На жаль, прикро, але українці часто вважають, що про безпечне довкілля для них хтось повинен потурбуватися. Хоча дуже багато залежить від нас самих і від нашого розуміння, що природа не прощає зневажливого ставлення до навколишнього світу.

Рішення про припинення громадянства відносно громадян, до яких застосували санкції за рішенням РНБО, є свавільним та незаконним.

Євген Захаров. Тези виступу на правозахисному клубі «Культ помсти чи верховенства права: стан та виклики судової реформи в Україні»

Короткий аналіз рішень РНБО про санкції

Як показала ця нинішня історія, лише від нашої власної громадянської позиції залежить, чи будемо ми бачити навколо себе камінці «русской дружбы», чи таки зуміємо розбити їх на друзки.

Навіть тоді, коли займаєшся улюбленою справою чи читаєш позитивні новини, у пам’яті виринає мапа України, яку заливає червоний ковідний вогонь.

Вразило не тільки те, що в магазині з’явився цей «смітник». Торговельні мережі готові й повітря запаковувати та продавати, аби лишень отримати зиск. Вразило, що біля того стола знаходилися люди, і щось там вибирали собі для купівлі.

Сегодня существуют большие противоречия и разночтения в понимании того, что такое Холокост и какова его подлинная история. Поэтому я считаю нужным – хотя бы в двух словах – изложить своё понимание Холокоста.

Нас запевнили, що енергетичного апокаліпсису не буде. Та, на жаль, у нашій країні завжди відкритим залишається питання: «Чи можна вірити тому, у чому запевнюють?»

Есей білоруського письменника Ольгерда Бахаревича з’явився на початку листопада минулого року, але, на жаль, і досі не втратив актуальности.

Годі шукати кращої ілюстрації нетотожності історії й міту. Міту, адекватне розуміння якого повсякчас вимагає відповідальної контекстуалізації.

Час задуматись про моральні та антропологічні засади інститутів демократії: ДЛЯ ЧОГО ці інститути створюються і ЧОМУ їх варто захищати, що саме можна і треба змінити. Бо зазвичай проблеми вирішуються на іншому рівні, ніж на якому вони виникли.

Кілька разів телефонували якісь незнайомі чоловіки і набивалися у рідню. Ці нічого не пропонували. Вони навпаки – волали про допомогу, працюючи за схемою «Ваш син потрапив до поліції».

Те, що відбувається у Білорусі останніми місяцями, називають по-різному: «білоруська революція», «білоруська весна», «політична криза». Лукашенко назвав це спробою перевороту, заколоту. У певні моменти події у Білорусі були головними новинами у світі.

Якщо білоруська демократія не зможе перемогти протягом найближчих місяців, то перетворення країни в центрі Європи на один великий концтабір – це не антиутопія, а, боюся, неминуча жахлива перспектива.

За всі роки незалежності України не пригадується жодна влада, яка б щиро переймалася долею громадян, піклувалася про людей, захищала їхні інтереси не з білбордів передвиборчої агітації, а реально на практиці.

Українське суспільство є розрізненим: частина живе в майбутньому, частина – в минулому. І цей поділ не лише віковий чи географічний.

І доки зростатиме ця байдужість, доти в Україні буде проявлятися негативний для нашого життя посткомуністичний синдром, з яким так важко доводиться боротися тим, хто складає активне громадянське суспільство.

Мені видається, що усвідомлення ідентичності – це вірний шлях до формування амбіції. А амбіції (читай: конкретизація мрії) – необхідний елемент успішного розвитку.

Що в нас є такого, чого немає в інших, чим ми можемо пишатися і водночас жити цим щодня?