MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 226 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 27.05.2019 – 31.05.2019

17.07.2019   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 37 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 14 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, ініціативами відставки або призначення високопосадовців, заслуховуванням звітів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, створення, ліквідацію та зміну меж адміністративних одиниць тощо.

Надійшло 37 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 14 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, ініціативами відставки або призначення високопосадовців, заслуховуванням звітів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету, створення, ліквідацію та зміну меж адміністративних одиниць тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО (ООС)

 

Проект 10328 від 27.05.2019 (Кабінет Міністрів України) про критичну інфраструктуру та її захист.

Проектом пропонується визначення основних засад державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури, принципів та напрямів розбудови державної системи захисту критичної інфраструктури, врегулювання правових і господарських відносин, що виникають під час такої діяльності, повноважень державних органів у сфері захисту критичної інфраструктури. Майбутній Закон розглядається як складова частини законодавства України у сфері національної безпеки. Під критичною інфраструктурою розуміється сукупність об’єктів, які є стратегічно важливими для економіки і національної безпеки, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам. До об’єктів критичної інфраструктури пропонується віднести підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, які: 1) провадять діяльність та надають послуги в галузях енергетики, хімічної промисловості, оборонно-промислового комплексу, транспорту, інформаційно-комунікаційних технологій, електронних комунікацій, у банківському та фінансовому секторах; 2) надають послуги у сферах життєзабезпечення населення, зокрема у сферах централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання теплової енергії, гарячої води, електричної енергії і газу, виробництва харчових продуктів, охорони здоров’я; 3) включені до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; 4) підлягають охороні та обороні в умовах надзвичайного стану і особливого періоду; 5) є об’єктами підвищеної небезпеки; 6) є об’єктами, які мають загальнодержавне значення, розгалужені зв’язки та значний вплив на іншу інфраструктуру; 7) є об’єктами, порушення функціонування яких призведе до кризової ситуації регіонального значення. Віднесення об’єктів до критичної інфраструктури визначається за сукупністю критеріїв, що визначають їх важливість для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.

Проект доволі великий за обсягом і важливий за проблематикою. Тому належний коментар навіть лише його основних положень не видається можливим. Втім, звернемо увагу на одну його особливість: на тлі сучасних пропозицій щодо позбавлення Служби безпеки України невластивих спецслужбі функцій дуже цікаво виглядає ініціатива замінити в структурі Служби  безпеки України підрозділ контррозвідувального захисту економіки держави на підрозділ контррозвідувального захисту критичної інфраструктури. Також не можемо не звернути увагу на окремі мовні негаразди проекту, зокрема русизми у тексті.

Проект 10332 від 27.05.2019 (Вітко А. Л.) про внесення змін до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо встановлення окремих пільг членам сімей померлих учасників бойових дій та осіб, прирівняним до них.

Пропонується встановити можливість мати пільги на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, а також щорічної разової грошової допомоги дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них.

Не зупиняючись на суті змін, маємо звернути увагу на те, що їх пропонована редакція може створити конкуренцію і непорозуміння між нормами першого (поширюється на дружин (чоловіків) «померлих учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни») та другого (поширюється на дружин (чоловіків) «померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників») речень частин четвертої та п’ятої вищеназваної статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Слід було б ретельніше провести розмежування між групами для отримання різних пільг, або скасувати таку різницю.

Проект 10335 від 27.05.2019 (Парубій А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання капеланської діяльності у Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

Проект повністю повторює положення проекту 10279 від 13.05.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання капеланської діяльності у Збройних Силах України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях (див. Бюлетень № 224). Окрім того, в статтю про статус капеланського об’єднання пропонується включити такі положення: «Капеланські об’єднання діють як непідприємницькі товариства та утворюються за окремою організаційно-правовою формою – капеланська організація. Створення та діяльність капеланських об’єднань в інших організаційно-правових формах не допускається. Капеланські об’єднання набирають статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації в порядку, визначеному законом. Розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів капеланських об’єднань, їх працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб, забороняється. Доходи (прибутки) капеланського об’єднання використовуються виключно для фінансування видатків на його утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених його установчими документами. Статутом капеланського об’єднання має бути передбачена передача активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, або зарахування до доходу бюджету у разі припинення капеланського об’єднання як юридичної особи (у результаті його ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення)». Також додана окрема стаття про капеланське самоврядування такого змісту: «Для вирішення питань внутрішньої координації діяльності капеланів різних конфесій, з метою повного і всебічного забезпечення виконання завдань та розвитку капеланства діє капеланське самоврядування. Організаційною-правовою формою капеланського самоврядування є Міжконфесійна рада з питань капеланства, яка утворюється як непідприємницьке товариство. Членами Міжконфесійної ради з питань капеланства, мають право бути капелани, що на підставі Генеральних угод, забезпечують душпастирську опіку військовослужбовців Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань. Повноваження Міжконфесійної ради з питань капеланства визначаються її статутом. Міжконфесійна рада з питань капеланства набирає статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації в порядку, визначеному законом». Відповідно, у прикінцевих та перехідних положеннях проекту пропонується передбачити, що Міжконфесійна рада з питань капеланства утворюється виключно установчим з’їздом капеланів. Участь в установчому з’їзді капеланів беруть громадяни України, які на дату набрання чинності цим Законом є працівниками Збройних Силах України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України та перебувають на посаді «військовий священик (капелан)».

Не коментуючи ці дещо неоднозначні доповнення, ще раз підкреслимо необхідність одночасного узгодженого розгляду всіх проектів про інститут капеланства.

Проект 10356 від 31.05.2019 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо забезпечення виборчих прав військовослужбовців.

Пропонується установити, що військовослужбовці Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань голосують на звичайних виборчих дільницях, розташованих за межами місць дислокації військових частин (підрозділів, органів), за винятком випадку, передбаченого цим Законом. Виборець, який включений до списку виборців на утвореній у винятковому випадку Центральною виборчою комісією спеціальній виборчій дільниці у місцях тимчасової дислокації військових частин (підрозділів, органів) Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, яка знаходиться поза межами одномандатного округу, до якого такий виборець віднесений на підставі відомостей Державного реєстру виборців про його виборчу адресу, має право голосу на виборах депутатів лише у загальнодержавному окрузі. Відповідно, проект містить і положення щодо порядку формування спеціальних виборчих дільниць у місцях тимчасової дислокації військових частин (підрозділів, органів) Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Ідея щодо позбавлення можливості голосувати за кандидатів у мажоритарних округах виборців, включених до списку виборців на спеціальній виборчій дільниці у місцях тимчасової дислокації військових частин, видається доволі дискусійною. На відміну від депутатів місцевих рад народні депутати України, обрані в мажоритарних округах, теж представляють все населення України і немає значення місце проживання громадянина України, який за них голосує. Тому, на нашу думку, немає підстав для порушення у цьому разі принципу рівності прав усіх виборців. Водночас маємо надію, що ініціатива зумовлена певними технічними труднощами з голосуванням військовослужбовців, а не є черговим передвиборчим технологічним прийомом (спробою усунення потенційно небажаних виборців), розрахованим передусім для використання на Сході України. Втім, проект не здобув підтримки народних депутатів і 04.06.2019 не був включений в порядок денний.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 10330 від 27.05.2019 (Іванчук А. В.) про внесення доповнень до розділу ІХ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про публічні закупівлі» щодо здійснення закупівель для потреб проведення позачергових виборів до Верховної Ради України у 2019 році.

Фактично альтернативний проекту 10317 від 22.05.2019 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо здійснення закупівель під час виборчого процесу (див. Бюлетень № 225). Покликаний Указом Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів».

В день внесення проект був відкликаний і його текст нині відсутній на сайті парламенту.

Проект 10334 від 27.05.2019 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо звіту голів місцевих державних адміністрацій.

Проект спрямований на розширення компетенції Президента України та посилення його контролю за головами місцевих державних адміністрацій. Пропонується такі дві ініціативи: 1) Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі висловлення недовіри більшістю від складу представників громадськості, які беруть участь у формуванні та реалізації державної політики відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, після щорічного виступу з публічним звітом; 2) Керівники органів виконавчої влади протягом 30 днів з дня набуття повноважень новообраним Президентом України, виступають з публічним звітом про підсумки діяльності відповідного державного органу за участю представників громадських рад, громадських об’єднань, організацій роботодавців, професійних спілок, некомерційних організацій, експертів відповідних галузей та засобів масової інформації.

Технічно проект не витримує жодної критики. Саме по собі формулювання «висловлення недовіри більшістю від складу представників громадськості, які беруть участь у формуванні та реалізації державної політики відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України» є вкрай дискусійним з огляду як на його неконкретність, так і на практичні аспекти, зокрема досить неоднозначний характер визначення цих представників. До того ж суспільство сьогодні вимагає скасування інституту голів адміністрацій, а не його вдосконалення.

Проект 10280-1 від 28.05.2019 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування функцій і повноважень Київського міського голови та голови Київської міської державної адміністрації, а також покращення правового регулювання діяльності районних у містах рад.

Формально альтернативний проекту 10280 від 13.05.2019 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» щодо розмежування функцій і повноважень Київського міського голови та голови Київської міської державної адміністрації (див. Бюлетень № 224). Фактично ж дублює проект 4802-1 від 29.06.2016 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення правового регулювання діяльності районних у місті рад (див. Бюлетень № 80), який доповнений окремими положеннями з проекту 10280. Також у прикінцевих положеннях проекту міститься така вимога: протягом десяти робочих днів з моменту набрання чинності цього Закону, Центральна виборча комісія приймає рішення про призначення перших виборів депутатів районних у місті Києві рад в установленому законом порядку.

Проект 10339 від 29.05.2019 (Гончаренко О. О.) про спеціальну тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України з проведення розслідування вчинення Президентом державної зради або іншого злочину.

Порушене в проекті питання в тій чи іншій формі вже кілька каденцій перебуває на розгляді парламенту. Так, ще 3 березня 2009 року прийнятий Закон України «Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», який рішенням Конституційного Суду України від 10 вересня 2009 року № 20-рп/2009 з підстав порушення конституційної процедури визнаний неконституційним та втратив чинність. Надалі у парламент вносилися однойменні і майже тотожні за змістом з попереднім законом проекти 5163 від 24.09.2009 (шосте скликання) і 0938 від 12.12.2013 (сьоме скликання), проте за відповідні каденції ці проекти так і не були прийняті як закон. На самому початку діяльності Парламенту нинішнього скликання зареєстрований проект 1098 від 28.11.2014 (Кожем’якін А. А.) про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України (див. Бюлетень №1, ч. 2).  25.04.2019 цей проект прийнятий у першому читанні, а 06.06.2019 - як закон. Паралельно до парламенту вносилося ще кілька схожих за змістом проектів, серед них і розглядуваний проект, який стосується лише спеціальної тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з проведення розслідування вчинення Президентом державної зради або іншого злочину. Основні положення цього проекту передбачають, що до складу спеціальної слідчої комісії входять народні депутати України з урахуванням принципу пропорційного представництва депутатських фракцій, спеціальний прокурор та три спеціальних слідчих. Пропозиції щодо кількісного та персонального складу спеціальної слідчої комісії подаються у письмовій формі депутатськими фракціями у п’ятиденний строк з дня направлення до них письмового звернення. Якщо депутатська фракція не запропонувала у встановлений строк представників для роботи у спеціальній слідчій комісії, то комісія створюється без участі представників цієї депутатської фракції. У разі обрання спеціальним прокурором чи спеціальним слідчим народного депутата України враховується принцип пропорційного представництва депутатської фракції у спеціальній слідчій комісії. З метою забезпечення всебічного, повного і об’єктивного розслідування спеціальна слідча комісія має право: 1) заслуховувати Президента України та захисника (захисників) його прав; 2) витребувати необхідні документи, матеріали та інші відомості, що стосуються розслідування, від державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових, службових осіб, керівників (або посадових осіб, що виконують їх обов’язки) підприємств, установ і організацій, об’єднань громадян та окремих громадян; 3) у разі потреби призначати експертизи та залучати фахівців для дослідження і оцінки доказів, визначати по два або більше представники від спеціальної слідчої комісії і доручати їм бути присутніми під час проведення зазначених експертиз і досліджень та встановлення їх результатів; 4) запрошувати і заслуховувати у порядку, встановленому законом, будь-яких осіб із числа громадян України (крім суддів Конституційного Суду України та суддів судів загальної юрисдикції), які можуть повідомити про обставини щодо вчинення Президентом України державної зради чи іншого злочину. Посадові особи (крім Президента України та захисника (захисників) його прав), службові особи, експерти, перекладачі та інші особи, запрошені спеціальною слідчою комісією для дачі показань як свідки, а також як експерти чи перекладачі, попереджаються у письмовій формі (розпискою) про кримінальну відповідальність за вчинення ними дій, зазначених у частині другій статті 17 цього Закону. У разі вчинення посадовими особами (крім Президента України та захисника (захисників) його прав), службовими особами, експертами, перекладачами та іншими особами, запрошеними спеціальною слідчою комісією, дій, зазначених у частині другій статті 17 цього Закону, спеціальна слідча комісія направляє матеріали до відповідних правоохоронних органів для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом.

Проект 19.06.2019 повернутий суб’єкту ініціативи на доопрацювання (ймовірно, у зв’язку з прийняттям як закон згаданого проекту 1098).

Проект 10340 від 29.05.2019 (Президент України) про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент).

Проект містить чимало норм, які вже передбачені Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України. Інші пропозиції також уже пропонувалися в аналогічних проектах, зокрема і в згаданому вище проекті 1098. Певною новелою видається ініціатива, щоб на засіданнях спеціальної тимчасової слідчої комісії, пов’язаних із проведенням нею розслідування, мали право бути присутніми Голова Конституційного Суду України та судді Конституційного Суду України.

Проект не був підтриманий парламентарями і практично без обговорення 04.06.2019 не включений до порядку денного.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 10338 від 28.05.2019 (Бабак А. В.) про доповнення Житлового кодексу Української РСР статтею 46-2 щодо позачергового забезпечення житлом осіб, які тривалий час проживають у житлі тимчасового призначення.

Пропонується Житловий кодекс Української РСР доповнити новою статтею 46-2 «Надання жилого приміщення для постійного проживання поза чергою громадянам, які довготривалий час перебувають на обліку осіб, потребуючих поліпшення житлових умов, власного житла не мають, тривалий час проживають у житлі тимчасового призначення» такого змісту: Громадяни, які довготривалий час перебувають на обліку осіб потребуючих поліпшення житлових умов (взяті на облік до 01 січня 1993 року), які власного житла не мають, яким жилі приміщення у постійне користування відповідно до цього Кодексу не надавалися, які з незалежних від них причин не мали можливості використати право приватизації житла з державного житлового фонду, які тривалий час зареєстровані та проживають на підставі договору найму наданого у тимчасове користування жилого приміщення (у тому числі зареєстровані в соціальному житлі до 01 грудня 2011 року)  включаються до списку на надання жилого приміщення для постійного проживання поза чергою відповідно до цього Кодексу. Громадяни, зазначені у частині першій цієї статті, мають право на надання жилого приміщення для постійного проживання відповідно до цього Кодексу поза чергою за особисто поданою заявою за місцем реєстрації та фактичного проживання у житлі тимчасового призначення (у тому числі в соціальному житлі) з урахуванням положень статей 51 і 58 цього Кодексу протягом року з дати прийняття органом місцевого самоврядування рішення про включення їх до списку на надання жилого приміщення для постійного проживання поза чергою. Порядок включення зазначених осіб до вказаного списку затверджується відповідними органами місцевого самоврядування. Користування жилими приміщеннями для постійного проживання наданими громадянам зазначеним у частині першій цієї статті здійснюється відповідно до положень статей 61 і 63 цього Кодексу на підставі договору найму наданого у постійне користування жилого приміщення.

Проект потребує уточнення, як в частині внесення відповідних змін і до інших статей, зокрема статті 46 ЖК Української РСР, так і в частині чіткішого визначення пропонованих у проектів строків, як то «тривалий час», «довготривалий час» тощо. Аналогічні зауваження наявні і у висновку ГНЕУ.

Проект 10351 від 30.05.2019 (Немировський А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо належного захисту осіб з інвалідністю).

Пропонується до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» додати визначення: собака поводир – собака, який використовується для полегшення пересування осіб з інвалідністю, позбавлених зору або залишковий зір яких не дає можливості самостійно орієнтуватися в просторі та мають обмежені фізичні можливості і потребують допомоги спеціально підготовленої собаки для пересування і спілкування. При цьому тварина має пройти підготовку у спеціалізованих закладах з підготовки собак-поводирів та реабілітації інвалідів, по закінченні яких, тварина разом з комплектом необхідного спорядження та підтверджуючим документом, передається особі з інвалідністю. Відповідно, у положенні, яке забороняє вигулювання собак без повідків і намордників статті 154 «Порушення правил тримання собак і котів» Кодексу України про адміністративні правопорушення пропонується зробити виключення для тварин супроводу – собак поводирів.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 10336 від 28.05.2019 (Каплін С. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо кримінальної відповідальності за рекламу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 315-1 «Реклама наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів», якою запровадити відповідальність за рекламу «наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, в тому числі, розміщення будь-яким способом написів у громадських місцях, на фасадах будинків тощо, які містять інформацію щодо Інтернет-сайтів, номерів телефонів продавців». Карати такі дії пропонується позбавленням волі на строк від п’яти до семи років.

Проект видається більш популістським, ніж юридичним. Позначення як реклами хуліганських написів, відсутність виключень щодо спеціальної медичної реклами, відсутність чіткого визначення суб’єкта, який має нести відповідальність, неадекватні порушенням покарання – усе це дає змогу доволі критично оцінити проект.

Проект 10342 від 29.05.2019 (Шверк Г. А.) про внесення змін до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо підстав здійснення адвокатської діяльності та документів, які підтверджують повноваження адвоката.

Проект переважно містить різні термінологічні уточнення. Зокрема, розділ 4 названого Закону пропонується перейменувати з «Договір про надання правової допомоги» на «Підстави для здійснення адвокатської діяльності. Договір про надання професійної правничої допомоги». У статті 26 пропонується замінити «договір про надання правової допомоги» на «договір про надання професійної правничої допомоги». В тій же статті положення: «Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:» пропонується викласти в такій редакції: «Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, є один з таких документів:».

Звернемо увагу на те, що остання ініціатива не дуже відповідає вимогам української мови і слід було б просто перефразувати саме речення.

Проект 10353 від 31.05.2019 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо встановлення етапів кваліфікаційного оцінювання.

У статті 85 «Етапи кваліфікаційного оцінювання» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» пропонується викласти в такій редакції частину першу: «1. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) дослідження досьє; 2) проведення співбесіди; 3) складення іспиту». Інші ж частини пропонується перенумерувати так, щоб частина друга, присвячена іспиту, стала частиною дев’ятою. Відповідно, усі інші зміни цієї статті пов’язані зі змінами посилань на різні її частини.

Проект викликає чимало сумнівів. Навіть якщо погодитися з важливістю нової редакції частини першої, усі інші зміни не видаються такими вкрай потрібними. Також проект не містить вказівки, чи є інші законодавчі акти, які б посилалися на частини цієї статті і, відповідно, нічого не говорить про внесення таких змін.

Культура та освіта

 

Проект 10347 від 30.05.2019 (Лопушанський А. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо упорядкування законодавства про оплату праці в освіті.

Метою проекту проголошено упорядкування оплати праці в освіті через усунення штучних перепон до виконання норми про мінімальний розмір посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії та вирішення інших нагальних питань, які стосуються оплати праці в освіті. Пропонується: усунути протиріччя між Законом України «Про оплату праці» та Законом України «Про освіту» через внесення відповідних змін до Закону України  «Про оплату праці»; усунути штучні перепони до виконання частини 2 статті 61 Закону «Про освіту» про мінімальну межу посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії через внесення змін до прикінцевих та перехідних положень щодо термінів виконання Кабінетом Міністрів України згаданого припису; внесення змін до статті 57 Закону України «Про освіту» щодо встановлення і виплату щомісячної надбавки за престижність праці у розмірі 30% посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним і науково-педагогічним працівникам.

Подібні проекти, як видається, вимагають чіткого фінансового обґрунтування, проте фраза з пояснювальної записки: «Прийняття законопроекту потребує незначних додаткових витрат з державного бюджету, які можуть бути здійснені шляхом перерозподілу видатків Міністерством фінансів України та Міністерством освіти та науки України з урахуванням нового розміру оплати праці для педагогічних працівників» не видається переконливою

Проект 10354 від 31.05.2019 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо системи державного управління у книговидавничій сфері.

Метою проекту проголошено приведення у відповідність до законодавства  окремих положень Законів України «Про видавничу справу» та «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» з метою покращення нормативного регулювання діяльності Українського інституту книги. Зокрема, пропонується запровадити нові терміни, що використовуються у видавничій діяльності, а саме грант, електронне та звукове електронне видання, електронна книга та книга; запровадити можливість створення та ведення Українським інститутом книги бібліографічного каталогу;  запровадити можливість залучення Українським інститутом книги експертів до роботи в експертних радах, з виплатою винагороди; уточнення повноважень наглядової ради Українського інституту книги тощо.

Проект 10355 від 31.05.2019 (Вілкул О. Ю.) про мови в Україні.

Проект є фактично альтернативним проекту 10296 від 16.05.2019 (Німченко В. І.) про порядок застосування мов в Україні (див. Бюлетень № 224) і майже повністю повторює його структуру та основні положення. Водночас у цьому проекті додаткова увага приділена мовам меншин. Зокрема, пропонуються такі положення (нові частини статті 6 проекту), яких немає в проекті 10296: «6. У контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, грецька, єврейська (ідиш), кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, ромська, російська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька. 7. До кожної мови, визначеної у частині шостій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо мовна група, що проживає на території, на якій поширена мова меншини, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення. За рішенням відповідної місцевої ради на території, на якій поширена мова меншини такі заходи можуть застосовуватися до мови, мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території. Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова. У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, відповідна місцева рада зобов’язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів. Дії або бездіяльність місцевої ради можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства. Порядок формування ініціативних груп та складання підписних листів у такому випадку визначається законодавством про референдуми. 8. Чисельність мовної групи на території, на якій поширена мова меншини визначається на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць (Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, селищ, сіл). 9. При проведенні Всеукраїнського перепису населення для виявлення належності фізичних осіб до конкретних мовних груп у переписному листі має бути використано запитання про мову, яке б ідентифікувало рідну мову особи щодо належності до тієї чи іншої мовної групи. 10. Мова меншини, що відповідає умовам частини сьомої цієї статті, використовується на відповідній території України в роботі місцевих органів державної влади, органів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, застосовується і вивчається в державних і комунальних навчальних закладах, а також використовується в інших сферах суспільного життя в межах і порядку, що визначаються цим Законом. 11. У межах території, на якій поширена мова меншини, що відповідає умовам частини сьомої цієї статті, здійснення заходів щодо розвитку, використання і захисту мови меншини, передбачених цим Законом, є обов’язковим для місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, організацій, підприємств, їх посадових і службових осіб, а також громадян – суб’єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб. 12. За межами території, на якій поширена мова меншини, вона може вільно використовуватися, у порядку, що визначається цим Законом. 13. Жодне з положень цього Закону про заходи щодо розвитку, використання і захисту мов меншин не повинне тлумачитися як таке, що створює перешкоди для використання державної мови». В ряді інших статей проекту є доповнення про можливість застосування поряд з державною мови меншин «у межах території, на якій поширена мова меншини, що відповідає умовам частини сьомої статті 6 цього Закону». Є й деякі інші особливості, здебільшого редакційного характеру.

Загалом проект дещо послідовніше, ніж проект 10296, відображає погляди прихильників мовного регулювання в Україні в дусі одіозного (вже нечинного) антиконституційного «закону Ківалова-Колесніченка».

 

Охорона здоров’я

 

Проект 10350 від 30.05.2019 (Немировський А. В.) про терапію за допомогою тварин (зоотерапія).

Метою проекту проголошено запровадити розвиток, навчання та реабілітацію за допомогою тварин (собак, коней,  кроликів, кішок та ін.) для осіб з інвалідністю, дітей з особливими потребами та осіб з обмеженими можливостями. Передбачається встановлення належного контролю за розвитком, навчанням та реабілітацією за допомогою тварин, запобігання проведення зоотерапії в неналежних умовах та не підготовленими тваринами, сприяння створенню комфортних умов співіснування людей та тварин. До зоотерапії допускаються тварини, які отримали сертифікацію та пройшли відповідне навчання до цього Закону та інших нормативно-правових актів. Також пропонується підвищення відповідальності власників та опікунів тварин за порушення умов їх утримання, жорстоке поводження з ними та безвідповідальне ставлення до вирішення  питань, пов’язаних з утриманням тварин

Проект порушує важливу проблему, але, як видається, підготовлений дуже недбало. Він перенасичений визначеннями і деклараціями, які не мають безпосереднього юридичного навантаження. Псують враження і численні синтаксичні помилки та інші мовні негаразди.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 10331 від 27.05.2019 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» (щодо підвищення штрафів за порушення на ринку природного газу).

Пропонується запровадити два нові розміри штрафів, які може накладати Регулятор у разі вчинення правопорушення на ринку природного газу: «від 50 000 до 120 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню» та «від 500 000 до 12 000 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – на суб’єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню за: а) повторне порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за яке на цей суб’єкт господарювання Регулятором раніше накладались санкції; б) невиконання рішення Регулятора щодо усунення порушення вимог законодавства, прийнятого за результатами планових або позапланових перевірок».

Проект покликаний вирішити існуючу проблему на газовому ринку України, коли деяким суб’єктам господарювання вигідно порушувати законодавство і сплачувати при цьому штрафи, досить помірні на тлі отриманого від порушень доходу. Однак, як видається, рішення підняти розміри штрафів має супроводжуватися реформою законодавства, яка б унеможливила подібні протизаконні діяння, які вже неодноразово висвітлювалися і активістами, і в ЗМІ, і самими представниками державних органів.

Проект 10333 від 27.05.2019 (Войціцька В. М.) про внесення змін до статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії».

Продовжує низку альтернативний проектів № 10314, 10318 – 10318-2, 10320 (усі див. Бюлетень № 225). Загалом проект є поєднанням основних ідей проектів 10318, у частині загальних змін, та 10320, у частині змін розміру «зеленого» тарифу. Що ж до ініціатив визначення розміру тарифу, то редакція проекту 10333 видається докладнішою. Крім того, пропонується дещо інший підхід до встановлення тарифу: «Зелений» тариф на електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств з альтернативних джерел енергії, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг єдиним за кожним видом альтернативного джерела енергії або їх комбінації з врахуванням їх потужності.

Проект 10343 від 29.05.2019 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

Продовжує чергу згаданих проектів. До певної міри його можна назвати підсумовуючим, оскільки він поєднує в собі ініціативи проектів 10314, 10318, 10318-1, 10320 (усі див. Бюлетень № 225) та наведеного вище 10333. У пояснювальній записці ініціатори проекту зазначають, що він розроблений з метою забезпечення прав та законних інтересів споживачів, що встановили або планували до кінця 2019 року встановити домашню сонячну електростанцію потужністю до 30 кВт. Метою законопроекту є усунення неузгодженості у визначенні порядку встановлення рівня «зеленого» тарифу для приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з енергії сонячного випромінювання. Крім того, проект покликаний зменшити ризики неконтрольованого зростання цін після відкриття нового ринку електричної енергії, що зумовлює необхідність надання Регулятору повноваження з встановлення граничних цін на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку, балансуючому ринку та за двосторонніми договорами. Зазначені повноваження надаються виключно як тимчасовий захід на перехідний етап, який триватиме 12 місяців. Також проект дає можливість провести повноцінне тестування готовності учасників до роботи в новому ринку електричної енергії, проаналізувати фінансові наслідки його запровадження (насампкркд для споживачів електричної енергії).

Проект у змістовній частині видається вкрай дискусійним, зокрема в частині корупційних ризиків. Він потребує ретельного обговорення з боку заінтересованих сторін і фахівців. У пропонованій редакції він містить декілька неузгодженостей, на які звернуло у своєму висновку ГНЕУ.

Проект 10349 від 30.05.2019 (Довбенко М. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо розширення переліку кредитних договорів, на які поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».

З переліку правовідносин, на які не поширюється названий закон, пропонується виключити «кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця» та «кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору». Щодо останніх робиться таке застереження: до кредитів за договорами, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, крім частин другої – сьомої статті 9 і статті 19 цього Закону, а також вносяться прямі вказівки в деякі статті (21 тощо) щодо їх не поширення на такі види договорів. Більшість інших змін доволі далеко відходять від зазначеної у назві мети. Зокрема, пропонується запровадити таку вимогу: кредитодавець зобов’язаний передавати інформацію щодо всіх споживчих кредитів за умови наявності письмової згоди споживача, в порядку, визначеному Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», хоча б в одне бюро кредитних історій, яке включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій. Для забезпечення виконання цього положення, зокрема, пропонується установити, що відсутність згоди споживача на передачу інформації стосовно кредиту має наслідком відмову кредитодавця в укладенні договору та здійсненні кредитної операції. При цьому значно скорочені строки, в які слід передати інформацію до бюро кредитних історій та в які бюро має здійснювати певні операції. Окремо слід зупинитися на такій ініціативі: сукупна сума платежів, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його зобов’язань, передбачених договором про споживчий кредит (неустойки (штраф, пеня), процентної ставки, інших платежів), загальний розмір кредиту за яким не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Проект не містить належних перехідних положень, зокрема щодо порядку реєстрації раніше відкритих кредитів, на які не поширювалися вимоги закону. Окрім того, сумніви викликають скорочені строки для здійснення ряду дій (3 замість чинних 7 днів тощо). Загалом же проект потребує як уточнення його назви та змісту, так і посилення аргументації його положень. Як видається, такі зміни можливі лише після широкого публічного обговорення, яке врахує інтереси усіх сторін, і, зокрема, дасть відповідь щодо того, чи готова технічно система Єдиного реєстру бюро кредитних історій до реєстрації та обліку шаленої кількості незначних споживчих кредитів.

 Поділитися