НЕ ВИКЛИКАЙ ВОВКА З ЛІСУ
На знак протесту проти блокування прямої трансляції пленарних засідань Верховної Ради (23 вересня мав бути день уряду) депутат М.Бродський демонстративно сів у крісло Президента України, заявивши, що не звільнить його, доки не буде відновлено трансляцію або доки це крісло не винесуть із зали. Депутат Я.Кендзьор кинув репліку, дослівного змісту якої преса не наводить, але щось таке: «Сядеш у крісло президента в Тель-Авіві». М.Бродський розцінив репліку як образливу для себе і кинувся до Я. Кендзьора, який зайняв оборонну позицію боксера, та шлях йому поміж кріслами заступила народний депутат Олена Бондаренко. Тоді М.Брод-ський став плювати на Я.Кендзьора, який захищався від плювків руками. Заступник Голови ВР В.Медведчук вивів М.Бродського з зали. Голова комітету ВР з питань регламенту й депутатської етики Віктор Омелич запро-понував обох депутатів позбавити права відвідувати пленарні засідання продовж тижня. Однак народні де-путати позбавили такого права лише Я.Кендзьора. Тільки увечері, за котрою спробою, таке ж покарання було накладене й на М.Бродського.
Причина інциденту — у відсутності прямої трансляції засідань Верховної Ради. Президент Л. Кучма і Кабінет міністрів пояснюють це небажанням зробити парламентську трибуну місцем змагань кандидатів на президента. Тим часом діючий Президент необмежене користується правом виходу в ефір.
В усьому світі робота парламенту висвітлюється в ЗМІ, більше того, кожен громадянин має право бути присутнім на засіданнях парламенту (для цього є місця) та доступу до матеріялів — як документів, так і проектів. В Україні ж цей доступ дуже обмежений. З цього пог-ляду домагання М.Бродського є цілком підставними.
Але є й друга причина інциденту. Крісло, відведене для Президента у Верховній Раді, є якоюсь мірою символом влади і державності. Коли його займає не Президент — це зачіпає патріотичні почуття громадянина України. Тим паче, що М.Бродськнй натякнув на непотрібність такого крісла в Парламенті, а може, й у державі взагалі, тобто непотрібність Президента. Словесна реакція українця Я.Кендзьора на те, що в крісло сів єврей М.Бродський була емоційною, проте небезпід-ставною: українці досі не почуваються в Україні господарями, бо не володіють основною частиною власності, а тим часом навіть парламентарії (в тому числі М.Бродський) принципово не вживають державної ук-раїнської мови, чим демонструють зневагу до українського народу і його держави.
Відома своїми скандальними антиукраїнськими публікаціями газета «Киевские ведомости» опублікувала 24 вересня дуже емоційну заяву М.Бродського, в якій він називає Я.Кендзьора «націонал-соціалістом». Зачепившись за необгрунтовано вжите слово, М.Бродський нагромаджує довкола нього цілий клубок звинувачень усьому українському (за культурою) політикуму. Народному Рухові України М.Бродський остаточно відмовляє в демократизмі і закликає цілий світ припинити контакти з партіями «Народний Рух України» (Удовенка), «Реформи й порядок», «Конгрес українських націоналістів» і «спо-рідненими з ними структурами», доки вони офіційно не осудять «антисемітську провокацію Ярослава Кендзьора і дії на його підтримку».
Заяви Я.Кендзьора в пресі поки що нема, але вже 23 вересня по телебаченню прозвучала його репліка, що він не антисеміт, доказом чого є те, що в нього багато друзів-євреїв, що, навпаки, випад М.Бродського може призвести до сплеску антиєврейських настроїв в Україні.
Не будемо вдаватися тут до історичних екскурсів, але слід зауважити, що проведена М. Бродським паралель між українцем Я.Кендзьором та росіянином Макашовим також безпідставна. У Росії доволі численні організації сповідують відвертий антисемітизм, в той час як в Україні аналогічних організацій практично нема. Записані М. Бродським до антисемітських українські патріотичні організації аж ніяк не є такими.
В усякому випадку, панове депутати дуже ризикують, викликаючи вовка з лісу. Ліпше б їм взаємно вибачитися.