Відкритий лист народним депутатам України до парламентських слухань щодо закриття Чорнобильської АЕС

5 грудня — парламентське слухання щодо закриття ЧАЕС. 15 грудня — дата офіційного закриття ЧАЕС. В день 15 грудня згадайте, чим стала Чорнобильська катастрофа для всієї планети і для нас, хто живе поруч з Чорнобилем. Згадайте, що її причиною стала низка великих і малих порушень законодавства, недотримання нормативних актів, стандартів та регламентів. І скажіть собі та всім: чи можна допускати порушення культури безпеки в атомній енергетиці, зокрема при добудові ХАЕС-2/РАЕС-4?

Якщо Ви поділяєте цілком або частково думки, викладені в цьому зверненні, прохання підтримати нас, надіславши свої міркування з цього приводу до Верховної Ради України: 01019, Київ-19, вул.Грушевського, 5 Голові Верховної Ради Івану Степановичу ПЛЮЩУ

факс (044) 293-1001.

Дякуємо.

Сергій Федоринчик, керівник інформцентру УЕА “Зелений світ”

Відкритий лист народним депутатам України до парламентських слухань щодо закриття Чорнобильської АЕС

Копії:

Прем’єр-Міністру України Віктору Ющенку

Першому Віце-Прем’єр-міністру Юрію Єханурову

Віце-Прем’єр-Міністру Юлії Тимошенко

Голові Адміністрації Президента України Володимиру Литвину

Секретарю Ради Національної Безпеки та Оборони Євгену Марчуку

Міністру енергетики Сергію Єрмілову

Міністру екології та природних ресурсів Івану Зайцю

Голові Адміністрації Ядерного Регулювання Олександру Смишляєву

Генеральному Прокурору України Михайлу Потебеньку

Копія: Президенту Європейського Банку Реконструкції і Розвитку Жану Лем’єру

ПРО ЗАКРИТТЯ ЧАЕС, ДОБУДОВУ ХАЕС/РАЕС ТА ЕНЕРГЕТИЧНУ ПОЛІТИКУ В УКРАЇНІ З ПОЗИЦІЙ КУЛЬ-ТУРИ БЕЗПЕКИ

Шановні Народні Депутати!

Останнім часом доводиться чути виступи окремих депутатів стосовно можливості перегляду строків закриття ЧАЕС. Такі виступи викликають надзвичайну стурбованість української та міжнародної громадськості. Будь-які дії та висловлювання, що стосуються атомної енергетики, повинні розглядатися з позицій культури безпеки. А саме, убезпечення атомної енергетики повинно бути “...пріоритетною метою та внутрішньою потребою, що призводить до самоусвідомлення та самоконтролю при виконанні усіх робіт, що впливають на безпеку” (ОПБ-88). Це означає неухильне дотримання Закону “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, норм, регламентів та стандартів. Державна адміністрація ядерного регулювання України (ДАЯРУ) назвала дату закриття ЧАЕС не за “вольовим” принципом, а грунтуючись на існуючих нормативах безпечної роботи АЕС та зроблених відповідно до них розрахунках. ЧАЕС практично повністю використала експлуатаційний ресурс. В листі ДАЯРУ №73-03/0871-7C сказано, що “головним технічним обмеженням стосовно терміну експлуатації енергоблоку №3 ЧАЕС є вичерпання зазору між технологічними каналами та графітовою кладкою. ... Термін продовженню не підлягає”. Через те розмови про будь-яку іншу дату закриття ЧАЕС можуть вестися лише за наявності затвердженого письмового висновку, основаного на нормативах та коректних розрахунках, здійснених вповноваженими фахівцями. Люди, які говорять такі речі без належного обгрунтування, діють вкрай безвідповідально, якими б мотивами вони це не виправдовували.

Дату закриття ЧАЕС 15 грудня Президент України назвав перед міжнародною спільнотою. Навіть розмови про можливість перегляду цієї дати з боку посадових осіб завдають великої шкоди міжнародній репутації України. Чотирнадцять років чекають цього дня народ України і вся світова спільнота. Закриття ЧАЕС буде великою, як співається в пісні, “радістю зі сльозами на очах”.

Цілком обгрунтованими є очікування Україною міжнародної допомоги у зв’язку з закриттям ЧАЕС. Але цю допомогу недоцільно спрямувати на добудову блоків №2 Хмельницької АЕС та №4 Рівненської АЕС (далі — проекти Х2/Р4), на закриття яких, скоріше за все, теж знадобиться міжнародна допомога. Після уважного аналізу документів щодо стану енергетики, проектної документації, вимог законодавства, листування з органами влади та державного управління щодо проектів Х2/Р4, не можна не дійти жорсткого висновку: З ПОЗИЦІЙ КУЛЬТУРИ БЕЗПЕКИ ДОБУДОВА Х2/Р4 Є НА ДАНИЙ МОМЕНТ ЕКОЛОГІЧНОЮ, ЕКОНОМІЧНОЮ ТА ПРАВОВОЮ АВАНТЮРОЮ!

Досі немає ні позитивних висновків екологічної експертизи ОВНС (Оцінки Впливу на Навколишнє Середовище, що гарантує припустимість цих проектів), ні ТЕО (техніко-економічного обгрунтування доцільності інвестування цих проектів), виконаних з дотриманням вимог українського законодавства. Відповідно до Закону “Про інвестиційну діяльність” фінансування будівництва за таких обставин є протизаконним. Проте воно відбувається внаслідок бездіяльності Прокуратури.

Про небезпечність геологічних умов на майданчику Рівненської АЕС (глибинні тектонічні розломи та карстові явища в грунтах) писав Володимир Щербицький в листі до ЦК КПСС від 4.03.83, на той час секретному. В цьому листі він також повідомляв про серйозні аварії на 1-му блоці Чорнобильської АЕС 9.09.82 та 25.02.83, негаразди в роботі 2-го та 3-го блоків. Якби в Москві на цей лист зреагували, можливо, і не сталося б аварії на 4-му енергоблоці ЧАЕС у 1986 році!

Майданчик Хмельницької АЕС недостатньо забезпечений водою для охолодження 2-х блоків — це висновок незалежної екологічної експертизи під керівництвом академіка Д.М.Гродзинського. На чому ж грунтується Національна Енергетична Програма України до 2010 року (НЕПУ-2010), передбачаючи нарощування потужностей ХАЕС аж до 4-х блоків?!

Така суперечність здоровому глузду виникла тому, що Верховна Рада прийняла (15.05.96) цю Програму з порушенням ст.9.2.3 Регламенту ВРУ. А саме: обговорення НЕПУ-2010 здійснювалося не в повному обсязі, не було прийнято рішення про проведення додаткової наукової, економічної, фінансової, правової експертизи проекту цієї Програми або про винесення її на народне обговорення. Було порушено також і ст.9.2.4, п.2 Регламенту ВРУ: затверджена Програма та звіт про її виконання не публікувалися ні в газеті “Голос України”, ні в інших офіційних виданнях Верховної Ради України. НЕПУ-2010 зроблена взагалі недоступною для української громадськості — вона оголошена “Для службового користування”, хоча законодавством України така категорія інформації не передбачена. Попри неодноразові звернення громадськості до Міністерства енергетики, Міністерства економіки, Кабміну та Комітету ВРУ з питань ПЕК так і не вдалося з’ясувати — хто саме, в якому державному органі та на підставі якого нормативного документу утаємничив НЕПУ-2010.

Рішення про добудову Х2/Р4 може прийматися лише на основі твердо доведеної розрахунками економічної доцільності. Це має бути зроблено у складі ТЕО, виконаного відповідно до вимог законодавства. Існують ТЕО для першої черги ХАЕС, випущене у 1974 р., та ТЕО для другої черги РАЕС — у 1982 році. Відтоді повністю змінилися політичні, економічні та правові умови, і всі — у бік суттєвого збільшення вартості кіловатт-години, виробленої на АЕС. Не має розрахунків вартості виведення реакторів Х2/Р4 з експлуатації та довгострокового (на тисячі років!) поводження з радіоактивними відходами. А чи вистачить на це доходів? Досвід ЧАЕС показує: закриття АЕС може бути дорожчим за побудову. Міністерство економіки України, самоусунувшись, вищезгадані ТЕО не розглядало і не затверджувало. Ці ТЕО не просто застарілі, а ще й нелегітимні, бо не відповідають вимогам Державних Будівельних Норм (ДБН А.2.2-3-97) та Закону “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”. Зокрема, порушено низку вимог ст.37 цього Закону, які стосуються Порядку прийняття рішень щодо розміщення ядерних установок. З позицій суто технічних проекти Х2/Р4 є також сумнівними. Ці енергоблоки можуть працювати лише в режимі забезпечення базових навантажень, а не пікових. При введенні 1 мільйона кіловат базових потужностей для забезпечення стабільності водночас треба вводити 2 мільйони кіловат маневрових потужностей. Для Х2/Р4 потрібно 4 мільйони кіловат додаткових маневрових потужностей, а їх створення не передбачено. Фахівці визнають, що з пуском енергоблоків Х2/Р4 робота енергосистеми України в цілому стане менш стабільною!

Відповідно до технологічного регламенту при зниженні частоти електричного струму нижче 49.0 Гц (а це може статися в разі аварійного відключення навіть одного ядерного блоку) майже всі блоки ВВЕР-1000 АЕС автоматично розвантажуються на 10% від номінальної їх потужності, що викликає ланцюгову реакцію і через 5 хвилин всі енергоблоки АЕС повністю відключаються від енергосистеми, що веде до катастрофічних наслідків в масштабах всієї країни і поза її межами. Ця загроза підтверджується реальним фактом. 04.02.2000 року о 16 год. 14 хв. внаслідок аварійного відключення енергоблоку №2 Запорізької АЕС спрацював перший рівень автоматики і частота електричного струму в системі знизилась до 49,1-49,2Гц. Це автоматично призвело до наступної втрати генеруючої потужності 1000 МВт через аварійне відключення енергоблоку №1 на Південно-Українській АЕС, що в свою чергу потягло за собою розвантаження на 10% інших блоків АЕС. Підняття частоти з 49,0 Гц до 49,4 Гц здійснювалося протягом наступних 4хв. 39 сек шляхом відключення центрів живлення по всій країні. Таким чином, до розвалу Об’єднаної енергосистеми України залишалося всього 21 секунда, а головними чинниками в цьому епізоді стали саме технічні особливості атомних енергоблоків! Скасовуючи в жовтні 1993 року мораторій на будівництво ядерних енергоблоків, Верховна Рада не мала обгрунтування цього рішення, затвердженого у встановленому Законом порядку. Те, що таке обгрунтування не з’явилося за 7 років після зняття мораторію, свідчить про явну помилковість того кроку Верховної Ради “назустріч” проханням уряду, склад якого з того часу п’ять разів змінювався. Не змінювалося лише нехтування культурою безпеки. Нинішній Уряд має діяти інакше! На жаль, українська преса культурі безпеки уваги також не приділяла, здійснюючи здебільшого тенденційне, в авральному дусі, висвітлення проблем української енергетики без аналізу справжніх причин кризових явищ. За такого нагнітання виникло негласне табу на публікацію критичних матеріалів щодо проблем атомної енергетики, які насправді цей час наростали. Усі без винятку енергоблоки українських АЕС не мають постійних ліцензій на експлуатацію, а робота за тимчасовими дозволами заборонена законодавством і міжнародними угодами! Якщо виходити з неупередженого аналізу, у висвітленні проблем енергетики наголоси треба ставити зовсім по-іншому. В Україні не існує кризи електрогенеруючих потужностей, а є криза неплатежів, викликана неспроможністю споживачів (а у декого — небажанням) оплачувати спожиту електроенергію. Із 54 мільйонів кіловат встановлених потужностей в години пік працює лише 28 мільйонів, в “не піковий” час ще менше. Решта потужностей не має платоспроможного попиту. Фахівці стверджують: якби вдалося навести ладу на енергоринку, Україна навіть на існуючих потужностях могла б повністю забезпечити свої потреби, ще й продавати електроенергію за кордон, накопичуючи кошти для модернізації потужностей. Нинішній Уряд вже зробив реальні кроки до впорядкування стану енергоринку. Дуже важливим є зменшення заборгованостей працівникам АЕС, адже сам факт існування таких заборгованостей несумісний з культурою безпеки. Зрозуміло, що особи та структури, які мають зиск від безладдя на енергоринку, зацікавлені в збереженні становища, і ведуть шалені атаки на уряд під будь-яким приводом, залучаючи будь-які аргументи. Для цього використовується і тема перегляду строків закриття ЧАЕС, пов’язується з “необхідністю” надання іноземних кредитів саме на добудову Х2/Р4. Ці розмови служать дестабілізації ситуації в Україні, в країнах Заходу вони можуть сприйматися як шантаж та залякування, і ні в якому разі не сприяють виведенню української енергетики з кризового стану. Уряд повинен тверезо, з позицій культури безпеки, дотримання законодавства, економічної доцільності, екологічної припустимості та врахування громадської думки переглянути хибну ситуацію з проектами Х2/Р4. Саме Верховна Рада може найбільше посприяти створенню умов для такого перегляду, зважаючи на довгострокові інтереси суспільства, а не на розпалювання істерії та спекуляції зацікавлених кіл щодо кризового стану в енергетиці. У ситуації навколо питання про компенсацію потужностей ЧАЕС необхідно окремо відзначити некоректні та непослідовні дії з боку Заходу. Адже, як сказано в листі Президента Л.Кучми британському прем’єр-міністру Тоні Блеру в квітні 1998 р., варіант добудови Х2/Р4 “було запропоновано Західними партнерами як альтернативу українській пропозиції будівництва парогазової електростанції”. Саме країни Великої Сімки запропонували внести цей варіант до Меморандуму про взаєморозуміння у 1995 р., хоча українська пропозиція найкраще розв’язувала проблему маневрових потужностей для пікових навантажень енергосистеми.

Безперечну вигоду від добудови Х2/Р4 отримають ядерні компанії Франції, Німеччини та США, які вже уклали попередні угоди на освоєння кредитних коштів, на виділенні яких наполягає Україна. Фактично, кошти українських платників податків і споживачів через оплату кредитів підтримають західні компанії, що втрачають ринок через скорочення використання атомної енергетики на Заході. Європейський банк реконструкції та розвитку, декларуючи відданість дотриманню міжнародного та національного законодавства, на практиці збирається приймати рішення про кредитування Х2/Р4 на основі документів сумнівної якості, які не мають жодної правової сили в Україні. Так, доповідь про ОВНС добудови Х2/Р4, написана британською фірмою “Моушел консалтінг”, обійшла стороною всі проблемні питання, не відповідає вимогам українського законодавства, зокрема державним будівельним нормам ДБН А.2.2-1-95, і не затверджена Міністерством екоресурсів України. А американська фірма “Стоун енд Вебстер” написала: “Визначення економічної доцільності добудови Х-2/Р-4, використовуючи низку припущень, взятих “зі стелі”. Ця робота піддана гострій критиці багатьма міжнародними експертами, не відповідає ДБН А.2.2-3-97 (вимоги до ТЕО інвестицій) і не затверджена Міністерством Економіки України. Цього року компанія “Стоун енд Вебстер” оголосила про своє банкрутство, оскільки не спромоглася виконати контракт на зняття з експлуатації АЕС в США. Ці іноземні посередники не несуть жодної відповідальності за свої висновки!

Критикуючи проект добудови Х2/Р4 і усвідомлюючи складність ситуації в енергетиці України, громадські організації мають своє бачення пріоритетів її розвитку. Магістральним напрямом для української енергетики має стати підвищення енергоефективності та розвиток маневрових потужностей замість нарощування базових потужностей, тим паче ядерних. Ця позиція підкріплюється думкою українських громадян, які брали участь в громадських слуханнях з питань енергетичної політики. Ці слухання відбулися в 12 містах України: Миколаєві, Сєверодонецьку, Чорткові, Ізяславі, Пирятині, Луганську, Ніжині, Нікополі, Славуті, Артемівську, Черкасах та Марганці. Про реалізм і наявність здорового глузду в учасників цих обговорень свідчить те, що на жодному із слухань ніхто не пропонував негайного закриття працюючих блоків на АЕС. Проте одностайно висловлювалась думка про недоцільність добудови Х2/Р4. Це узгоджується з підсумками соціологічного дослідження “Соціс-Гелап”: лише 14% населення підтримують добудову Х2/Р4.

Головний висновок слухань — ЕНЕРГОЗБЕРЕ-ЖЕННЮ В УКРАЇНІ НЕМАЄ АЛЬТЕРНАТИВИ! Отже, беручи це до уваги, всі можливі внутрішні та зовнішні ресурси, зокрема кредити та гранти Заходу, потрібно спрямовувати не на добудову ядерних мастодонтів, а на підвищення енергоефективності.

Ми просимо Вас, шановні Народні Депутати: 1) сприяти виконанню Україною своїх зобов’язань про закриття ЧАЕС; 2) Звернутися до Генеральної Прокуратури України з запитом щодо прокурорського реагування на порушення законодавства України при фінансуванні добудови Х2/Р4; 3) прийняти мораторій на переговори Уряду з ЄБРР щодо кредитування добудови до одержання позитивних висновків державної екологічної експертизи та ТЕО проектів Х2/Р4, виконаних відповідно до вимог законодавства України, та затверджених відповідними Міністерствами; водночас запропонувати Уряду повернутися до розгляду інших варіантів компенсації потужностей ЧАЕС, насамперед через підвищення енергоефективності та створення маневрових потужностей; 4) заслухати на засіданнях Комітетів ВРУ з екомічної політики, промислової політики, екологічної політики, паливно-енергетичного комплексу та будівництва інформацію Мінекоресурсів, Мінекономіки, Держкомбуду, Держводгоспу та Мінпаливенерго щодо ситуації з ТЕО та комплексної державної експертизи проектів добудови Х2/Р4; 5) опублікувати існуючий варіант Національної Енергетичної Програми України до 2010 року і запросити громадськість до участі в розробці і обговоренні нового варіанту НЕПУ-2010; 6) провести у Верховній Раді парламентське слухання для порівняння варіанту добудови Х2/Р4 з варіантами інвестування заходів підвищення енергоефективності після всебічного висвітлення всіх варіантів у пресі; запропонувати органам місцевого самоврядування сприяти проведенню громадських слухань з цієї теми в регіонах та використати в парламентському слуханні їх підсумки; 7) підтримати дії Уряду щодо наведення порядку на енергоринку та розвитку енергозбереження. Прийняти Постанову про заміну у будинках Верховної Ради, Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів морально застарілих “лампочок Ілліча” на сучасні сертифіковані енергоефективні освітлювальні прилади виробництва Вінницького лампового заводу, Чернівецького заводу “Гравітон”, Смілянського заводу “Орізон-ТБ” та інших українських виробників, передбачити витрати на це в Державному Бюджеті України; 8) поліпшити зв’язки Верховної Ради з громадськістю, внісши зміни до Регламенту Верховної Ради на основі вимог Оргуської Конвенції “Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля”. 9) винести питання, викладені в цьому листі, на розгляд в парламентському слуханні щодо закриття ЧАЕС; надати можливість виступу представнику Коаліції "За енергетичну безпеку, поінформованість та права громадян", в яку входять наші організації, для викладення точки зору екологічної громадськості.

З повагою,
Голова Національного екологічного центру України Сергій Таращук
Голова Української екологічної асоціації “Зелений світ” Микола Коробко