Міністерський “беспредел”
Здається, важко сьогодні чимось здивувати громадян України. Ми, байдужі та отупілі, втомлені щоденною боротьбою за виживання, до всього звикли, до всього якось пристосовуємося. Але певні речі, з якими маєш справу щоденно, які вимагають безумовного виконання, які забирають величезну кількість часу та нервової енергії, спокійно приймати не можеш. Але що робити, куди звертатись, коли це, наприклад, вузьковідомча інструкція? В те ж саме відомство? У відомчу пресу? В кращому випадку отримаєш формальну відповідь.
Вважаю, що в даному випадку мова повинна йти про кричуще порушення прав людини, законного права наших знедолених співвітчизників на отримання кваліфікованої, адекватної та доступної медичної допомоги.
Отже, коротко суть справи. 25 квітня 1996 р. Міністерство охорони здоров’я України видало наказ № 226 “Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах системи Міністерства охорони здоров’я України”. Після першого ознайомлення з цим “шедевром” не було жодного сумніву, що це якесь недорозуміння і даний “Порядок” буде переглянутий та відмінений. Тисячі лікарів, перш за все психіатрів, психотерапевтів, невропатологів не могли зрозуміти, що все це значить: знущання, жарт чи лобіювання чиїхось вузьковідомчих інтересів. Минуло два роки, за цей час наше рідне Міністерство ще “добавило жару” і випустило більш строгий наказ від 18 грудня 1997 р. № 356 “Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у державних і комунальних закладах охорони здоров’я України”.
Спочатку декілька слів про стан психічного та душевного здоров’я громадян України. Будучи достатньо обізнаним із статистичними даними, можу стверджувати, що в останні роки при відносно стабільних цифрах поширеності та захворюваності психотичними розладами йде постійне збільшення невротичних, неврозоподібних та депресивних станів. Хронічна тривога, страх, дратівливість, невпевненість у завтрашньому дні, знижений настрій, безсоння, неможливість зосередитися — ці скарги щоденно звучать у кабінетах лікарів різних спеціальностей. Відмічається ріст так званих психосоматичних захворювань, таких, як гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба 12-палоі кишки, цукрового діабету та інших, при яких порушення душевного здоров’я викликають патологічні зміни у роботі внутрішніх органів.
Збільшується кількість самогубств серед різних верств населення. І в такий час з’являється цей “Порядок...”. Спробуємо проаналізувати, хто, навіщо і з якою метою “запустив його в дію”. Авторами безсумнівно є Фармакологічний комітет Міністерства охорони здоров’я та Комітет з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я. Судячи з переліку наказів, які втратили чинність, це, напевно, “додаткові заходи по посиленню боротьби з наркоманіями”. До кожного пункту вищезазначеного порядку можна поставити до 3 жирних знаків запитання, а тих пунктів більше 100.
Отже, що означає термін “психотропні речовини”? Це препарати, які мають властивість діяти на психічну сферу людини. Це абсолютно всі медикаменти, які застосовуються в психіатрії. І крім цього, безліч інших ліків, які при прийомі великих доз також викликають “психотропний” ефект. Зокрема, у новій Міжнародній класифікації хвороб 10-ого перегляду серед психічних розладів передбачено і зловживання такими речовинами, як проносні засоби та вітаміни. То може їх також занесено у категорію психотропних і будемо їх виписувати на “червоних” бланках.
З іншого боку, хто з лікарів насправді вірить у наркоманію від вживання клонозепаму, грандаксину чи тазепаму?! А чи знають автори “Порядку”, що ці транквилізатори, проти яких направлено основний удар, одночасно є і протисудомними засобами, і застосовуються при лікуванні епілепсії, зокрема у дитячій практиці. Як пояснити батькам дітей, які протягом років щоденно приймають такі препарати, наприклад, клонозепам, що ми не можемо виписати ці ліки через відсутність спеціальних бланків для виписки “наркотиків”. Один з таких батьків, який два тижні ходив у поліклініку, не міг отримати необхідні для сина ліки через відсутність рецептурних бланків (а при лікуванні епілепсії заміна одного препарату іншим майже завжди призводить до погіршення перебігу захворювання), доведений до відчаю, розуміючи, що це не вина лікарів, сказав : “Якби це було б в іншій країні, то я на це Міністерство у суд подав”. Хоча цей наказ зареєстрований у Міністерстві юстиції.
Важко уявити, щоб можна було поставити тисячі лікарів України у таке принизливе становище. Де брати ці самі “спецбланки форми № 3”, адже на базарах вони не продаються, а в лікарнях їх часто зовсім немає або вони є у дуже обмеженій кількості. Їх можна придбати тільки централізовано, а де брати для цього гроші?
Адже початкова ціна одного бланку складала 15 коп... І це за клаптик паперу!!! Пізніше, правда ціна знизилась до 3 коп. Можливо, саме тут “собака зарита”. І це ще один різновид цинічного бізнесу? Спочатку прирівняти наркотичні засоби та психотропні засоби, а потім добряче заробити на торгівлі “червоними рецептами”, на яких раніше виписували тільки морфій, промедол, омнопон та кодеін. А зараз мепробамат, клофелін та еленіум. А врешті решт, в кожному великому місті без проблем та жодних рецептів можна придбати ці самі транквилізатори, які контрабандним шляхом завозяться з Польщі, Словаччини, Румунії чи Молдови. І це добре, бо хоч таким чином люди можуть отримати такі потрібні для них ліки.
А взагалі, що це за ліки транквілізатори? Ще вони називаються “анксиолітики”, тобто противотривожні. Візьмемо цитату з монографії: “...діють заспокійливо, зменшують страх, тривогу, напруженість, як при різних невротичних та неврозоподібних станах, так і у здорових людей”. Звичайно, це звучить несерйозно, але якщо можна вимагати акт про знищення ампул з-під реланіуму чи сибазону, то чому не можна допустити, що комусь хочеться, щоб серед людей не зменшувалися тривога, страх та безнадія, щоб суспільство залишалось невротизованим та психопатизованим.
Тепер декілька слів про наркоманію. Можливо, цими наказами наше міністерство захотіло підкреслити свою рішучість та схильність до репресивних заходів стосовно наркоманії. Не буду приводити аргументів проти репресивного підходу до вирішення цієї проблеми, достатньо проаналізувати досвід ряду європейських країн. Ну добре, Ви розпочинаєте боротьбу, але ж при чому тут “психотропні речовини”, і, зокрема, наші багатостраждальні транквілізатори. За даними наркологічної служби 70 — 80% наркоманів вживають кустарно виготовлені наркотики з макової соломки, ще 10 — 15% переважно препарати коноплі, і, напевно, десь 2-3% “можуть собі дозволити” прийом кокаїну, морфію чи промедолу. Прийом транквілізаторів якраз допомагає у відвиканні від наркотику, зменшує та пом’якшує перебіг абстинентних та психотичних станів при наркоманіях.
Широкого застосування набули ці препарати і в кардіології, невропатології, гастроентерології.
Тільки тепер, через чотири роки, стало зрозумілим, що потрібно докласти чималих зусиль багатьом людям, щоб такі “Порядки” перестали жити, процвітати та розмножуватися, приносячи кожен день масу проблем тисячам лікарів, збільшуючи і так незлічені труднощі та приниження наших терплячих людей.
Врачебная ассоциация Николаевского региона проводит работу по изучению и воздействию на ситуацию, связанную с соблюдением прав граждан и пациентов в здравоохранении и информирует граждан Украины об их правах. Организация издает Информационный бюллетень по программе TCSI при финансовой поддержке посольства США в Украине