово-цивільною адміністрацією надано висновок (лист від 24 травня 2016 року № 6/9-2494, зареєстрований у Комісії 25 травня 2016 року за № 21-38-5044) щодо неможливості організації та підготовки відповідно до закону проведення зазначених проміжних виборів.

2. Встановити, що на проміжних виборах народних депутатів України 17 липня 2016 року в одномандатному виборчому окрузі № 114 щодо виборчих дільниць, указаних у пункті 1 цієї постанови, не здійснюються такі організаційні заходи з підготовки та проведення зазначених виборів:

не утворюються дільничні виборчі комісії з виборів народних депутатів України;

не виготовляються виборчі бюлетені, інформаційні плакати кандидатів у народні депутати України, зареєстрованих в одномандатному виборчому окрузі, а також плакати, що роз’яснюють порядок голосування та відповідальність за порушення законодавства про вибори народних депутатів України, списки виборців, іменні запрошення та інша виборча документація;

не проводяться інші виборчі процедури, пов’язані з організацією голосування, у тому числі відомості щодо відповідних виборчих дільниць не включаються у протокол окружної виборчої комісії про підсумки голосування з виборів народних депутатів України в одномандатному виборчому окрузі № 114 та не відображаються у протоколі Центральної виборчої комісії про результати таких виборів.»

И ни слова о возможности реализации избирательного права граждан Украины, проживающих на указанных в тексте постановления ЦИК территориях избирательных участков.
Под словосочетанием «..крім виборчих дільниць № 440462 – 440466, 440468 – 440476, 440479 – 440500, 440504 – 440508, 440510 – 440512 Слов’яносербського району, № 440513 – 440522, 440531, 440551, 440556 Станично-Луганського району та № 440467, 440477, 440478, 440501 – 440503, 440509 Новоайдарського району…» имеются ввиду следующие населенные пункты с общим количеством избирателей по участку или всему населенному пункту:
 

под контролем НВФ т.н. ЛНР

под контролем Украины

Вся территория Славяносербского района находится под контролем НВФ т.н. ЛНР, проведение выборов народного депутата ВРУ там невозможно.
Однако населенные пункты Станицы Луганской и Трехизбенки с окрестностями находятся под контролем Украины, и предоставление возможности реализовать свое выборное право для жителей этих населенных пунктов, должно быть безусловным.
К тому же уже пошел третий год, как жители города Счастье не имеют возможности участвовать в любых выборах – от местных до президентских. По данным 2012 года в Счастье проживало 9745 избирателей, внесенных в реестр избирателей Украины.
Подытоживая, обращаем внимание, что за все два годы войны, так и не был урегулирован вопрос о реализации избирательных прав граждан, проживающих на территориях, непосредственно примыкающих к линии разграничения. Более того, постановлением ЦИК № 215 от 17.06.2016 «Про окремі питання організації підготовки та проведення проміжних виборів народних депутатів України 17 липня 2016 року в одномандатному виборчому окрузі № 114» уменьшено общее количество избирателей, для которых проводятся процедуры по подготовке и организации голосования и подсчета результатов волеизъявления до (согласно данным сайта госреестра избирателей drv.gov.ua) 108052 избирателя!

Таким образом, численность избирателей округа уменьшена с 153 тыс. до 108 тыс., что в процентном соотношении составляет 30% от среднеустановленного.
Количество зарегистрированных кандидатов в округе составляет 107. Из 197 избирательных участков откроются 127. 

На выборах в 2014 году на избирательные участки пришли 27154 избирателя из 68852, включенных в списки для голосования. Количество кандидатов в депутаты ВР в 2014 году составило 41 человек. Для голосования был открыт 101 избирательный участок.

На промежуточных выборах в 114 округе в 2016 году, к нашему большому сожалению, ЦИК так и не смогла задействовать возможные механизмы реализации избирательных прав граждан, проживающих в населенных пунктах вдоль линии разграничения, сославшись на мнение Луганской ОВГА о невозможности организации выборов на некоторых территориях. Даже не попытавшись ввести доступные механизмы реализации избирательных прав граждан с проблемных территорий, рекомендовав ОИК-114 открыть, к примеру, участки для голосования на территориях, где вопросы безопасности организации избирательных процедур являются менее значащими - как допустимо-возможный эксперимент реализации избирательных прав граждан в форс-мажорных обстоятельствах.

ХПГ обращает внимание субъектов избирательного процесса на возможность временного изменения адреса голосования избирателя в границах одномандатного избирательного округа и информирует о том, что порядка 27 тыс.  избирателей (не учитывая ВПО, проживающих на территории 114 округа и также имеющих право на выбор ) все еще могут быть вовлечены в избирательный процесс. К тому же, все избиратели, проживающие в границах одномандатного избирательного округа № 114 (включая и находящийся под оккупацией Славяносербский район), могут реализовать свое избирательное право посредством обращения в любое управление Госреестра избирателей с заявлением о временном изменении адреса голосования в пределах округа и внесении в списки для голосования 17 июля 2016 года.
 

Мы следим за развитием ситуации в 114-ом...

Україна бореться з російською агресією вже більше 2-х років  і фактично сам на сам. Так, Європа ввела проти Росії санкції, на дипломатичному рівні Україну теж підтримує багато країн. Франція і Німеччина (а чому не США?) беруть участь в так званому нормандському процесі, результатом якого є Мінські домовленості, які російська сторона нахабно не виконує. А від України Захід вимагає беззаперечного їхнього виконання. Але анексія Криму і війна на сході України прямо суперечить Будапештському Меморандуму. Велика Британія і США, коли Україна відмовилася від ядерної зброї, надали їй гарантії захисту від будь-якої іноземної агресії.

Ми бачимо, що Будапештський меморандум виявився просто пшиком. Ніхто навіть не розірвав з Росією дипломатичні відносини, не кажучи вже про більш рішучі дії.

Все це нагадує реакцію Заходу на нацистську агресію наприкінці 30-х років, особливо на «окончательное решение» єврейського питання.  Гітлер довго очікував, перш ніж прийняти рішення про фізичне знищення євреїв. Він озирався на Захід і чекав його реакції. І якою вона була? Всі найбільші країни – майбутні супротивники Гітлера, і Велика Британія, і США заборонили широкий в’їзд до своїх країн євреям з Німеччини. Англія навіть перервала потік біженців з Палестини. В’їхати могли тільки люди, які мали певні кошти – сума яких була визначена урядами Великої Британії і США.

Отже, євреї Німеччини залишилися з Гітлером сам на сам. І вже у 1942 році Гітлер підготував свій проект «окончательного решения» єврейського питання. Тобто, фізичне знищення всіх німецьких євреїв, а пізніше і євреїв на окупованих територіях.

Так розпочався Голокост. Дійсно, винна у цьому страшному знищення нацистська Німеччина. Але підступна відстороненість Заходу теж зіграла в цьому свою роль.

Таку ж відстороненість ми спостерігаємо і в ситуації щодо Україні. Якби західні країни дали Путіну належну відсіч, коли почалася окупація Криму, якщо б тепер Європа і США неухильно підсилювали санкції, вони би, безперечно, домоглися б того, що конфлікт на Донбасі припинився. Але, на жаль, мова весь час йде про продовження чи не продовження тих санкцій, які вже були накладені на Росію, і це при тому, що політика Путіна, спрямована на зовнішню експансію, загрожує не тільки Україні, що остаточно довели події в Сирії.

Єдиний, хто відмовився розмовляти з Путіним його мовою був Ердоган. Туреччина, не вагаючись, збила російський літак, який перетнув кордон Туреччини. І що? Путін втерся і не відважився хоч якось відповісти. Отже, наявно одне – Путін розуміє тільки позиції сили. Тільки силова відповідь на його агресію в Криму і на Донбасі принесла б якийсь результат. Але ми не бачимо ані спроби з боку Європи та США послати на Донбас миротворців, ані спроби надати Україні військову допомогу у вигляді летальної зброї.

В Прибалтиці почалися військові навчання країн НАТО. Таким чином Путіну дають зрозуміти, що країни НАТО, куди входять і прибалтійські країни, надійно захищені.

Але чому країни Заходу не запросили до НАТО Україну? Воювати з усім світом Путіну не по кишені. Якщо б Україна стала членом НАТО, він, на сьогоднішній день, скоріше за все відступився б. А безкарність безумовно породжує у нього уяву про те, що він може робити в Україні все, що йому заманеться.

Ще один чинник – і неабиякий! – це пропаганда. Зараз пропаганда несе в собі ознаки третьої світової війни, тільки віртуальної. Україна програє інформаційну війну Росії. В Україні немає належних ресурсів, щоб протистояти інформаційній агресії. То чому Захід не підтримує, або дуже мало підтримує Україну в цій війні?

Історія нікого нічому не вчить. Це ми бачимо наочно. Кожний наш військовослужбовець, який гине сьогодні на Донбасі через те, що Мінські домовленості виконує тільки Україна, на совісті наших західних партнерів.

Світ вже пристосувався до нових реалій. В Європі дуже часто війну на сході України називають громадянською, забуваючи про російську армію, яка воює поряд з бойовиками ДНР та ЛНР, не кажучи вже про озброєння, яке Росія постійно поставляє на Донбас.

Ситуація вимагає рішучої відсічі діям Путіна. А все відбувається  так, ніби нічого не відбувається. Можна сподіватися, що Росія вичерпає свої ресурси і буде змушена відступитися від України. Але коли це відбудеться? І відбудеться так, тільки якщо Захід, не зніме з Росії санкції, а краще – посилить їх. Але й це під великим питанням…

Отже, ситуація в міжнародному контексті є зовсім невизначеною.

А в Україні тим часом гинуть щодня люди.

І, на жаль, в Україні звикають до цього.

Можна до нескінченості як завгодно називати конфлікт на Донбасі: АТО, гібридна війна, уповільнена агресія або ще як-небудь, але від цього він зовсім не перестане бути війною, в повному розумінні цього слова. В історію вона порине, як Перша (дай бог, щоб остання) російсько-українська війна.

Монітори та юристи Харківської правозахисної групи практично щотижня відвідують населені пункти зони проведення АТО, які максимально близько розташовані до лінії розмежування. Мета таких поїздок одна - моніторинг дотримання прав людини на територіях «сірої зони», а також надання юридичної допомоги мешканцям міст, сел та селищ, які опинилися за межею мирного життя.
5 і 6 червня наша група побувала в Станиці Луганській. Два робочих дня нашим моніторам вистачило для того, щоб зрозуміти і усвідомити, наскільки кошмарна і цинічна ЦЯ війна.

У селище ми приїхали близько п’ятої години вечора. Першим пунктом призначення став КПП. Здивувало, що черг, які стали звичайною справою для пунктів пропуску в цей раз не було. Через півгодини стало зрозуміло чому. З робочою поїздкою приїхав народний депутат Павленко. Безліч відео і фото камер, маса журналістів, які з різних ракурсів намагаються відобразити кожне слово і рух чиновника. А народ без великого бажання відповідає на його турботливі питання на кшталт: «Як ваші справи?»

Як можуть бути справи у людини, яка живе в постійному страху від того, прокинеться завтра вранці чи ні, спускаючись в бомбосховище на ночівлю або простоює багатогодинну чергу на КПП, щоб з п’ятьма кілограмами картоплі перейти лінію розмежування, де нагодує свого онука чи сина, дочку в окупованому Луганську. І в Луганськ ця людина тупотить через КПП не тому, що сепаратист, а тому що там його будинок, там його рідні, там його життя, а у вільній Україні він не потрібен нікому. Максимум, що йому держава може запропонувати, – це 420 гривень допомоги, як внутрішньо переміщеній особі і множинні приниження при отриманні цієї допомоги.

Далі гірше. Стемніло. На вулицях жодної живої душі. Магазин працює тільки один. Мінімальний набір необхідних продуктів. Пізніше нам сказали, що в темний час доби по вулиці краще не ходити. Є ймовірність потрапити під раптовий обстріл або натрапити на солдата не в дусі, але зі зброєю.

Зовсім пізно наша група повертається через селище до місця проживання. Літні жінки, що йдуть назустріч привернули увагу. Зупинилися. На діалог бабусі йдуть охоче. Нові люди в селищі, які готові як мінімум вислухати, а може бути навіть чимось допомогти – на хорошому рахунку у місцевих. Бабусі повідомили, що направляються на ночівлю в бомбосховище. Перечікувати ніч вдома страшно, тому як щоночі стріляють. Прямою дорогою в бомбосховище солдати з блокпосту бабусь не пропустили, тому що вище позначений міністр Павленко в районній раді проводить нараду, а щоб забезпечити більшу безпеку чиновнику, бабульок послали в обхід через дві вулиці.

Наші співбесідниці - корінні станічанкі Анна Анатоліївна та Олена Степанівна.

Анна Анатоліївна, витираючи сльозу, каже, що втомилася від такого життя. У 2014 році в її будинок потрапив снаряд, жінка була поранена. Осколками їй пробило обидві ноги. Зараз вона вже ходить, але сильно кульгає, тому як біль від поранень не проходить ні на хвилину. У тому, що залишилося від її будинку, ночувати боїться.

Олена Степанівна – худорлява жінка похилого віку. Її будинок також згорів в результаті прямого потрапляння снаряда в 2015 році. Жінці пощастило, вона не постраждала. Але осколками поранило її чоловіка: перебило таз, він залишився інвалідом до кінця свого життя. Олена Степанівна протягом вже двох років щоночі йде в бомбосховище, а в 5 ранку повертається додому. Залишки її будинку розташовані поруч з позиціями українських військових, тому ймовірність потрапити під роздачу ворожих мінометів дуже велика. Чоловік станічанкі до бомбосховища добратися не в змозі. Тому останні два роки постійне місце його ночівлі - власний підвал, куди Олена Степанівна допомагає опуститися, як тільки в селищі настають сутінки і піднятися, коли світає.

У бомбосховище – ним слугує підвал у будинку колишнього Укртелекому – наша група вирушила разом з жінками. Там знаходилися ще 10 осіб з місцевих. Переважно це самотні люди похилого віку. Приміщення однозначно не типове, а пристосоване. Сиро, темно, холодно, тісно. Туалет відсутній, запаси питної води також, вентиляція жахлива. Місцеві жителі самі обладнали собі спальні місця. Знесли з дому, що було: ліжка, подушки, ковдри, лавки, обігрівачі. Всього обладнано 21 спальне місце. Але, як кажуть постійні жителі притулку, в моменти сильних обстрілів, тут розміщуються до 50 осіб. Крім того, іноді на ночівлю просяться люди, які не встигли пройти через КПП «на той бік» з 7.00 до 19.00. Саме в цей часовий проміжок працює пункт пропуску.

Історії, які нам розповідали в притулку, зносять психіку здорової людини... Це покалічені, понівечені війною життя. Це поранені чи загиблі родичі. Це зруйноване снарядами житло, в якому прожив все життя. І найжахливіше, що кожен, хто сьогодні постраждав і розповідає про війну, перестав сприймати це як щось ненормальне. Люди звикли до всього того жаху, в якому їм доводиться жити сьогодні. Свої історії велика частина народу розповідає рівно, спокійно і вже навіть без емоцій. Тільки голі факти. Жив, ростив дітей, почалася війна, зруйнувало будинок, відновив, зруйнувало ще раз. Діти, дрібненькі діти, розуміють, що працює міномет, а не ГРАД, відрізняють кулемет від автомата. І вже не бояться. Сподіваються, що скоро все пройде, життя нормалізується, держава допоможе і все знову буде як раніше ...

Іноді, в моменти емоційних перепадів в розмові з місцевими можна почути: «Уявіть собі двоповерховий будинок. Точніше, те, що від нього залишилося. Він весь згорів, і вікна безпорадно зіяють порожніми рамами. Уявіть сім’ю, що покинула його. Їм ніде жити. Їм довелося виїхати кудись в невідомість. Знаєте, скільки таких будинків? Таких сімей? Скільки покалічених доль, скільки поранених і загиблих? Знаєте, скільки дітей ніколи не оговтається від війни?..

Уявіть, що у вас немає дома. Куди ви підете? З чим? Хто вам допоможе? Як починати нове життя в 30, 40, 50 років, коли все, що дорого, - залишилося на війні, коли все життя залишилося там, куди немає повернення?! Ви можете співчувати, хвилюватися, думати, хворіти. Нікому не кажіть, що ви розумієте! Ви не можете розуміти, тому що ВАС ТУТ НЕМАЄ! А МИ ТУТ ЩОДНЯ!»

З 22.00 до 23.00 з 5 на 6 червня працювала артилерія. Всього ми чули близько 30 раз роботу вогнепальних знарядь. З обох сторін. Хто почав першим, сказати складно. Відстань між позиціями сепаратистів і української армії всього 6 кілометрів.

Вранці 6 червня на прийомі до наших юристів прийшли понад 50 осіб. Питання різні. Але переважна кількість звернень з приводу можливості отримати хоч якусь компенсацію за зруйноване майно або на лікування поранених від обстрілів родичів.

З позитивного. Самоорганізація населення дуже сильна. Не раз довелося чути, що всім селищем допомогли тому будинок підремонтувати, потім тому, а ось той на черзі. Все, що можна вважати в селищі відбудованим або відремонтованим після тривалих, безперервних обстрілів - сумлінна робота Норвезької ради по роботі з біженцями та Міжнародного Червоного Хреста. Держава ж Україна ще жодного разу навіть не заїкнулася, ні словом, ні ділом в сторону допомоги з відновлення зруйнованого житла.

Від себе хочу сказати наступне. За підсумками двох днів, проведених у Станиці Луганській, з упевненістю говорю, що Україну тутешнім жителям любити нема за що (хай вибачать мене всі патріоти). Не так кожен із станічан уявляв собі звільнене від сепаратистів селище.

Станиця Луганська залишилася великою мірою лише на карті, як і багато населених пунктів багатостраждального Донбасу. Чи відновиться коли-небудь життя в цьому понівеченому війною селищі? Є таке слово – «надія». А вона, як відомо, вмирає останньою ... 1200 повністю або частково знищених обстрілами будинків. 42 (за офіційними даними) загиблих місцевих мирних жителя, серед яких малолітні діти. Нульова перспектива повернення до колишнього життя. І так, до речі, за два дні я так жодного разу і не почула жодної хвилі українського радіо або телеканалу. Віщає лише «братська» держава. Про результати цього віщання можете здогадатися самі.
До того ж наші солдати не завжди поводяться коректно по відношенню до місцевих. Хоча переважна більшість населення все ж з повагою відгукуються про бійців. Але, наприклад, безглузді блокпости в центрі селища дратують буквально кожного жителя. Хтось з розумінням відноситься до грубощів і різного роду перешкодам з боку солдатів, війна ж ... Хтось боїться говорити слово проти людині зі зброєю. Хтось змирився і чекає, коли все закінчиться.

З голови не йдуть слова однієї бабусі, яка на прийомі довго розповідала історію свого мирного життя, а потім історію ЦІЄЇ ЇЇ ВІЙНИ. В кінці свого емоційного монологу вона сказала і мовчки пішла: «Ви відчували хоч раз, як тремтить земля, приголомшуючи снарядами, як деренчить скло в рамах і, здається, земля ось-ось піде з-під ніг, коли черговий вибух стрясає її? Ви молилися годинами поспіль про тишу і мир, щоб Бог зберіг ваш будинок і близьких? А, може, ви жили в підвалі, в вогкості і холоді, або в квартирі без стекол в зимовий час? Ви лежали на підлозі без сну, здригаючись від кожного залпу, кожного спалаху в вікні? Вам було страшно так, що кров холоне в жилах, перехоплює подих і навіть плакати не виходить, коли насилу згадуєш, що і коли ти їв? Ви залишалися без світла, води, газу по кілька днів? У вас були думки, що навіть рідні стіни не можуть захистити? Може, вранці ви раділи, що ще живі, а ночі тяглися, як роки? Так що ви можете розуміти ??? Чим ви можете нам допомогти?!»

... .і дійсно, а чим ми їм можемо допомогти? ...

Після низки гучних заяв влади про те, що проблем із дотриманням прав людини у так званій "сірій зоні" на території Донецької та Луганської області не існує, пункти пропуску працюють у звичному і стабільному режимі, юристи та журналісті Харківської правозахисної групи за підтримки Європейської Комісії у червні 2016 року здійснили ряд виїздів з метою моніторингу реальної ситуації, що склалася на територіях, що є прилеглою до пунктів пропуску. Зокрема, 1-2 червня 2016 року юристи ХПГ відвідали місто Золоте Луганської області для надання юридичних консультацій переселенцям та місцевим мешканцям, що постраждали від військового конфлікту.

Вражень від поїздки залишилося набагато більше, ніж могло б вмістити в себе два дні. Місто Золоте належить до Попаснянського району (Донецька область), однак до окупації фактично було частиною міста Первомайськ Луганської області. Війна поділила місто на дві частини – Золоте-1 залишилось на українській території, а Золоте-5, що у декількох кілометрах,  – вже зайняте сепаратистами. «Ополченцями» - роблять уточнення деякі місцеві мешканці, переважно похилого віку. Як же інакше їх називати, якщо переважна більшість ефіру теле- та радіомовлення у місті – виключно російською, студії, скоріш за все, знаходяться або у Росії, або взагалі на окупованій території.

Особливо вражає радіо «Побєда», яке ловиться у кожного стовпа, сигнал доходить до Сєвєродонецька та Рубіжного, які нібито вже роки два як «наші», українські. Секрет популярності радіо серед місцевого населення простий – репертуар перевірений, «душевний», пісні військових років та радянська «попса», новин – обмаль. І ті за стандартною схемою: у Києві знову бійка у парламенті, перейменування вулиць, насильницька декомунізація, а у «молодій республіці» все добре. Якщо послухати це навіть два дні, можна повірити, а якщо два роки?! Цікаво було б дізнатися точку зору СБУ на це «віщання».

Проблем юридичного штибу у мешканців більш ніж достатньо – розрушена внаслідок військових дій нерухомість і відсутність єдиної державної програми фінансової підтримки людям, які таке майно втратили. Добре, що Норвезька Рада з питань біженців запустила на території міста програму з відновлення житла – закупають будматеріали, допомагають фінансово власникам житла у проведенні ремонту. А ось дитяча карусель біля клубу "Шахтер", в яку влетів снаряд явно забороненого калібру вже після підписання Мінських угод, під норвезьку програму не підходить. Місцеві не скаржаться – лише дякують Богові, що діточок на тій каруселі не було.

Інша велика проблема - банки, які «не розуміють» вказівок Кабінету Міністрів України та Нацбанку щодо призупипенння нарахування відсотків за кредитом для переселенців та осіб, що проживають на окупованій або «сірій» території. Великі банки передають кредитні справи колекторам, які залякують боржників, які б, може, і хотіли погасити кредит, якщо б мали фінансову можливість. Але – війна. Телефонні дзвінки ввечері та вночі, погрози, вимагання грошей. Ось з чим асоціюється у мешканців «сірої зони» наша банківська система.

Але не все так погано. Місто живе своїм життям, вулиці прибрані, пам’ятники шахтарській праці та полеглим воїнам Великої вітчизняної війни пофарбовані, біля них лежать квіти. Місцеві мешканці доглядають них, вкладаючи всю душу у цю справу, ніби від того залежить, як швидко закінчиться війна. Тому що переселенці сумують за домом, який покинули більш ніж два роки тому, на пару тижнів, з невеликою валізкою, «лише літо перечекати». Літо, яке затягнулося на ще два літа.