MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Боротьба з корупцією по-українські: нові явища

25.09.2016   
Євген Захаров
Подається огляд діяльності Національного антикорупційного бюро і труднощів, які у нього виникають під час виконання своїх функцій.

Корупція об’явлена в Україні ледь не головною проблемою, нарівні з окупацією Криму та воєнним конфліктом на сході. Тим не менше, на перший погляд видається, що все лишається, як і було: олігархічні клани використовують своїх представників у владі для ухиляння від оплати податків, бюджетні кошти вимиваються через корупційні тендерні процедури, державні монополісти  виводять кошти та майно через дочірні компанії та нецільове використання коштів, процвітає контрабанда, правоохоронні органи «кришують» кримінальний бізнес, продаються посади, розмір хабарів тільки зростає… Як і раніше, в масовій свідомості панує думка, що треба саджати побільше корупціонерів за грати, і кожен факт розкриття корупційних злочинів викликає всенародне схвалення. Але це цілком уживається з масовою побутовою корупцією.

Проте, більш уважний розгляд свідчить, що картина не є такою простою й похмурою, вона скоріше мозаїчна. Ось приклади дій у напрямку боротьби з корупцією. Міністерство юстиції відкрило більшість своїх реєстрів, і тепер є відкритий доступ до інформації в реєстрах у сфері відносин власності. Це створює засади для порівняння доходів та видатків державних службовців, чим, зокрема, буде займатися Національна агенція із запобігання корупції (НАЗК), яка щойно почала працювати. Запроваджено електронне декларування, це викликало звільнення чиновників, які не бажають заповнювати електронні декларації. Прийнято закон щодо державного фінансування політичних партій та виборчих кампаній, який, зокрема, спрямований на зменшення політичної корупції. Ухвалено закон про Національне агентство із виявлення, розшуку та управління злочинними активами, відповідно, розпочато створення цієї нової агенції для повернення активів, отриманих незаконним шляхом. Ухвалено закон про Державне бюро розслідувань. Почали діяти антикорупційні органи: запрацювали й дали перші результати Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) та Національна рада з питань антикорупційної політики при Президенті України (Рада). Кількість чиновників, притягнутих до відповідальності за корупційні злочини помітно збільшилася.

Клептократична система, налаштована на збереження існуючого використання влади для власного збагачення, відчула загрозу своєму існуванню і опирається різними засобами наступу на свою владу. Мета цього тексту – надати огляд цих процесів.

 

Національна рада з питань антикорупційної політики

 

Національна рада з питань антикорупційної політики при Президенті України – це спеціальний консультативно-дорадчий орган при Президентові України з питань визначення, актуалізації та вдосконалення антикорупційної стратегії. Вона працює близько року, перше засідання відбулося 6 жовтня 2015 року, хоча Указ Президента про її створення був виданий ще 14 жовтня 2014 року. Фактично рік пішов на формування складу Ради. Її очолив депутат парламенту Мустафа Джемілєв, відомий дисидент радянських часів, лідер кримськотатарського народу. До складу ради увійшли два заступника голови Адміністрації Президента, депутати парламенту, урядовці, представники правоохоронних органів, експерти, науковці, громадські активісти – загалом 22 особи. Зауважимо, що НАБУ в Раді не представлено, а ГПУ представляє перший заступник генерального прокурора.

Рада збирається на засідання один раз на три місяці, загалом було 4 засідання, останнє було в травні цього року. У трьох засіданнях брав участь Президент України Петро Порошенко. На першому засіданні він сказав, що «чекає пропозиції щодо визначення, актуалізації та вдосконалення антикорупційної стратегії; запобігання і протидії корупції в Україні». Так, виявилося, що Президент очікує від Верховної Ради – швидкого прийняття закону про Державне бюро розслідувань, від МВС – швидкого формування керівництва Національної поліції, від прокуратури – заповнення посад антикорупційних прокурорів вже у жовтні 2015 року, від Національного антикорупційного бюро – конкретних справ вже за один місяць. Але водночас Президент очікував швидкого прийняття Верховною Радою проекту закону щодо скасування застави для підозрюваних в корупційних злочинах. А це вже порушення статті 5 Європейської конвенції! Відсутність застави змусить суддів застосувати тримання під вартою обвинувачених у всіх корупційних злочинах. В подальшому заставу було збережено.

Критика з боку експертів та громадських активістів сприймалася болісно та роздратовано. Характерно, що на сайті Президента вміщене повідомлення тільки про перше засідання Ради. Складається враження, що поки що вона слабо впливає на стан боротьби з корупцією.

 

Становлення НАБУ

 

Нагадаємо, що НАБУ – правоохоронний орган, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних злочинів, скоєних на вищих щаблях державної влади, а саме, державними службовцями 1 та 2 рангів.

16 квітня 2015 року за результатами першого публічного конкурсу Президент призначив директором НАБУ 35-річного адвоката Артема Ситника, який в 2001-2011 рр. працював слідчим  прокуратури. У той же день Президент підписав указ про створення НАБУ.

НАБУ створювалася з нуля. 14 травня уряд ухвалив рішення про передачу НАБУ відремонтованого приміщення площею 7000 м2, 26 травня воно було взяте під охорону. 6 червня була сформована Рада громадського контролю (РГК) при НАБУ і розпочалися конкурси на заміщення вакантних посад. 15 вересня перші 25 детективів НАБУ склали присягу, 1 жовтня на роботу вийшли вже 70 детективів. Проте їхня робота два місяці гальмувалася відсутністю Спеціальної антикорупційної прокуратури, без якої НАБУ не могло виконувати свої функції. Керівник САП Назар Холодницький був призначений 30 листопада, а вже 4 грудня детективи НАБУ внесли до ЄРДР перші 4 кримінальних провадження. Цю дату можна вважати початком систематичної роботи НАБУ. На початок січня детективами НАБУ було відкрито вже більше 20 проваджень, серед них – щодо головного військового прокурора АТО Костянтина Кулика, який так і не зміг пояснити походження коштів, за які він та його близькі родичі придбали декілька елітних квартир та машин в 2014-2015 рр. А на початку лютого НАБУ розслідувало вже 50 проваджень про зловживання на 1 млрд. грн.

З самого початку НАБУ критикували за повільність у створенні. Проте ретельний відбір всіх працівників через конкурс за участю РГК є найкращим механізмом відбору, який потребує достатній час. Ніде в Україні немає такого складного конкурсу, як в НАБУ. Кандидати проходять тестування на знання законодавства та загальні здібності (General Skills), і тільки ті, хто показав добрі результати в обидвох тестах, допускаються до інтерв’ю. Під час інтерв’ю члени конкурсної комісії, які працюють в НАБУ, більше розпитували кандидатів про професійну діяльність, а члени РГК вивчали їх біографію та декларацію про доходи. Мабуть, їхня прискіпливість була причиною того, що в НАБУ працює багато  молодих людей 23-25 років. Усі кандидати, яких конкурсна комісія рекомендувала до прийняття на роботу, проходили ще поліграф, а після нього – спеціальну перевірку.

Через конкурси НАБУ пройшло 27 тисяч кандидатів, але виявилося зовсім небагато підготовлених людей, яких клептократична державна система не зіпсувала. Велика частина кандидатів «відсіялася» вже на тестуванні, погано здавши тести. Так, у другому конкурсі для детективів планували відібрати 100 працівників, а змогли прийняти тільки 60. В результаті станом на 11 вересня 2016 року з 700 працівників (гранична чисельність НАБУ) призначено 517, з них 201 детектив, а вакантних посад детективів ще більше 90. Поки що не створені регіональні підрозділи НАБУ у Львові, Одесі та Харкові, в кожному з них буде прийнято по 25 працівників, з них – 17 детективів. Вже призначений   керівник Львівського підрозділу – 33-літній адвокат Тарас Лопушанський, який має три освіти і раніше не працював на державній службі. Конкурс на посаду керівника в Харкові та Одесі ще триває. У Львові конкурс на посади працівників регіонального управління має бути закінчений до кінця вересня.

До центрального апарату НАБУ входять 17 самостійних структурних підрозділів – детективів; інформаційно-аналітичні; оперативно-технічні; швидкого реагування та забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства і працівників Бюро; управління внутрішнього контролю; підрозділи по роботі з персоналом і громадськістю; юридичний та інші.

Найбільш чисельний підрозділ НАБУ – детективів, який веде кримінальні провадження, він почав працювати в січні 2016 року. По кожному провадженню створюється група, до якої включені колишні оперативники та слідчі. Так вирішена проблема діяльності детектива, який має поєднувати обидві функції. Але законодавства про детективів ще немає, і фахова підготовка їх ще не запроваджена.  

На 11 вересня цього року у провадженні детективів НАБУ перебувало 206 кримінальних проваджень, оголошено 102 підозри у скоєнні злочину, по 33 обвинуваченим складені обвинувальні висновки, 31 справу скеровано до суду. До кінця вересня планується передати до суду ще 40 справ. У справах НАБУ вже ухвалено 5 вироків суду.

Вже перші грошові кошти – 45 млн. грн. – повернуті в бюджет за результатами розслідувань. 10 млн. грн. добровільно відшкодовано у справі щодо службових осіб Державної продовольчої зернової  компанії та 35 млн. – у справі щодо службових осіб Запоріжжяобленерго, в якій підозру пред’явлено колишньому народному депутату Дмитру Крючкову. У цій справі має бути відшкодовано ще 100 млн. грн., оскільки п’ять позовів задоволено, отримані накази, і найближчим часом ці рішення будуть виконані.

Загалом за поданнями НАБУ у фігурантів кримінальних проваджень арештовано значну суму коштів і майна, – більше, ніж на 1 млрд. грн. І потрапляння їх до бюджету залежить від того, коли суди закінчать розгляд цих справ. На жаль, суди затягують розгляд, и складається враження, що іноді це робиться навмисно. Тому було б доцільно запровадити спеціальні антикорупційні суди з участю західних фахівців. Ця ідея була підтримана ЄС, про що прямо заявив єврокомісар з питань європейської політики сусідства та розширення Йоханнес Ган, пообіцявши допомогу у розробці відповідного законодавства і доборі суддів. І ще в одному питанні ЄС підтримає НАБУ і САБ – отриманні можливості прямого (не через СБУ) прослуховування телефонів, щоб убезпечити виток інформації, коли, наприклад, НАБУ розслідує корупційні справи, пов’язані з СБУ. Для цього необхідно ухвалити у Верховній Раді відповідний законопроект.

У тісній співпраці з детективами діє Управління аналітики та обробки інформації, 30 працівників якого перевіряють достовірність даних, внесених до декларацій про доходи. Вже перевірено декларації більше 1000 суддів. Маючи доступ до реєстрів про власників нерухомості, земельних ділянок, власників транспортних засобів, реєстру доручень та інших, аналітики встановили, що майже 30% декларацій суддів містять недостовірні дані. Ці судді не пройшли переатестацію і не були перепризначені  на посаду. Процес перевірки декларацій значно спростився завдяки електронному декларуванню, запровадженому з 1 вересня 2016 р. Слід зазначити, що працівники цього підрозділу пройшли навчання у британських експертів із фінансової розвідки і боротьби з корупцією та відмиванням коштів. Тренінги проводилися без перекладачів.

Найбільше про зміни в країні у боротьбі з корупцією свідчить гучна справа НАБУ з розкриттям схем розкрадання державних коштів компанією «Укргазодобування», в організації яких підозрюється впливовий депутат парламенту Олександр Онищенко. У стислі строки НАБУ вдалося затримати 12-х підозрюваних. П’ятеро з них дали свідчення і погодилися на угоду зі слідством. Однак затримати головного обвинуваченого виявилося непосильним завданням. Двічі Онищенко блокував рішення парламенту про зняття з нього депутатської недоторканності, а коли відчув, що втретє це рішення таки буде ухвалене, то напередодні втік за кордон, і зараз шукає політичний притулок у Великобританії. У жовтні Інтерпол повинен винести свій вердикт – оголошувати або не оголошувати його в міжнародний розшук.

Інша резонансна справа НАБУ – документування хабаря в розмірі 150 тис. доларів США, які взяв одіозний київський суддя Микола Чаус. Однак і він скористався своєю недоторканністю і втік до окупованого Криму.

Проте багато високопосадовців не уникнули своєї долі відповідати перед слідством і судом за свої корупційні дії.

 

Ризики та виклики

 

Існування НАБУ поламало монополію прокуратури на розслідування злочинів, скоєних державними службовцями, зокрема у чутливому питанні щодо скоєння злочинів прокурорами. І коли в ГПУ побачили безкомпромісність та успішність дій НАБУ, то виникла помітна занепокоєність. Вона передалася й іншим органам влади, стурбованим незалежністю нового відомства, з яким не можна «домовитися». Це проявилося насамперед в медіа, де кожного разу, коли починався прогрес в певних розслідуваннях, виникали спроби дискредитувати НАБУ та його керівництво через замовні статті  та брудні репортажі. Проте це тільки укріплює довіру суспільства до НАБУ.

Були й спроби завадити роботі НАБУ напряму. Воно була би паралізоване, якби ГПУ передала НАБУ для провадження старі корупційні справи, загалом їх накопичилося 25 тисяч. Проте парламент ухвалив зміни до Кримінального процесуального кодексу, відповідно до яких НАБУ розслідує тільки корупційні злочини, скоєні після його створення. Раніше розпочаті кримінальні провадження мають продовжувати слідчі прокуратури до завершення досудового розслідування. Тим не менше, ГПУ продовжує намагатись передати НАБУ справи, в яких немає ознак корупційних злочинів, наприклад, справи колишнього першого заступника Генерального прокурора Рината Кузьмина та слідчого ГПУ Сергія Волченка.

Інший спосіб завадити праці НАБУ – розслідування злочинів, які мало б вести НАБУ, іншими органами, прокуратури чи СБУ, з порушенням підслідності. Наприклад, розслідування справи міського голови міста Вишгород Олексія Момота, якого обвинувачують в отриманні хабаря в особливо великому розмірі, мало вести НАБУ, а не прокуратура Київської області, оскільки сума хабаря більше, ніж 750 тис. грн., і це було відомо з самого початку. Аналогічна історія з провадженням щодо керівництва Київської обласної державної адміністрації. У таких справах докази вини мають бути визнані судом недопустимими, оскільки отримані неналежним органом, і внаслідок процесуальних порушень має бути винесений виправдальний вирок. Щодо справи заступника міністра охорони здоров’я Романа Василишина, обвинуваченого в хабарництві, Назар Холодницький заявив: «Ми знову бачимо, як неуповноважені законом органи гучно рапортують про затримання на хабарі топ-чиновника, вочевидь порушуючи підслідність, а потім нишком намагаються передати справу до САП для її завершення. Але наша позиція чітка: саме прокуратура міста Києва повинна довести розпочате нею провадження до логічного завершення – судового вироку». Станом на 18 липня САП зафіксовано понад 10 спроб передачі до НАБУ справ, які починали розслідуватися іншими правоохоронними органами. Їх всіх повернули назад.

Дійшло навіть до прямого конфлікту правоохоронних відомств. 5 серпня заступник начальника Департаменту ГПУ з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Дмитро Сус прийшов до НАБУ зі слідчо-оперативною групою для проведення обшуку. Вони пред’явили судову ухвалу, в якій вказано, що підставою для обшуку є розслідування за фактом незаконного прослуховування НАБУ телефонних розмов фігурантів одного з кримінальних проваджень, яке розслідує Бюро. Конкретне провадження та підозрювані в ухвалі вказані не були, що перетворювало ухвалу на незаконну. НАБУ передало копії декількох документів, «які вважали необхідними», а обшук провести не дали. Біля приміщення НАБУ одразу зібрався натовп на підтримку НАБУ, де було до двох тисяч активістів. Пізніше виявилося, що йдеться про незаконне прослуховування сторонньої особи у рамках справи колишнього заступника прокурора Київської області Олександра Колесника, обвинуваченого у розкраданні цукру на загальну суму понад 400 млн. грн.

12 серпня між працівниками НАБУ і ГПУ сталися зіткнення. Дмитро Сус помітив стеження за собою та іншими працівниками його Департаменту, яке проводилося з квартири в будинку навпроти їхнього офісу. Вони пішли в цю квартиру і виявили пункт стаціонарного спостереження з апаратурою для прослуховування. Прокурори стали з’ясовувати, хто здійснює спостереження. Вони затримали двох чоловіків і завели їх до будівлі ГПУ, тим часом приїхав спецназ НАБУ і відбив двох інших чоловіків, яких ще не встигли затримати прокурори, це були детективи НАБУ. І директор НАБУ Артем Ситник, і генеральний прокурор Юрій Луценко були відсутні в Києві. Їм повідомили про зіткнення. Ситник додзвонився до Луценка, і той пообіцяв звільнити затриманих – це були працівники оперативно-технічного підрозділу НАБУ. Дзвінок був о приблизно о 17-й годині, але наказ Генерального прокурора його підлеглі виконали тільки вночі, привізши о 1-й годині обох затриманих під будівлю НАБУ. Обидва були в поганому стані, побиті і перелякані..

Як виявилося, прокурори цього Департаменту незаконно утримували їх протягом 11 годин без складання протоколу затримання, вилучили без понятих особисті речі, техніку і документи, відмовили у виклику адвоката, катували їх – погрожували виколоти око ножом, надягали на голову кульок били і т. і. При цьому прокурори знали, що обидва затриманих – працівники НАБУ.

Артем Ситник і Юрій Луценко провели спільний брифінг, на якому Ситник заявив про законність дій НАБУ, що стеження здійснювалося за рішенням суду у зв’язку з інформацією про корупційні дії працівників цього Департаменту ГПУ, і що негласні слідчо-розшукові дії будуть продовжуватися. Луценко заявив, що незаконні дії були з боку обох правоохоронних відомств. Він доручив провести розслідування цього конфлікту СБУ. За півтора місяці Сус і ще два прокурори цього Департаменту були відсторонені від роботи до закінчення розслідування. А 22 вересня детективи НАБУ затримали старшого слідчого в особливо важливих справах цього Департаменту за підозрою у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовим становищем

10 вересня Артем Ситник заявив публічно, що готуються провокації та масована кампанія проти НАБУ восени, але він упевнений, що він та його колеги зможуть дати гідну відсіч. Справді, НАБУ зарекомендувало себе як безкомпромісний борець з корупцією незалежно від політичної приналежності корупціонерів. Дії НАБУ беззаперечно підтримують західні країни, а рівень довіри суспільства до Бюро – найвищий серед всіх українських органів влади.

 Поділитися